Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №285/2746/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2746/26

провадження у справі № 2/0285/2062/26

01 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…..…………..Літвин О. О.,

секретаря……….........................Клечковської М. М.,

з участю:

позивача..................................... ОСОБА_1 ,

представника позивача..............адвоката Ткачука В. М.,

відповідача................................. ОСОБА_2 ,

представника відповідача.........адвоката Кобриної Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження

за позовом ОСОБА_1 ,

поданим в його інтересах представником, адвокатом Ткачуком Віталієм Миколайовичем,

до ОСОБА_2

про відшкодування шкоди, завданої злочином, –

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2026 року представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача завдану ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 65000 грн та моральну шкоду в сумі 300000 грн. Окрім того, просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно по 5000 грн, як відшкодування втраченої працездатності.

В обґрунтування позову зазначив, що вироком Звягельського міськрайонного суду від 23.10.2025 ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.121 КК України у заподіянні ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження. Внаслідок удару металевою частиною сапи по голові позивач отримав відкриту черепно-мозкову травму та інші тяжкі ушкодження, у зв`язку з чим тривалий час лікувався, переніс оперативні втручання та, за його твердженням, і надалі потребує лікування і реабілітації.

Зазначив, що внаслідок отриманих травм ОСОБА_1 втратив працездатність та можливість вести звичний спосіб життя, а витрати на лікування, придбання лікарських засобів і поїздки до медичних закладів становили 65000 грн, однак частину документів на підтвердження цих витрат він не зберіг.

Моральну шкоду обґрунтовує тривалим фізичним болем, порушенням сну, нервовим напруженням, почуттям страху, обмеженням звичного способу життя, втратою працездатності та переживаннями у зв`язку з необхідністю сторонньої матеріальної допомоги.

Також зазначає, що відповідач, попри обіцянки під час розгляду кримінального провадження надавати кошти на лікування та реабілітацію, надалі такої допомоги не надавав.

Посилаючись на характер і тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, тривалість лікування та їх наслідки для здоров`я і звичного способу життя, просив відшкодувати завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду, а також стягувати на його користь щомісячні платежі у зв`язку із втратою працездатності.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та з урахуванням долучених до нього доказів.

Відповідач та його представник не визнали позовні вимоги, мотивуючи їхньою недоведеністю.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Так, вироком Звягельського міськрайонного суду від 23.10.2025 у справі №285/4210/25 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Судом у кримінальному провадженні встановлено, що 20.05.2025 під час конфлікту ОСОБА_2 умисно завдав ОСОБА_1 удару металевою частиною сапи по голові, внаслідок чого останньому спричинено тяжке тілесне ушкодження.

Згідно вироку потерпілим визнано ОСОБА_1 , позивача у даній справі.

Цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування шкоди потерпілим у межах кримінального провадження не заявлявся.

Вирок набрав законної сили.

Частина 6 ст.82 ЦПК України передбачає обов`язковість вироку, що набрав законної сили, для цивільного суду лише щодо того, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони цією особою. Інші обставини цивільної відповідальності, зокрема розмір шкоди, втрачений дохід та причинний зв`язок щодо окремих майнових наслідків, мають доводитися в загальному порядку.

На підтвердження стану здоров`я та наслідків отриманої травми позивачем надано консультативний висновок спеціаліста від 17.12.2025 /а.с.42,43/, виписки з медичної карти та іншу медичну документацію щодо лікування й реабілітації /а.с.44-48/, довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення II групи інвалідності /а.с.29/), витяги з рішень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.01.2026 /а.с.30-33/, рекомендації, що є частиною індивідуальної програми реабілітації /а.с.34-35/), результати ЕЕГ від 30.01.2026 /а.с.36,37/).

Із зазначених медичних документів вбачається, що після травмування 20.05.2025 позивач проходив стаціонарне та подальше амбулаторне лікування, переніс оперативні втручання та реабілітацію у зв`язку з наслідками черепно-мозкової травми.

Консультативними висновками від 17.12.2025 зафіксовано наслідки тяжкої краніоцеребральної травми, зокрема уламкового перелому кісток склепіння черепа, забою головного мозку та субарахноїдального крововиливу, а також неврологічні порушення; рекомендовано подальше спостереження та лікування.

Рішенням експертної команди від 19.01.2026 ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності до 01.01.2028, причиною якої зазначено «загальне захворювання»; визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках не проводилося. Рекомендаціями індивідуальної програми реабілітації встановлено обмеження окремих видів повсякденного функціонування та трудової діяльності.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним унаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків, санаторно-курортного лікування тощо.

Розмір втраченого заробітку визначається за правилами ст.1197 ЦК України залежно від середнього місячного заробітку потерпілого та ступеня втрати ним професійної, а за її відсутності – загальної працездатності. Відшкодування шкоди, пов`язаної зі втратою працездатності, здійснюється, як правило, щомісячними платежами відповідно до ст.1202 ЦК України.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст.89 ЦПК України.

У цій справі позивач просить стягнути 65000 грн витрат на лікування, придбання лікарських засобів та поїздки до медичних закладів. Водночас будь-якого розрахунку цієї суми із зазначенням конкретних витрат, їх розміру та часу понесення позов не містить. Платіжних документів, які б підтверджували придбання лікарських засобів, оплату медичних послуг або транспортних витрат у заявленому розмірі, суду не надано.

Надані позивачем медичні документи підтверджують факт отримання ним тяжкої черепно-мозкової травми, тривале лікування та подальші порушення стану здоров`я, однак самі по собі не підтверджують фактичного понесення позивачем витрат саме в сумі 65000 грн. Також вони не містять висновку про встановлений ступінь втрати професійної або загальної працездатності внаслідок травми від 20.05.2025. Навпаки, у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.01.2026 причиною встановлення II групи інвалідності зазначено «загальне захворювання», а щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності зазначено «не застосовується».

Верховний Суд у постанові від 28.05.2025 у справі №201/8212/18 звернув увагу, що для відшкодування витрат на лікування необхідно встановити не лише сам факт лікування, а й конкретний розмір понесених витрат та їх причинний зв`язок із відповідним ушкодженням здоров`я; узагальненого посилання на медичну документацію без доказів витрат у конкретно визначеному розмірі недостатньо.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами фактичного понесення матеріальної шкоди в заявленому розмірі 65000 грн, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Встановлення позивачу II групи інвалідності саме по собі не дає можливості визначити розмір втраченого ним заробітку (доходу), оскільки відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.10.2022 у справі №906/1318/19, для обчислення такого відшкодування необхідним є встановлення ступеня втрати професійної, а за її відсутності загальної працездатності.

Доказів визначення позивачу ступеня втрати професійної або загальної працездатності у відсотках суду не надано. Так само матеріали справи не містять доказів того, який заробіток або інший дохід позивач мав до ушкодження здоров`я, чи здійснював трудову діяльність на той час, який саме дохід втратив після травмування та яким чином розраховано заявлену до стягнення суму 5000 грн щомісячно. Отже, за відсутності таких доказів заявлена сума є недоведеною, а тому підстав для задоволення відповідної позовної вимоги суд також не вбачає.

Водночас, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок умисного заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження.

Характер травми, тривалість лікування, необхідність оперативних втручань, подальші наслідки для стану здоров`я та звичного способу життя об`єктивно свідчать про фізичні та душевні страждання позивача.

Відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди суд ураховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, інші істотні обставини, а також вимоги розумності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Подібні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №944/4790/19, від 05.12.2022 у справі №214/7462/20.

Враховуючи характер вчиненого щодо позивача кримінального правопорушення, тяжкість завданого тілесного ушкодження, тривалість лікування, перенесені оперативні втручання, подальші наслідки для здоров`я, характер і тривалість фізичних та душевних страждань, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд визначає достатній розмір компенсації моральної шкоди у 50000 грн.

Разом із тим із наданої відповідачем розписки від 23.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 50000 грн у рахунок відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, про що власноруч зазначив у розписці.

Оскільки заявлена позивачем матеріальна шкода у розмірі 65000 грн належними доказами не підтверджена, а сплачена відповідачем сума 50000 грн відповідно до змісту розписки охоплювала, зокрема, й компенсацію моральної шкоди, суд враховує зазначену добровільно сплачену суму при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню.

З огляду на те, що визначений судом розмір компенсації моральної шкоди становить 50000 грн, а відповідач до звернення до суду добровільно сплатив позивачу таку саму суму в рахунок відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, підстав для додаткового стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди суд не вбачає.

Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить висновку відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.п.2, 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для стягнення судового збору з відповідача в дохід держави немає. Судові витрати зі сплати судового збору слід віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 259 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного його тексту.

Дата виготовлення повного тексту судового рішення – 07.10.2026.

Головуюча суддя О. О. Літвин