Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №460/11735/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 460/11735/25

адміністративне провадження № К/990/28983/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі №460/11735/25 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - контролюючий орган) звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог контролюючим зазначено, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 1 611 406,73 грн, що виникла на підставі податкових повідомлень - рішень від 11.04.2025 №6137/1700240523, №6138/1700240523, №6141/1700240523, № 6142/1700240523 № 6146/1700240523, № 6148/1700240523, № 6150/1700240523. В зв`язку з несплатою протягом строків, встановлених пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, вказана заборгованість набула статусу податкового боргу. З підстав наведених в позовній заяві, позивач просив суд позов задовольнити повністю.

2. ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.04.2025 №6137/1700240523, №6138/1700240523, №6141/1700240523, №6142/1700240523 №6146/1700240523, № 6148/1700240523, № 6150/1700240523 на загальну суму 1 611 406,73 грн та податкову вимогу від 14.05.2025 №0004288-1305-1700.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення та вимогу контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки контролюючим органом порушено процедуру щодо проведення перевірки, а саме: ОСОБА_1 не був повідомлений про проведення перевірки, що призвело до ненадання первинних документів до перевірки; при перевірці первинні документи не досліджувались, що призвело до неврахування документально підтверджених витрат. Лише після отриманням 03.07.2025 листа Головного управління ДПС у Рівненькій області з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.06.2025 №Ф-2682-1700 в сумі 323 889,99 грн, ОСОБА_1 довідався, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка за період діяльності з 01.01.2018 по 13.07.2020.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 адміністративний позов Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у розмірі 1 611 406,73 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №6137/1700240523 від 11.04.2025, №6138/1700240523 від 11.04.2025, №6141/1700240523 від 11.04.2025, №6142/1700240523 від 11.04.2025, №6146/1700240523 від 11.04.2025, №6148/1700240523 від 11.04.2025, №6150/1700240523 від 11.04.2025 та податкової вимоги від 14.05.2025 №0004288-1305-1700 відмовлено повністю.

4. Задовольняючи адміністративний позов контролюючого органу та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення Головного управління ДПС у Рівненській області є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та в повній мірі відповідають встановленим у частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак скасуванню не підлягають.

Суд фактично дійшов висновку, що контролюючим органом не було порушено процедуру призначення та проведення перевірки у ОСОБА_1 .

Суд зазначив, що контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення 16.01.2025 надіслано ОСОБА_1 письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 № 48/Ж4/17-00-24-05-17, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 151-п від 15.01.2025 на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що свідчить про належне повідомлення відповідача про дату та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо нього. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернуті на адресу Головного управління ДПС у Рівненській області із відмітками поштової служби «за закінченням терміну зберігання». З моменту проставлення поштовим оператором відповідної відмітки про невручення адресату поштового відправлення із зазначенням такої причини, зазначені документи вважаються належним чином врученими платнику податків.

Наявність пояснень листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни 3 АТ «Укрпошта» ОСОБА_2 не спростовує обов`язку платника податку ОСОБА_1 щодо забезпечення отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. Суд зауважив, що платник податків не в праві посилатися на власну бездіяльність чи створені ним перешкоди як на підставу для невиконання податкового обов`язку. Крім того ОСОБА_1 не надано доказів звернення до суду щодо оскарження неправомірних дій працівника поштового зв`язку в порядку, встановленому законом, що на його переконання, стало наслідком неотримання документів, пов`язаних з проведеною щодо нього документальною позаплановою невиїзною перевіркою.

Також суд дійшов висновку, що первинні документи, які долучені платником податків до зустрічної позовної заяви, в силу наведених вище вимог статті 44 Податкового кодексу України, вважаються такими, що були відсутні у такого платника податків та не підлягають врахуванню судом.

Суд також встановив обставини щодо виявлених контролюючим органом під час проведення перевірки порушень ОСОБА_1 норм податкового законодавства та дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 рішення суду рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Рівненській області відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №6137/1700240523 від 11.04.2025, №6138/1700240523 від 11.04.2025, №6141/1700240523 від 11.04.2025, №6142/1700240523 від 11.04.2025, №6146/1700240523 від 11.04.2025, №6148/1700240523 від 11.04.2025, №6150/1700240523 від 11.04.2025 на загальну суму 1 611 406,73 грн та податкову вимогу від 14.05.2025 №0004288-1305-1700.

6. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції врахував пояснення листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни 3 АТ «Укрпошта» ОСОБА_2, на підставі яких дійшов висновку, що саме дії працівника поштового відділення позбавили позивача можливості отримати поштове відправлення, зокрема з наказом на проведення перевірки. Таким чином позивач не був належним чином повідомлений про проведення документальної невиїзної перевірки, що призвело до ненадання первинних документів до перевірки, які при перевірці фактично не досліджувались, а відтак не були враховані документально підтверджені витрати.

Зазначив, що за усталеною позицією Верховного Суду не виконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

З огляду на порушення контролюючим органом обов`язкових умов для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , податкові повідомлення-рішення та вимога за наслідками вказаної перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2026.

8. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 14.11.2016 був зареєстрований як фізична особа-підприємець із видами діяльності згідно з КВЕД: 47.30 - «Роздрiбна торгiвля пальним».

13.07.2020 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, пункту 79.2 статті 79 глави. 8 розділу ІІ, підпункту 69-2, підпункту 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Рівненській області № 151-п від 15.01.2025 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2018 по 13.07.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 13.07.2020, за результатами якої складено акт від 03.03.2025 №3690/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 .

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог законодавства:

1) абз. 5 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п .44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та п.1, 2, 8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, а саме: не ведення книги обліку доходів і витрат;

2) пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 242 677,90 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 165 490,62 грн, за 2019 рік на суму 68 943,91 грн, за 2020 рік на суму 8 243,37 грн;

3) ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7, ч. 5, ч. 13 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження єдиного внеску за серпень 2019 року на загальну суму 115,06 грн за ставкою 22%;

4) п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: встановлено не ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, не збереження таких відомостей в порядку, передбаченому законодавством;

5) п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження суми єдиного внеску на загальну суму 216 769,12 грн, в т.ч. за 2018 - 137 602,08 грн, за 2019 - 73 248,05 грн, за 2020 - 5 918,99 грн;

6) пп. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі 320 196,00 грн вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, що було віднесене до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) за 2018 рік: за січень - 676,68 грн, за лютий - 986,07 грн., за березень - 1 153,07 грн., за квітень - 280,43 грн, за травень - 540,45 грн, за червень - 162,12 грн, за липень - 623,32 грн, за серпень - 557,25 грн, за вересень - 260,14 грн, за жовтень - 527,02 грн, за листопад - 827,38 грн, за грудень - 1 426,34 грн; за 2019 рік: за січень - 1128,26 грн, за лютий - 1 621,88 грн, за березень - 1 203,91 грн, за квітень - 992,21 грн, за травень - 1 313,73 грн, за червень - 740,40 грн, за липень - 2 642,41 грн, за серпень - 354,31 грн, за вересень - 710,56 грн, за жовтень - 196,33 грн, за листопад - 72,00 грн; за 2020 рік: за лютий - 73,00 грн, за березень - 23,33 грн, за квітень - 75,10 грн, за травень - 76,30 грн, за червень 2020 - 105,67 грн;

7) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 45 420,92 грн, в т.ч.: за листопад 2018 року - 22 690,56 грн, за жовтень 2019 року - 34,54 грн, за травень 2020 року - 22 695,82 грн;

8) пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016, що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 53 937,26 грн, в т.ч.: лютий 2018 року - 7 264,07 грн, березень 2018 року - 400,07 грн, квітень 2018 року - 280,43 грн, травень 2018 року - 3 349,45 грн, серпень 2018 року - 5 596,25 грн, вересень 2018 року - 2 728,14 грн, листопад 2018 року - 5340,38 грн, січень 2019 року - 5 457,00 грн, травень 2019 року - 3 208,73 грн, липень 2019 року - 1 916,41 грн, серпень 2019 року - 1 130,31 грн, вересень 2019 року - 12 650,56 грн, жовтень 2019 року - 196,33 грн, листопад 2019 року - 72,00 грн, лютий 2020 року - 73,00 грн, березень 2020 року - 23,33 грн, квітень 2020 року - 75,10 грн, травень 2020 року - 76,30 грн;

9) пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: занижено військовий збор на загальну суму 20 223,17 грн, в т.ч.: за 2018 рік- 13 790,89 грн, за 2019 рік - 5 745,33 грн, за 2020 рік- 686,95 грн;

10) п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: встановлено факт не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання на загальну суму 981 933,51 грн, в т.ч.: за 2018 рік - 59 7376,69 грн, 2019 рік - 382 182,75 грн, 2020 рік- 2 374,07 грн;

11) п. 5, 6, 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не надано до перевірки книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, а також контрольні стрічки з реєстраторів розрахункових операцій;

12) незабезпечення зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2025 № 6137/1700240523, №6138/1700240523, № 6141/1700240523, № 6142/1700240523, №6146/1700240523, №6148/1700240523, № 6150/1700240523.

Позивач за зустрічним позовом зазначав, що оскаржувані вказані податкові повідомлення-рішення від 11.04.2025 №6137/1700240523, №6138/1700240523, №6141/1700240523, №6142/1700240523, №6146/1700240523, №6148/1700240523, №6150/1700240523 підлягають визнанню протиправними та скасуванню у зв`язку з допущенням контролюючим органом порушення порядку проведення перевірки.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не враховано правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, від 11.05.2023 у справі №640/18756/21, від 17.05.2023 у справі №160/5892/20, від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19, від 04.05.2020 у справі №826/11455/15, від 04.08.2023 у справі №120/7318/21.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18, від 11.05.2023 у справі №640/18756/21 та від 17.05.2023 у справі №160/5892/20 з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Отже, наказ та повідомлення повинні бути надіслані та отримані платником податків до початку проведення перевірки.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень. У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Водночас, у постановах від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19, від 04.05.2020 у справі №826/11455/15, від 04.08.2023 у справі №120/7318/21 Верховний Суд зазначив про те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, а у разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Наголошує, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області 16.01.2025 у відповідності до вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України ОСОБА_1 направлено засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 №48/Ж4/17-00-24-05-17, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №151-п від 15.01.2025 на податкову адресу платника податків, а саме: АДРЕСА_1 , який було повернуто 31.01.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Також контролюючим органом на адресу ОСОБА_1 направлялись запит №11 про надання документів, копії акта документальної позапланової невиїзної перевірки, спірні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, які були повернуті на адресу Головного управління ДПС у Рівненській області із відмітками поштової служби «За закінченням терміну зберігання».

