Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №180/356/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 180/356/26

Провадження №: 2/336/2976/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєв Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вищезазначена позовна заява.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 29.09.2018 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 94797023000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 45 894,35 грн., на придбання твору та розстрочення платежів щодо сплати на розрахунковий період.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно о умов цього договору та правил.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору.

25.06.2019 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу.

Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками АТ «Укрсиббанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 94797023000 від 29.09.2018 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 48 291,63 грн., а саме: 45 894,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 397,28 грн. - заборгованість за відсотками; 2000 грн. - заборгованість за комісією.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24.02.2026 справу за підсудністю направлено до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2026 року , відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 07.07.2026 року.

Судове засідання 07.07.2026 відкладено на 28.09.2026 року, у зв`язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті

Представник позивача у судове засідання з`явився, у матеріалах справи наявне письмове клопотання, за змістом якого позов підтримує, справу просить розглядати за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, правом на дання відзиву не скористався.

Тому, з урахуванням заяви позивача про відсутність заперечень проти винесення судом заочного рішення, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних матеріалів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 029.09.2018 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №94797023000. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредит в розмірі 45 894, грн. Кредит надається позичальнику для особистих потреб: в сумі 42245,91 грн. на придбання товару (мобільного телефону Samsug N960F purple) та у сумі 3648.44 грн. на оплату разової комісії за надання послуг з управління кредиту при отриманні кредиту шляхом зарахування на рахунок банку комісії за надання кредиту. Повернення кредиту, плата за кредит, інші платежі здійснюються у відповідності з Правилами на рахунок банку або на умовах договірного списання, пердбаченого Правилами та Договором. Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит та інші платежі відповідно до графіку платежів, але у будь-якому випадку кредит 24 місяці. Процентна ставка за договором встановлюється у розмірі 0,00001% річних. Банк відкриває позичальнику поточний рахунок до якого випускається платіжна картка

Додатку №1 до Договору №94797023000 від 29.09.2018 сторони погодили та підписали графік платежів, у якому визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту включно із кількістю платежів, їх розміром.

Крім того, в матеріалах справи міститься Анкета-заява на кредит та Паспорт споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_1 , та в яких містяться персональні дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, що свідчить проте, що відповідач особисто та свідомо підписав кредитні документи та погодився на виконання умов Договору.

АТ «Укрсиббанк» свої зобов`язання за договором виконало, що підтверджується наданою випискою за кредитним договором №94797023000 за період з 29.09.2018 по 25.06.2019, згідно з якої вбачається, що відповідач отримав кредит у розмірі 45 894,5, з даного рахунку здійснювалося списання відсотків за користування кредитними коштами.

Також, судом встановлено, що 25.06.2019 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» було укладено Договір факторингу №142, відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу реєстру боржників до Договору факторингу №142, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги і до відповідача в сумі 48291,63 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №94797023000 наданого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заборгованість відповідача не погашена та складає 48 291,63 грн., яка складається з наступного: 45 894,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 397,28 грн. - заборгованість за відсотками, 2000 грн. - заборгованість за комісією.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була надіслана претензія, згідно якої останнього було повідомлено про заміну кредитодавця згідно Договору факторингу №1142 та про обов`язок відовідача погасити кредитну заборгованість, однак дана претензія залишилася не виконана.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності дост.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищенаведеного суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у загальному розмірі 48 291,63 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. суд зазначає таке.

Стаття 141 ЦПК України встановлює, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та(або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 141 ЦГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною п`ятої статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин, шостої та сьомої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог статті 141 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини дев`ята статті 139 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертої, п`ятої статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись четвертої, п`ятої статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Схожі правові висновки з приводу розподілу витрат на правничу допомогу викладені у постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 5000 гривень, саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи , а також це не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

На підставі вищезазначеного, суд стягує з відповідач окрім вищезазначеної заборгованості за кредитом, витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн.. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 265, 273, 274-279, 280-284 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором№ 94797023000 від 29.09.2018 у розмірі 48 291,63 гривень а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються такі відомості:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1,28 корпус. 4-й поверх; ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцять днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.С. Боєв

28.09.26