Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №303/8594/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/8594/26

Провадження №1-кп/303/568/26

ВИРОК

Іменем України

07 жовтня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачеві кримінальне провадження №12026071040000526 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, працюючого, раніше не судимого, громадянина України,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за статтею 128 КК України;

з участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

22 червня 2026 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_3 знаходячись у кімнаті АДРЕСА_2 у ході конфлікту з неповнолітньою ОСОБА_6 , діючи умисно щодо застосування фізичного впливу, штовхнув останню, внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала, вдарившись задньою частиною грудної клітки об кут ліжка.

Здійснюючи поштовх ОСОБА_3 не передбачав можливості настання тяжких або середньої тяжкості наслідків у вигляді тілесного ушкодження ОСОБА_6 , хоча повинен був і міг їх передбачити.

У результаті таких дій, ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді забою та гематоми лівої легені, розрив легені зліва, травматичний напружений пневмоторакс зліва, гостра респіраторна недостатність тип 1 зліва, садно поперекової ділянки ліворуч, відносяться до групи тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, відповідно до п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії твердого тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею за механізмом удару або ударяння об такий предмет, найбільш ймовірно за умови ударяння спиною об кут дерев`яного ліжка при падінні з попереднім наданням тілу прискорення.

Такі дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за статтею 128 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся, підтвердив що викладені вище факти та обставини вчинення злочину, відповідають дійсності. Пояснив, що 22 червня 2026 року він разом зі своїм товаришем ОСОБА_7 і потерпілою ОСОБА_6 відпочивали. Несподівано між товаришем і потерпілою виник конфлікт. У кімнаті ОСОБА_7 потерпіла поводилась агресивно. Знаходячись у кімнаті 2.11 в будинку АДРЕСА_3 він намагався її заспокоїти, але вона несподівано нанесла йому удар рукою зажатою в кулак по обличчю, він відразу схопив її за волосся і відштовхнув, вона впала на підлогу. Піднявшись вона знову нанесла йому удар в обличчя, після чого він відштовхнув її на ліжко. Він не сподівався, що вона впаде спиною на дерев`яну частину ліжка. Потерпіла почала кричати, але він не запідозрив що спричинив їй тяжкі ушкодження, тому вийшов з кімнати. Коли почув що вона не перестає плакати повернувся, в кімнату, туди зайшли й інші особи, які перебували поруч, хтось з них викликав швидку допомогу і працівників поліції. Увесь цей час він залишався на місці події, після чого був доставлений у відділення поліції. Наразі з потерпілою не спілкується, щоб уникати будь-яких конфліктів.

Потерпіла та її законний представник у судове засідання не прибули, звернулися з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності. Міру покарання, яку необхідно обрати обвинуваченому, за вчинене кримінальне правопорушення, залишили на розсуд суду.

Суд враховує позицію потерпілої та її законного представника, які не зверталися до суду з цивільним позовом.

Крім повного визнання своєї вини, вина обвинуваченого, у скоєнні ним кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в поряду статті 214 КПК України, внесені 23 червня 2026 року за № 12026071040000526.

Факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 підтверджується висновком судово-медичного експерта Мукачівського районного відділення СМЕ від 25 вересня 2026 року за №15/2026.

Обвинуваченим спричинено потерпілій тілесні ушкодження у виді забою та гематоми лівої легені, розрив легені зліва, травматичний напружений пневмоторакс зліва, гостра респіраторна недостатність тип 1 зліва, садно поперекової ділянки ліворуч, відносяться до групи тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості.

Судом встановлено що зазначені вище тілесні ушкодження відносяться до групи тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, відповідно до п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» що виникли внаслідок дії твердого тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею за механізмом удару або ударяння об такий предмет, найбільш ймовірно за умови ударяння спиною об кут дерев`яного ліжка при падінні з попереднім наданням тілу прискорення

Слід зазначити що в ході слідчого експерименту, проведеного з дотриманням вимог статті 240 КПК України, що підтверджується відповідним протоколом від 29 вересня 2026 року потерпіла повністю відтворила події, які мали місце 22 червня 2026 року близько 20 години 00 хвилин у кімнаті 2.11 в будинку по вулиці М.Токаря,711 в місті Мукачеві Потерпіла вказав на місце вчинення кримінального правопорушення та відтворила механізм спричинення їй тілесного ушкодження.

Заслухавши показання обвинуваченого, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена досудовим розслідуванням та знайшла повне підтвердження в ході судового розгляду з огляду на таке.

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

У свою чергу, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до частини 2 статті 22 КПК України сторони мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Сторони кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини справи, при яких обвинувачений 22 червня 2026 року на ґрунті раптово виниклої суперечки, штовхнув потерпілу, внаслідок чого спричинив їй необережне тяжке тілесне ушкодження.

Зокрема, факт спричинення тілесного ушкодження потерпілій, яке відносяться до групи тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, підтверджується висновком судово-медичного експерта Мукачівського районного відділення СМЕ від 25 вересня 2026 року.

Доведеною слід вважати вину обвинуваченого, наданими суду стороною обвинувачення, протоколом слідчого експерименту від 29 вересня 2026 року. В ході слідчого експерименту потерпіла повністю відтворила події, які мали місце 22 червня 2026 року та механізм спричинення тілесного ушкодження.

Таким чином, суд вважає що органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані вірно, його вина доведена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого – статтею 128 КК України, а саме необережне тяжке тілесне ушкодження.

Наданими суду доказами, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується, що останній раніше не судимий, на обліку в центрі зайнятості та у психіатра, фтизіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, пропонував суду призначити йому покарання за статтею 128 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням статей 75,76 КК України.

Представник потерплої сторони просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Обвинувачений, визнаючи вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, не заперечуючи проти запропонованої прокурором міри покарання, просив суд його суворо не карати.

Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд керується статтями 65-67 КК України.

Також судом беруться до уваги, роз`яснення, які містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо).

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно статті 66 КК України, суд визнає активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує данні про особу, характер та ступінь суспільної небезпеки ним вчиненого, а також тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення з урахуванням статті 12 КК України.

У відповідності до п. 4,5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який сприяв розкриттю злочину, суд вважає, що необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання скоєнню нових злочинів призначити йому покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі.

При викладеному, з урахування всіх обставин справи та мотиву вчинення кримінального правопорушення, за який обвинуваченому слід обрати покарання пов`язане з позбавленням волі, але враховуючи, наведене вище, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробування в порядку статей 75,76 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовано.

Процесуальні витрати відсутні.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України.

ОСОБА_3 призначити за статтею 128 КК України покарання у виді 01 (одного) року позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 01 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до частини 6 статті 376 КПК України копрію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуюча ОСОБА_8