Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №753/15831/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/4385/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/15831/26

05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. на користь держави.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 13 сепрня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2026 в справі № 753/15831/26, прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, шо вважає постнову суду першої інстанції незаконною, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б вказували на наявність складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом; факту знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння; факту відмови від законної вимоги ОСОБА_1 проходження огляду на стан сп`яніння, як особи, яка керувала транспортним засобом; факту реальної можливості отримання правової допомоги в нічний час; факту отримання копії протоколу, підпису щодо роз`яснення прав та обов`язків особи, яка притягається до відповідальності.

Вказує на те, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення транспортний засіб взагалі не рухався, він перебував у нерухомому стані на стоянці поруч із будинком фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. В матеріалах справи повністю відсутні будь-які належні та допустимі докази руху транспортного засобу чи процесу керування автомобілем (відеозапис руху, показання свідків, тощо), патрульні не здійснювали його зупинку в русі, відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

ОСОБА_1 пояснює, що від самого початку оформлення адміністративного матеріалу йому не було роз`яснено в чому саме полягає правопорушення. При цьому, матеріали відеозапису не містять безперервного запису, тому не можуть бути належними і допустимими доказами наявності складу подій адміністративного правопорушення, згідно ст. 251 КУпАП.

Вказує на те, що протокол складений працівниками поліції не містить його підпису про відмову ним від дачі пояснень, щодо отримання копії протоколу та щодо роз`яснення прав. В той же час, апелянт в спілкуванні з працівниками поліції під час складання протоколу надавав свої пояснення і заперечував факт керування автомобілем, проте працівник поліції, зазначив, що це його суб`єктивна думка і запропонував оскаржувати та доводити ці обставини вже в суді, не зазначивши цих заперечень і пояснень в самому протоколі. Крім того, матеріали відеозапису не підтверджують дані зазначені в протоколі щодо порушення в апелянта координації рухів, почервоніння обличчя, запаху алкоголю, як ознак сп`яніння. При цьому, останній повідомив працівників поліції про наявність в нього інвалідності 2 групи, те що він ходить за допомогою палиці із-за перелому кінцівки, однак працівники поліції не врахували вказані обставини і хибно їх описали, як ознаки сп`яніння, які між іншим, не знайшли свого підтвердження будь-якими належними і допустимими доказами.

Звертає увагу на те, що він не бажав повідомляти працівника поліції на підставі ст.63 Конституції України, що транспортним засобом керувала його дружина, оскільки не хотів, щоб її були притягнуто до відповідальності за порушення комендантської години. Натомість суд безпідставно розцінив такі дії не як реалізацію конституційних прав, а як спосіб уникнення адміністративної відповідальності.

Зазначає, що працівники поліції безпідставно вимагали проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не роз`яснивши підстав та порядку для його проведення, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, адже дана інструкція та такий огляд проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів, тоді коли апелянт таким не являвся. Також працівниками поліції не було надано реальної можливості для отримання правової допомоги під час складання протоколу в нічний час, що призвело до плутанини та неналежного усвідомлення особою своїх прав та обов`язків.

На підставі викладеного, апелянт робить висновок про те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях працівників поліції, без урахування всіх доказів і обставин, які в своїй сукупності вказують на відсутність складу та події адміністративного правопорушення в його діях за ч.1 ст.131 КУпАП, що є підставою для закриття даної справи, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв`язку. Згідно з відомостями щодо відстеження поштового відправлення, судову повістку вручено одержувачу 03 вересня 2026 року.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 716253 від 11.07.2026, складеного поліцейським 2 взводу 3 роти 2 батальйону полк-2 Управління патрульної поліції в місті Києві рядовим поліції Ільєнченком Миколою Ярославовичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 11.07.2026 о 00:29:00 в м. Києві по АДРЕСА_1, водій ОСОБА_1 керував атомобілем TOYOTA PRADO н.з НОМЕР_2 з явними ознаками адкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи повністю відсутні будь-які належні та допустимі докази руху транспортного засобу чи процесу керування автомобілем, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з відеозапису з бодікамери поліцейського, долученого до матеріалів справи, вбачається, що, працівник поліції при розмові з ОСОБА_1 запитав звідки останній їхав, на що ОСОБА_1 відповіві «з заправки» (зафіксований час на відео з камери 472349 00:21). Відповідно до ст.251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Закон не пов`язує можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності виключно з наявністю відеозапису моменту керування транспортним засобом.

Посилання апелянта на те, що він не повідомив поліцейським про керування автомобілем дружиною через небажання створити для неї негативні наслідки, не спростовує змісту його власних первинних пояснень.

Реалізація права, передбаченого ст. 63 Конституції України, не означає, що суд позбавлений можливості оцінювати ті відомості, які особа добровільно повідомила до того, як обрала іншу процесуальну позицію.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали відеозапису не містять безперервного запису, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Разом з тим, ні діючим законодавством, ні вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські безпідставно вимагали проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не роз`яснивши підстав та порядку для його проведення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з дослідженого відеозапису, на якому видно, шо працівник поліції озвучив права ОСОБА_1 згідно чинного законодавства України (зафіксований час на відео з камери 473855 00:24-0025). Крім того з наявного відеозапису видно, що на запитання ОСОБА_1 який штраф, поліцейський зазначив вид покарання за ч. 1 ст. 130 КУпАП (зафіксований час на відео з камери 472349 00:43).

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Правила дорожнього руху залишаються чинними у редакції, що діяла на час події.

Згідно з матеріалами справи працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені у протоколі та направленні на огляд, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та почервоніння обличчя. Твердження апелянта про те, що порушення координації рухів могло бути пов`язане з перенесеною травмою ноги та станом здоров`я, саме по собі не спростовує наявність інших установлених поліцейськими ознак, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота.

При цьому для складу адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 у формі відмови від проходження огляду, закон не вимагає доведення фактичного перебування особи у стані алкогольного сп`яніння результатом такого огляду. Правове значення мають встановлення факту керування транспортним засобом, наявність підстав для проведення огляду, пред`явлення законної вимоги про його проходження та відмова водія від виконання такої вимоги. Це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було надано реальної можливості для отримання правової допомоги під час складання протоколу в нічний час, що призвело до плутанини та неналежного усвідомлення особою своїх прав та обов`язків, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 268 КУпАП особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантовано право користуватися юридичною допомогою адвоката та реалізовувати інші передбачені законом процесуальні права.

Разом із тим сам по собі факт складання протоколу в нічний час не свідчить про порушення права на захист.

Із доводів апеляційної скарги та матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 заявив працівникам поліції про бажання запросити конкретного адвоката, просив відкласти відповідну процесуальну дію до прибуття захисника або іншим чином заявляв про намір реалізувати таке право, а працівники поліції йому у цьому відмовили.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: