Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №357/4982/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/16098/2026 Доповідач - Кафідова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 357/4982/26

06 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Єременко Карини Віталіївни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Цуранова А.Ю., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивувало тим, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (creditkasa.com.ua) у вільному доступі для клієнтів розміщена інформація щодо кредитного договору та порядку його укладення, зокрема договір кредиту, Правила надання грошових коштів у кредит, згода на обробку персональних даних, публічна інформація та положення про конфіденційність.

Зазначало, що для оформлення кредиту клієнт створює заявку на отримання кредиту, проходить перевірку та надає сканкопії документів або верифікується за допомогою технології BankID, отримує рішення кредитора щодо можливості надання кредиту та доступ до особистого кабінету, в якому ознайомлюється з офертою щодо укладення договору.

Вказувало, що клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця номер банківської картки, на яку бажає отримати кредит, після прийняття оферти отримує на зазначений ним при реєстрації номер телефону одноразовий ідентифікатор та підписує кредитний договір шляхом його введення.

07 жовтня 2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1096-7153.

Позивач зазначав, що кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором складають єдиний договір, у якому визначені всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Для підписання кредитного договору № 1096-7153 від 07 жовтня 2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор А661.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 9 000 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, знижена процентна ставка - 2,50 % на день, стандартна процентна ставка - 3,00 % на день.

Позивач посилався на те, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування через систему LiqPay на картковий рахунок, реквізити якого були вказані відповідачем при оформленні кредиту.

Позивач зазначав, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, кредит у повному обсязі не повернув та не виконав інші грошові зобов`язання за договором.

Станом на 06 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором, за розрахунком позивача, становив 76 752 грн, з яких: 8 200 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 68 552 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Разом із тим ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначало, що ним прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 37 052 грн за умови погашення решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 39 700 грн.

У зв`язку із цим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 не повну суму облікованої заборгованості, а 39 700 грн, із яких 8 200 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 31 500 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1096-7153 від 07 жовтня 2022 року у розмірі 39 700 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1096-7153, сторони у письмовій формі досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, а позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти.

Суд першої інстанції врахував довідку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування 07 жовтня 2022 року на картку НОМЕР_1 суми кредиту 9 000 грн за кредитним договором № 1096-7153 та квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 07 жовтня 2022 року.

Також суд виходив із того, що проценти нараховані в межах строку договору відповідно пункту 4.6 договору, а встановлене Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року обмеження максимальної денної процентної ставки не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідні зміни до законодавства внесені після закінчення строку дії кредитного договору.

Суд взяв до уваги відображені у розрахунку платежі від 24 жовтня 2022 року у розмірі 3 300 грн та від 25 жовтня 2022 року у розмірі 2 000 грн та дійшов висновку, що ці кошти були враховані при визначенні заборгованості.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Єременко К.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1096-7153 від 07 жовтня 2022 року відмовити у повному обсязі, а також здійснити новий розподіл судових витрат.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, неналежній оцінці доказів, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що позивач не надав належного первинного бухгалтерського документа, який підтверджує зарахування кредитних коштів саме відповідачу.

Зазначає, що у наданій квитанції вказано суму операції 9 000 грн, дату операції, ідентифікатор та частково замаскований номер платіжного інструменту, однак із самого документа неможливо встановити ПІБ отримувача коштів, номер банківського рахунку отримувача, належність відповідного платіжного інструменту саме ОСОБА_1 та факт фактичного зарахування коштів на рахунок, відкритий саме на ім`я відповідача.

Наголошує, що другий документ - «Довідка про перерахування суми кредиту» - складений і підписаний самим ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», тоді як матеріали справи не містять банківської виписки з рахунку одержувача, платіжної інструкції з повними реквізитами отримувача, меморіального документа або іншого належного первинного банківського документа, який дозволяє встановити факт зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 .

На підтвердження своїх доводів апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, а також рішення судів першої інстанції у справах № 537/1945/24 та № 208/10543/24.

Вважає, що сам факт існування електронного договору не доводить виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо фактичного надання коштів конкретній особі.

