Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №752/13776/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/4432/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/13776/26

05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвокат Бегейовича Романа Васильовича на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої лікарем ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про закриття провадження у справі.

ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 19 серпня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Бегейович Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, шо апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції проголошена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа закриттю у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази реалізації патрульними поліцейськими наданих йому Законом повноважень щодо проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, вручення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в передбаченому порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом. Разом з тим, в матеріалах наявне направлення, яке містить інформацію, що не відповідає дійсності, а саме: що водія ОСОБА_1 було доставлено до КНП КМНЛ №10. Зазначена інформація, викладена в офіційному документі, який використане патрульним поліцейським в якості доказу винуватості особи у скоєнні адміністративного правопорушення, повністю спростовується наявними в матеріалах доказами.

Зазначає, що відповідно до відеозапису з бодікамер патрульних, водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою пристрою драгер на що остання погодилась та тричі було зафіксовано відсутність вмісту алкоголю. В подальшому патрульними було запропоновано перемістити транспортний засіб водія з метою організації належного руху та звільнення проїзної частини, після чого було повторно складено протокол відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Захисник звертає увагу на те, що остання надала пояснення з приводу не чіткої мови та тремтіння рук, оскільки з дитинства порушена мова (заїкання), а тремтіння рук виникає при нервуванні. Одночасно, ОСОБА_1 пояснила, що працює лікарем та поверталась після проведення медичних процедур своєму батькові, ОСОБА_2 , який проходить медикаментозне лікування.

Крім того, зазначає, що матеріали справи не містять жодних згадок ані про засоби використані при здійсненні початкової вибіркової відеозйомки, ані про їх технічні характеристики. Так, наявний диск з копією відеозапису долучено до матеріалів у згорнутому не заклеєному чи жодним чином не скріпленому папірці, замість запакування у відповідний конверт зі скріпленням належним чином та зазначенням його вмісту. За таких обставин копія відеозапису на невідомому носії (не зазначеному в матеріалах справи), додана поліцейським до матеріалів справи як джерела доказів, є неналежним та недопустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, її не можна використовувати як доказ у справі.

Разом з тим, захисник вказує про те, що під час зупинки водія у даному провадженні не було вказано ані причини такої зупинки, ані ким саме зупинено транспортний засіб та на якій підставі, ані зафіксовано сам момент зупинки транспортного засобу та подальші дії особи, яка здійснила таку незаконну зупинку.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, захисник вважає, що адміністративна справа про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В судове засідання з`явилися захисник ОСОБА_1 - адвокат Нагорна Г.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження в справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 659231 від 07.05.2026, складеного інспектором 1 взводу 7 роти 2 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Грінцевичем Іллею Ігоровичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 07.05.2026 о 03:10:00 в м. Києві по вулиці Холодноярська (Кайсарова), 7В, водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Skoda Fabia номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, в`язка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 659234 від 07.05.2026, складеного старшим лейтенантом поліції 2 взводу 1 роти 2 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві Грищенком Андрієм Сергійовичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 07.05.2026 о 04:05:00 в м. Києві по вулиці Холодноярська (Кайсарова), 7В, водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Skoda Fabia номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, в`язка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 752/13776/26, провадження № 3/752/4347/26) об`єднано в одне провадження з матеріалами про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 752/13779/26, провадження № 3/752/4350/26).

Об`єднаним матеріалам присвоїно один номер (справа № 752/13776/26, провадження № 3/752/4347/26).

Перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, дослідивши докази та надавши їм оцінку в сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд повинен, серед іншого, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною ознакою необхідно достовірно встановити не тільки факт керування транспортним засобом та наявність законних підстав для проведення огляду, а й факт належного пропонування пройти огляд у визначеному законом порядку та безпосередньої відмови особи від такого огляду.

З наявних у справі матеріалів убачається, що стосовно ОСОБА_1 07 травня 2026 року складено два протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 659231 та № 659234.

Водночас зміст зазначених протоколів та інших письмових матеріалів сам по собі не може мати наперед установленої доказової сили, а зазначені в них відомості підлягають перевірці іншими доказами, насамперед відеозаписами події.

Судом першої інстанції встановлено, що під час першого епізоду працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager».

При цьому сама ОСОБА_1 від проведення такого огляду категорично не відмовлялася, а здійснювала 3 спроби пройти його.

У постанові місцевого суду зазначено, що ОСОБА_1 нібито «імітувала проходження огляду» та фактично не здійснювала належного видиху у прилад.

Однак такий висновок суду не підтверджено будь-якими спеціальними чи технічними даними, які б давали можливість однозначно встановити, що відсутність результату приладу стала наслідком свідомого ухилення ОСОБА_1 від огляду, а не неналежного виконання процедури, технічної особливості проведення тестування або іншої причини.

Матеріали справи не містять роздруківки приладу із результатом огляду, повідомлення самого приладу про недостатність зразка або іншого об`єктивного документа, який би давав можливість встановити причину, з якої результат дослідження отриманий не був.

Отже, сам факт того, що прилад тричи не сформував результат, не може автоматично ототожнюватися із відмовою особи від проходження огляду.

Поведінка особи під час проведення тесту може бути оцінена як ухилення від огляду лише за умови, якщо така обставина належно та однозначно зафіксована і не допускає іншого розумного пояснення.

Таких беззаперечних даних матеріали справи не містять.

Більше того, при дослідженні відеозапису з боді камери поліцейського виявлено те, що після прогодження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд в нарколога, на що остання погодилась, однак так і не була доставлена до лікаря нарколога.

Окремої оцінки потребують обставини складення другого протоколу серії ЕПР1 № 659234.

Як убачається із матеріалів справи, після оформлення першого адміністративного матеріалу ОСОБА_1 знову опинилася за кермом того самого транспортного засобу, після чого працівники поліції повторно оформили щодо неї матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортним засобом. У разі такого відсторонення керування може бути передане іншій уповноваженій особі, яка має відповідне посвідчення водія.

Отже, якщо працівники поліції після першого оформлення дійсно вважали, що ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп`яніння та відмовилася від огляду, вони були зобов`язані не допустити її до подальшого керування транспортним засобом.

За цих обставин доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 сіла за кермо автомобіля з метою його переміщення після відповідної пропозиції працівників поліції, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 послідовно пояснювала, що порушення її мови пов`язане із заїканням, яке вона має з дитинства.

У справах про адміністративні правопорушення, які за характером стягнення мають каральний характер, висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися на припущенні про те, що вона «ймовірно ухилялася» від огляду.

Для притягнення за відмову від огляду повинні бути достовірно доведені всі факти, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення.

Натомість у даній справі залишилися неусунутими суттєві сумніви щодо: фактичного завершення чи незавершення огляду із використанням спеціального технічного засобу та причин, з яких результат не був отриманий; обставин, за яких після складення першого протоколу ОСОБА_1 знову сіла за кермо транспортного засобу; належного виконання працівниками поліції обов`язку щодо її відсторонення від керування транспортним засобом після першого епізоду. Крім того, беспосередня відсутня відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Ці сумніви не можуть бути усунені припущеннями суду або шляхом покладення на ОСОБА_1 обов`язку довести свою невинуватість.

Такого обсягу доказів за встановлених суперечностей недостатньо для беззаперечного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та за наслідками її розгляду має право скасувати постанову і закрити провадження у справі.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 10 серпня 2026 року не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновок про винуватість ОСОБА_1 зроблено без усунення істотних суперечностей у доказах та без достатнього підтвердження факту її відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бегейовича Романа Васильовича - задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 серпня 2026 року у справі № 752/13776/26 - скасувати.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: