Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №161/27068/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/27068/25

Провадження № 2/161/1088/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Пахолюка А.М.

при секретарі – Корнійчук А.А.

за участю:

прокурора – Лєбєдєва В.В.

представника відповідача – Багірова Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області Мацюка Сергія Ярославовича в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету, інфляційних втрат та трьох процентів річних,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області Мацюк С.Я. в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Позовну заяву, враховуючи відповідь на відзив, мотивує тим, у період з 14.07.2020 року по 01.04.2022 року ОСОБА_1 згідно документу, що дає право на виконання будівельних робіт, зокрема повідомлення про початок будівельних робіт від 14.07.2020 № ЛГ 051200714465 було здійснено будівництво об`єкта: «Нове будівництво адміністративних приміщень (реконструкція незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення та магазину 38% готовності) на АДРЕСА_1 ».

Зазначає, що в подальшому, виконавчим комітетом Луцької міської ради 06.12.2022 року зареєстровано декларацію про готовність вказаного об`єкту до експлуатації № ВЛ 101221202286 від 06.12.2022 року.

Вказує, що пайова участь відповідачем до місцевого бюджету згідно декларації про готовність не сплачувалась.

Крім того, згідно інформації Луцької міської ради від 11.12.2025 року – вказаний замовник будівництва не сплачувала відповідні кошти пайової участі, будь-які об`єкти інфраструктури у власність Луцької міської територіальної громади не передавала.

Вважає, що згідно норм чинного законодавства, що діяли на час початку будівельних робіт, відповідач була зобов`язана у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва і до введення його в експлуатацію у січні 2021 року (згідно декларації про готовність від 18.01.2021 року № ВЛ 101210118463) сплатити пайовий внесок.

Однак, відповідач у добровільному порядку не виконала законодавчо визначений обов`язок та відповідно самостійно не перерахувала кошти пайової участі до дати прийняття об`єкта в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберегла у себе кошти, які мала заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.

Законом №132-ІХ передбачено, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта на території Волинської області (вартість одного квадратного метра загальної площі становить 12457 грн.), що згідно зареєстрованої декларації відповідача про готовність об`єкта до експлуатації від 06.12.2022 року (площа 1336,9 кв.м) становила 666150,53 грн.

Крім того, у зв`язку із порушенням зобов`язання, до сплати відповідачем підлягають інфляційні втрати та три відсотки річних, що, згідно з розрахунком за період з 07.12.2022 року по - 12.12.2025 року включно становить 244627,6 грн, з яких: 184 345,54 грн - інфляційні втрати, 60 282,06 грн - три проценти річних.

Відтак загальна сума коштів які підлягають стягненню із відповідача становить 910778,13 грн (666150,53 грн. основна сума боргу + 244627,6 грн. інфляційних втрат та трьох процентів річних)

На підставі вищевикладеного просить стягнути з відповідача 910778,13 грн, з яких: 666 150,53 грн. безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 184345,54 грн - інфляційні втрати, 60282,06 грн - три проценти річних та судові витрати по справі.

У відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, представник відповідача не погоджується із наведеним розрахунком розміру пайового внеску, а тому і розміром інфляційних втрат та 3 % річних.

Не заперечуючи фактичних обставин справи, наведених у позовній заяві відповідач погоджується із заявленими позовними вимогами, зокрема в частині стягнення коштів пайової участі в розмірі 48580 грн.

Однак, позовні вимоги в частині стягнення коштів пайової участі в розмірі 666160,53 грн. є безпідставними.

Представник відповідача зауважує, що прокурор звертаючись до суду здійснював розрахунок величини пайової участі виходячи із вартості 1 кв.м. квартири на території Волинської області згідно показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли на момент здачі будинку в експлуатацію, тобто які були затверджені наказом Міністерства розвитку громад та території України від 06.12.2018 року № 335.

Однак, вказує, що не погоджується із застосуванням таких показників щодо «Нове будівництво адміністративних приміщень (реконструкція незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення та магазину 38% готовності) на АДРЕСА_1 ».

У витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який було долучено до позовної заяви, було зазначено загальну кошторисну вартість об`єкта - 1214500,00 грн., отже, в даному випадку розрахунок розміру пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури міста Луцька слід було здійснювати на основі загальної кошторисної вартості будівництва. Відтак, розрахунок розміру пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури міста Луцьк повинен мати наступний вигляд: 1214500,00 грн. х 4 % = 48580,00 грн. і саме в цій частині відповідач визнає заявлені позовні вимоги.

Крім того, вказує, що оскільки, прокурором було невірно здійснено розрахунок розміру пайового внеску, відповідно інфляційні втрати та 3 % річних нараховуються від суми пайового внеску, то і розрахунок штрафних санкцій неправильний. За період з 07.12.2022 року по 12.12.2025 року розрахунок інфляційних та 3 % річних буде наступний: інфляційні втрати - 13443,67 грн.; 3% річних 4396,16 грн.

Таким чином, з урахуванням розміру пайового внеску - 48580,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17839,83 грн., загальна сума яка може підлягати стягненню з відповідача за невиконання обов`язку зі сплати пайового внеску становить 66419,83 грн, а тому просить суд позов задовольнити частково.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 14 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 17 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

До початку судового засідання представник позивача подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності. В попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача також до судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі. В попередньому судовому засіданні позов визнав частково з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив. Просив частково відмовити в задоволені позову, а саме в частині суми, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 14.07.2020 року по 01.04.2022 року ОСОБА_1 згідно документу, що дає право на виконання будівельних робіт, зокрема повідомлення про початок будівельних робіт від 14.07.2020 № ЛГ 051200714465 було здійснено будівництво об`єкта: «Нове будівництво адміністративних приміщень (реконструкція незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення та магазину 38% готовності) на АДРЕСА_1 ».

У подальшому, виконавчим комітетом Луцької міської ради 06.12.2022 року зареєстровано декларацію про готовність вказаного об`єкту до експлуатації № ВЛ 101221202286 від 06.12.2022 року, що підтверджується відповідним витягом з вебсайту «e-construction.gov.ua» (а.с. 16-32).

Судом також встановлено, і не заперечувалось стороною відповідача, що пайова участь відповідачем до місцевого бюджету згідно декларації про готовність не сплачувалась.

Крім того, згідно інформації Луцької міської ради від 11.12.2025 року вказаний замовник будівництва не сплачувала відповідні кошти пайової участі, будь-які об`єкти інфраструктури у власність Луцької міської територіальної громади не передавала (а.с. 15).

Відповідно до положень частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання будівельних робіт надається замовнику саме після отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт.

На час подання відповідачем декларації про початок будівельних робіт, діяли положення частини другої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які передбачали, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Водночас, на момент прийняття в експлуатацію об`єкта відповідача статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX (далі Закон №132-ІХ).

У даному випадку відповідач грошові кошти пайовий внесок до бюджету, зокрема, на виконання вимог Закону №132-IX не сплачувала.

Так, після 01 січня 2020 року набула чинності норма пункту 13 розділу І Закону №132-ІХ, якою було скасовано обов`язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому, враховуючи, що ще під час дії цієї норми (статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») відповідач до позивача з питань укладення договору пайової участі не зверталася, отже, правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» між сторонами у цій справі не виникли.

У розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX передбачено порядок пайової участі замовників будівництва, який впроваджено законодавцем для: об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 року не були укладені; об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-IX, договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Із 01.01.2020 року у замовників будь-яких об`єктів будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Однак, в абзаці 2 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-IX законодавець все ж чітко визначив розмір та порядок пайової участі замовників будівництва у разі, якщо будівництво об`єктів було розпочато до внесення законодавчих змін (до 01.01.2020 року), якщо станом на 01.01.2020 року такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, але обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі не перестав існувати після 01.01.2020 року.

Норми абзаців 1 та 2 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Так, в абзаці 2 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-IX встановлено, що замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва з приводу звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року.

Враховуючи наведене, саме відповідач був зобов`язаний у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року (згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 14.07.2020 № ЛГ 051200714465) і до введення його в експлуатацію у грудні 2022 року (згідно декларації про готовність № ВЛ 101221202286 від 06.12.2022 року) сплатити пайовий внесок.

Аналогічні за змістом висновки Верховним Судом викладено у постанові від 19.02.2025 у справі №903/468/24.

Судом встановлено, що відповідач у добровільному порядку не виконала законодавчо визначений обов`язок та відповідно самостійно не перерахувала кошти пайової участі до дати прийняття об`єкта в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберегла у себе кошти, які мала заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.

У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Законом №132-ІХ обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування (правова підстава ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

З наведених вище підстав, суд дійшов висновку, що на підставі положень статті 1212 ЦК України, відповідач, як замовник будівництва, безпідставно зберегла у себе кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька, а тому ці кошти мають бути стягнуті з неї.

Сторона відповідача погоджується з висновком суду щодо необхідності стягнення коштів, проте вважає невірним розрахунок, наведений прокурором, зокрема, згідно розрахунку прокурора вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Волинської області -12457 грн. Згідно зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 18.01.2021 року № ВЛ 101210118463 загальна площа приміщень прийнятого в експлуатацію об`єкта будівництва, згідно технічної інвентаризації, становить 1336,9 кв.м. На підставі зазначеного, позивачем було здійснено розрахунок пайової участі відповідача в розмірі 666150,53 грн.

Однак, суд також не погоджується з розрахунком позивача з огляду на таке.

Станом на 01 січня 2020 року було чинне Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька, яке затверджене рішенням Луцької міської ради від 24 грудня 2019 року №68/85 (далі Положення).

Пунктом 3.1 Положення установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці міста перераховують до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

При цьому, в абзаці другом пункту 3.3 Положення передбачено, що загальна кошторисна вартість нового будівництва нежитлових будівель та споруд визначається згідно з національними стандартами (ДСТУ), але приймається до розрахунку не меншою опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво. У випадку відсутності кошторису будівництва вартість будівництва, визначається як опосередкована вартість спорудження житла для Волинської області, затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво.

Оскільки відповідач є замовником нового будівництва нежитлової нерухомості, у відповідності до положень абзацу другого пункту 3.3 Положення, загальна кошторисна вартість такого будівництва приймається до розрахунку не меншою опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво.

На момент подання відповідачем повідомлення про початок будівельних робіт (дозвільний документ від 14.07.2020 № ЛГ 051200714465) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.12.2018 № 335.

Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Волинської області становила 12457 гривень.

Згідно зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 18.01.2021 року № ВЛ 101210118463 загальна площа приміщень прийнятого в експлуатацію об`єкта будівництва, згідно технічної інвентаризації, становить 1336,9 кв.м.

Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який було долучено позивачем до позовної заяви, будівництво об`єкта: «Нове будівництво адміністративних приміщень (реконструкція незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення та магазину 38% готовності) на АДРЕСА_1 » від 14.07.2020 № ЛГ 051200714465. Відповідно до інформації з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва кошторисна вартість будівництва становить 1214500 грн. (а.с. 32-34). Така ж інформація зазначена у Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ВЛ 051200714465 від 14.07.2020 року (надалі - Декларація про готовність до експлуатації об`єкта № ВЛ 051200714465 від 14.07.2020 року), копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 23-31).

Згідно із Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта № ВЛ 051200714465 від 14.07.2020 року пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася на підставі Закону України № 1059 від 29.08.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (№ 132-IX).

Слід зауважити, що прокурор, звертаючись до суду, здійснював розрахунок величини пайової участі виходячи із вартості 1 кв.м. квартири на території Волинської області згідно показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли на момент здачі будинку в експлуатацію, тобто які були затверджені наказом Міністерства розвитку громад та території України від 06.12.2018 року № 335, та на підставі Положення Луцької міської ради про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцьк у новій редакції, затвердженим рішеннями міської ради № 68/85 від 24.12.2019 року.

Однак, застосування таких показників щодо «Нове будівництво адміністративних приміщень (реконструкція незавершеного будівництва адміністративно-складського приміщення та магазину 38% готовності) на АДРЕСА_1 » є безпідставним, оскільки, у Декларація про готовність до експлуатації об`єкта № ВЛ 051200714465 від 14.07.2020 року, відповідачем визначено загальну кошторисну вартість об`єкта - 1214500 грн.

Отже, в даному випадку розрахунок розміру пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури міста Луцька слід здійснювати на основі загальної кошторисної вартості об`єкту будівництва, а не показника опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, оскільки у Витягу з Реєстру будівельної діяльності та у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначена кошторисна вартість в розмірі 1214500 грн., а тому відомо від якої суми розраховувати пайовий внесок, що виключає застосування опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон).

Таким чином, розрахунок розміру пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури міста Луцьк повинен здійснюватися наступним чином: 1214500 грн х 4 % = 48580 грн.

Крім того, невірне визначення розміру пайового внеску призвело до хибного розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

За період з 07.12.2022 по 12.12.2025 року розрахунок інфляційних та 3 % річних буде наступний: інфляційні втрати (1102 днів) становлять 13443,67 грн., 3% річних (1102 днів) становлять 4396,16 грн.

Таким чином, з урахуванням розміру пайового внеску - 48580 грн та штрафних санкцій у розмірі 17839,83 грн., загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача за невиконання обов`язку зі сплати пайового внеску становить 66419,83 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи сторони позивача щодо визначення суми безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідачем, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позов підлягає до часткового задоволення позовних вимог, а саме до стягнення з відповідача на користь Луцької міської ради підлягає сума в розмірі 66419,83 грн., з яких: розмір пайового внеску – 48580 грн., інфляційні втрати – 13443,67 грн., 3% річних – 4396,16 грн.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача, слід стягнути 797,04 грн. сплаченого судового збору, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (7,29%).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 259, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст. ст.ст. 3, 11-14, 15, 16, 1212 Цивільного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету, грошові кошти на загальну суму 66419 ( шістдесят шість тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 83 коп., з яких: 48580 грн. – безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 13443,67 грн. інфляційні втрати, 4396,16 грн. – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі – 797 (сімсот дев`яносто сім) грн. 04 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області Мацюк Сергій Ярославович: адреса місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 13.

Позивач – Луцька міська рада, код ЄДРПОУ - 34745204, адреса місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19.

Відповідач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.