Постанова від 27 листопада 2025 р. у справі №369/15250/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: № 33/824/5404/2025

Справа № 369/15250/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шаповал Олени Вікторівни на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року

про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 17.08.2025 о 02:10 год. по вул. Жулянська в с. Гатне, Фастівського р-ну, Київської обл., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi F6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шаповал О.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині призначення покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік, а в іншій частині постанову - залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що, визначаючи покарання, судом першої інстанції не досліджувались обставини, що пом`якшували відповідальність ОСОБА_1 , а саме: - він має ряд нагород, зокрема, «За хоробрість в бою» та «За участь в боях «Бахмутський рубіж» від громадського об`єднання «Країна»;

- має на утриманні трьох доньок: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- заявою № 204, адресованої всім компетентним органам, ОСОБА_5 підтвердила, що батько малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_1 належним чином виконує фінансові зобов`язання щодо забезпечення доньки, бере активну участь у її вихованні та не має претензій щодо виконання батьківських обов`язків;

- заявою № 660, адресованої всім компетентним органам, ОСОБА_6 підтвердила, що батько малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_1 належним чином виконує фінансові зобов`язання щодо забезпечення доньок, бере активну участь у їхньому вихованні та не має претензій щодо виконання батьківських обов`язків;

- будучи головою правління та членом громадської організації «РоДоРа», ОСОБА_1 використовує власний транспортний засіб у благодійних цілях - для доставки військовим у частини та в зону бойових дій мобільні системи водопідготовки WAW WATER.

Стверджує, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом негативно вплине на доставлення військовим у частин мобільних систем водопідготовки та виконання своїх батьківських обов`язків, враховуючи, що його малолітні діти з ним постійно не проживають, а проживають в м. Києві та в м. Борисполі.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Шаповал О.В. підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду постанови суду відповідно до статті 294 КУпАП.

Переглядаючи постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість висновків місцевого суду в частині доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а перевіряє лише законність та обґрунтованість застосування місцевим судом до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дотримався вищевказаних норм закону, ухвалив законну постанову, яка відповідає нормам процесуального права в частині обрання виду адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті глави 10 КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ч. 1 ст. 24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення стягнення на водіїв у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено обов`язкове одночасне застосування штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Таке стягнення для водіїв є безальтернативним.

Натомість, призначення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, лише у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами є прямим порушенням вимог законодавства.

Вказана норма є імперативною та не передбачає альтернативного стягнення, що узгоджується з п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті", в якому вказано, що позбавлення права керувати транспортними засобами застосовується тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП.

Принцип рівності всіх перед законом, закріплений у Конституції України, означає, що жодна особа, незалежно від її статусу чи роду діяльності, не може бути звільнена від юридичної відповідальності за вчинені правопорушення. Законодавець не передбачає винятків із обов`язковості застосування санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП, залежно від професійної належності правопорушника. Можливі незручності чи обмеження у виконанні службових обов`язків є наслідком свідомого порушення водієм вимог законодавства.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом не було враховано характеризуючі особу ОСОБА_1 дані, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, і в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті. Тому суд першої інстанції з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130, ст.ст. 33 - 35 КУпАП, обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.

Отже, розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції з`ясувавши всі обставини у справі відповідно до вимог ст. ст. 251, 280 КУпАП, правильно застосував до правопорушника стягнення в межах санкції, імперативно визначеної ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам справи, при винесенні постанови судом першої інстанції було вжито заходи для всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

За таких обставин постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає оскаржувану постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шаповал Олени Вікторівни - залишити без задоволення.

Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду: Ящук Т.І.