Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №759/20679/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/4665/2026

Справа № 759/20679/26

Головуючий в суді І інстанції Васильєва К.О.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., за участі секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Клочкової Аліни Олександрівни на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн. на користь держави.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 16 липня 2026 року о 16:55, рухаючись по вул. Осінній біля вул. Академіка Єфремова, 4 у м. Києві, керував транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Клочкова А.О. 09 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2026 року та закрити провадження в справі в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводила зміст ст. 7, 9, 245, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості, правові висновки Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а щодо підстав притягнення правопорушника до відповідальності, від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17 про те, що навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності, судову практику ЄСПЛ щодо стандарту доказування поза розумним сумнівом.

Зазначала про склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, нормативно-правові акти, якими регулюється порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, наголошувала, що обов`язковою умовою вимоги поліцейського до водія про проходження огляду є її законність та обґрунтованість, а також відповідність встановленому порядку.

Наводила зміст ч. 5, 6 ст. 266 КУпАП, п. 2, 4 розділу 1, п. 12 розділу 2 Інструкції № 1452/735, вказувала, що направлення на огляд є законним виключно за наявності у водія визначених Інструкцією ознак сп`яніння.

Вважала, що твердження інспектора патрульної поліції щодо наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння є надуманим і таким, що не відповідає дійсності, оскільки з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 мав звичайний вигляд, чітко вимовляв фрази, його поведінка була цілком природною, шкіра обличчя мала звичайний природний колір. Крім того, описана поліцейськими ознака наркотичного сп`яніння, така як звужені зіниці очей, які не реагують на світло, у ОСОБА_1 не спостерігалася, а є штучно створеною. 16 липня 2026 року о 16:55 була ясна погода і побачити звужені зіниці очей, які не реагують на світло, при візуальному огляді фізично неможливо.

Також матеріали справи не містять доказів використання поліцейським спеціальних технічних засобів, як це передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, для виявлення такої ознаки як «зіниці очей, які не реагують на світло».

Стверджувала, що необґрунтованість та незаконність вимоги інспектора патрульної поліції до ОСОБА_1 підтверджується результатами лабораторних досліджень ТОВ «МЛ «Діла», з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння, і за результатами яких встановлено, що він був тверезий.

Зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, вимога поліцейського щодо проходження ним огляду на стан сп`яніння і безпідставною та протиправною, а тому у нього не виникло обов`язку його проходження, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наводила зміст ст. 7, 18, ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» щодо підстав зупинки поліцейським транспортного засобу, та ч. 3 ст. 35 цього Закону, якою передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Беручи до уваги, що співробітники патрульної поліції не мали правових підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з підстав, наведених у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», тобто в установленому законом порядку за порушення водієм транспортного засобу відповідного пункту ПДР, то як вимога щодо зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , так і вимога про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння була безпідставною та протиправною.

Зауважувала, що відносно ОСОБА_1 працівниками поліції не було складено постанову за будь-яке порушення ПДР, що свідчить про відсутність законної підстави у працівників поліції для зупинки транспортного засобу під його керуванням та ставить під сумнів неупередженість і незацікавленість працівників поліції.

Наводила зміст ч. 1, 7 ст. 266, п. 1 розділу ХІІІ Інструкції № 1395, Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, вказувала, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що свідчить про формальне складення протоколу за ст. 130 КУпАП.

Наводила зміст ст. 19 Конституції України, ст. 7, 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 5 розділу ІІ, пп. 1, 2 п. 1 розділу VІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, п. 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, п. 4 розділу 10 Інструкції № 1395, п. 6 розділу 2 Інструкції № 1452/735, вказувала, що працівники поліції під час виконання своїх службових обов`язків порушили вимоги Інструкції № 1026 та не зафіксували факту і підстави зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , а також не зафіксовано всього процесу спілкування співробітників поліції із ОСОБА_1 , що свідчить про істотне порушення вимог Інструкції № 1026 та недопустимість відеофайлів з нагрудних камер працівників поліції у якості доказів.

Вказувала, що Інструкція № 1026 містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію. Наявні в матеріалах справи відеозаписи не можуть бути визнані судом в якості допустимих доказів, враховуючи невідоме джерело походження таких відеозаписів, правові підстави їх отримання, а також технічного приладу, за допомогою якого вони зроблені.

Вважала, що сукупний аналіз зазначених обставин свідчить про те, що поліцейським грубо порушено вимоги законодавства щодо проведення огляду особи та оформлення адміністративних матеріалів, а саме ст. 266 КУпАП щодо порядку огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, а також вимоги Інструкції та Порядку.

Посилалася на розгляд справи за відсутності сторони обвинувачення, судову практику ЄСПЛ у рішенні «Михайлова проти України», «Братиш та інші проти України» про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції щодо вимоги безсторонності, стверджувала, що суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам сторони захисту за відсутності сторони обвинувачення, при прийнятті рішення про визнання винуватим ОСОБА_1 , фактично перебрав на себе обов`язки щодо підтримання обвинувачення.

В судове засідання з`явилася захисник Клочкова А.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведеним вимогам постанова суду першої інстанції відповідає.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16 липня 2026 року серії ЕПР1 № 721051, 16 липня 2026 року о 16:55 ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Осінній біля вул. Академіка Єфремова, 4 у м. Києві, керував транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, від проходження медичного огляду в медичному закладі в чергового лікаря-нарколога у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, від 16 липня 2026 року серії ЕПР1 № 721051, у частині часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, анкетних даних особи, яка його вчинила, та ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким вона керувала;

- відеозаписом з бодікамери працівників поліції від 12 квітня 2026 року, на якому зафіксовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 статті 130 КУпАП, який було переглянуто і досліджено судом.

Докази, наявні в матеріалах справи, узгоджуються між собою, у суду першої інстанції не було підстав вважати їх неналежними або недопустимими.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Апеляційна скарга не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Таким чином, з вимог Інструкції № 1452/735 вбачається, що у поліцейського виникає право візуально перевірити наявність ознак наркотичного сп`яніння у водія. У разі наявності підстав вважати, що такі ознаки встановлено, поліцейський направляє, а водій зобов`язаний пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, для підтвердження чи спростування зазначених обставин.

Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого вказаними вище нормативними актами порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, то працівник поліції згідно з пунктом 8 Порядку №1103 склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, в якому зазначив ознаки наркотичного сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , у якого працівник поліції виявив ознаки наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, зіниці очей звужені та не реагують на світло, від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря нарколога категорично відмовився.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Переглянутий відеозапис події, зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що після виявлення працівниками поліції ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 останній дійсно відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я (17:04 відеозапису), ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування.

Доводи апеляційної скарги, що Інструкція № 1026 містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію, а наявні в матеріалах справи відеозаписи не можуть бути визнані судом в якості допустимих доказів, враховуючи невідоме джерело походження таких відеозаписів, правові підстави їх отримання, а також технічний прилад, за допомогою якого вони зроблені, відхиляються апеляційним судом, оскільки спростовуються змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 16 липня 2026 року серії ЕПР1 № 721051, у якому зазначено, що до протоколу долучено відеозапис з бодікамери № 473626.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не надано безперервного відеозапису як доказу вчинення ОСОБА_1 правопорушення, апеляційний суд враховує таке.

У пункті 5 Розділу ІІ, пункті 1 Розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.

Дійсно, відеозапис підтверджує, що камера працювала не безперервно. Разом з тим, події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 16 липня 2026 року серії ЕПР1 №721051, а саме відмова ОСОБА_1 від проведення в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, зафіксовані на відеозаписі.

Посилання у апеляційній скарзі на безпідставність зупинки транспортного засобу працівниками поліції та відсутність у матеріалах справи доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення будь-яких норм ПДР, що могло би вважатись підставою для зупинки, апеляційний суд також відхиляє як такі, що не спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Наведені посилання не знаходяться у причинному зв`язку із відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння і не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 оскільки, як вказувалось вище, останній зобов`язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди з фактом наркотичного сп`яніння чи наявністю підстав до зупинки.

Крім того, апеляційний суд враховує, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що причиною зупинки є з`ясування обставин пошкодження його транспортного засобу внаслідок ДТП (лакофарбове покриття і вм`ятина на задньому бампері), і зазначену обставину ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечував.

Доводи апеляційної скарги, що ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 фактично не виявлялись, а були вигадані працівником поліції, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що конкретної процедури виявлення працівниками поліції ознак сп`яніння Інструкцією № 1452/735 або будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено.

Доводи захисника, що насправді відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп`яніння, відхиляються апеляційним судом, оскільки є суб`єктивною оцінкою захисника візуального стану особи, у якої працівники поліції, уповноважені виявляти такі ознаки, виявили їх і висунули законну вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, а також такі доводи не спростовують відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що необґрунтованість та незаконність вимоги інспектора патрульної поліції до ОСОБА_1 підтверджується результатами лабораторних досліджень ТОВ «МЛ «Діла», з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння, і за результатами яких встановлено, що він був тверезий, зважаючи на те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є самостійним складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, і відсутність чи наявність таких відомостей в матеріалах справи жодним чином не впливає на законність прийнятого судом рішення. Крім того, як вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису, після відмови від проходження огляду ОСОБА_1 було усно повідомлено працівником поліції про його відсторонення від керування транспортним засобом (17:42 відеозапису).

Апеляційний суд не може погодитися з помилковими доводами апеляційної скарги щодо незалучення прокурора у справі про адміністративне правопорушення, розгляду справи за відсутності сторони обвинувачення та порушення вимог щодо безсторонності суду як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного КУпАП, ст. 250 якого передбачено, що участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою лише при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-2 цього Кодексу.

Апеляційний суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду переглянула справу водія, притягнутого до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, після того, як Європейський суд з прав людини встановив порушення Конвенції Україною, та прийняла постанову від 30 серпня 2023 року в справі № 208/712/19. Велика Палата прийшла до висновку, що уповноважений орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконував функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази. У справі щодо заявника суд не вчиняв жодних процесуальних дій, ініціювання чи здійснення яких у змагальній судовій процедурі належало б до повноважень сторони обвинувачення. В основу винесеної постанови суд поклав лише письмові матеріали, надані уповноваженим правоохоронним органом (протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського, пояснення свідків) та самим водієм. Розглянувши справу і прийнявши рішення на основі повного, всебічного, об`єктивного й неупередженого дослідження й аналізу матеріалів, направлених правоохоронним органом, доводів та аргументів сторони захисту, суд діяв виключно у межах власної функції - відправлення правосуддя. Отже, Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні заяви захисника про перегляд рішень судів після рішення ЄСПЛ.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п 2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.

Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга захисника Клочкової А.О. не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.

Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

За таких обставин постанова Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Клочкової Аліни Олександрівни залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.