Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №359/9338/24 — Київський апеляційний суд

справа № 359/9338/24

головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.

провадження № 22-ц/824/1049/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Ірини Миколаївни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року та на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 11 червня 2024 року приблизно о 16 год 30 хв у місті Києві на вул. Кільцева дорога в місці виїзду з пр-ту Л. Курбаса ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Honda», номерний знак НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2024 року винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 .

Вартість відновлювального ремонтну автомобіля марки «Honda», номерний знак НОМЕР_2 , становить 74 515 грн 15 коп.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Renault», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «Експрес Страхування». Тому ТДВ «Експерес Страхування» виплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 40 978 грн 64 коп. Відповідач ухиляється від добровільного відшкодування завданої матеріальної шкоди. Тому ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду у розмірі 32 300 грн 74 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року задоволено позов ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 32 300 грн 74 коп., а також витрати на оплату судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 , внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу, визначеного з урахуванням фізичного зносу деталей, що підлягають заміні, в тому числі ПДВ на складові частини, складає 74 515 грн 15 коп. (вказана обставина встановлена звітом про оцінку колісного транспортного засобу від 21 червня 2024 року). Натомість, відповідач та його представник будь-яких доказів на спростування вказаного звіту не надали, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи або висновок експерта, складений на їх замовлення, не надали.

У березні 2025 року представник позивача Поліщук П.П. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року були задоволені пред`явлені ОСОБА_2 позовні вимоги. Представником позивача Поліщуком П.П. було повідомлено про намір подати докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №19/24С від 19 липня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Поліщуком П.П., а також згідно акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 25 березня 2025 року, сторони погодили між собою вартість послуг адвоката у розмірі 10 000 грн. Тому представник позивача Поліщук П.П. просив стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року задоволено заяву представника позивача Поліщука П.П. про ухвалення додаткового рішення. Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Експрес Страхування», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача надані належні докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу у суді першої інстанції, розмір яких складає 10 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 28 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білоус І.М. подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. А також просив вирішити питання розподілу судових витрат (а.с. 216-227).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог долучено Звіт №4364 від 21 червня 2024 року про оцінку КТЗ «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_2 , виготовлений ФОП ОСОБА_4 на підставі заяви ТДВ «Експрес-Страхування». Даний Звіт викликає сумніви щодо його допустимості як доказу на підтвердження стягнення, оскільки останній не є висновком експерта. Відповідно оцінювач не попереджався про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а виготовлений ним звіт не відповідає вимогам статей 102, 106 ЦПК України. У зв`язку з цим, на переконання представника скаржника, даний звіт не може вважатися належним та допустимим доказом розміру шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля позивача у ДТП.

Представник скаржника також наголошувала, що у звіті в загальних положеннях в абзаці 4 оцінювач зазначає, що «Інформація отримана з незалежних джерел вважається правдивою, однак оцінювач не гарантує в якій-небудь формі факт її достовірності». На думку скаржника, вказане твердження дає підстави вважати, що оцінювач отримав інформацію з джерел, які не гарантують її достовірність, яка викладена у складеному ним звіті.

Крім того, зазначала, що звіт про оцінку автомобіля було виготовлено з метою отримання страхового відшкодування у ТДВ «Експрес Страхування», а не з метою звернення до суду з позовом.

Звіт №4364 від 21 червня 2024 року про оцінку автомобіля наданий позивачем вимогам статті 106 ЦПК України не відповідає, оскільки у ньому не зазначено, що він готувався для подання до суду і не містить застереження про те, що ФОП ОСОБА_4 та безпосередньо оцінювач ОСОБА_5 попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Тому цей звіт скаржник вважає, що не повинен братись судом до уваги.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані також тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди до визначеного полісом страхового ліміту.

Представник скаржника зазначала, що обов`язок відшкодувати позивачу страхове відшкодування в порядку регресу покладений саме на ТДВ «Експрес Страхування», як страховика відповідача, який має відповідати за даним позовом.

Також, 09 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білоус І.М. подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутня квитанція або інший документ, що підтверджує фактичну оплату позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

З приводу посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18, згідно з якою витрати на професійну правничу допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони до моменту заявлення вимоги чи будуть оплачені в майбутньому, представник відповідача вважає, що дана правова позиція не звільняє від обов`язку доведення факту понесення витрат.

Зважаючи на відсутність документів, які б свідчили про оплату гонорару та інших витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу у цій справі у розмірі 10 000 грн, представник відповідача просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити в заяві представника позивача в повному обсязі.

03 липня 2025 року (вх.№85565) до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - адвоката Поліщук П.П., просив апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року залишити без змін.

Також, звертаючись з вказаним відзивом представник позивача заявив клопотання про поновлення строку для його подачі, посилаючись на те, що позивач не має особистого кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та не зобов`язаний здійснювати реєстрацію такого кабінету. У зв`язку з чим позивач не отримував апеляційної скарги представник відповідача та копію ухвали Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року.

Водночас, 30 червня 2025 року представником позивача було надіслано до Київського апеляційного суду заяву з проханням направити на його електронну пошту копію апеляційної скарги представника відповідача.

01 липня 2025 року представнику позивача від Київського апеляційного суду на електронну пошту надійшла сканована копія апеляційної скарги та ухвали Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені у відзиві на апеляційну скаргу обставини, як підставу пропуску строку поважними та слід поновити строку представнику позивача для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник позивача зазначав, що відповідач в будь-який спосіб не спростував наданий стороною позивача звіт №4364 від 21 червня 2024 року, не надав рецензії на нього чи альтернативний розрахунок, не заявляв клопотань про призначення судової авто-товарознавчої експертизи і не надав жодних інших доказів на спростування наданих позивачем висновків на підтвердження розміру завданих збитків.

Вважає посилання відповідача на те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це, серед іншого, мало б бути підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з відповідача, не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковими, оскільки відносини між ним та страховиком регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якими, зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахування зносу розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відтак, представник позивача вважає, що не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що саме ТДВ «Експрес Страхування» повинно покривати різницю між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту КТЗ «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_2 , який пошкоджено внаслідок ДТП винуватцем якої є відповідач.

03 липня 2025 року (вх.№85586) до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - адвоката Поліщук П.П., просив апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року залишити без змін.

Вважає доводи апеляційної скарги про безальтернативну необхідність надання доказів сплати гонорару, як обов`язковий критерій для стягнення витрат на правову допомогу не узгоджується з положеннями приписів статті 137 ЦПК України, адже у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на правову допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Honda», номерний знак НОМЕР_2 , згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.11-12).

11 червня 2024 року приблизно о 16 год 30 хв у місті Києві на вул. Кільцева дорога з пр-ту Л. Курбаса ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3б) та п.13.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Вказана обставина підтверджується копією постанови Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року (а.с.17).

Згідно з Звіту про оцінку колісного транспортного засобу№4364 від 21 червня 2024 року встановлено, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки «Honda», номерний знак НОМЕР_2 , становить 74 515 грн 15 коп., в тому числі вартість робіт - 15 665 грн, вартість фарбування - 13 240 грн 50 коп., загальна сума запчастин 45 609 грн 65 коп. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Renault», номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 43 214 грн 41 коп. в тому числі ПДВ на складові частини, 40 978 грн 64 коп. без ПДВ на складові частини (а.с. 26, 30-54).

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Renault», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «Експрес Страхування», згідно з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №22048382, страхова сума - 160 000 грн, франшиза - 0 (а.с.89).

ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 40 978 грн 64 коп., що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, відкритого в АТ КБ «Приватбанк» (а.с.18).

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «СК «ТАС» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, згідно до п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено: «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови, - винною особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні».

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).

Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах майнова шкода завдана позивачу в результаті ДТП, у межах страхової суми (суми страхового відшкодування) має бути відшкодована страховиком. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, позивач погодився з такою оцінкою заподіяної автомобілю шкоди і за власним бажанням отримав страхову суму. Дії страхової компанії не оспорював.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження розміру завданої шкоди та, що саме відповідач має її відшкодовувати, тому висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованим та суперечить матеріалам справи.

Крім цього, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому лише різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно зі статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення від 24 березня 2025 року, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Що стосується апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Ірини Миколаївни поданої на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення. Скасування первісного судового рішення є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього. Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 31 травня 2021 року у справі № 911/132/14.

У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 908/8884/21 (провадження № 12-39гс22).

З урахуванням змісту статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, а тому у зв`язку із скасуванням рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року по суті спору підлягає також скасуванню додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи звертаючись з апеляційною скаргою відповідач сплатив судовий збір у розмірі 1 816 грн 80 коп. (а.с. 224).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - адвоката Білоус Ірини Миколаївни задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська