Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №757/38675/25-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/4321/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/38675/25-п

05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвокат Канарської Олени Володимирівни на постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 14 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Канарська О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2026 по справі № 757/38675/25-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правоворушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, шо судом першої інстанції було допущено формальний підхід до розгляду справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надано працівниками поліції, не взято до уваги доводи сторони захисту.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції. В доданому до справи відеозаписі зафіксовано лише спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, водночас факт зупинки та керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 на даному відеозаписі не зафіксовано. На долучених до протоколу відеозаписах відображено лише момент перебування ОСОБА_1 біля електросамокату, однак факту керування не зафіксовано.

Вказує на те, що відеозапис розпочинається з того, що працівник поліції підходить до ОСОБА_1 та без надання будь яких доказів звинувачує останню у керуванні електросамокатом. Крім того, працівник поліції зазначає, що ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп`яніння (не уточнюючи, які саме!), та згідно з чинним законодавством пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального приладу «Драгер». ОСОБА_1 не погодилась з такими діями працівника поліції вимагаючи обґрунтування таких вимог, після чого працівник поліції повідомляє, що у разі відмови буде складено адміністративний протокол відповідно до ст. 130 КУпАП.

Також захисник вважає, що працівниками поліції не було відповідно до вимог закону зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Так, згідно з матеріалів відеозапису, працівником поліції пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою спеціального приладу «Драгер». Однак, після того як працівники поліції сприйняли пасивну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою спеціального приладу «Драгер», працівники поліції повинні були діяти відповідно до вимог ч. 3 та ч. 6 ст. 266 КУпАП, а саме запропонувати водієві проїхати на огляд до медичного закладу та скласти направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Беручи до уваги, що ОСОБА_1 після її незгоди від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці з використанням спеціального технічного засобу, не було направлено до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, тому у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено її прав відповідно до ст. 268 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно чинного законодавства, натомість ж матеріалах про адміністративне правопорушення, що були надані поліцією свідки не залучалися.

Вказує на те, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Апелянт вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину працівниками поліції не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.

Також апелянт подав заяву про поновлення пропущеного строку.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 04.02.2026 Представником ОСОБА_1 - адвокатом Канарською О.В. надіслано до Печерського районного суду м. Києва заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 757/38675/25-п у зв`язку з перебуванням у м. Житомирі. Згідно карти руху заяви Печерський районним судом м. Києва здійснено реєстрацію вказаної заяви, а саме дата доставки до суду: 04.02.2026 14 год. 27 хв., дата реєстрації в суді: 04.02.2026 15 год. 15 хв., а також наявна відмітка «приєднано до справи». Натомість, представник ОСОБА_1 - адвокат Канарська О.В. з 09 год. 00 хв. 13.02.2026 авторизувалась та очікувала проведення судового засідання у підсистемі ВКЗ з метою участі у призначеному судовому засіданні на 13.02.2026 о 09 год. 10 хв., однак станом на 12 год. 12 хв. не розпочалося. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2026 у справі № 757/38675/25-п надіслано судом 10.07.2026, зареєстрована 11.07.2026, забезпечено надання загального доступу 13.07.2026. Крім того, у період з 13.02.2026 по теперішній час, заявник та її представник не отримували будь яких рішень у справі № 757/38675/25-п, на підставі викладеного просить поновити строку на подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції.

За положенням ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена за правилами, визначеноми цим Кодексом.

Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП.

Відповідно до відомостей з ЄДРСР оскаржувана постанова суду першої інстанції від 13.02.2026 забезпечено надання загального доступу 13.07.2026.

Крім того, в матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення ОСОБА_1 12.08.2026 копії оскаржуваної постанови, проте відсутні докази отримання.

Ураховуючи, що повний текст постанови в день її винесення апелянту не вручався, суд апеляційної інстанції вважає наведені причини пропуску строку поважними та доходить висновку про наявність підстав для його поновлення.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв`язку. Згідно з відомостями щодо відстеження поштового відправлення, судову повістку вручено одержувачу 01 вересня 2026 року.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Канарська О.В. подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Разом із тим у призначений час до відеоконференцзв`язку не приєдналася.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що було доведено наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 403564 від 26.07.2025, складеного поліцейським 2 взводу 5 роти 3 батальйону аолк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві капралом поліції Зайком Максимом Олеговичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 26.07.2025 о 21:50:00 в мю Києві по узвозу Кловський, 4, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керувала електросамокатом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкогою з порожнини рота, порушення мови, від проходження на огляд на стан сп`яніння та у лікаря нарколога відмовилась у встановленому порядку, чим порушила п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з відеозапису з бодікамери поліцейського, долученого до матеріалів справи, вбачається, що, підійшовши до ОСОБА_1 , яка перебувала разом з іншою жінкою біля електросамоката, на якому була увімкнена фара, працівник поліції відрекомендувався та зазначив: «від Арсенальної ще бачив, як ви гарно їдете удвох», а також повідомив, що на самокаті заборонено пересуватися удвох. Після цього працівник поліції запитав у ОСОБА_1 : «Ви керували?», на що остання відповіла: «да» (зафіксований час на відео з камери 472085 21:49-21:50). Крім цього, працівник поліції продемонстрував відеозапис, на якому зафіксовано рух двох осіб на електросамокаті, при цьому ОСОБА_1 не заперечувала твердження поліцейського про те, що саме вона ним керувала (зафіксований час на відео з камери 472085 22:07-22:08).

Таким чином, відсутність окремого відеофайлу, який би починався виключно з моменту руху електросамоката, сама по собі не спростовує факту керування, оскільки відповідна обставина встановлюється на підставі всієї сукупності належних доказів, а не виключно одного їх виду.

Закон України № 2956-IX від 24 лютого 2023 року безпосередньо відносить легкий персональний електричний транспортний засіб до колісних транспортних засобів, оснащених електричним тяговим двигуном і призначених для пересування особи.

Доводи апеляційної скарги про те, що після незгоди ОСОБА_1 пройти огляд на місці поліцейські не запропонували їй огляд у закладі охорони здоров`я та не склали відповідного направлення, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідно до відео з бодікамери вбачається, що працівник поліції зазначив, що може запропонувати пройти огляд на місці освідування або у лікаря (зафіксований час на відео з камери 472085 21:53). Після подальшого спілкування працівник поліції уточнив, чи відмовляється ОСОБА_1 від проходження огляду, на що остання відповіла: «да, да» (зафіксований час на відео з камери 472085 22:10).

Доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції зазначає, що ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп`яніння не уточнюючи, які саме, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, випливає підстава для проведення огляду на відповідний стан сп`яніння.

Більше того, у матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складене 26 липня 2025 року о 22 год. 15 хв., у якому зазначено анкетні дані ОСОБА_1 , виявлені поліцейським ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, вирежене тремтіння пальців рук, порушення мови. Крім того, відповідно до відеозапису поліцейський зазначив, що від двох жінок, з яких однією була ОСОБА_1 відчутно запах алкоголю (зафіксований час на відео з камери 472085 21:53).

Апеляційна скарга містить посилання на відсутність двох свідків під час пропозиції пройти огляд. Однак такі доводи не враховують редакцію законодавства, чинну на час події 26 липня 2025 року. Частиною другою ст. 266 КУпАП передбачено, що під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а лише у разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків.

Аналогічне правило міститься у п. 4 розділу X Інструкції № 1395. У разі відмови від огляду в закладі охорони здоров`я п. 6 цього розділу також передбачає складання протоколу із застосуванням технічних засобів відеозапису, а двох свідків - лише за неможливості такого відеозапису. У протоколі серії ЕПР1 № 403564 прямо зазначені технічні засоби відеозапису № 472085 та № 470774, а відповідні відеоматеріали долучені до справи і досліджені судом першої інстанції. Тому незалучення двох свідків у цьому випадку не є порушенням ст. 266 КУпАП.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Канарської О.О.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Канарській Олені Володимирівні строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Канарської Олени Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: