Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №936/1405/26 — Воловецький районний суд Закарпатської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/1405/26

Провадження № 1-кп/936/160/2026

06.10.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, в залі суду в селищі Воловець кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026071090000105 від 27.07.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ялове, Воловецького району Закарпатської області, мешканця: АДРЕСА_1 , тимчасово безробітного, не одруженого, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-

в с т а н о в и в :

згідно з обвинувальним актом досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 26.08.2026 близько 17 години 20 хвилин знаходився в стані алкогольного сп`яніння по місцю свого проживання, за адресою АДРЕСА_1 , де в ході сварки із своєю колишньою дружиною ОСОБА_4 , яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно наніс один у дар шиною з ланцюгом працюючої бензопили марки «STIHL МS250» по правій сідниці та правій кисті потерпілій ОСОБА_4 , в результаті чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді рани правої сідниці та відкритої рани правої кисті із пошкодженням згиначів 3,4,5 пальців, які за ступенем тяжкості кваліфікуються, як легке тілесне ушкодження, з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України - тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Прокурор з обвинувальним актом подано клопотання про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч.2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За вимогами частини 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що згідно із заявою від 29.09.2026 обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, а також згідний із встановленими дізнанням обставинами.

Обвинуваченому роз`яснено зміст встановлених у результаті дізнання обставин, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені дізнанням обставини.

Обвинувачений ОСОБА_3 згідний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтвердив захисник адвокат ОСОБА_5 .

Крім цього, у відповідності з письмовою заявою потерпілої ОСОБА_4 від 29.09.2026, вона не заперечує проти розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_3 у спрощеному провадженні, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопрушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у ст. 50 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, яке є проступком, особу винуватого, який раніше не судимий, у КНП "Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради" на наркоголічному та психоневрологічному обліку не перебуває, добре характеризується по місцю проживання, не працює, не є особою з інвалідністю.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде відповідати кримінальне покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт.

Процесуальних витрат немає.

Цивільний позов не пред`являвся.

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді 150 (сто п`ятдесят) годин громадських робіт.

Речовий доказ: бензопилу з маркуванням на ній ««STIHL МS250» з шиною та ланзюгом, яка знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок суду може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_6