Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №278/1945/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1945/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Луцкової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів, посилаючись на те, що відповідач тривалий час неналежно виконував встановлений судовим рішенням обов`язок щодо утримання дитини, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів.

За наведеним позивачкою розрахунком загальний розмір пені за прострочення зі сплати аліментів становить 840697, 83 грн. Водночас, враховуючи встановлене ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України (далі – СКУ) обмеження, позивачка просила стягнути 86236,58 грн пені, тобто у межах 100 відсотків заборгованості зі сплати аліментів, визначеної станом на 01.03.2026 рік.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою було витребовано у Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію щодо дат та сум стягнення коштів у рахунок погашення заборгованості за аліментами; у задоволенні клопотання про виклик свідка відмовлено (а.с. 33).

На виконання ухвали суду органом державної виконавчої служби надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, у якому помісячно відображено належні до сплати суми, проведені платежі та залишок заборгованості (а.с. 48-50).

Відповідач у відзиві проти позову заперечував. Серед іншого посилався на проходження військової служби, отримане поранення та подальше лікування, вважаючи, що наведені обставини мають бути враховані при вирішенні спору (а.с. 52-53).

Ухвалою суду від 08.06.2026 року було здійснено перехід із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с 68).

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи; згідно трекінгів з АТ «Укрпошта», поштові відправлення були вручені одержувачу (а.с. 71, 72).

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримали. Відповідач і його представник у судове засідання не з`явилися, будучи обізнаними про розгляд справи. При цьому стороною відповідача неодноразово подавалися клопотання про відкладення розгляду справи, а представник відповідача у судові засідання не з`являвся. Позивачка та її представник заперечували проти задоволення даного клопотання, посилаючись на затягування розгляду справи і порушення встановлених законом строків розгляду справи. З огляду на належне повідомлення учасників справи, попередні відкладення та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи суддя не встановила підстав для подальшого відкладення її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позицію учасників справи, оцінивши наявні докази окремо та у їх сукупності, суддя дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 24.04.2019 року (а.с. 10, 11).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 13.10.2020 року у справі №278/2235/20 з ОСОБА_2 на користь матері дитини стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1400 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 28 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13-14).

Факт батьківства відповідача щодо дитини підтверджується свідоцтвом про народження, наявним у матеріалах справи (а.с. 15). Зміна прізвища позивачки підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 16).

З довідки державного виконавця від 13.04.2026 року вбачається, що станом на 01.03.2026 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 86236,58 грн (а.с. 17). Наведені відомості узгоджуються з щомісячними розрахунками державного виконавця, долученими до матеріалів справи (а.с. 48-50).

Відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Згідно з роз`ясненнями пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відтак, розглядаючи позов про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд встановлює факт заборгованості за аліментами, наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, в її виникненні та залежно від цього вирішує питання про наявність чи відсутність в одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.04.2019 у справі №333/6060/16-ц (провадження №14-616цс18) сформульовано висновок, відповідно до якого пеня нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення; розрахунок здійснюється щодо кожного прострочення місячного платежу окремо, після чого відповідні суми підсумовуються.

Верховний суд у постанові від 19.01.2022 року у справі №711/679/21 також звернув увагу на необхідність урахування при призначенні пені фактичних платежів та черговості погашення заборгованості за окремими щомісячними платежами.

Оцінюючи наведений позивачкою розрахунок, суддя виходить із того, що його вихідні дані щодо розміру щомісячних нарахувань, періодів прострочення та здійснених відповідачем платежів узгоджуються з відомостями, наданими органом державної виконавчої служби. Розрахунок проведено окремо щодо кожного щомісячного платежу, а здійснені платежі враховані при визначені тривалості прострочення та залишку заборгованності.

При цьому, суддя звертає увагу, що заперечуючи проти позову, відповідач правильності вихідних даних, покладених в основу розрахунку, належними та допустимими доказами не спростував, власного розрахунку не подав. Матеріали справи також не містять доказів того, що аліментні платежі у спірний період вносилися вчасно та у повному обсязі. За таких обставин самі лише заперечення відповідача щодо заявленого розміру пені не дають суду підстав поставити під сумнів встановлений матеріалами справи факт прострочення виконання аліментного обов`язку.

Доводи сторони відповідача про те, що позивачка не зверталася до нього з окремими вимогами щодо сплати заборгованості, правового значення для вирішення спору не мають. Обов`язок відповідача виник на підставі судового рішення, розмір та періодичність платежів були визначені, а тому його виконання не ставилося у залежність від додаткового звернення одержувача аліментів. Інше тлумачення фактично перекладало б на одержувача аліментів обов`язок контролювати виконання судового рішення платником, що не відповідає змісту аліментного зобов`язання.

Щодо доводів відповідача про проживання дитини разом із ним у період з червня 2025 року по січень 2026 року суддя зазначає, що саме по собі фактичне проживання дитини протягом певного періоду з платником аліментів не припиняє встановленого судовим рішенням обов`язку зі сплати аліментів та не змінює визначеного таким рішенням порядку їх стягнення. Водночас посилання відповідача на те, що у цей час дитина перебувала на його отриманні, підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами справи, однак саме по собі не спростовує наявності заборгованості, визначеної державним виконавцем та не є достатньою підставою для виключення відповідного періоду з розрахунку неустойки.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходить військову службу за мобілізацією з 10.01.2026 року, а 07.04.2026 року отримав поранення, у зв`язку з чим проходив стаціонарне лікування; медичними документами також підтверджено лікування та ампутацію частини стопи (а.с. 56-60).

Надаючи оцінку цим доводам, суддя враховує часові межі встановлених обставин. Військову службу за мобілізацією ОСОБА_2 проходить з 10.01.2026 року, поранення отримав 07.04.2026 року, тоді як із розрахунків державного виконавця вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів формувалася протягом значно тривалішого періоду. Отже, зазначені обставини не пояснюють причин невиконання аліментного обов`язку в цілому та не спростовують вини відповідача у виникненні заборгованості за попередні періоди.

Відтак суддя не вбачає підстав для висновку про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості та, відповідно, для відмови у стягненні пені як такої. Разом з тим, обставини, на які посилається сторона відповідача, не можуть бути залишені судом поза увагою при вирішенні іншого питання – про розмір відповідальності, яка підлягає застосуванню.

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.

Вирішуючи питання про розмір неустойки, суддя виходить із того, що передбачена статтею 196 СКУ пеня, з одного боку, спрямована на забезпечення належного виконання особою обов`язку з утримання дитини та є наслідком винного прострочення такого обов`язку. З іншого боку, частина друга цієї статті прямо надає суду можливість врахувати життєві обставини платника аліментів. У даній справі документально підтверджено проходження відповідачем військової служби за мобілізацією, отримання ним поранення, стаціонарне та оперативне лікування, а також ампутацію частини стопи.

Суддя розмежовує наведені обставини як підстави для оцінки вини у виникненні заборгованості та як обставини, що характеризують стан платника на час вирішення спору. Вони не усувають відповідальності за допущене раніше прострочення, оскільки значна частина заборгованості виникла ще до мобілізації та поранення відповідача. Водночас наслідки поранення, лікування та перебування на військовій службі об`єктивно мають значення при визначенні розміру пені, який підлягає стягненню.

Тому стягнення пені у повному заявленому позивачкою розмірі 86236,58 грн, хоча такий розмір і не перевищує встановленої частиною першою статті 196 СК України граничної межі, за конкретних обставин цієї справи не враховувало б повною мірою положення частини другої цієї статті. Саме на стадії визначення остаточного розміру відповідальності суддя вважає за необхідним урахувати підтверджені доказами обставини щодо відповідача та зменшити розмір неустойки (пені) до 30000,00 грн.

При цьому, таке зменшення не є звільненням відповідача від відповідальності та не ставить під сумнів обов`язковість належного виконання рішення суду про стягнення аліментів. Воно є наслідком оцінки судом усієї сукупності встановлених обставин справи та застосування наданого законом повноваження щодо індивідуалізації розміру неустойки з врахуванням стану платника аліментів.

Згідно з частиною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд також приймає до уваги положення статті 614 ЦК України, та приходить до наступних висновків.

У відповідності до частини 3 ст. 12, частини 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях

Відтак, суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню саме у зв`язку зі зменшенням судом розміру пені на підставі частини другої статті 196 СК України, а не у зв`язку з необгрунтованістю заявленого позивачкою розрахунку.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 141, 178, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 463,09 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 07.10.2026 року

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. М. Дубовік