Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №301/1962/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1962/26

2/301/1437/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М. О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської сільської ради Берегівського району про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в Іршавський районний суд з позовом до Кам`янської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабка позивача – ОСОБА_2 . Згідно заповіту, спадкодавець все своє майно заповіла онуку ОСОБА_1 - позивачу по справі. Позивач спадщину прийняв. Осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_2 , не має.

До складу спадщини входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав на праві власності спадкодавцеві.

Позивач не може оформити свідоцтво про право на спадщину та право власності на житловий будинок, оскільки на житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи. Просив визнати за собою право власності на спадкове майно.

Ухвалою Іршавського районного суду від 10.08.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено на підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Крім того, даною ухвалою суду за клопотанням позивача витребувано від Іршавської державної нотаріальної контори інформацію про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , а також про наявність/відсутність заповіту ОСОБА_2 .

На виконання ухвали суду від 10.08.2026 року, 14 серпня 2026 року з Іршавської державної нотаріальної контори надійшли витребувана інформація та документи.

Ухвалою Іршавського районного суду від 15.09.2026 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 витребувано від Кам`янської сільської ради належним чином засвідчені копії заповітів ОСОБА_2 .

На виконання ухвали суду від 15.09.2026 року, 28 вересня 2026 року з Кам`янської сільської ради Берегівського району надійшли витребувані документи.

Ухвалою Іршавського райсуду від 01.10.2026 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали заяву, в якій позов підтримали та просили розглянути справу без їх участі (а.с.61,65,73,75,77).

Представник відповідача Кам`янської сільської ради Берегівського району у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений, відзиву на позов не подав, однак подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без представника сільської ради та не заперечував проти задоволення позову (а.с.47-48,60,74).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , не зареєстрований (а.с. 76).

Згідно виписки з погосподарської книги Сілецької сільради за 2011-2015 роки №414 від 09.07.2026 року, власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). Житловий будинок збудований у 1950 році на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,04 га. Технічний паспорт на житловий будинок виготовлений (а.с.16-20). Згідно висновку про вартість майна від 09.06.2026 року, вартість будинку становить 110407 грн. (а.с.22).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.10.2014 року (а.с.6).

Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконкому Сілецької сільради 02.02.2007 року, ОСОБА_2 все своє майно заповіла внукові – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.63). Заповіт не скасований і не змінений, був зареєстрований у реєстрі сільради за №5, згодом був зареєстрований у спадковому реєстрі 03.12.2010 року. Інших заповітів ОСОБА_2 не складала, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 11.08.2026 року (а.с.37).

Осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_2 , не має, оскільки чоловік спадкодавця – ОСОБА_4 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.7), а дочка спадкодавця – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.10), не є особою, яка має право на обов`язкову частку у спадщині.

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса ніхто із спадкоємців не звертався, тому спадкова справа не заведена, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 11.08.2026 року (а.с.36).

Нотаріусом відмовлено спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1 у заведенні спадкової справи після смерті ОСОБА_2 . На думку нотаріуса, позивач не прийняв спадщину, оскільки не звернувся з заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк. Дана обставина підтверджується листом приватного нотаріуса Мирончук О.В. від 06.07.2026 року №428 (а.с.21).

Згідно вимог ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Реєстрація місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не є беззаперечним доказом постійного спільного проживання на момент відкриття спадщини. Презумпція прийняття спадщини застосовується лише за умови фактичного постійного проживання разом із спадкодавцем, а не лише даними реєстрації.

Дана позиція суду узгоджується з позиціями ВС від 21.01.2026 року у справі № 274/7779/24, від 25.02.2026 року у справі № 624/93/25.

Згідно довідки Кам`янської сільради №411 від 08.07.2025 року на день відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала за адресою АДРЕСА_1 , крім неї в будинку ніхто не був зареєстрований (а.с.14).

Однак, фактично на день смерті ОСОБА_2 разом з нею у будинку АДРЕСА_1 , проживав її онук ОСОБА_1 – позивач по справі, що підтверджується довідкою Кам`янської сільради №233 від 02.06.2026 року (а.с.15).

Отже, позивач ОСОБА_1 , будучи єдиним спадкоємцем за заповітом, відповідно до ст. 1268 ч.3 ЦК вважається таким, що прийняв спадщину.

До складу спадщини входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк для видачі свідоцтва про право на спадщину не обмежений у часі, однак, таке видається не раніше 6 місяців з дня відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину спадкоємець ОСОБА_1 не оформляв, однак, згідно ст. 1268 ч.5 ЦК України, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не може оформити свідоцтво про право на спадщину та право власності на житловий будинок, оскільки житловий будинок власником не був зареєстрований та на нього відсутні правовстановлюючі документи. Крім того, нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у заведенні спадкової справи через пропуск строку звернення до нотаріуса.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, або у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена 31 січня 1966 року.

За змістом зазначеного нормативного акту виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Громада с. Сільце, на території якого розташоване нерухоме майно, входить до складу об`єднаної територіальної громади Кам`янської сільської ради Берегівського району (раніше Іршавського району), яка не заперечувала проти задоволення позову.

Дана справа підсудна Іршавському районному суду, оскільки відповідно до п.3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження в межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Оскільки згідно погосподарської книги села власником будинку була бабка позивача, єдиним спадкоємцем за заповітом якої є позивач, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 328, 392, 1218, 1233, 1268 ч.3 ЦК України, ст. 12, 13, 79-81, 263-264 ЦПК України,

рішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , в цілому.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських