Постанова від 17 грудня 2025 р. у справі №758/5392/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/13293/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 758/5392/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, яка подана представником Лисенком Миколою Петровичем, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Петрова Д.В.,

у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

встановив:

У травні 2024 року позивач МТСБ України звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти як відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаних з регламентною виплатою, у розмірі 123 028 грн 04 коп., витрати за послуги експерта в розмірі 3413 грн. 45 коп.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 06 серпня 2022 року о 16:25 год. на 27 км. автомобільної дороги Київ-Вишгород-Ровжі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу потерпілого була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СК «Вусо», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №207252129, водночас цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 363/2462/22 вина відповідача була повністю доведена судом і його визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з метою відшкодування збитків 09.08.2022 потерпілий звернувся до позивача із відповідною заявою про страхове відшкодування.

За результатами звернення потерпілого та розгляду його заяви, позивачем було відкрито регресну справу № 85644.

31 серпня 2022 року оцінювачем ОСОБА_3 було складено звіт № 8543/08/22 про оцінку транспортного засобу вантажного автомобіля «Renault», моделі Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За результатами висновку вартість матеріального збитку завданого вищевказаному автомобілю складає 134 352 грн 74 коп.

На підставі довідки № 1 та Наказу №3/10281 від 26.10.2022 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, позивач прийняв рішення про відшкодування шкоди потерпілому в загальному розмірі 123 028 грн 04 коп.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року позов було задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь МТСБ України відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 123 028,04 грн., а також вартість послуг експерта у розмірі 3 413,45 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - задоволено.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 серпня 2024 року - скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник МТСБ України - Лисенко М.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, який є учасником бойових дій, а отже, на нього поширюються пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій і не поширюються вимоги підпункту 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказує, що суд дійшов помилкового висновку, оскільки відповідно до пункту 13.1. статті 13 зазначеного Закону учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2014 року № 7-рп/2014 сформульовано юридичний висновок, згідно з яким поняття «належність» транспортних засобів учасникам бойових дій, інвалідам війни, особам з інвалідністю І групи необхідно розуміти так, що вказана група осіб володіють транспортними засобами як на праві власності, так і на будь-якій інші правовій підставі.

Зважаючи на те, що право власності на автомобіль «Volvo V50» зареєстроване за ОСОБА_4 , яка є дружиною відповідача, і що вказаний автомобіль не належав відповідачу на законній підставі, МТСБ України пред`явило позов до відповідача.

До апеляційного суду надійшли пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , в яких він заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, зазначивши, що відповідач дійсно керував транспортним засобом «Volvo V50», однак він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, мав при собі посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_3 , тому на нього поширюються пільги, встановлені пунктом 13.1. статті 13 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На час дорожньо-транспортної пригоди відповідач мав при собі посвідчення водія категорії «В» та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тобто володів усіма правовими підстави для його належної експлуатації.

Також до апеляційного суду надійшли заперечення апелянта проти додаткових пояснень представника відповідача, в яких він зазначив, що відповідно до частини п`ятої статті 174 ЦПК України додаткові пояснення можуть надаватися за пропозицією суду, якщо виникне необхідність в уточненні окремого питання, яке виникло при розгляді справи, а не стосовно суті справи.

Стверджує, що для заперечення проти доводів та вимог апеляційної скарги оформлюються шляхом складання відзиву, для подання якого суд апеляційної інстанції встановлює строк при відкритті апеляційного провадження у справі. На підставі викладеного, просить залишити без розгляду додаткові пояснення сторони відповідача.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, його статус підтверджується відповідним посвідченням, а отже відповідач мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій.

Наявність у відповідача права користування транспортним засобом марки «Volvo V50» в момент дорожньо-транспортної пригоди підтверджується фактом володіння відповідачем посвідченням водія категорії «В» та свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу, а отже відповідач мав необхідні правові підстав для його експлуатації.

Отже, водій транспортного засобу, який звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, може нести цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, якщо він перебував у той момент в стані алкогольного сп`яніння.

Проте, постановою суду провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП відносно відповідача закрито, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування відповідачем шкоди в порядку регресу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам і нормам матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Вишгородського районного суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 363/2462/22 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (а.с. 15).

Відповідно до постанови суду, 06 серпня 2022 року о 16:25 год. на 27 км. автомобільної дороги Київ-Вишгород-Ровжі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 14).

Постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалася і набрала законної сили 10 жовтня 2022 року (а.с. 15).

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 363/2461/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП відносно відповідача ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалася і набрала законної сили 10 жовтня 2022 року (а.с. 114).

09 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБ України з повідомленням про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 18).

Крім цього, 09 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБ України із заявою, в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що сталася 06 серпня 2022 року о 16:27 год. за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, а/д «Київ-Вишгород-Ровжі» 14 км.+700 м. за участю транспортного засобу марки «Renault Kangoo» з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Volvo V50» з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с. 16).

Згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу вантажного автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний НОМЕР_2 , від 31 серпня 2022 р. №8543/22 (справа № 85644) вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу вантажного автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний НОМЕР_2 , складає 134 352,74 грн. з ПДВ (а.с. 22).

З розрахунку розміру регламентної виплати, яка належить власнику колісного транспортного засобу марки «Renault Kangoo» з номерним знаком НОМЕР_2 від 25 жовтня 2022 року та довідки МТСБ України від 26.10.2022 № 1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих вбачається, що розмір регламентної виплати складає 123 028,04 грн. (а.с. 28, 29).

Наказом МТСБ України «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 » ОСОБА_2 визначено до сплати суму коштів у розмірі 123 028,04 грн. (а.с. 30)

За отримання оціночних послуг позивач поніс витрати в розмірі 800,00 грн., огляд пошкодженого колісного транспортного засобу - 350,00 грн., виїзд на огляд за маршрутом м. Київ, вул. Стуса, 35/37 - с. С. Борщагівка - 300,00 грн., повідомлення учасників ДТП - 130,00 грн., запит по системі AudaVIN - 70,00 грн., всього - 1 650,00 грн. (а.с. 33).

Відповідно до листа МТСБ України від 26 жовтня 2022 р. № 3-01б/24727 позивач повідомив відповідача, що 06 серпня 2022 року о 16:26 год. відбулася ДТП, відповідальність за яку покладено на загальний розмір витрат МТСБ України з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 124 678,04 грн., відповідачу запропоновано компенсувати їх у добровільному порядку (а.с. 24).

Відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 відповідач має статус учасника бойових дій (а.с. 88, 90, 108 зворот).

В матеріалах справи відсутні дані про наявність у відповідача договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водночас цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Вусо» на підставі страхового полісу № 207252129 (а.с. 157).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої і другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частина перша статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Положенням п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБ України в порядку, визначеному цим Законом.

При цьому, підпунктом 38.2.5. пункту 38.2. статті 38 цього Закону передбачено, що до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди.

Таким чином, МТСБ України за загальним правилом має право пред`явити регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, але який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Виключенням з цього правила є особи, зазначені в пункті 13.1. статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до яких належать, зокрема, учасники бойових дій, за умови, що винна особа, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, не керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. За сукупності вищенаведених обставин відшкодування потерпілому водію внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завданої шкоди не призводить до виникнення в МТСБ України права на пред`явлення регресного позову до винної особи.

Встановивши наявність у відповідача статусу учасника бойових дій і те, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 363/2461/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП відносно відповідача ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, застосувавши пункт 13.1. статті 13 і підпункти 38.2.1. та 38.2.5. пункту 38.2. статті 38 вищезазначеного Закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на пред`явлення до відповідача регресної вимоги про відшкодування шкоди у зв`язку зі здійсненням регламентної виплати на користь ОСОБА_2 , тож рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є власником автомобіля «Volvo V50», тому на нього не поширюються пільги, передбачені пунктом 13.1. статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки за змістом цієї норми вказаний автомобіль йому не належить, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2014 № 7-рп/2014 надано офіційне тлумачення пункту 13.1. статті 13 цьому Закону, положення якого необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, особам з інвалідністю І групи є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій правовій підставі.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2018 року у справі № 715/1586/17.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у справі з аналогічних правовідносин № 308/10965/19, «оскільки ОСОБА_1 під час вчинення ДТП (08 січня 2017 року) керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_5 , на підставі посвідчення водія та реєстраційного документа на цей транспортний засіб, то він правомірно володів указаним майном. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових, то відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час вчинення ДТП (08 січня 2017 року), він був звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Подібні правові висновки щодо звільнення учасників бойових дій від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України на підставі пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наведено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 521/6088/16-ц (провадження № 61-17101св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 336/851/17 , на які заявник послався в касаційній скарзі.

Оскільки підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено виняток щодо права МТСБУ подати регресний позов до водія транспортного засобу, який звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України відповідно до пункту 13.1 статті 13 цього Закону, то суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування здійсненої страхової виплати в порядку регресу».

Таким чином, підставою звільнення учасника бойових дій від цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої ДТП, в порядку регресу в розумінні підпунктів 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 та пункту 13.1. статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є сам факт володіння, користування транспортним засобом, а не його перебування у власності цієї особи.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт володіння відповідачем посвідченням водія категорії «В» і свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки «Volvo V50» є достатнім доказом існування у відповідача речового права.

На підставі викладеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.

Докази й обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження й оцінки місцевим судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, мотиви суду першої інстанції, з яких він виходив, ухвалюючи оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, яка подана представником Лисенком Миколою Петровичем, - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.