Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №161/13356/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13356/26

Провадження № 2/161/6653/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з позовною заявою, поданою через систему "електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 жовтня 2019 року ТОВ ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_2 уклали договір про споживчий кредит №33351, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 21 429грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, однак не виконала своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (на підставі договору відступлення прав вимоги №20201012 від 12.10.2020).

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 31 697,14 грн, з яких: 18 092,06 грн - тіло кредиту, 12 285,08 грн - проценти за користування кредитом, 1 320 грн - пеня.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №33351 від 20 жовтня 2019 року в розмірі 31 697,14 гривень та судові витрати по справі, що складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Луцького міськрайонного суду Волинської області не надійшов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 17 серпня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, у якій просить розгляд справи проводити за відсутності представника, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило. Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження, надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно доп.1 ч. 3ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явився в судове засідання, відзиву на позов не подав, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Судом встановлено, що 20.10.2019 ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит №33351, за умовами якого (пункт 2.1) кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 21 429 грн на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у договорі.

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору:

Сума кредиту надається позичальнику шляхом перерахування з поточного рахунку кредитодавця в наступному порядку:

- у розмірі 15 000,30 грн на поточний рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк»;

- у розмірі 6 428,70 грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТзДВ «Страхова компанія «Проксіма» з метою оплати позичальником страхових платежів, встановлених Договором добровільного страхування №PR 125908 від 20.10.2019 (п. 2.1.1);

- перебіг строку, на який надається кредит, розпочинається з моменту підписання цього договору і перерахування кредитодавцем за реквізитами, вказаними в 3.1 цього договору, та складає 36 тижні. Строк правомірного користування кредитом закінчується відповідно до Графіку платежів (п. 3.1.1);

- процентна ставка - 210% річних від суми кредиту (п. 3.1.2);

- позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та проценти, нараховані за користування кредитом рівними частинами у сумі та строки, визначені в графіку платежів, відповідно до якого сплата кредиту та процентів здійснюється 1 раз на 14 календарних днів (п. 3.2);

- якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання його належної сплати, визначеної графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати пеню згідно чинного законодавства, зобов`язаний одноразово сплатити на користь кредитодавця пеню в розмірі 200 грн, а в подальшому, починаючи з 7-го дня, - 20 грн з кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, і не більше за 15 % від суми простроченого платежу (п. 5.1).

22.10.2019 ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000,30 грн, що підтверджується довідкою про переказ коштів, наявною в матеріалах справи.

12.10.2020 ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор) уклали договір відступлення прав вимоги №20201012, ), на підставі якого (п.п. 1.1, 1.2) до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №33351 від 20.10.2019 року. Отже, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача, що також підтверджується копією витягу з реєстру боржників.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 31 697,14 грн, з яких: 18 092,06 грн - тіло кредиту, 12 285,08 грн - проценти за користування кредитом, 1 320 грн - пеня.

Даний розрахунок відповідачем не спростований, контррозрахунок не подав.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит №33351 від 20.10.2019, який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього кредитного договору відповідач отримала кредит в сумі 21 429 грн, взяла на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти та пеню за користуванням ним, однак не виконала їх.

В подальшому право вимоги за кредитним договором на підставі правочину факторингу перейшло від ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 31 697,14 грн, з яких: 18 092,06 грн - тіло кредиту, 12 285,08 грн - проценти за користування кредитом, 1 320 грн - пеня.

Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат, пов`язаних з правовою допомогою, суд виходить із такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

При зверненні з позовом у позовній заяві представником позивача зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблений висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 Вищий суд виснував, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши надані представником позивача на підтвердження понесених витрат докази, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг досліджених доказів, зважаючи на те, що ця справа є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 4 000,00 грн.

З урахуванням усіх наведених аргументів, що мають значення для вирішення цього правового питання, такий розмір, на переконання суду, буде об`єктивним та справедливим.

Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи висновок суду щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, ст. 526, 525,526, 610,611, 623, 1046,1048,1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №33351 від 20 жовтня 2019 року в розмірі 31 697 ( тридцять одна тисяча шістсот дев`яносто сім) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 2 662 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код в ЄДРПОУ 35234236);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Дата складення повного тексту заочного рішення - 05 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М. Філюк