Крім того, апелянт вказує на внутрішню суперечність оскаржуваного рішення щодо розміру основної заборгованості.

Зазначає, що у позовній заяві позивач просив стягнути 39 700 грн, із яких 8 200 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 31 500 грн - прострочена заборгованість за процентами, а розрахунок позивача також містить залишок основного боргу у розмірі 8 200 грн.

Водночас у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив, що 39 700 грн складаються з 9 000 грн основного боргу та 31 500 грн процентів, хоча сума цих складових становить 40 500 грн. На думку апелянта, наведене свідчить про те, що суд фактично не здійснив самостійної перевірки арифметики та структури заявленої заборгованості.

Також зазначає, що позивач не надав належного розрахунку саме 31 500 грн процентів, які є предметом позову.

Посилається на те, що розрахунок ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» містить 8 200 грн основного боргу та 68 552 грн процентів, тоді як предметом позову в частині процентів стали 31 500 грн, а різницю позивач пояснив застосуванням Програми лояльності та можливістю списання 37 052 грн процентів.

На думку апелянта, з поданих документів неможливо встановити, за які саме дні сформовано 31 500 грн, які процентні нарахування включено до цієї суми, яка частина сформована за ставкою 2,5 %, а яка - за ставкою 3 %, які саме нарахування позивач вважає списаними у сумі 37 052 грн та яким чином сформована остаточна сума вимоги.

Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 та зазначає про необхідність реальної перевірки розрахунку кредитора та встановлення фактичного розміру зобов`язання.

Крім того, апелянт вказує, що суд не надав належної оцінки відомостям про платежі на загальну суму 5 300 грн, відображеним у розрахунку самого позивача, а саме 3 300 грн від 24 жовтня 2022 року та 2 000 грн від 25 жовтня 2022 року.

При цьому апелянт наголошує, що посилання на ці відомості не є визнанням факту отримання кредитних коштів, належності зазначених операцій відповідачу, правильності їх обліку чи визнанням будь-якої частини позовних вимог, а наводиться виключно з метою перевірки внутрішньої послідовності та достовірності розрахунку самого позивача.

Зазначає, що суд не встановив, які конкретно суми з 5 300 грн були віднесені на основне зобов`язання, а які - на проценти, за який період були сформовані проценти, на погашення яких позивач направив відповідні кошти, за якою ставкою вони нараховувались, чи були такі процентні нарахування правомірними та яким чином платежі враховано при формуванні заявлених до стягнення 31 500 грн процентів.

Також апелянт вказує, що суд не перевірив правомірність переходу від процентної ставки 2,5 % на день до ставки 3 % на день унаслідок невиконання умов договору.

Зазначає, що з розрахунку самого позивача видно, що до 20 жовтня 2022 року застосовувалася ставка 2,5 %, а починаючи з 21 жовтня 2022 року - 3 %, а тому застосування більшої ставки, на думку апелянта, було безпосередньо пов`язане з невиконанням визначеного договором обов`язку щодо своєчасної сплати процентів.

Посилається на пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який у відповідний період забороняв збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, за винятком визначених законом випадків, а також вказує, що карантин було скасовано лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Вважає, що назва нижчої ставки «зниженою», а вищої - «стандартною» сама по собі не усуває необхідності оцінки правової та економічної сутності механізму її застосування.

Апелянт також посилається на очевидну непропорційність визначеного судом розміру стягнення.

Зазначає, що початкова сума кредитування становила 9 000 грн, у договорі зазначена реальна річна процентна ставка 1 139 965 %, орієнтовна загальна вартість кредиту - 90 000 грн, із яких 81 000 грн становлять проценти; у розрахунку позивач відобразив процентні нарахування у сумі 68 552 грн, а до судового стягнення заявив 31 500 грн процентів після застосування Програми лояльності.

Вказує, що з урахуванням відображених у розрахунку операцій на загальну суму 5 300 грн та стягнутих судом 39 700 грн фінансовий результат становить 45 000 грн при початковій сумі кредитування 9 000 грн.

Наведений в апеляційній скарзі арифметичний розрахунок 9 000 грн кредиту + 9 000 грн процентів - 5 300 грн = 12 700 грн, за твердженням апелянта, не є контррозрахунком заборгованості та не означає визнання факту отримання кредитних коштів, належності відображених позивачем операцій відповідачу, існування грошового зобов`язання чи заборгованості у зазначеному або будь-якому іншому розмірі.

24 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо неналежного підтвердження перерахування кредитних коштів, позивач зазначає, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою та не має доступу до банківського рахунку відповідача.

Вказує, що на підтвердження перерахування коштів до позовної заяви було надано довідку про перерахування суми кредиту № 1096-7153 від 07 жовтня 2022 року та документ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо перерахування коштів через систему платежів LiqPay.

Зазначає, що в документі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стосовно кредитного договору № 1096-7153 від 07 жовтня 2022 року вказані ID операції 2102077172, Order ID ef7f03a3-b36b-4f53-ae21-91db052bae6c, сума операції 9 000 грн, дата та час операції 07 жовтня 2022 року о 10:12, призначення операції - видача кредитних коштів за договором № 1096-7153 та номер платіжного інструменту НОМЕР_1 .

Щодо погоджених сторонами умов кредитування позивач зазначає, що сума кредиту становила 9 000 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, знижена процентна ставка - 2,50 % за кожен день користування кредитом, стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день користування кредитом.

Вказує, що стандартна процентна ставка у розмірі 3 % була погоджена сторонами при укладенні договору, тоді як знижена процентна ставка 2,50 % надавалася кредитодавцем як знижка та заохочення позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Зазначає, що за період із 07 жовтня 2022 року до 20 жовтня 2022 року включно проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою 2,50 %, а за період із 21 жовтня 2022 року до 25 жовтня 2022 року включно - за стандартною процентною ставкою 3 %.

Позивач у відзиві вказує, що 24 жовтня 2022 року відповідачем було внесено 3 300 грн, які враховано на погашення процентів, а 25 жовтня 2022 року - 2 000 грн, із яких 1 200 грн враховано на погашення процентів та 800 грн - на погашення основного боргу.

За період із 26 жовтня 2022 року до 08 листопада 2022 року включно, за твердженням позивача, нарахування процентів здійснювалося за зниженою процентною ставкою 2,50 %, а з 09 листопада 2022 року до 02 серпня 2023 року включно - за стандартною процентною ставкою 3 %.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази подані суду не мають заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, звертаючись з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитодавець повинен довести не лише факт укладення відповідного договору, а й виконання ним власного обов`язку щодо фактичного надання кредитних коштів саме особі, до якої пред`явлено вимогу про їх повернення.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2022 року сформовано договір про відкриття кредитної лінії № 1096-7153, у якому позичальником зазначено ОСОБА_1 .

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальний розмір кредиту становить 9 000 грн.

Відповідно пункту 4.2 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

У розділі 11 договору вказано номер особистого електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 , а також зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором А661.

На підтвердження факту надання ОСОБА_1 кредитних коштів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало власну довідку про перерахування суми кредиту та квитанцію щодо платіжної операції через систему LiqPay.

Із квитанції вбачається здійснення 07 жовтня 2022 року о 10:12 операції на суму 9 000 грн, ID операції 2102077172, Order ID ef7f03a3-b36b-4f53-ae21-91db052bae6c, з призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1096-7153, 2022-10-07» на платіжний інструмент 516874*59.

Разом із тим зазначений документ не містить ПІБ отримувача грошових коштів, номера банківського рахунку отримувача та інших відомостей, які дозволяють установити належність рахунку, на який здійснювався переказ, саме ОСОБА_1 .

Сам факт збігу маскованих реквізитів платіжного інструменту, зазначеного у кредитному договорі та у квитанції про платіжну операцію, не є самостійним підтвердженням того, що відповідний банківський рахунок відкритий саме на ім`я ОСОБА_1 .

Відомості про номер платіжного засобу у договорі сформовані на підставі даних, внесених до інформаційної системи кредитодавця при оформленні заявки, тоді як матеріали справи не містять документа банку-емітента, іншої банківської установи або іншого незалежного доказу, який підтверджує належність платіжного інструменту НОМЕР_1 саме відповідачу.

Так само матеріали справи не містять виписки з банківського рахунку, документа банку про зарахування 9 000 грн на рахунок ОСОБА_1 або іншого доказу, що дозволяє встановити фактичне надходження кредитних коштів саме відповідачу.

Власна довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту містить зазначення ПІБ ОСОБА_1 , номера платежу та маски картки, однак складена самим позивачем та не підтверджує незалежно від інших доказів ані належність відповідного рахунку відповідачу, ані факт зарахування коштів на рахунок, відкритий саме на його ім`я.

Сам по собі електронний договір підтверджує погодження сторонами умов майбутнього надання та повернення кредиту, однак не замінює доказу фактичного виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо перерахування коштів саме позичальнику.

Такий підхід узгоджується і з постановою Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 286/3618/24, у якій Верховний Суд наголосив на необхідності належного дослідження обставин фактичного надання кредиту та оцінки доказів перерахування коштів у сукупності з доводами сторони щодо належності платіжного засобу й фактичного отримання коштів.

Колегія суддів також звертає увагу, що у позовній заяві ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» посилалося на існування договору № 4010 від 02 грудня 2019 року про надання послуг у системі LiqPay, укладеного з АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Проте копія зазначеного договору суду першої інстанції не подавалася.

Лише до відзиву на апеляційну скаргу позивач долучив копію договору № 4010 від 02 грудня 2019 року.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відзив ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не містить обґрунтування причин, які об`єктивно перешкоджали поданню цього договору під час розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин копія договору № 4010 від 02 грудня 2019 року не підлягає прийняттю апеляційним судом як новий доказ.

Колегія суддів зазначає, що із розрахунку, складеного ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», вбачається відображення 24 жовтня 2022 року платежу у розмірі 3 300 грн та 25 жовтня 2022 року платежу у розмірі 2 000 грн.

Разом із тим сам розрахунок є документом, сформованим позивачем, а матеріали справи не містять платіжних документів, банківських виписок чи інших незалежних доказів, із яких можливо встановити особу платника за цими операціями та факт здійснення відповідних платежів саме ОСОБА_1 .

Тому відображення відповідних сум у внутрішньому розрахунку кредитора саме по собі не може бути достатнім доказом отримання відповідачем кредитних коштів або визнання ним заборгованості.

Таким чином, позивачем не доведено належними та достатніми доказами фактичного перерахування кредитних коштів у сумі 9 000 грн саме ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, визнаючи зазначену обставину встановленою, фактично ототожнив наявність у матеріалах справи документа про платіжну із доведеністю факту зарахування кредитних коштів саме відповідачу, не встановивши належність відповідного банківського рахунку ОСОБА_1 та не перевіривши фактичне надходження коштів на його рахунок.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Обов`язок доведення підстав заявлених позовних вимог покладається на позивача, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недоведеність факту виконання кредитодавцем основного обов`язку щодо надання кредиту саме відповідачу виключає можливість покладення на ОСОБА_1 обов`язку повернути заявлену позивачем суму основного боргу та сплатити нараховані на неї проценти.

За встановленої недоведеності цієї первинної обставини оцінка інших доводів апеляційної скарги щодо арифметичної правильності розрахунку, правомірності застосування процентних ставок 2,5 % та 3 %, розміру заявлених процентів та їх співмірності не впливає на результат вирішення спору, оскільки заявлені вимоги про стягнення як основного боргу, так і процентів є похідними від доведеності факту надання кредитних коштів саме відповідачу.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність факту надання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитних коштів саме ОСОБА_1 не відповідає наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку із чим рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 993,60 грн.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відмовлено у повному обсязі, з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 993,60 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Єременко Карини Віталіївни - задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1096-7153 від 07 жовтня 2022 року - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 3 993,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: