Постанова від 04 листопада 2025 р. у справі №356/793/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10158/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року м. Київ

Справа № 356/793/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 03 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Лялика Р.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

встановив:

У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Березанського міського суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Березанського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року у справі №356/1226/17 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 на 1/4 частку від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Березанського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року у справі № 356/1226/17, з нього на користь ОСОБА_2 присуджено до стягнення аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законом на дитину відповідного віку, для утримання їхнього спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 25 жовтня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказує на те, що при розгляді справи про стягнення аліментів суддя Капшученко І.О. була обізнана з тим фактом, що у сторін наявна лише одна дитина, проте, незважаючи на це ухвалила рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу), тоді як вона зобов`язана була ухвалити рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу).

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 03 березня 2025 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 28 лютого 2022 року він проходить військову службу, отримав серйозні захворювання, на його утриманні перебувають батьки похилого віку, які не мають гідного матеріального забезпечення в силу розміру пенсії, що виплачується.

Син не хворіє, перебуває в задовільному стані, постійно відвідує діда і бабу, спілкується з ними, часто ночує, спілкується з позивачем в режимі відеозв`язку.

Зауважує, що відповідач проходить службу в Березанській міській раді на посаді головного спеціаліста бухгалтерського обліку та господарського забезпечення, отримує гідну заробітну плату.

Звертає увагу суду, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини та ухвалив незаконне рішення, присудивши до стягнення аліментів у розмірі 1/3 від усіх видів доходів (заробітку) на утримання ОСОБА_3 .

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом частини першої статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів у сторону зменшення можлива у випадку такої зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів, у результаті якого в нього погіршився матеріальний стан, наприклад, зменшився дохід чи такий взагалі відсутній, або в нього з`явився додатковий обов`язок утримання інших осіб (неповнолітніх, непрацездатних) тощо.

Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає фактичним обставинам і нормам матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 30 листопада 2016 року серія НОМЕР_1 (а.с. 5).

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року у справі № 356/1226/17 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини і на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від доходу ОСОБА_1 , але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2017 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 01.11.2024 № 811/132/20/115, позивач проходить військову службу з 02 березня 2022 року, при цьому, до особового складу військової частини НОМЕР_2 його включено наказом цієї військової частини від 28.02.2024 № 66.

Доказів погіршення матеріального становища або істотного погіршення стану здоров`я з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів і до моменту пред`явлення позову позивач суду першої інстанції не надавав.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 , від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21 викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, вказавши, що позивач не довів погіршення матеріального становища та істотного погіршення стану його здоров`я, застосував норми матеріального права, що підлягали застосуванню, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду є законне та обґрунтоване, підстави для задоволення апеляційної скарги й скасування оскаржуваного судового рішення - відсутні.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не хворіє, перебуває в задовільному стані постійно відвідує діда і бабу, з позивачем спілкується в режимі відеозв`язку, а також, що одержувач аліментів проходить службу в органі місцевого самоврядування на посаді головного спеціаліста бухгалтерського обліку та господарського забезпечення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в розумінні статті 192 СК України зазначені обставини не мають жодного значення.

Вказана норма матеріального права пов`язує підстави зменшення розміру аліментів або з погіршенням матеріального становища платника аліментів, або з істотним погіршенням стану його здоров`я. Тобто предмет доказування (обставини, що підлягають з`ясуванню) в цій категорії справ чітко окреслений вищенаведеною нормою матеріального права, проте позивач не надав жодного доказу на доведення існування принаймні однієї із цих обставин.

Щодо перебування на утриманні позивача батьків похилого віку, то апеляційний суд зазначені доводи відхиляє, оскільки позивач не надав доказів розміру фактичного грошового утримання, яке щомісячно надає позивач своїм батькам, доказів потреби батьків в отриманні матеріальної допомоги, або що вони залежать від його доходу, доказів їхньої непрацездатності.

В апеляційній скарзі позивач посилався на те, що стан його здоров`я погіршився, тому існували підстави для зменшення розміру аліментів. На підтвердження цієї обставини позивач надав протокол Новояворівської лікарні м. Ю. Липи від 25.11.2024, виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 16944 за період з 29 листопада 2024 року по 11 грудня 2024 року, консультаційний висновок спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 12 лютого 2025 року, МРТ попереково-крижового відділу та грудного відділів хребта від 29 березня 2025 року.

Проте, за змістом статті 192 СК України позивач повинен був довести наявність підстав для зменшення розміру аліментів, тобто обставин, що свідчать про погіршення його майнового становища і значного погіршення стану здоров`я за період, починаючи з дня ухвалення рішення про стягнення аліментів (29 листопада 2017 року) і до моменту пред`явлення позову (04 листопада 2024 року).

Відповідно до частин другої і четвертої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Пунктами 5 і 6 частини другої статті 356 ЦПК України внормовано, що апеляційна скарга має бути зазначено:

в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

Згідно з частинами третьою і шостою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Надані позивачем до апеляційної скарги медичні документи свідчать про обставини, яких станом на момент пред`явлення позову не існувало, тобто про нові підстави позову, що, відповідним чином, вимагає пред`явлення нового позову, а не перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження.

Таким чином, апеляційний суд не бере до уваги надані позивачем докази на підтвердження істотного погіршення стану його здоров`я.

Стосовно доводів апеляційної скарги про призначення судом до стягнення аліментів у більшому розмірі, від того, що встановлений законом, то колегія суддів виходить з того, що предметом апеляційного провадження є рішення Березанського міського суду Київської області від 03 березня 2025 року у справі № 356/793/24, яким відмовлено в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

Водночас, розмір аліментів (1/3 від доходу позивача) був визначений рішенням Березанського міського суду від 29 листопада 2017 року у справі № 356/1226/17, яке набрало законної сили 29 грудня 2017 року і в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/39 «Совтрансавто-Холдинг» проти України» судом встановлено, що існує усталена судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого й те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно неправомірного визначення розміру аліментів, що підлягав стягненню, - 1/3, а не 1/4 від усіх видів його заробітку (доходу), оскільки цей розмір було визначено рішенням Березанського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року у справі № 356/1226/17, яке набрало законної сили і не може бути переглянуте в рамках цього апеляційного провадження.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, мотиви суду першої інстанції, з яких він виходив, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 03 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.