Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №355/1592/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 355/1592/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/8598/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Нежури В.А.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Чехова С.І. 27 січня 2026 року в с. Баришівка,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося у суд із вищевказаним позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором №654638009 від 05 квітня 2024 року в сумі 27468,38 грн, з яких 5899,13 грн - заборгованість по кредиту, 21569,25 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 05 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису було укладено кредитний договір №654638009, на підставі якого відповідач отримала кредит та зобов`язалась його повернути разом із процентами за користування ним.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 5900 грн, шляхом переказу на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконала.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Право вимоги за кредитним договором №4654638009 від 05 квітня 2024 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 25 червня 2024 року відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № 290.

В подальшому, 19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 19/1224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №654638009 від 05 квітня 2024 року.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу № 19/1224-01 від 19 грудня 2024 року підписали реєстр прав вимоги № 1 від 19 грудня 2024 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №654638009 від 05 квітня 2024 року.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 04 червня 2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 30417,95 грн.

Позивач вказує, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що стороною позивача не було доведено про належне оформлення договору факторингу №19/1224-01 від 19 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон» про передачу грошових коштів клієнту фактором як плату на умовах визначених договором факторингу відповідно до п.2.1, платіжна інструкція не завірена банком через який перераховувались грошові кошти, немає печатки банку, який провів фінансову операцію. З наданих копії форми реєстру прав вимоги додаток №2 до договору факторингу №28/1118/-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відсутня їх оформлення не заповнені графи стороною позивача не оговорено їх призначення, однак маються підписи сторін та їх печатки. Слід вважати, що умови договору не виконані, факторинг не відбувся.

Крім того судом не встановлено, можливість отримання кредитних коштів відповідачем представники АТ КБ «ПриватБанк» не надали свідчень кому належить розрахункова картка на яку були перераховані кредитні кошти.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленням рішенням, ТОВ «Юніт Капітал» подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторона позивача зазначає, що право вимоги за кредитним договором послідовно відступлено на підставі договорів факторингу: спочатку від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», далі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до позивача. Відступлення вимог відповідає положенням закону, тому позивач набув усіх прав первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

При цьому зауважує, що оплата за договорами факторингу не є предметом спору й до позову надано всі необхідні документи.

Посилаючись на практику Верховного Суду та апеляційних судів, позивач вказав, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є помилковим, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Мотивуючи наведеним, просить рішення районного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.

Процесуальні дії учасників справи та суду.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

05 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 654638009 в електронній формі, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит на суму 5900 грн.

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора KTNK (а.с. 24 на звороті -27).

Позивачем також долучено заявку відповідача на отримання грошових коштів в кредит від 05 квітня 2024 року (а.с. 19).

З даних довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» убачається, що акцепт оферти підписано позичальником одноразовим ідентифікатором KTNK-7574, відправленим на номер телефону НОМЕР_2 05 квітня 2024 року о 11:49:32. Ідентифікатор введено позичальником 05 квітня 2024 року о 11:50:08, перерахування коштів здійснено 05 квітня 2024 року о 11:50:18 (а.с. 16).

Згідно даних платіжного доручення від 05 квітня 2024 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано 5900 грн. У графі отримувача вказано ОСОБА_1 у графі призначення платежу вказано "переказ коштів згідно договору № 654638009 від 05 квітня 2024 року, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування «Moneyveo SFD Visa Transfer». Платіжне доручення містить скановані підпис директора та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 10).

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» убачається, що заборгованість відповідача 5900 грн тіло кредиту, 10542,02 грн - проценти, сплачено 1067 грн. (а.с. 36).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1 Договору).

Отже, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 8.1 Договору факторингу, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року (пункт 8.2 Договору) (а.с. 56-57).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2020 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції. Всі інші умови Договору залишилися без змін (а.с. 57).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно змісту якої викладено текст договору факторингу в редакції, наведеній у додатковій угоді. Зокрема, продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2021 року, для чого пункт 8.2 договору викладено у новій редакції (а.с. 57 на звороті-58).

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с. 58 на звороті).

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2023 року (а.с. 58 на звороті).

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії Договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Крім цього, викладено пункти 3.1., 3.2., 3.3., 11.10. договору в новій редакції (а.с. 59).

25 червня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги № 290. (а.с. 54-55).

З розрахунку заборгованості перед ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить тіло кредиту 5899,13 грн, проценти 21569,25 грн (а.с.35).

19 грудня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 19/1224-041 (а.с. 51).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 в якому відповідач ОСОБА_1 знаходиться під номером 1580 за кредитним договором 654638009 від 05 квітня 2024 року, основна сума боргу 5899,13 грн, заборгованість по відсотках 21569,25 грн. неустойка 2949,57 грн, загальна заборгованість 30417,95 грн (а.с.49-50).

Також долучено копію платіжної інструкції від 20 грудня 2024 року №330 на суму 4415985 грн оплата ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» ТОВ «Таліон плюс» оплата за право вимоги згідно договору факторингу №19/1224-01 від 19 грудня 2024 року та реєстру №1 від 19 грудня 2024 року (а.с.48).

04 червня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю (а.с. 46-47).

З копії реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року складеного 04 червня 2025 року слідує, що ТОВ «Юніт капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали цей реєстр про відступлення клієнтом фактору право вимоги заборгованостей до боржників-позичальників на умовах передбачених договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року в цьому реєстрі відповідач ОСОБА_1 знаходиться за номером 12703 за договором 654638009 від 05 квітня 2024 року загальна заборгованість становить 30417,95 грн, сума основного боргу 5899,13 грн, прострочені відсотки 21569 грн, пеня 2949,57 грн (а.с.44-45).

Долучено також копію платіжних інструкції №467 від 10 червня 2025 року на суму 1000 000 гривень, №468 від 10 червня 2025 року на суму 1000 000 грн, №469 від 11 червня 2025 року на суму 1000 000 грн, №470 від 11 червня 2025 року на суму1000 000 грн, №478 від 19 червня 2025 року на суму 1000 000 грн, №479 від 19 червня 2025 року на суму 1000 000 грн, №483 від 25 червня 2025 року на суму 810635,54 грн оплата за відступлення прав вимог згідно договору факторингу (а.с.37-40).

Крім того з виписки з особового рахунку за кредитним договором №654638009 від 05 квітня 2024 року стосовно відповідача ОСОБА_1 вбачється, що заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором станом на 25 червня 2025 року складає 30417,95 грн, прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5899,13 грн, прострочена заборгованість за процентами становить 21569,25 грн, заборгованість за штрафами санкціями становить 2949,57 грн. Заборгованість за кредитним договором не погашена (а.с.34).

Згідно листа від АК КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду про витребування доказів не вказано кому належить картка та рахунок на який були перераховані кошти згідно даних реквізитів платіжної картки (а.с.79-80).

Застосовані норми права.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Верховним Судом в постанові від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 висловлена правова позиція, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказує особа, яка створила замовлення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2021 року в справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

В постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц, від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

За змістом частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В силу вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

Відповідно до матеріалів, 05 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 654638009 в електронній формі, дійсність якого сторонами не оспорювалась.

Надалі право вимоги послідовно відступалося: спочатку до ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року з урахуванням додаткових угод про продовження строку, потім до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (договір факторингу № 19/1224-01 від 19 грудня 2024 року і остаточно до ТОВ «Юніт Капітал» (договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, зокрема через те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не надав належним чином оформленої платіжної інструкції на підтвердження виконання умов договору факторингу № 19/1224-01 від 19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», оскільки подана копія не була завірена банком, через який здійснювався платіж.

До суду апеляційної інстанції позивачем було долучено копію платіжної інструкції № 330 вже з відтиском печатки АТ «Універсал банк». Проте зазначений доказ не може бути прийнятий апеляційним судом з огляду на вимоги ч.3 ст. 367 ЦПК України. Згідно з цією нормою докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у разі виключної обставини, якщо сторона обґрунтує неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї.

Позивач жодним чином не обґрунтував поважність причин неподання належно оформленого документа під час розгляду справи в суді першої інстанції, хоча мав процесуальну можливість надати його своєчасно. За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості врахувати вказану платіжну інструкцію як належний і допустимий доказ на стадії апеляційного перегляду справи, а отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність реальності факторингової операції за цим договором залишається обґрунтованим.

Крім того, позивачем не доведено належними доказами факт отримання кредитних коштів саме відповідачем ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надало лист, у якому не зазначено, кому саме належить розрахункова картка та рахунок, на які були перераховані кошти згідно з реквізитами в платіжному дорученні від 05 квітня 2024 року. Будь-яких інших достовірних виписок чи довідок, які б чітко ідентифікували володільця карткового рахунку як відповідача, матеріали справи не містять.

При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час, клопотань від позивача про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не подавалось.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Факт видачі кредитних коштів є визначальним у кредитних правовідносинах, оскільки кредитний договір вважається укладеним саме з моменту передачі коштів. А отже за відсутності доведення цієї обставини не вбачається можливим встановити наявність обов`язку відповідача по поверненню кредитних коштів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що належних доказів підтвердження перерахування коштів відповідачу первісним кредитором, матеріали справи не містять, що не дає підстав для висновку про укладений між сторонами кредитний договір та наявність заборгованості відповідача перед позивачем, як новим кредитором.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором слід визнати законним і обґрунтованим, який доводами апеляційної скарги позивача не спростовується.

Рішення ухвалене судом першої інстанції, є законним та обґрунтованим, оскільки відповідає обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів приходить до висновку, що в порядку визначеному положень статті 375 ЦПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розподіл судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені скаржником судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

В.А. Нежура