Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №760/9702/23 — Київський апеляційний суд

справа № 760/9702/23

головуючий у суді І інстанції Букіна О.М.

провадження № 22-ц/824/492/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зленка Сергія Віталійовича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 та просить суд стягнути матеріальну шкоду у розмірі 41 956 грн 82 коп., судові витрати у розмірі 1 073 грн 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 11 листопада 2022 року о 11 год. 00 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Honda» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Кільцева дорога у місті Києві, не врахував дорожньої обстановки та покриття дороги, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, скоїв зіткнення з автомобілем «Nisan Leaf» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження автомобіля «Nisan Leaf» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди (надалі по тексту - ДТП).

Вказує, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована на умовах договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №209383463.

Після звернення ОСОБА_2 , як власника автомобіля «Nisan Leaf» державний номерний знак НОМЕР_2 , із повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» направила свого спеціаліста, який оглянув автомобіль «Nisan Leaf» державний номер НОМЕР_2 , та склав калькуляцію, згідно з якою вартість відновлюваного ремонту автомобіля становить 229 015 грн 72 коп., що підтверджується копією акту огляду колісного транспортного засобу та калькуляцією відновлюваного ремонту.

ОСОБА_2 здійснила відновлювальний ремонт автомобіля «Nisan Leaf» державний номер НОМЕР_2 , вартість ремонтних робіт згідно з акту виконаних робіт №АВР-001366 від 22 грудня 2022 року склала 151 400 грн, що порівняно є набагато менше за вартість відновлюваного ремонту автомобіля, визначену спеціалістом страхової компанії.

Зазначає, що ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» сплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 109 443 грн 18 коп. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи у розмірі 2 500 грн відповідно до статей 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, різниця між вартістю відновлюваного ремонту та страховим відшкодуванням склала 41 956 грн 82 коп., а тому з урахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року частково задоволено позов ОСОБА_2 .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 28 956 грн 82 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, судовий збір у розмірі 740 грн 98 коп.

У задоволені інших позовних вимог, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Зленко С.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з огляду на таке.

Суд першої інстанції помилково вважав, що наданий позивачем акт виконаних робіт від 22 грудня 2022 року на суму 151 400 грн, складений ЧП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є належним та допустимим доказом на підтвердження понесених збитків, які зазнала позивач внаслідок ДТП, яка сталася 11 листопада 2022 року за участі та з вини відповідача, та фактично поклав його в основу рішення суду. Водночас, позивачем надано лише акт виконаних робіт без чеку, чи іншого платіжного документа, тобто факт розрахунку не підтверджено. Також, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в самому акті не зазначено, що «підписуючи цей акт сторони засвідчують виконання своїх обов`язків щодо виконання робіт та їх повної оплати». Тобто, сам акт не є свідченням розрахунку позивача з виконавцем робіт, а самому акті відсутній підпис позивача в порушення положення частини 4 статті 882 ЦК України.

Також, апелянт звертає увагу на те, що ПрА Т СК «Альфа Страхування» виплатила позивачу 109 443 грн 18 коп. Однак, суд першої інстанції не дослідив, чи було вичерпано всі можливості для отримання повного страхового відшкодування. Відповідач не повинен нести фінансову відповідальність за різницю, яка виникла через недостатнє страхове покриття. З огляду на викладене, з ПрАТ СК «Альфа Страхування» підлягає стягненню страхове відшкодування, а саме: матеріальний збиток, який визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, в межах граничної суми страхового відшкодування, передбаченого Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 квітня 2019 року № 538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що набрало чинності 21 вересня 2019 року, чинного на момент укладення договору страхування ОСЦПВВНТЗ, поліс №209383463, у розмірі 130 000 грн. Щодо судових витрат, то апелянт звертає увагу на те, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачем коштів за професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.

Щодо правової позиції відповідача.

Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, враховує таке.

Судом встановлено, що 11 листопада 2022 року о 11 год. 00 хв. відповідач ОСОБА_1 , керуючі автомобілем «Honda» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Кільцева дорога у місті Києві, не врахував дорожньої обстановки та покриття дороги, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, скоїв зіткнення з автомобілем «Nisan Leaf» державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 та був під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження автомобіля «Nisan Leaf» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП (а.с. 21)

Відповідно до частин 4,5 статті 82 ЦПК України вина відповідача ОСОБА_1 у вказаній вище ДТП є встановленою.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована на умовах договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №209383463 від 08 червня 2022 року. Ліміт майнової відповідальності становить 130 000 грн з франшизою у розмірі 2 500 грн.

Після звернення ОСОБА_2 із повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» направила свого спеціаліста, який оглянув автомобіль «Nisan Leaf» державний номер НОМЕР_2 , та склав калькуляцію, згідно з якою вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача становить 229 015 грн 72 коп., що підтверджується копією акту огляду колісного транспортного засобу та калькуляцією відновлюваного ремонту.

Відповідно до листа ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» від 26 січня 2023 року №2318.609.22.01-000341.01 розмір страхового відшкодування становить 109 443 грн 18 коп. з урахуванням коефіцієнту зносу на замінні складові, за вирахуванням франшизи у розмірі 2 500 грн.

Між тим, ОСОБА_2 здійснила відновлювальний ремонт автомобіля «Nisan Leaf» державний номер НОМЕР_2 , вартість ремонтних робіт згідно з акту виконаних робіт №АВР-001366 від 22 грудня 2022 року склала 151 400 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 22 грудня 2022 року у розмірі 151 400 грн, що складений ЧП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що вказаний акт не є свідченням розрахунку позивача з виконавцем робіт, оскільки факт розрахунку не підтверджено, то колегія апеляційного суду відхиляє їх з огляду на положення статті 22 ЦК України, відповідно до якої - збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки). А також, вказаний акт підписаний виконавцем робіт та скріплений печаткою

Відповідно до статей 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 109 443 грн 18 коп., тобто з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням франшизи у розмірі 2 500 грн.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду зазначала висновки про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли у зв`язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом саме до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), яка стосувалася питання про наявність можливості у страховика, який виплатив страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування, самостійно обирати, до кого саме звертатися з вимогою про стягнення суми виплаченого страховиком відшкодування: чи до винної особи, чи в межах ліміту відповідальності до страховика, у якого винна особа застрахувала цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц (відступивши від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик мав право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права) дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону № 85/96-ВР, шляхом звернення з позовом саме до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про зворотне стягнення виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18).

Наявність договору між винною у ДТП особою та страховою компанією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності на суму в межах страхового відшкодування, передбаченого в договорі, виключає відповідальність винної особи за спричинену шкоду в межах страхової суми (пункт 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року № 201/16373/16-ц).

Відтак, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Отже у разі, коли шкода не перевищує ліміт відповідальності страховика (у цій справі - 130 000 грн з франшизою у розмірі 2 500 грн), а спір стосується саме розміру страхового відшкодування, боржником у межах страхової суми є виключно страховик. Після виплати страхового відшкодування страховиком деліктне зобов`язання в цій частині припиняється. Страховик потерпілого (позивач) реалізує право суброгації шляхом звернення саме до страховика за договором цивільно-правової відповідальності, а не до страхувальника. Покладення на страхувальника відповідальності в межах ліміту ОСЦПВ суперечить меті обов`язкового страхування (стаття 3 Закону № 1961-IV).

У цій справі сума 151 400 грн перевищує ліміт 130 000 грн на 21 400 (151 400-130 000) грн, отже, відповідач є належним суб`єктом відповідальності у розмірі 21 400 грн.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до п. 36.6 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення франшизи у сумі 2 500 грн позивачем не заявлялися, у суду відсутні підстави для стягнення франшизи з відповідача на користь позивача.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, та не врахував, що відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому лише різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно зі статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року підлягає зміні в частині розміру матеріальної шкоди та слід стягнути з матеріальні збитки у розмірі 21 400 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп. за подання позовної заяви, відповідач сплатив 1610 грн 60 коп. за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції, дослідивши надані стороною позивача докази на понесення ним судових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції та при подачі апеляційної скарги, перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру матеріальної шкоди з 28 956 грн 82 коп. до 21 400 грн, тобто позов задоволено на 51%, то згідно з вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 547 грн 54 коп. (1 073,60 х 51%) судового збору за подання позовної заяви, а з позивача на користь відповідача 789 грн 19 коп. (1 610,60 грн х 49%) за подання апеляційної скарги.

Оскільки позов задоволено на 51%, то і витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно задоволених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу за надані послуги у суді першої інстанцій у розмірі 4 080 грн (8 000 грн х 51%).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зленка Сергія Віталійовича задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 21 400 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 547 грн 54 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4 080 грн.

У задоволені інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 789 грн 19 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська