Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №336/1754/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1754/26

Пр.2/336/2221/2026

07.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/1754/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи), -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Никоненко О.О. в інтересах позивача 23.02.2026 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, з 21.06.2024 до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

За змістом позову позивач є сином відповідача. ОСОБА_1 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом денної форми навчання Національного університету «Запорізька політехніка» з 02.09.2024. Строк навчання – по 30.06.2028. Представник позивача стверджує, що його довіритель потребує матеріальної допомоги у вигляді сплати аліментів відповідачем задля забезпечення харчування, проживання й одягу, оскільки ОСОБА_1 не отримує стипендії. Крім того, відповідач є працездатною особою, не хворіє на хронічні захворювання, відповідно, має можливість сплачувати аліменти на час навчання сина.

Враховуючи наведене, із посиланням на ст. 199 СК України, оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги позивачцу в позасудовому порядку, представник позивача просить задовольнити позов у визначений спосіб.

Ухвалою судді від 06.04.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Роз?яснено, що відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи. Крім того, судом визначено строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

За нормою ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідних клопотань до матеріалів справи не скеровано.

Відповідач відзиву на позовну заяву, клопотань та заяв до справи не скеровував, не скориставшись відповідним процесуальним правом, конверти із копією ухвали суду, що неодноразово надіслані судом як за місцем реєстрації відповідача, так і місцем його фактичного проживання як внутрішньо переміщеної особи, повернулись без вручення, востаннє – 29.08.2026 (дата штемпель відділення поштового в?язку), що надає суду підстави для ухвалення рішення. Копія позовної заяви із додатками скерована представником позивача відповідачеві перед зверненням до суду із даним позовом, що підтверджено належними та допустимими доказами.

За приписами ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

З`ясувавши обставини справи, вивчивши позовну заяву, дослідивши надані у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про те, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі таких встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за даними свідоцтва про народження (у засвідченій копії) серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області 11.10.2006, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №317/1653/23 від 30.08.2023, яке набрало законної сили 30.09.2023, позов ОСОБА_4 (матері позивача) до ОСОБА_2 (відповідач у даній справі), третя особа: служба у справах дітей Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав задоволено, відповідача позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до даних довідки №15 від 02.02.2026 декана факультету О.Бабенко Національного університету «Запорізька політехніка» ОСОБА_1 є студентом 2 курсу, денної форми навчання (бюджетна форма) (БАД-114, 192 будівництво та цивільна інженерія (промислове та цивільне будівництво) факультету будівництва, архітектури та дизайну, освітній ступінь «бакалавр», термін навчання з 02.09.2024 по 30.06.2028.

За даними довідки про доходи №6, виданої 03.02.2026 Національним університетом «Запорізька політехніка», ОСОБА_1 не отримує виплати стипендії згідно з п.12 Постанови КМУ від 12 липня 2004 р. № 882, навчається на денній формі навчання, є студентом факультету будівництва, архітектури та дизайну. Дохід з 01.09.2024 по 30.06.2025 відсутній. Тотожні дані за період з 01.09.2024 по 31.08.2025 підтверджені довідкою №7 від 17.09.2025.

Інші докази у справі відсутні, зокрема, не доведено й розміру щомісячних обов`язкових витрат повнолітньої дитини, стану здоров?я, доходу відповідача, наявності у нього на праві власності рухомого й нерухомого майна, а також інших осіб на утриманні.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких нормативних положень чинного законодавства.

За загальним правилом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч.10 ст.7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Способи захисту сімейних прав та інтересів визначені у ч.2 ст.18 СК України.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як врегульовано ч.1 ст.213, ч.2 ст.229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Правила оцінки доказів чітко передбачені у ст.89 ЦПК України.

Відповідно до приписів ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

При цьому, згідно з нормою ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч.1,2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Із врахуванням наведених норм та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , який досяг повноліття, потребує матеріальної допомоги, оскільки навчається на денній бюджетній формі навчання у вищому навчальному закладі, має право отримувати аліменти на своє утримання на час навчання для задоволення потреб та достатнього життєвого рівня, але не пізніше граничного віку, визначеного положеннями сімейного законодавства.

Доказів непрацездатності відповідача, його неплатоспроможності, а також наявності інших осіб на утриманні суду не надано.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Таким чином, відповідач має обов?язок по утриманню ОСОБА_1 й після позбавлення його батьківських прав відносно позивача.

При визначенні розміру аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, судом враховується його законодавчо передбачений обов`язок по утриманню дитини та прожитковий мінімум для працездатних осіб, закріплений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», який становить 3 328,00 гривень.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, судом враховані відповідні правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17, провадження № 61-350св17, від 13.04.2021 у справі №308/4214/18, провадження № 61-16005св20.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Так, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох сторін з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

З урахуванням наявних доказів, встановлених фактичних обставин справи, рівного обов`язку батьків з утримання дитини, суд, визначаючи частку аліментів, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання повнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини від доходу (заробітку) відповідача до завершення навчання, щомісячно, але не пізніше досягнення дитиною 23-річного віку. При цьому, норми щодо стягнення не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в даному випадку на правовідносини, що склались між сторонами, не розповсюджуються, адже позивач досяг повноліття, проте дана обставина не змінює висновків суду по суті спору.

За змістом ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми, зокрема, ст. 191 цього Кодексу. Так, відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому вони підлягають стягненню саме з 23.02.2026 (дата подання позовної заяви до суду згідно з заявою (супровідним листом про її надіслання за вих.№351). За відсутності доказів неможливості батька (відповідача) надавати матеріальну допомогу, судом встановлено підстави для задоволення позову у визначені позивачем спосіб та розмірі з 23.02.2026 до закінчення навчання ОСОБА_1 , але не більше, ніж до досягнення ним 23-річного віку, тобто, до 21.09.2029

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів за минулий час (з 21.06.2024 по 22.02.2026), суд зауважує таке. За нормою ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Натомість, оскільки ані доказів на підтвердження вжиття позивачем певних заходів щодо одержання аліментів з відповідача за вказаний період, ані доказів ухилення ОСОБА_2 від сплати коштів на утримання сина за вказаний період суду не надано, в цій частині за результатами розгляду справи встановлено підстави для відмови у задоволенні позову. Відповідно, позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий час не є підтвердженими.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

За змістом ст.141 ЦПК України суд стягує із відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 1 064,96 гривень, від сплати яких позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ст. Закону України «Про судовий збір» був звільнений при пред`явленні позову до суду, та з урахуванням звернення сторони позивача до суду за допомогою системи «Електронний суд» (3 328,00 гривень *0,4*коефіцієнт 0,8).

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 95, 128, 141, 178, 213, 223, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 275, 278-279, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання на час навчання, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, з 23.02.2026 до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23-річного віку, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні позову в частині стягнення аліментів за минулий час відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1 064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Реквізити учасників справи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 07.10.2026.

Суддя: Л.А.Вайнраух