Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №307/3991/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3991/26

Провадження № 3/307/1067/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бряник М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №341015 від 14.09.2026 року вбачається, що 14.09.2026 року близько 06 години 30 хвилин прикордонним нарядом "Контрольний Пост" на напрямку прикордонного знаку №254 в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області) на відстані 400 метрів від державного кордону, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав. Пяснив, що їхав на роботу до підприємства "Ламелла", на прикордонному пропуску, що перед м. Тячів, рейсовий автобус було зупинено і його було затримано працівниками прикордонної службі через відсутність оновлення в програмі. Зазначив, що жодної спроби щодо незаконного перетину не вчиняв.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та розглянувши дану справу вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 14 вересня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено на контрольному блок пості в межах 254 прикордонного знака.

З рапорту інспектора прикордонної служби ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_3 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон. В подальшому ОСОБА_1 було доставлено на підрозділ відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) з метою оформлення адміністративно-процесуальних документів та проведення перевірочних заходів, за результатами яких встановлено, що вказаний громадянин намагався здійснити незаконний перетин державного кордону з України в Румунію у зв`язку із пошуком роботи та кращих умов життя.

Разом з цим, з довідки старшого офіцера (оперуповноваженого) оперативно-розшукової групи (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ОСОБА_4 щодо проведення опитування 1-го громадянина України від 14.09.2026 року вбачається, що 14.09.2026 року ОСОБА_1 , вирушив на рейсовому автобусі з міста Хуст до міста Тячів, Закарпатської області, з метою втілення задуманого у реальність, проте, під час слідування був виявлений співробітниками Держприкордонної служби України.

При цьому, ні з протоколу про адміністративне правопорушення, ні з рапорту ОСОБА_2 , а ні з довідки щодо проведення опитування одного громадянина України не можливого встановити в який саме спосіб вказана особа здійснювала таку спробу та взагалі чи мала місце така спроба.

Аналізуючи в сукупності рапорт ОСОБА_2 , протокол про адміністративне правопорушення, слід констатувати, що з цих пояснень можливо встановити місце виявлення ОСОБА_1 , а саме місце розміщення «Контрольного посту», що на в`їзді в м.Тячів. Під час розгляду справи встановлено, що вказаний «Контрольний пост» розташований на автодорозі Н-09 міжрегіонального значення, що починається в м. Мукачів, проходить через місто Тячів та закінчується в м. Львів повз який ОСОБА_1 їхав на автобусі підприємства "Ламелла" де він працює, разом з іншими працівниками цього підприємства. Саме ж по собі, існування у ОСОБА_1 наміру незаконно перетнути кордон, які не визначені у часі та способі такого виїзду, не може свідчити про вчинення спроби перетину державного кордону вказаною особою.

Посадовою особою, яка складала протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, обставин щодо місця затримання вказаної особи, яке знаходиться на дорозі міжрегіонального значення не враховано, хоч такі як встановлено під час розгляду справи, були основними доводами наявності у ОСОБА_1 умислу на спробу незаконного перетину кордону.

Разом з цим, згідно наданої в судовому засіданні ОСОБА_1 характеристики на ОСОБА_1 , виданої начальником відділу кадрів ДП "Ламелла" О.Чорей від 06.10.2026 року №291, вбачається, що ОСОБА_1 працює на ДП "Ламелла" з 08 вересня 2026 року по дату видачі характеристики та за місцем роботи характеризується з позитивної сторони.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст. 251 та ст. 252 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №341015 від 14.09.2026 року та долучені до нього матеріали справи, вважаю, що спроба перетину ОСОБА_1 будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, не доведена оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчать про спробу перетину ним кордону. Будь-яких інших доказів, які б надавали можливість стверджувати про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

З контекстного аналізу зазначених вимог закону випливає, що висновки судді щодо оцінки доказів мають вказуватись у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

З урахуванням наведених обставин, вважаю, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя М.М. Бряник