Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №274/6388/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/6388/26

Провадження № 1-кп/0274/861/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року місто Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2026 за № 12026065480000161 щодо:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві Житомирської області, є громадянином України, непрацевлаштований, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 на початку червня 2026 року за місцем свого проживання, а саме: на присадибній ділянці домогосподарства АДРЕСА_1 , посіяв рослини конопель у невстановленій кількості, які він в подальшому на протязі періоду дозрівання проріджував, просапував від буряну, тобто здійснив незаконний посів та вирощування конопель.

Після цього, ОСОБА_4 в невстановлений час, зірвав невстановлену кількість рослин коноплі, що росли на присадибній ділянці вищевказаного домогосподарства, та переніс їх на горище будинку, що розташовується на території домогосподарства, де зазначені рослини висушував для подальшого їх вживання, тобто здійснив незаконне виготовлення наркотичного засобу канабісу, який зберігав на даху будинку до 08.08.2026.

08.08.2026 в період часу з 11 год 13 хв по 11 год 55 хв працівниками поліції під час проведення обшуку домогосподарства АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено вищевказаний наркотичний засіб канабіс, загальною масою 2066,0 грам, який ОСОБА_4 незаконно виготовив та зберігав без мети збуту.

Крім того, в ході проведення вказаного обшуку на присадибній ділянці домогосподарства, виявлено та вилучено 36 ростучих рослин конопель з самостійним коренем, які ОСОБА_4 незаконно посіяв та вирощував.

Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_4 визнається винуватим, передбачена ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, дав показання, у яких не заперечив жодних фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. Зокрема, показав, що коноплю вирощував на земельній ділянці за своїм місцем проживання, доглядав за нею в період її росту, згодом висушував на горищі. Робив це виключно для власного вживання. Про свій вчинок шкодував, запевнив, що більше не буде вирощувати коноплю. Просив суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За клопотанням прокурора та зі згоди учасників судового провадження суд, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження усіх доказів кримінального провадження, та обмежився допитом обвинуваченого й дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також які необхідні для вирішення питань щодо речових доказів та процесуальних витрат. Учасникам судового провадження було роз`яснено, що в даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ними не оспорювалися.

Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 своїми протиправними та винними діями скоїв, при встановлених у суді обставинах, суспільно небезпечні діяння, які містять склади кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 309 КК України, а саме: незаконне виготовлення та зберігання наркотичних засобів у великих розмірах без мети збуту;

- ч. 1 ст. 310 КК України, а саме: незаконний посів та вирощування конопель, у кількості від десяти до п`ятдесяти рослин.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, та враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, є нетяжким умисним злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 310 КК України - кримінальним проступком.

Обвинувачений ОСОБА_4 : раніше не судимий, неодружений та не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, не звертався за психіатричною допомогою до лікаря-психіатра, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, суд призначає ОСОБА_4 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а саме:

за ч. 2 ст. 309 КК України - штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ч. 1 ст. 310 КК України - обмеженням волі на строк один рік.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд визначає покарання у виді штрафу та у виді обмеження волі в мінімальних розмірах, передбачених санкціями статей КК України, за якими ОСОБА_4 визнається винуватим, при цьому суд враховує обставини події, та посткримінальну поведінку обвинуваченого, а саме: беззастережне визнання своєї вини та надання зізнавальних показань, не заперечення проти судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд визначає ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеженням волі на строк один рік.

Правових підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 302/904/16-к (провадження № 51-966 км 18), загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи особу обвинуваченого, який є раніше несудимим, беручи до уваги висловлену в судових дебатах позицію прокурора про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.

На переконання суду саме такий захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним так і іншими особами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів, суд в порядку ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, зважаючи на його процесуальну поведінку та відсутність клопотань з цього приводу, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок;

за ч. 1 ст. 310 КК України у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_4 - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні, в розмірі 7220 (сім тисяч двісті двадцять) гривень 40 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: наркотичний засіб, обіг якого обмежено, канабіс, загальною масою 2066,0 г; рослини роду коноплі у кількості тридцяти шести штук, які зберігаються в спеціальному приміщенні ГУНП в Житомирській області, - знищити.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1