Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №278/697/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/697/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом в якому просить суд вирішити питання стосовно зменшення розміру аліментів на утримання спільної неповнолітньої доньки сторін ОСОБА_3 , що призначені рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2023 року по справі № 278/2806/23, а саме з 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно до 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно.

У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають доньку ОСОБА_4 . У подальшому зазначений шлюб розірваний і спільна донька сторін продовжила проживати з матір`ю. Окрім цього, Житомирським районним судом Житомирської області 18 серпня 2023 року ухвалено рішення по справі № 278/2806/23 відповідно до якого судом вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільної доньки сторін ОСОБА_3 в розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Однак, з моменту ухвалення вищевказаного рішення у ОСОБА_1 змінилися сімейні обставини, зокрема він знову одружився і має від нового шлюбу дитину. Окрім цього, позивач зауважив, що його новій дружині встановлена третя група інвалідності і вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а отже останній вимушений її утримувати. Також заявник акцентував увагу суду на тому, що він не має власного житла, через що вимушений його винаймати, а отже на заявника лягає додатковий матеріальний тягар.

Ураховуючи зазначений перебіг подій, ОСОБА_1 вказує на те, що станом на день звернення до суду із цим позовом він не має змоги сплачувати аліменти на утримання Соломії у раніше визначеному судом розмірі, а відтак просить зменшити розмір аліментів на утримання дівчинки.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

23 лютого 2026 року Житомирським районним судом Житомирської області в цій справі відкрито загальне позовне провадження.

03 червня 2026 року підготовчий розгляд справи завершений і справа призначена до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, але скерували на адресу суду заяви про здійснення судового розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Водночас, відповідачка ОСОБА_2 скористалася своїм процесуальним правом та скерувала до суду відзив на позовну заяву в якому вимоги ОСОБА_1 заперечила у повному обсязі. Свою позицію ОСОБА_2 ґрунтувала на тому, що перш за все заявником не надано у розпорядження суду жодних доказів на підтвердження факту погіршення його матеріального становища. Окрім цього, відповідачка вказала, що наявність у члена сім`ї захворювання або інвалідності підлягає оцінці судом лише у сукупності з доказами фактичного фінансового навантаження на платника аліментів, зокрема підтвердженням постійних витрат на лікування, придбання лікарських засобів, спеціального догляду чи відсутності самостійного доходу в такої особи. Однак, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту понесення ним витрат на утримання нової дружини, зокрема витрат на її лікування, придбання лікарських засобів та інш. Окремо ОСОБА_2 наголосила на тому, що строк дійсності медичного висновку про встановлення новій дружині позивача групи інвалідності сплив. Також заявником не надано суду доказів й того, що його нова дружина не має власного доходу, а відтак потребує матеріального утримання зі сторони позивача, хоча відповідно до законодавства України остання має право на відповідне пенсійне забезпечення. Окрім цього, не знаходять свого підтвердження й доводи заявника стосовно того, що його нова обраниця перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Також ОСОБА_2 вказала й на те, що відповідно до висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 16 вересня 2020 року по справі № 565/2071/19, народження нової дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Позивач ОСОБА_1 , у свою чергу, скерував на адресу суду відповідь на відзив на позовну заяву в якому підтримав свою позицію, викладену в позові. Окремо позивач зауважив, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України й протягом тривалого проміжку часу його грошове забезпечення не змінюється, за умови наявності у держави інфляційних процесів. Стосовно не надання доказів на підтвердження факту понесення витрат на лікування нової дружини ОСОБА_1 повідомив, що його нова дружина не могла вживати лікарські препарати у зв`язку з вагітністю та пологами, а тому не приймала жодного лікування в цей період й через це медикаменти на лікування останньої не купувалися. З приводу простроченого медичного висновку про встановлення його новій дружині групи інвалідності ОСОБА_1 зазначив, що у останньої не вистачає відповідних медичних документів для продовження терміну групи інвалідності. Щодо питання пенсійного забезпечення обраниці позивача ОСОБА_1 зазначив, що востаннє вона отримувала пенсію у зв`язку зі встановленням їй групи інвалідності у лютому 2026 року, з того часу увесь тягар забезпечення сім`ї лежить саме на позивачу.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

18 серпня 2023 року Житомирським районним судом Житомирської області у справі № 278/2806/23 ухвалено рішення згідно з яким судом вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільної доньки сторін ОСОБА_3 в розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 27-28).

20 лютого 2024 року ОСОБА_5 встановлена ІІІ група інвалідності строком на два роки за загальним захворюванням (а.с. 9-10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с. 8).

10 листопада 2025 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладений договір найму відповідно до якого останній винаймає трьохмінатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Щомісячна орендна плата за вказане житло складає 12 000 грн (а.с. 11-12)

Відповідно до довідки Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 7341 від 19 січня 2026 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 (а.с. 13).

У медичній картці стаціонарного хворого № 1073 від 09 лютого 2026 року зазначено, що у ОСОБА_7 наявне захворювання, а саме остеохондроз хребта (а.с. 18).

Згідно з випискою з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 від 17 березня 2026 року дівчинка страждає на ряд захворювань, а саме: нетоксичний дифузний зоб; синдром гіпермобільних суглобів; дисплазія сполучної тканини; мінімально відкрите овальне вікно; діагональна додаткова хорда лівого шлуночка; фізіологічна регургітація на тристулковому клапані; залишкові явища кривошиї; порушення кровотоку на рівні шийного відділу хребта; сколіотична постава; перекіс тазу; відносне вкорочення лівої нижньої кінцівки до 2 см; деформація нижньої кінцівки; дисплазія кульшових суглобів; варусна деформація нижніх кінцівок; гіповітаміноз Д (а.с. 40).

Окрім цього, у період з 27 січня 2025 року по 19 квітня 2025 року за надання дівчинці послуг з мануальної терапії сплачені грошові кошти в сумі 55 000 грн (а.с. 41).

З довідки Озернянського ліцею Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 21 вересня 2026 року № 75 вбачається, що ОСОБА_4 навчається у вказаному закладі освіти у 2-А класі (а.с. 73).

У довідці військової частини НОМЕР_1 від 16 червня 2026 року № 317 вказано, що дохід ОСОБА_1 за період з червня 2023 року по червень 2026 року склав вцілому 1 856 722,19 грн із яких 26 305,65 грн були спрямовані на сплату податків й 337 332,52 грн спрямовані на сплату аліментів (а.с. 69).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. А згідно ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3ст. 181 СК України).

Так, ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Виходячи із наведеного, слід зазначити, що положення ст.192 СК України не містять вичерпного переліку обставин та підстав, що можуть бути підставою для зміни розміру аліментів, оскільки ч. 1 вказаної норми передбачає можливість наявності інших обставин, що можуть слугувати підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини».

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від неї, та захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Обов`язки по вихованню, догляду, розвитку дитини значно більшою мірою виконуються тим з подружжя (з колишнього подружжя), з яким дитина проживає.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Окрім цього, відповідно до правового висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 16 вересня 2020 року по справі № 565/2071/19, зміна сімейного стану позивача, а саме народження нової дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Також у постанові від 03 липня 2024 року по справі № 552/2073/23 зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від колишнього шлюбу та суперечитиме її інтересам.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають спільну доньку ОСОБА_4 . Після розлучення сторін дівчинка продовжила проживати разом із матір`ю й судом вирішено стягувати з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно. Згодом, ОСОБА_1 вдруге одружився і від нового шлюбу має доньку ОСОБА_9 .

Водночас, суд погоджується із доводами сторони позивача стосовно того, що ОСОБА_1 не підтверджено факту понесення витрат на лікування нової дружини у зв`язку із наявністю у неї ІІІ групи інвалідності. Більше того, у відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 визнав факт того, що термін призначення його дружині нової групи інвалідності сплив і остання не зверталася до медичних закладів з метою його продовження. Окрім цього, позивачем не надано доказів й на підтвердження перебування його обраниці у відпустці по догляду за дитиною, хоча останній не був жодним чином позбавлений можливості подати такі докази як на стадії відкриття провадження по справі, так і на стадії розгляду цієї справи по суті. Також ОСОБА_1 не надано доказів й на підтвердження того, що через появу нової сім`ї його майновий стан значно погіршився.

Відтак суд вказує на те, що ОСОБА_1 не доведений факт матеріального утримання ним нової дружини, факт наявності у останньої потреби у матеріальному забезпеченні зі сторони чоловіка, а також факт значного погіршення матеріального становища заявника через появу нової сім`ї.

З приводу зміни стану майнового забезпечення позивача суд вказує на те, що із довідки про його доходи вбачається, що з моменту початку сплати аліментів ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 1 368 317,42 грн із яких на сплату податків внесено 18 979,63 грн й на сплату аліментів внесено 337 332,52 грн. Отже, у цьому випадку рівень щомісячного доходу ОСОБА_1 після сплати усіх обов`язкових платежів складає близько 18 400 грн на місяць. Натомість, до початку сплати аліментів рівень щомісячного доходу ОСОБА_1 після сплати всіх обов`язкових платежів складав близько 22 908,51 грн на місяць.

Отже, із наведеного можливо дійти висновку, що рівень матеріального забезпечення позивача з моменту призначення аліментів і до дня звернення до суду з цим позовом значною мірою не змінився.

Окремо суд акцентує увагу й на тому, що в силу правових висновків Верховного Суду, які висвітлені у постановах від 16 вересня 2020 року по справі № 565/2071/19 та від 03 липня 2024 року по справі № 552/2073/23, поява у заявника нової дитини за відсутності доказів погіршення матеріального стану позивача не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання нової дитини.

Водночас, суд звертає увагу на те, що після сплати заявником усіх обов`язкових платежів та орендної плати за квартиру у розпорядженні останнього залишається лише 6 400 грн з яких позивач має матеріально забезпечувати себе та свою нову дитину, при цьому на утримання однієї Соломії позивач щомісячно сплачує близько 7 500 грн.

Відтак, зважаючи на зазначений перебіг подій, а також з метою дотримання балансу інтересів платника аліментів й дитини на користь якої такі аліменти сплачуються, суд уважає за необхідне задовольнити цей позов частково й зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 з 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 до 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2023 року по справі № 278/2806/23 з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , код платника податків НОМЕР_3 ) на утримання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 до 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

У решті вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 жовтня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький