Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №335/2118/21 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/2118/21 2/335/350/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. У позові зазначає, що за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 Концерн «МТМ» надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , споживач обов`язків по сплаті за використані послуги не виконує, у зв`язку з чим утворилася загальна заборгованість на суму 72 565,48 грн. Відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та водопостачання за вказаний період в сумі 72 565,48 грн., та стягнути судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Заочним рішенням Орджонікідзевського (на даний час Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2021 позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 22.12.2016 року по 31.12.2020 року, у розмірі 72 565,48 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

09.04.2025 ухвалою Орджонікідзевського (на даний час Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя заяву ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Трачук Н.І., про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2021 у даній цивільній справі, задоволено та вказане рішення скасовано.

03.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Концерну «Міські теплові мережі» Казубек Л.Ю. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 , обладнаний вузлом комерційного обліку гарячого водопостачання, у зв`язку з чим нарахування плати здійснювались на підставі його показників. Представник позивача пояснила, що від загального обсягу споживання, зафіксованого комерційним приладом обліку, віднімаються показники всіх квартир, які обладнані розподільними (квартирними) засобами обліку, а отримана різниця розподіляється між житловими приміщеннями без індивідуальних лічильників пропорційно до кількості зареєстрованих мешканців. Стосовно клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності представник позивача вказала, що згідно з розрахунком суми позову за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 відповідачем здійснювалися платежі на погашення заборгованості, що відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України є правовою підставою для переривання перебігу позовної давності. Крім того, представник наголосила, що на території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 безперервно діяв карантин, а з 24.02.2022 введено воєнний стан на підставі Указу Президента України № 64/2022, що зумовлює продовження строків позовної давності на підставі пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, позивач вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.03.2026 витребувано у Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради відомості щодо осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , за період з грудня 2016 року по грудень 2020 року.

31.03.2026 на виконання ухвали суду від 24.03.2026 Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради надано витребувана інформація.

Ухвалою суду від 27.04.2026 витребувано у Концерну «Міські теплові мережі» помісячний розрахунок суми боргу за надані послуги, за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 із зазначенням всіх оплат, копій документів, що підтверджують зазначені вище оплати, кількості осіб згідно наданої до суду інформації, на яких проводилися нарахування за послугу гарячого водопостачання, акти зняття показань приладу обліку будинку за спірний період часу (опалення та гаряче водопостачання).

28.05.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача Концерну «Міські теплові мережі» Цигановою О.С. на виконання ухвали суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: помісячний розрахунок суми боргу за надані послуги, за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 із зазначенням всіх оплат та кількості осіб на яких проводилися нарахування за послугу гарячого водопостачання; - інформацію щодо нарахувань за послуги з опалення та гаряче водопостачання за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 в яких відображено показники приладу комерційного обліку ( при його відсутності нарахування згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) та тарифи;– акти зняття показань приладу обліку будинку за спірний період часу (опалення та гаряче водопостачання). Крім того, представник вказала на те, що всі оплати, а саме : грудень 2016 року - 145,52 грн; лютий 2017 - 145,52 грн.; березень 2017 року - 55,21 грн.; жовтень 2017 року - 247,39 грн.; листопад 2017 року 693,54 грн.; грудень 2017 року - 470,46 грн.; січень 2018 року - 470,46 грн.; лютий 2018 року - 470,46 грн; березень 2018 року - 470,46 грн.; квітень 2018 року - 470,46 грн.; травень 2018 року -4 70,46 грн.; червень 2018 року - 470,46 грн.; липень 2018 року - 470,46 грн.; серпень 2018 року-470,46 грн.; вересень 2018 року - 470,46 грн.; жовтень 2018 року - 470,46 грн.; листопад 2018 року-470,46 грн.; грудень 2018 року 562,39 грн.; січень 2019 року-510,04 грн.; лютий 2019 року-510,04 грн.; березень 2019 року - 589,02 грн.; квітень 2019 року-589,02 грн.; травень 2019 року-589,02 грн.; червень 2019 року -589,02 грн.; липень 2019 року - 285,71 грн.- це оплати виключно згідно судових наказів №0818/13508/12 та №335/5002/16-ц які утримання виконавчою службою з попередніх власників квартири ( ОСОБА_2 . ОСОБА_3 ) , та зараховані в рахунок погашення боргу по вказаним наказів.

05.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 — адвоката Трачук Н.І. надійшла заява, у якій сторона відповідача зазначає, що станом на січень 2017 року в м. Запоріжжя офіційний базовий тариф на централізоване опалення для населення від Концерну «Міські теплові мережі» становив 34,56 грн за 1 кв.м. опалювальної площі на місяць (за відсутності приладів обліку), проте позивачем у період з грудня 2016 року по січень 2020 року нарахування неправомірно здійснювалися не за фіксованим тарифом за метр, а пропорційно спожитим будинком гігакалоріям (за тарифом 1210,78 грн / 1234,23 грн за 1 Гкал) попри відсутність загальнобудинкового лічильника. Крім того, представник відповідача заявила про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог за період з грудня 2016 року по квітень 2017 року, водночас зазначивши про визнання боргу за послугу з теплопостачання за період з жовтня 2017 року по грудень 2020 року в розмірі 29 791,62 грн. Позовні вимоги в частині стягнення плати за гаряче водопостачання за період з грудня 2016 року по грудень 2020 року сторона відповідача не визнає в повному обсязі, посилаючись на фактичне ненадання послуги через від`єднання внутрішньобудинкових стояків водопостачання та встановлення заглушки на трубопроводі водовідведення, що підтверджується актом від 03.03.2025 та фотоматеріалами квартири, яка була придбана 21.12.2016 у непридатному стані після пожежі. Також представник відповідача просить у випадку часткового задоволення позову стягнути з Концерну «МТМ» на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн (за 2 години роботи, що включала підготовку заяви про перегляд заочного рішення, контррозрахунку, додаткових пояснень, ознайомлення з матеріалами справи та участь у судових засіданнях), а також судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення.

Представник позивача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася, разом з тим надала заяву від 05.10.2026 відповідно до якої, просила суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим 05.10.2026 від його представника адвоката Трачук Н.І. надійшла заява, відповідно до якої просила суд розглянути справу без її участі.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».

Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (зі змінами), та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами) передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору.

Згідно з ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проте, якщо відсутні умови для вибору контрагенту, що свою чергу унеможливлює сторонам визначати умови договору, в такому випадку можливо укласти лише договір визначений ст. 634 Цивільного кодексу України, що є «договором приєднання», тобто умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідні умови визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 09.11.2017 № 2189-VIII (зі змінами).

Відповідно до ч. 2 ст. 7, ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Обов`язком виконавця згідно норм даного Закону є підготовка для укладання договору про надання відповідних послуг.

Відповідач не здійснив власний обов`язок стосовно укладання договору з виконавцем послуг в особі Концерну «МТМ». У зв`язку з чим, надання послуги з централізованого опалення здійснювалось у відповідності до положень Закону та Правил.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2016, реєстровий номер 3508, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 241149286 від 20.01.2021.

Відповідно до матеріалів цивільної справи на ім`я відповідача по справі, ОСОБА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 по отриманню комунальних послуг, які надаються позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідки Концерну «Міські теплові мережі» за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 відповідач має заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води загальним розміром 72 565,48 грн.

Позивачем як доказ на підтвердження позовних вимог надано помісячний розрахунок суми боргу за надані послуги, за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 із зазначенням всіх оплат та кількості осіб на яких проводилися нарахування за послугу гарячого водопостачання, інформацію щодо нарахувань за послуги з опалення та гаряче водопостачання за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 в яких відображено показники приладу комерційного обліку( при його відсутності нарахування згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) та тарифи; акти зняття показань приладу обліку будинку за спірний період часу (опалення та гаряче водопостачання).

Згідно з помісячного розрахунку заборгованості, згідно з яким відповідач має заборгованість з оплати послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 на загальну суму 72 565,48 грн.

Згідно ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено порядок оплати житлово-комунальних послуг.

Система теплопостачання квартири відповідача є загальнобудинковою, від`єднання від централізованого опалення не проводилось, тому послуги відповідачу, надавались постійно і в повному обсязі.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування факту наявності заборгованості заявленої суми боргу на час розгляду справи відповідачем суду не надано. Водночас матеріали справи не містять відомостей про надходження на адресу Концерну «МТМ» претензій чи заперечень з боку споживача щодо неналежної якості або ненадання послуг з централізованого опалення протягом спірного періоду, що свідчить про їх належне виконання позивачем та прийняття відповідачем.

Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальні споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно вимог ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У запереченнях проти позову представник відповідача зазначила, що заборгованість за надану послугу з теплопостачання за період з жовтня 2017 року по грудень 2020 року в розмірі 29 791,62 грн відповідачем визнається, водночас заявлені вимоги за період з грудня 2016 року по квітень 2017 року перебувають за межами трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки будь-які докази переривання строку позовної давності, зокрема шляхом добровільної сплати саме відповідачем вартості послуг, у матеріалах справи відсутні.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, а також наявності підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за період з 22.12.2016 по 31.12.2020, Концерном «МТМ» обліковано систематичне здійснення відповідачем платежів на погашення вартості послуг, а саме: у грудні 2016 року — 145,52 грн, у лютому 2017 року — 145,52 грн, у березні 2017 року — 55,21 грн, у жовтні 2017 року — 247,39 грн, у листопаді 2017 року — 693,54 грн, у грудні 2017 року — 470,46 грн, за період з січня по листопад 2018 року — щомісячно по 470,46 грн, у грудні 2018 року — 562,39 грн, у січні та лютому 2019 року — щомісячно по 510,04 грн, за період з березня по червень 2019 року — щомісячно по 589,02 грн, а також у липні 2019 року — 285,71 грн, що, на переконання позивача, свідчить про вчинення споживачем дій, які вказують на визнання ним свого боргу, та відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України є правовою підставою для переривання перебігу позовної давності.

Дослідивши зазначені аргументи, суд відхиляє вказані доводи представника позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що саме відповідач ОСОБА_1 здійснював платежі на погашення вартості отриманих послуг, при цьому сам представник позивача у своїх поясненнях підтвердив, що за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 відповідач не вчиняв жодних оплат за житлово-комунальні послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 , а всі перелічені позивачем суми, зокрема: у грудні 2016 року та лютому 2017 року — по 145,52 грн, у березні 2017 року — 55,21 грн, у жовтні 2017 року — 247,39 грн, у листопаді 2017 року — 693,54 грн, за період з грудня 2017 року по листопад 2018 року — щомісячно по 470,46 грн, у грудні 2018 року — 562,39 грн, у січні та лютому 2019 року — щомісячно по 510,04 грн, за період з березня по червень 2019 року — щомісячно по 589,02 грн, а також у липні 2019 року — 285,71 грн, є виключно примусовими утриманнями, здійсненими органами державної виконавчої служби з попередніх власників квартири ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) на виконання судових наказів № 0818/13508/12 і № 335/5002/16-ц, та зараховані в рахунок погашення боргу за цими виконавчими документами, що за змістом статті 264 Цивільного кодексу України не може вважатися добровільним визнанням боргу відповідачем та підставою для переривання перебігу позовної давності.

Разом з тим, пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.

З позовом до суду Концерн «МТМ», звернулось 25.02.2021. Строк позовної давності продовжено з дня набрання чинності змін у Розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності, з 02.04.2020.

За таких обставин, оцінивши надані докази та наведені аргументи сторін, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, яка виникла у період з грудня 2016 року по березень 2017 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Водночас позовні вимоги Концерну «МТМ» про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 у розмірі 29 791,62 грн., заявлені в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за послугу постачання гарячої води за період з 22.12.2016 по 31.12.2020 у розмірі 36 102,88 грн. суд зазначає наступне.

Встановлено, що у періоді заборгованості діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 (втрата чинності з травня 2022р.).

Згідно з п. 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Враховуючи вищевказані вимоги Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №1314-VII від 05.06.2014таЗакону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-8 від 22.06.2017, неповірені лічильники не є приладами обліку води, відповідно підстави для врахування їх показників для нарахування оплати за послуги постачання гарячої води - відсутні.

Відповідно до п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Пунктом 20 Правил № 630 передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до пункту 21 Правил № 630, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування плати за надані послуги з централізованого опалення здійснювалось Концерном «МТМ» виходячи з розрахунку вартості послуг на двох зареєстрованих осіб. При цьому позивач пред`явив позовні вимоги до ОСОБА_1 як до власника квартири АДРЕСА_3 . Водночас за даними про реєстрацію місця проживання осіб, у спірний період з 22.12.2016 по 31.12.2020 за вказаною адресою були зареєстровані такі громадяни: ОСОБА_3 (з 15.04.2004 по 16.08.2024), ОСОБА_4 (з 29.01.2020 по теперішній час), ОСОБА_5 (з 29.01.2020 по теперішній час), ОСОБА_6 (з 29.01.2020 по теперішній час), ОСОБА_7 (з 29.01.2020 по теперішній час), а також ОСОБА_2 (з 17.07.2001 по 06.05.2021).

Разом з тим, з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що у грудні 2018 року відповідачу обліковано споживання 74,668 куб. м, у січні 2019 року — 50,058 куб. м, а в березні 2019 року — 22,352 куб. м. Зазначені обсяги суттєво перевищують встановлені норми споживання на одну особу, водночас позивач не надав суду обґрунтувань щодо правомірності та методики здійснення таких нарахувань і не спростував заперечень сторони відповідача у цій частині. З наданого розрахунку, а також з інших матеріалів справи, неможливо встановити, чи здійснювалось нарахування плати за ГВП на підставі показників квартирного засобу обліку чи за його відсутності, чи встановлений на вводі у багатоквартирний будинок загальнобудинковий засіб обліку води, чи нарахування проводилось згідно із затвердженими нормативами (нормами) споживання.

У запереченнях проти позову представник відповідача зазначила про необґрунтованість нарахувань за гаряче водопостачання за період з грудня 2016 року по грудень 2020 року на двох осіб. Відповідач у квартирі ніколи не проживав і зареєстрований не був, а заборгованість за період з 21.12.2016 по 29.01.2020 не визнає через неотримання послуги. Окремий розрахунок на зареєстрованих з 29.01.2020 осіб у справі відсутній. Крім того, за діючих норм споживання (3 куб. м гарячої води на особу), позивач безпідставно нараховував від 1 до 24 куб.м. води на місяць. При цьому актом обстеження приміщення підтверджено, що в квартирі ніхто не проживає, вона перебуває в непридатному стані після пожежі, змішувачі демонтовано, а водопостачання в кухні та ванній кімнаті повністю відсутнє (холодна вода подається лише до унітазу). Концерн «МТМ» від участі в обстеженні відмовився та вказані обставини не спростував, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити в цій частині позову.

У правовідносинах, що склалися між сторонами, не є спірним факт надання позивачем послуг з постачання гарячої води за адресою надання послуг: АДРЕСА_1 . Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами споживання відповідачем вказаних послуг, а саме на суму 36 102,88 грн.

Згідно зі ст. ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми заборгованості не є належним, об`єктивним та достовірним доказом, а тому не може бути покладений в основу судового рішення як такий, що беззаперечно підтверджує реальний розмір та вартість фактично наданих послуг із гарячого водопостачання.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і їх взаємний зв`язок, надавши їм оцінку, з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача заборгованості з відповідача за послуги з централізованого опалення за період з квітня 2017 року по січень 2021 року у розмірі 29 791,62 грн.

Що стосується вимог представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження фактичного здійснення та оплати відповідачем зазначених витрат. Оскільки стороною відповідача не надано документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для їх стягнення з позивача, у зв`язку з чим у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов Концерну «Міські теплові мережі» задоволено частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, які в даному випадку складають 931,84 грн. (41,05 % задоволених позовних вимог).

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» підлягають частковому задоволенню, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку зі сплатою судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 485,00 грн., підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (58,95%), що становить 285,91 грн.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 131, 141, 178, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 272-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 29 791 (двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто одна) гривня 62 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 931 (дев`ятсот тридцять одна) гривня 84 копійок.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 285 (двісті вісімдесят п`ять) гривень 91 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Н.І. Рибалко