Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №279/2893/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2893/26

Провадження № 2/279/2213/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/2893/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", в інтересах якого діє представник Сиплива Т.А., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначає, що 18.01.2022 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 18.01.2022-100002928. Відповідач електроним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти). Заявку на отримання кредиту підтвердив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 4000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 18.01.2022 року, на строк вказаний останнім в заявці.

Відповідач кредитні кошти отримав, свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 5040 грн, що складається з : 4000 заборгованості по тілу кредиту та 1040 грн - заборгованості по процентам.

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною, оскільки відповідач ухиляється від взятих на себе зобов`язань та добровільно не погашає прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року у розмірі 5040 грн. Одночасно просить судові витрати покласти на відповідача. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ "Споживчий центр" у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом неодноразового направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судової влади. У встановлений строк правом подачі відзиву на позов не скористався, будь яких заяв, клопотань, що стосуються розгляду справи до суду не подав.

До суду повернулися поштові відправлення з довідками про причини повернення(досилання) з відмітками про невручення рекомендованих листів у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 755/17944/18 від 10.05.2023 довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку "відсутній за вказаною адресою" вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5,8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач порушив спір з приводу договірних правовідносин у сфері кредитування. Зазначає, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року в розмірі 5040 грн.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року позивачем подано до суду: заявку позичальника (відповідача); додаток до анкети позичальника; пропозицію про укладання кредитного договору (оферта); підтвердження (акцепт) позичальником (відповідачем) укладання кредитного договору; таблицю обчислення загальної вартості кредитудля споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором за кредитним договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року (графік платежів); квитанцію АТ КБ "ПриватБанк" на підтвердження перерахунку коштів за договором № 31.01.2022-100000230 від 31.01.2022 року за допомогою системи LiqpPay; договір № 4507 про надання послуг в системі LiqpPay між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Споживчий центр" від 01.11.2020 року; розрахунок заборгованості ТОВ "Споживчий центр" договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року, згідно якого за відповідачем станом на 28.04.2026 року рахується заборгованість в сумі 5040 грн.

За змістом ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний довести отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, а також наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Зі змісту пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки позичальника (відповідача) та підтвердження позичальником (відповідачем) кредитного договору вбачається, що сторони погодили надання кредиту у розмірі 4000 грн строком на 42 дні з дати його надання.

Однак у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази на підтвердження видачі та отримання відповідачем кредитних коштів за вказаним договором, відповідно до вимог ст. 526, 1046, 1054 ЦК України.

Надані позивачем документи лише констатують нараховану заборгованість за кредитним договором, але не підтверджують її наявність та походження.

Договір, який укладається після позитивного рішення щодо надання кредиту або грошових коштів у позику, не вважається доказом надання чи отримання таких коштів. Він фіксує наміри сторін та умови кредитування (строки, розмір надання та повернення кредиту, порядок кредитування та інші умови), але не засвідчує фактичної передачі грошей.

Належними доказами на підтвердження факту надання та отримання грошових коштів, а також наявності заборгованості відповідача за кредитним договором (договором позики), залежно від способу та форми надання коштів, можуть бути, зокрема, розписка, фіскальний чек, видатковий або прибутковий касовий ордер, платіжний документ, виписка з рахунку тощо, які підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Долучену позивачем квитанцію на підтвердження перерахування коштів суд не може визнати належним та достатнім доказом фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів саме за кредитним договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року.

Так, із наданої квитанції вбачається, що сума операції становить 10000 грн, тоді як відповідно до умов кредитного договору № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року сторонами погоджено суму кредиту в розмірі 4000 грн. Таким чином, сума, зазначена у платіжному документі, не відповідає сумі кредиту, визначеній спірним договором.

Крім того, з призначення платежу, зазначеного у вказаній квитанції, вбачається, що перерахування коштів здійснювалося за іншим кредитним договором, а саме договором № 31.01.2022-100000230 від 31.01.2022 року, а не за договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року, який є предметом розгляду у даній справі.

Отже, зазначена квитанція не містить відомостей, які б безпосередньо підтверджували факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі та на виконання саме спірного кредитного договору. Навпаки, її зміст не узгоджується з умовами спірного договору як щодо розміру кредиту, так і щодо номера договору, за яким здійснено платіж.

Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували фактичне перерахування або видачу відповідачу кредитних коштів за кредитним договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року, матеріали справи не містять.

Наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором також не є доказом, оскільки не дає суду змоги перевірити, чи надавалися в дійсності відповідачу грошові кошти у кредит.

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати до суду докази разом із поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст. 83 ЦПК України).

Клопотань від позивача про витребування судом доказів не заявлено.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем не було надано до суду жодного первинного документа, який би засвідчив, що кредитодавцем були видані відповідачу грошові кошти у кредит у розмірах, передбачених договором, а відповідач такі кошти отримав.

Оскільки факт передачі грошей є ключовою обставиною справи, а відповідні фінансові документи в матеріалах справи відсутні, суд вважає факт отримання коштів недоведеним. Відсутність підтвердженого основного зобов`язання виключає й стягнення процентів та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року будь-яких коштів. З огляду на наведене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 95, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 18.01.2022-100002928 від 18.01.2022 року відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ: 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