Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №758/4145/25 — Київський апеляційний суд

справа № 758/4145/25

головуючий у суді І інстанції Блащук А.М.

провадження № 22-ц/824/6517/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ПАТ «Граве України» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь затрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 37 131 грн 11 коп., сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 17 липня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна» (надалі по тексту - позивач, ПрАТ «СК «Граве Україна») та ОСОБА_2 (надалі по тексту - страхувальник) було укладено договір №101085444 добровільного страхування «Граве КАСКО» відносно майнових інтересів власника автомобіля «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 (надалі по тексту - застрахований автомобіль) (надалі по тексту - договір страхування КАСКО).

20 жовтня 2023 о 19 год. 45 хв. у місті Києві, по Одеській площі, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобілю «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 (договір добровільного страхування «Граве КАСКО» №101085444), під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Подільського районного суду місто Києва від 05 грудня 2023 року у справі №752/22892/23 дорожньо-транспортна пригода сталася у результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 .

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.

Відповідно до Звіту № 9937 від 10 листопада 2023 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 , становить 59 895 грн 29 коп., а відповідно до рахунків-фактури №0000277 від 25 січня 2024 року та №СФ-0000304 від 28 лютого 2024 року загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 становила 95 026 грн 40 коп.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 29 січня 2024 року фахівцями ПрАТ «СК «Граве Україна» було складено страховий акт № 11.98029182.2/KOS, а 05 березня 2024 року складено страховий акт № 11.98029182.2/KOS ДОПЛАТА, відповідно до яких загальний розмір страхового відшкодування становив 95 026 грн 40 коп.

Відповідно до платіжної інструкції №0131124801 від 31 січня 2024 року та №0307125394 від 07 березня 2024 року ПрАТ «СК «Граве Україна» виплатило страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 у загальному розмірі 95 026 грн 40 коп. на рахунок СТО.

Таким чином, фактичні витрати ПрАТ «СК «Граве Україна» пов`язані з цим страховим випадком складають 95 026 грн 40 коп.

Відповідно до витягу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ «Моторно транспортне страхове бюро України), створену відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована «СК «ВУСО» відповідно до Полісу № ЕР/214653526 (ПрАТ копія витягу з ЦБД МТСБУ). Відповідно до зазначеного витягу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн, франшиза складає 2 000 грн.

Відповідно до п. 6 частини 3 статті 162 ЦПК України ПрАТ «СК «Граве Україна» намагалося здійснити досудове врегулювання спору та звернулося до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про страхове відшкодування. Розглянувши цю заяву, ПрАТ «СК «ВУСО» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 57 895 грн 29 коп., які були перераховані на рахунок ПрАТ «СК «Граве Україна».

Таким чином - ОСОБА_1 , зобов`язаний відшкодувати ПрАТ «СК «Граве Україна» грошові кошти в розмірі: 95 026 грн 40 коп. - 57 895 грн 29 коп. = 37 131 грн 11 коп.:

де, 95 026 грн 40 коп. - загальна сума збитку;

57 895 грн 29 коп. - страхове відшкодування, яке сплатило ПрАТ «СК «ВУСО».

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року частково задоволено позов ПрАТ «СК «Граве Україна».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Граве Україна» франшизу у розмірі 2 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Граве Україна» судовий збір у розмірі 163 грн 20 коп.

Відмовлено в іншій частині позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача лише розмір франшизи у сумі 2000 грн, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що франшиза є елементом договору страхування який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення. Тому франшиза це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 , як винної особи у ДТП, збитків у розмірі 37 131 грн 11 коп., суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована «СК «ВУСО» відповідно до Полісу № ЕР/214653526 (ПрАТ копія витягу з ЦБД МТСБУ), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн в той час як фактичні витрати ПрАТ «СК «Граве Україна», пов`язані з цим страховим випадком, складають 95 026 грн 40 коп., тобто ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну повністю покриває фактичні витрати пов`язані з цим страховим випадком.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «СК «Граве Україна» - адвокат Синюк С.Л. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з оплатою судового збору, та витрати пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги в двох інстанціях.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до Звіту № 9170 про оцінку транспортного засобу «Mini cooper» д.н.з. НОМЕР_1 вартість матеріального збитку завданого власнику вказаного автомобіля складає 59 895 грн 29 коп., вартість відновлювального ремонту складає 95 842 грн 69 коп.

Представник позивача посилаючись на положення статті 1194 ЦК України, статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначав, що для повного відшкодування шкоди, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу різницю (37 131 грн 11 коп.) між фактичним розміром відшкодованої шкоди (95 026 грн 40 коп. відновлювальний ремонт) і страховим відшкодуванням, матеріальним збитком, що сплачено ПрАТ СК «ВУСО», як страховиком відповідача у розмірі 57 895 грн 29 коп. (95 026 грн 40 коп. -37 131 грн 11 коп.).

Щодо правової позиції відповідача.

Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача (а.с. 100).

Відповідно до Інформація № 128498883 від 31 березня 2025 року відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 24.10.2013 року по теперішній час (а.с. 41 зворот).

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Апеляційний суд направляв на зареєстровану адресу відповідача повідомлення разом з копіями ухвали про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасника справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.

Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за останнім відомим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.

За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що 17 липня 2023 року між ПрАТ «СК «Граве Україна» та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено договір №101085444 добровільного страхування «Граве КАСКО» відносно майнових інтересів власника автомобіля «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 (а.с. 6).

20 жовтня 2023 о 19 год. 45 хв. у місті Києві, по Одеській площі, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобілю «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 (договір добровільного страхування «Граве КАСКО» №101085444), під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності у зв`язку із спливом строку накладення адміністративного стягнення.

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.

Відповідно до рахунків-фактури №0000277 від 25 січня 2024 року та №СФ-0000304 від 28 лютого 2024 року загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 становила 95 026 грн 40 коп.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 29 січня 2024 року фахівцями ПрАТ «СК «Граве Україна» було складено страховий акт № 11.98029182.2/KOS, а 05 березня 2024 року складено страховий акт № 11.98029182.2/KOS доплата, відповідно до яких загальний розмір страхового відшкодування становив 95 026 грн 40 коп.

Відповідно до Звіту № 9937 від 01 березня 2024 року, здійсненого на замовлення ПрАТ «СК «Граве Україна», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 /вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей становить 59 895 грн 29 коп. (а.с. 12 зворот - 14).

Відповідно до ремонтної калькуляції № 9937 від 01 березня 2024 року, додатку до Звіту № 9937 від 01 березня 2024 року, вартість ремонту автомобіля становить 82 390 грн 37 коп., в тому числі вартість робіт - 2 841 грн 66 коп., вартість фарбування - 9 064 грн 67 коп., загальна сума запчастин 70 484 грн 04 коп. (а.с. 15 зворот - 23)

Відповідно до платіжної інструкції №0131124801 від 31 січня 2024 року та №0307125394 від 07 березня 2024 року ПрАТ «СК «Граве Україна» виплатило страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Mini cooper», н.з. НОМЕР_1 у загальному розмірі 95 026 грн 40 коп. без ПДВ на рахунок СТО (а.с. 27-29).

ПрАТ «СК «Граве Україна» здійснило досудове врегулювання спору та звернулося до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про страхове відшкодування.

Розглянувши дану заяву, ПрАТ «СК «ВУСО» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 57 895 грн 29 коп. (59 895 грн 29 коп. - 2 000 грн франшиза), які були перераховані на рахунок ПрАТ «СК «Граве Україна», що підтверджується платіжним дорученням №50653 від 27 серпня 2024 року (а.с. 30 зворот).

З матеріалів справи вбачається, що фактичні витрати ПрАТ «СК «Граве Україна» пов`язані з цим страховим випадком складають 95 026 грн 40 коп.

Відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована «СК «ВУСО» відповідно до Полісу № ЕР/214653526.

Відповідно до зазначеного витягу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн, франшиза складає 2 000 грн.

Згідно з статтею 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли у зв`язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом саме до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), яка стосувалася питання про наявність можливості у страховика, який виплатив страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування, самостійно обирати, до кого саме звертатися з вимогою про стягнення суми виплаченого страховиком відшкодування: чи до винної особи, чи в межах ліміту відповідальності до страховика, у якого винна особа застрахувала цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц (відступивши від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик мав право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права) дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону № 85/96-ВР, шляхом звернення з позовом саме до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про зворотне стягнення виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV) (такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження №14-176цс18).

Наявність договору між винною у ДТП особою та страховою компанією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності на суму у межах страхового відшкодування, передбаченого в договорі, виключає відповідальність винної особи за спричинену шкоду в межах страхової суми (п. 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року № 201/16373/16-ц).

Відтак, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, відповідно до Полісу № ЕР/214653526 (ПрАТ копія витягу з ЦБД МТСБУ) становить 160 000 грн в той час як фактичні витрати ПрАТ «СК «Граве Україна», пов`язані з цим страховим випадком, складають 95 026 грн 40 коп., тобто ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну повністю покриває фактичні витрати пов`язані з цим страховим випадком.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 витрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 37 131 грн 11 коп., оскільки розмір спричиненої шкоди не перевищує ліміту відповідальності ПрАТ «СК «Вусо», а саме 160 000 грн, що виключає цивільну відповідальність винної особи (відповідача) за завдану шкоду.

Апеляційний суд враховує, що позовні вимоги про стягнення фрашизи у розмірі 2 000 грн, які позивачем не заявлялися, задоволенні судом першої інстанції, однак, оскільки рішення суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку лише за апеляційною скаргою позивача, який за результатами розгляду своєї скарги з огляду на принцип заборони повороту до гіршого не має потрапити у гірше становище порівняно з тим, яке він досяг у попередній інстанції, колегія суддів залишає без змін оскаржуване рішення суду в цій частині.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат.

За правилами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесені сторонами під час розгляду справи судом першої інстанції, та відсутні підстави для розподілу судових витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська