Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №363/2851/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/16205/2026 Доповідач - Кафідова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 363/2851/26

07 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - Федорової Дар`ї Кузьмівни та відповідача ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Олійник С.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивувано тим, що 25 жовтня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту navse.in.ua було укладено електронний договір про надання кредиту № 1463-7519.

Позивач зазначав, що для підписання кредитного договору № 1463-7519 від 25 жовтня 2024 року та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1762.

Вказував, що без отримання смс-повідомлення для вхіду до особистого кабінету, здійснення входу на веб-сайт кредитодавця та отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди кредитний договір між сторонами не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Позивач зазначав, що відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становила 9 000 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, комісія за видачу кредиту - 20 % від суми кредиту, знижена процентна ставка - 0,90 % на день, стандартна процентна ставка - 1,00 % на день.

Також позивач посилався на те, що додатковою угодою від 09 грудня 2024 року до договору №1463-7519 сторони домовилися про надання позичальнику додаткових кредитних коштів у розмірі 1 300 грн.

Зазначав, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання та через систему платежів LiqPay перерахував кредитні кошти на карткові рахунки, зазначені відповідачем.

Вказував, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, кредит у повному обсязі не повернув та не виконав у повному обсязі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем.

Позивач зазначав, що станом на 27 березня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становив 43 719,09 грн, із яких:

9 804,67 грн - заборгованість за кредитом;

29 504,42 грн - заборгованість за нарахованими процентами;

4 410 грн - заборгованість за штрафами.

У зв`язку із цим просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1463-7519 від 25 жовтня 2024 року у розмірі 43 719,09 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 014 гривень 86 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 131 гривня 75 копійок, сплачений згідно з платіжною інструкцією №31619 від 04.05.2026 року.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним зобов`язань щодо їх повернення.

Щодо процентної заборгованості суд першої інстанції виходив із того, що проценти підлягають нарахуванню лише в межах погодженого сторонами строку кредитування та за період фактичного користування кредитними коштами.

Суд визначив, що після укладення додаткової угоди період користування кредитними коштами становив 254 календарні дні - з 09 грудня 2024 року до 20 серпня 2025 року, у зв`язку із чим визначив проценти за цей період у розмірі 24 904,03 грн, до яких додав 306,16 грн процентів, підтверджених сторонами станом на 09 грудня 2024 року, та встановив загальний розмір процентної заборгованості у сумі 25 210,19 грн.

Відмовляючи у стягненні штрафу в розмірі 4 410 грн, суд першої інстанції застосував пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та виходив із того, що у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати штрафу та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 14 серпня 2026 року представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - Федорова Д.К. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року по справі № 363/2851/26, а саме в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1463-7519 від 25.10.2024 в розмірі 35 014,86 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 2 131,75 грн. - скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1463-7519 від 25.10.2024 в розмірі 43 719,09 гривень, судові витрати, пов`язані з розглядом цієї апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що 25 жовтня 2024 року між сторонами укладено договір №1463-7519, а 09 грудня 2024 року - додаткову угоду, відповідно до якої кредитодавець зобов`язався надати позичальнику додатково 1 300 грн, а сторони домовилися продовжити строк кредитування та строк дії договору на 45 днів.

Вказує, що після укладення додаткової угоди строк кредитування від дня її укладення до закінчення строку дії договору становив 300 календарних днів, а загальний строк кредитування - 345 днів.

Посилається на те, що суд першої інстанції, визначивши кінцевою датою нарахування процентів 20 серпня 2025 року, фактично не врахував продовження строку кредитування на 45 днів.

Вважає, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» мало право нараховувати проценти в межах погодженого сторонами 345-денного строку кредитування, що й було відображено у наданому розрахунку заборгованості.

Щодо штрафів апелянт зазначає, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України № 3498-IX, яким пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції та одночасно виключено пункт 6-1 цього розділу, яким передбачалося звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану.

На думку апелянта, чинне положення пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на договори, укладені після 23 січня 2024 року, а тому договір від 25 жовтня 2024 року не підпадає під передбачене цією нормою звільнення від відповідальності.

Посилається також на пункт 8.3 договору, яким передбачено обов`язок позичальника сплатити штраф у разі невиконання визначених договором грошових зобов`язань, та вказує, що загальна сума нарахованих штрафів - 4 410 грн - не перевищує половини суми отриманих кредитних коштів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 14 серпня 2026 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року в частині задоволених вимог та стягнення з нього 25 210,19 грн процентів за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у стягненні процентів, нарахованих за умовою договору, яка є несправедливою та створює істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги відповідно перерозподілити судові витрати.

Вказує, що при основній заборгованості 9 804,67 грн суд стягнув 25 210,19 грн процентів, тобто суму, яка більш ніж у 2,5 раза перевищує основний борг.

На думку апелянта, встановлення законом граничної денної процентної ставки на рівні 1 % не означає, що будь-яке нарахування за такою ставкою автоматично є справедливим та пропорційним.

Посилається на статті 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки співвідношенню отриманої суми кредиту та фінансового навантаження у вигляді процентів.

Також ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не перевірив належними та допустимими доказами, коли саме та в якій формі йому до укладення договору були надані Паспорт споживчого кредиту, інформація про реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту, графік платежів та інша переддоговірна інформація.

Зазначає, що сам факт погодження з договором за допомогою електронного підпису не усуває обов`язку суду перевірити дотримання кредитодавцем спеціальних вимог законодавства про споживче кредитування.

Крім того, ставить під сумнів достатність дослідження електронних доказів, зазначаючи, що суд першої інстанції не навів детального аналізу оригіналу електронного документа, способу його формування, направлення відповідачу, технічних даних щодо одноразового ідентифікатора, часу його введення та цілісності електронного документа.

Також вказує, що суд першої інстанції не здійснив повної перевірки руху заборгованості за кожним платіжним періодом, не встановив, які саме платежі відповідача зараховувались у рахунок основного боргу, процентів та інших платежів і в якій черговості, а також не перевірив, чи відповідає база для нарахування процентів фактичному залишку неповерненого кредиту на кожну дату.

Окремо звертає увагу на те, що суд зазначив про продовження строку дії договору на 45 днів та загальний строк кредитування 345 днів, однак визначив кінцевою датою нарахування процентів 20 серпня 2025 року.

Посилається також на наявність у нього інвалідності II групи, тривале лікування та складне матеріальне становище, які, на його думку, повинні враховуватися при оцінці добросовісності та пропорційності наслідків застосування умов споживчого договору.

Разом із тим у висновках апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт отримання ним кредитних коштів, однак вважає, що ця обставина сама по собі не є достатньою підставою для стягнення заявленої кредитодавцем суми процентів.

15 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Позивач зазначає, що кредитний договір №1463-7519 від 25.10.2024 року укладений сторонами в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Вказує, що 09.12.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої відповідачу було надано додаткові грошові кошти у розмірі 1 300 грн та продовжено строк кредитування на 45 днів, унаслідок чого загальний строк кредитування становив 345 днів.

Посилається на те, що сторонами погоджено стандартну процентну ставку у розмірі 1 відсоток на день та знижену процентну ставку у розмірі 0,90 % на день.

Вважає, що нарахування процентів здійснено виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування, а розрахунок заборгованості є детальним, містить відомості про кількість днів користування кредитом, застосовану процентну ставку, основний борг, платежі та залишок заборгованості.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» також зазначає, що ОСОБА_1 не скористався передбаченим договором правом відмовитися від нього протягом 14 календарних днів та продовжив користуватися кредитом на погоджених умовах.

У відзиві позивач просить одночасно задовольнити власну апеляційну скаргу та стягнути з відповідача 43 719,09 грн заборгованості, з яких 9 804,67 грн - основний борг, 29 504,42 грн - проценти та 4 410 грн - штрафи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення суду в частині стягнення процентів, а ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - у частині розміру стягнутих процентів, відмови у стягненні штрафу та розподілу судових витрат, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 9 804,67 грн основного боргу сторонами по суті не оскаржується та не переглядається.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2024 року о 14 год. 10 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1463-7519 продукту «НА ВСЕ».

Пунктом 4.1 договору визначено розмір кредиту - 9 000 грн.

Пунктом 4.4 договору встановлено базовий період тривалістю 14 календарних днів.

Відповідно до пункту 4.6 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом усього строку дії договору, за винятком періоду використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою.

Пунктом 4.7 договору встановлено комісію за видачу кредиту у розмірі 20 % від суми виданого кредиту.

Пунктом 4.9 договору встановлено строк кредитування - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику та дату повернення кредиту - 20 серпня 2025 року.

Пунктом 4.10 договору визначено реальну річну процентну ставку на дату укладення договору у розмірі 5 835,45 %.

Відповідно пункту 4.11 договору орієнтовна загальна вартість кредиту становить 34 542,18 грн.

Пунктом 4.12 договору денну процентну ставку на дату укладення договору визначено у розмірі 0,946 %.

Відповідно пункту 10.2 договору знижена процентна ставка становить 0,90 % за кожен день користування кредитом, надається кредитодавцем як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

У матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, датований 25 жовтня 2024 року.

У Паспорті споживчого кредиту містяться відомості про суму кредиту, строк кредитування, процентні ставки, загальні витрати за кредитом, реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту та інші умови кредитування.

Документ містить підтвердження ОСОБА_1 про отримання та ознайомлення з інформацією щодо умов кредитування та орієнтовної загальної вартості кредиту, а також електронний підпис споживача одноразовим ідентифікатором А8592 .

09.12.2024 року о 08 год. 19 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 1463-7519.

У пункті 1 додаткової угоди сторони підтвердили, що станом на момент її укладення сума неповернутого кредиту становила 8 504,67 грн, а сума нарахованих та несплачених процентів - 306,16 грн.

Пунктом 2.1 додаткової угоди передбачено надання позичальнику додаткових кредитних коштів у розмірі 1 300 грн.

Пунктом 2.3 встановлено, що після надання додаткових кредитних коштів позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю 9 804,67 грн.

Відповідно до пункту 2.4 додаткової угоди позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту у строк, що становить 300 календарних днів з моменту укладення додаткової угоди.

Пунктом 2.7 сторони домовилися продовжити строк кредитування та строк дії договору на 45 днів, встановивши, що з моменту укладення додаткової угоди до закінчення строку кредитування залишається 300 календарних днів, а загальний строк кредитування за договором становить 345 днів.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитодавцем здійснено перерахування 25 жовтня 2024 року кредитних коштів у розмірі 9 000 грн та 09 грудня 2024 року додаткових кредитних коштів у розмірі 1 300 грн через систему платежів LiqPay.

Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечує та у її висновках прямо зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт отримання ним кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на ринку кредитування, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Водночас особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у відсотках за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях».

Частиною п`ятою статті 8 цього Закону встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Кредитний договір укладений 25 жовтня 2024 року, тобто у період, коли передбачене частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 % уже діяло.

Визначена договором денна процентна ставка становила 0,946 %, а після укладення додаткової угоди - 0,865 %, тобто не перевищувала встановленого законом максимального розміру.

Тому доводи ОСОБА_1 про те, що сам по собі розмір погодженої сторонами стандартної відсоткової ставки - 1 % на день свідчить про незаконність нарахування процентів, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним».

Відповідно до частини восьмої статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача».

За відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів; водночас нечіткі або двозначні положення договору можуть тлумачитися судом на користь споживача без окремої позовної вимоги.

У даній справі умови договору щодо розміру стандартної та зниженої процентних ставок, порядку їх застосування та строку кредитування сформульовані визначено та узгоджуються із встановленим законом обмеженням максимальної денної процентної ставки.

ОСОБА_1 не заявляв самостійної позовної вимоги про визнання недійсними або зміну умов кредитного договору щодо розміру процентів.

Саме по собі співвідношення суми процентів із сумою основного боргу за таких обставин не є достатньою підставою для відмови у стягненні договірних процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування та з дотриманням встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність належного підтвердження надання йому переддоговірної інформації.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту від 25 жовтня 2024 року, який містить відомості про суму та строк кредиту, процентні ставки, реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту та інші істотні показники, а також підтвердження споживача про отримання та ознайомлення з відповідною інформацією, підписане електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8592.

Так само колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування додаткових електронних доказів.

Апелянт не заперечує факт отримання кредитних коштів і не стверджує, що кредитний договір або додаткову угоду укладено іншою особою без його волі чи внаслідок неправомірного використання його персональних даних.

Натомість матеріали справи містять електронний кредитний договір, Паспорт споживчого кредиту, додаткову угоду та докази перерахування коштів, які в сукупності дозволяють встановити обставини виникнення кредитних правовідносин та зміст погоджених сторонами умов.

Щодо правильності визначення розміру процентної заборгованості колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості після здійснених відповідачем платежів станом на 05 грудня 2024 року залишок основного боргу становив 8 504,67 грн.

09 грудня 2024 року позивачем надано додаткові кредитні кошти у сумі 1 300 грн, унаслідок чого залишок основного боргу становив 9 804,67 грн.

З 06.12.2024 року по 08.12.2024 року включно на залишок основного боргу 8 504,67 грн проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою 0,90 % у розмірі 76,54 грн на день, усього - 229,62 грн.

З 09.12.2024 року по 22.12.2024 року включно проценти на суму основного боргу 9 804,67 грн нараховувалися за ставкою 0,90 % у розмірі 88,24 грн на день, усього - 1 235,36 грн.

З 23.12.2024 року по 04.10.2025 року включно проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою 1 % на день у розмірі 98,04 грн щоденно, що за 286 днів становить 28 039,44 грн. З урахуванням процентів, нарахованих до 22 грудня 2024 року включно, загальний розмір процентної заборгованості становить 29 504,42 грн.

Суд першої інстанції, виходячи із того, що проценти можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, помилково визначив кінцевою датою такого строку 20 серпня 2025 року.

20 серпня 2025 року було датою закінчення первісного 300-денного строку кредитування, встановленого договором від 25 жовтня 2024 року.

Водночас 09 грудня 2024 року сторони уклали додаткову угоду, пунктом 2.7 якої продовжили строк кредитування на 45 днів та прямо встановили, що після укладення додаткової угоди строк, який залишається до закінчення кредитування, становить 300 календарних днів, а загальний строк кредитування - 345 днів.

Отже, останнім днем погодженого сторонами строку кредитування після укладення додаткової угоди було 04 жовтня 2025 року, а не 20 серпня 2025 року.

Зазначене узгоджується і з розрахунком позивача, у якому 04 жовтня 2025 року здійснено останнє нарахування договірних процентів, а починаючи з 05 жовтня 2025 року зазначена ставка 0,00 % та нові проценти не нараховуються.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про визначення процентної заборгованості у розмірі 25 210,19 грн не відповідає умовам додаткової угоди та фактичним обставинам справи.

Отже, розмір процентної заборгованості підлягає збільшенню до 29 504,42 грн.

Водночас доводи апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» щодо наявності правових підстав для стягнення 4 410 грн штрафу колегія суддів відхиляє.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено:

«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Наведене положення ЦК України не містить обмеження щодо дати укладення кредитного договору та поширюється на грошові зобов`язання за договором, відповідно до якого кредит надано банком або іншим кредитодавцем.

Тому зміна пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» та виключення пункту 6-1 цього розділу не усувають передбаченого пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнення позичальника від сплати неустойки у період дії воєнного стану.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано відповідачу дев`ять штрафів по 490 грн кожний, усього 4 410 грн, саме у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 4 410 грн штрафу.

Отже, із заявлених позивачем 43 719,09 грн заборгованості підлягають стягненню:

9 804,67 грн - прострочена заборгованість за кредитом;

29 504,42 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

всього - 39 309,09 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків колегії суддів не спростовують, у зв`язку із чим його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню, оскільки доводи товариства щодо помилкового визначення судом першої інстанції кінцевої дати нарахування договірних процентів є обґрунтованими, тоді як доводи щодо стягнення штрафу правових підстав не мають.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права».

Отже, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року підлягає зміні в частині розміру процентної заборгованості, загального розміру стягнення та розподілу судових витрат.

Щодо судових витрат колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, а тому звільнений від сплати судового збору.

За подання позовної заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги у сумі 43 719,09 грн підлягають задоволенню у сумі 39 309,09 грн, що становить 89,91 % від заявлених вимог.

Отже, пропорційно задоволеним позовним вимогам компенсації позивачу за рахунок держави підлягає судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 393,84 грн.

За подання апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачено 3 993,60 грн судового збору.

Предметом апеляційного оскарження товариством фактично була різниця між стягнутими судом першої інстанції 35 014,86 грн та заявленими позивачем 43 719,09 грн, тобто 8 704,23 грн.

За результатами апеляційного перегляду розмір стягнення збільшується на 4 294,23 грн, що становить 49,33 % від оспорюваної товариством суми.

Отже, пропорційно задоволеній частині апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» компенсація за рахунок держави підлягає в сумі 1 970,24 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», подану представником Федоровою Дар`єю Кузьмівною, - задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості за процентами, загального розміру заборгованості та розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1463-7519 від 25 жовтня 2024 року у розмірі 39 309 грн 09 коп., із яких:

9 804 грн 67 коп. - прострочена заборгованість за кредитом;

29 504 грн 42 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2 393 грн 84 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 970 грн 24 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий: Судді: