Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №295/7487/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7487/26

Категорія 38

2/295/4183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 25.10.2025-100002178 від 25.10.2025 у розмірі 21710, 00 грн та судові витрати.

В обґрунтування вимог вказано, що 25.10.2025 між сторонами укладено кредитний договір (оферти) № 25.10.2025-100002178 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених таким договором.

В подальшому між сторонами укладено три додаткові договори, на підставі яких загальна сума кредиту збільшена до 6500, 00 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 6500,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 21710, 00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту – 6500, 00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 7735, 00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної лінії) – 975, 00 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 6500, 00 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.05.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 16).

13.05.2026 від представника відповідача, адвоката Антонович О.С., надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування відзиві зазначила, що матеріали справи, на її думку, не містять ряду доказів, а саме – доказів, що об`єктивно підтверджують факт отримання відповідачем кредиту, доказів, підтверджуючих виконання позивачем умов Договору про відкриття кредитної лінії щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, доказів того, що саме ОСОБА_1 будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, факту отримання саме нею цього одноразового ідентифікатора, доказів реєстрації саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та факту надання позивачу реквізитів банківського рахунку відповідачем.

На думку адвоката, довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування відповідачеві сум кредиту в загальному розмірі 6500 грн не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу.

У відзиві зазначено, що відповідач понесла витрати на професійну правову допомогу в сумі 4000, 00 грн, які просила стягнути з позивача на користь відповідача.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.10.2025 ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку кредитного договору № 25.10.2025-100002178 через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Вищезазначений кредитний договір укладений у електронній формі та, як і заявка, підписаний відповідачем аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора E361.

Порядок укладення електронного кредитного договору визначено пунктом 2 договору.

Так, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.

У випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови Кредитодавець в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником. Також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку. Примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу

Згідно п. 3.1. договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором).

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту - банківський рахунок споживача 4441-11XX-XXXX-4553.

Згідно п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту, сплату Процентів, Комісії(ій), процентів річних шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії(ій) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) процентів річних, які можуть бути нараховані Кредитодавцем за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких процентів.

Відповідно до п. 10.1. кредитного договору такий договір діє протягом одного року.

Заявкою, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою відповідач ознайомилася 25.10.2025 згідно ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», визначено, що датою надання/видачі кредиту є , сума кредиту - 3000, 00 грн, строк кредитування - 168 днів з дати його надання, дата повернення кредиту – 10.04.2026.

Процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»).

Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт".

Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 5% від суми Кредиту та дорівнює 150 грн, 00 коп.

Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "Комісія за обслуговування", "Комісія") – 150 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

У заявці зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів: 4441-11XX-XXXX-4553.

28.10.2025 між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір, за умовами якого Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити суму кредиту до 4500, 00 грн.

29.10.2025 між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір, за умовами якого Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити суму кредиту до 5500, 00 грн.

02.11.2025 між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір, за умовами якого Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити суму кредиту до 6500, 00 грн.

Таким чином, загальна сума кредиту становила 6500, 00 грн.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 6500,00 грн, що підтверджується чотирма листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №1-2304 від 23.04.2026, в кожному з яких зазначено призначення платежу - видача за договором кредиту №25.10.2025-100002178 та зазначено номер транзакції в системі iPay.ua.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписи частин першої та третьої ст. 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною третьою ст. 207 ЦК України, визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з частиною другою ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 та частиною першою ст. 612 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст. 77 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За положеннями ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати коштів в обумовлений договором строк у рахунок погашення боргу за кредитним договором та сплати інших платежів, за розрахунком позивача за відповідачем рахується заборгованість в сумі 21710, 00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту – 6500, 00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 7735, 00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної лінії) – 975, 00 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 6500, 00 грн.

З розрахунку заборгованості встановлено, що 07.11.2025 відповідач частково погасила заборгованість в сумі 1070, 00 грн.

Суд зауважує, що заперечуючи проти вимог позивача в частині підписання відповідачем договору та факту отримання кредитних коштів відповідачем, до відзиву на позовну заяву не долучено жодних доказів, як і не заявлялося клопотань про їх витребування.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком заборгованості в частині стягнення додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) та відсотків, нарахованих по. ст. 625 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 6500, 00 грн.

Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з тим, що Указом Президента № 64-22 від 24.02.2022 введено воєнний стан на території Україні через військову агресію російської федерації проти України, який діє по сьогоднішній день та те, що позивач просить стягнути відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України в сумі 6500, 00 грн, така вимога не підлягає задоволенню.

Положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору.

Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування штрафних санкцій.

Щодо позовної вимоги про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 975, 00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зроблений правовий висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 зроблений висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що в кредитному договорі № 25.10.2025-100002178 від 25.10.2025 (п. 9 заявки) передбачено, що комісія за обслуговування кредитної лінії – 150 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Разом з тим, у кредитному договорі не визначений і не конкретизований перелік послуг, які надає кредитодавець позичальнику, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, не конкретизовано, які послуги надаються відповідачу додатково відповідно до норм Закону України "Про споживче кредитування", за надання яких встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Беручи до уваги наведені вище обставини, на підставі положень ЦК України, судової практики, суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами договору, згідно з яким передбачено, що позичальник сплачує комісію за обслуговування кредиту без конкретизації таких послуг, є нікчемними на підставі частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі встановлення нікчемності умови договору про сплату комісії, правильним є висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а відтак у задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії в сумі 975, 00 грн слід відмовити.

Окремо суд зазначає, що заявлені до стягнення позивачем 150, 00 грн витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення не є судовими витратами, а тому суд відмовляє в задоволенні такої вимоги.

На підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено як факт укладання між сторонами кредитного договору, доведено, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості і порушення майнових прав та інтересів позивача, доведено правомірність нарахування заборгованості за відсотками, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Таким чином, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 14235, 00 грн, з яких 6500, 00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7735, 00 грн – заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір в сумі 1745, 00 грн.

Представником відповідачача заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн.

До відзиву на позовну заяву долучено ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір (угода) про надання правничої допомоги №12/05/1 від 12.05.2026, додаток №1 до такого договору від 12.05.2026, акт сплати коштів клієнтом адвокату.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Позивачем не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд стягує з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1377, 60 грн. зважаючи на об`єм та характер виконаної адвокатом роботи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та враховуючи характер справи, що була розглянута в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію", суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 25.10.2025-100002178 від 25.10.2025 в сумі 14235, 00 грн, з яких 6500, 00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7735, 00 грн – заборгованість за відсотками.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір в сумі 1745, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у сумі 1377, 60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 07.10.2026.

Суддя Л.М. Чішман