З урахуванням вказаного, контролюючий орган вказує на дотримання ним вимог положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та завчасно (до початку перевірки) повідомлено позивача про час та місце проведення перевірки, відповідно правові підстави для визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом - відсутні.

Крім цього, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №640/9016/20 та від 29.05.2025 по справі №420/7122/19 містяться висновки щодо того, що істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення факту направлення контролюючим органом до початку перевірки наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а також дати, з якої наказ про проведення перевірки та повідомлення вважаються врученими у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства, а у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 06.08.2019 у справі №520/8681/18, від 11.06.2020 у справі №823/1606/17, від 12.08.2021 у справі №640/3605/19 якою підкреслюється, що наказ вважається надісланим контролюючим органом в порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням

Наявність пояснень листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни - 3 АТ «Укрпошта» ОСОБА_2 не спростовує обов`язку платника податку - ОСОБА_1 щодо забезпечення отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. В той же час ОСОБА_1 не надано доказів звернення до суду щодо оскарження неправомірних дій працівника поштового зв`язку в порядку, встановленому законом, що на його переконання, стало наслідком неотримання документів, пов`язаних з проведеною щодо нього документальною позаплановою невиїзною перевіркою.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про порушення процедури проведення перевірки ОСОБА_1 є незмістовними, оскільки вся кореспонденція, що стосується перевірки направлена на податкову адресу ОСОБА_1 (що не заперечується останнім у поданих у цій справі процесуальних документах).

На переконання контролюючого органу, судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зокрема не було надано належної оцінки тій обставині, що пояснення листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни - 3 АТ «Укрпошта» ОСОБА_2 щодо неотримання ОСОБА_1 кореспонденції від контролюючого органу через неправомірні дії останньої не є свідченням порушення контролюючим органом норм податкового та іншого законодавства в частині направлення зазначених вище документів. Такі пояснення не є нотаріально посвідченими, надруковані на аркуші А4, а відтак не на бланку відділення поштового зв`язку, відсутня печатка та інші ідентифікуючі ознаки, які б дали можливість переконатися у справжності такого документу.

Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки того, що всі документи, що стосуються перевірки платника податків - ОСОБА_1 направлялися на актуальну податкову адресу: АДРЕСА_1 .

Крім того, жодна норма податкового законодавства не зобов`язує контролюючий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення наказу на перевірку, запрошення запиту, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення надісланих документів. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №360/4692/19, від 20.10.2020 у справі №140/30/20 та від 14.07.2022 у справі №120/479/21-а.

Також контролюючий орган зазначає, що у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з посадовим особам відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. А тому, ненадання платником податків на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №160/4504/23, від 31.07.2024 у справі №380/5630/23, від 06.07.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у справі №640/772/21, від 14.12.2022 у справі №640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 21.01.2025 у справі №140/6001/24.

11. Представником ОСОБА_1 надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на правильність висновків суду апеляційної інстанції, що є підставною для залишення касаційної скарги контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Вважає, що висновки суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідають висновкам, які висловлені Верховним Судом, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 13.05.2022 у справі 640/32377/20, від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, від 26.09.2023 у справі № 400/1664/21, від 19.11.2024 у справі № 640/10280/20.

Невиконання контролюючим органом вимог пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень - рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Вказує, що контролюючим органом не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів направлення позивачу на його адресу копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, а відтак порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Зазначає, що допущені контролюючим органом процедурні порушення також позбавили його можливості надати документи до перевірки.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

12. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

13. Підставами зустрічного позову щодо протиправності спірних податкових повідомлень - рішень та вимоги становлять обставини стосовно порядку проведення податкової перевірки позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві зазначено про порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не отримував письмового повідомлення про дату початку, час та місце проведення перевірки та наказу, а відповідно не мав можливості надати документи до перевірки, які контролюючим органом при проведенні перевірки і не досліджувалися.

На переконання ОСОБА_1 , вказана обставина свідчить про протиправність проведення перевірки, а тому прийняті за її результатами акти індивідуальної дії підлягають скасуванню.

У постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, доводи щодо невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.

Так суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що контролюючий орган порушив процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а саме без належного повідомлення позивача про її проведення. Суд врахував пояснення листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни 3 АТ «Укрпошта», на підставі яких дійшов висновку, що саме дії працівника поштового відділення позбавили позивача можливості отримати поштове відправлення, зокрема з наказом на проведення перевірки. Таким чином позивач не був належним чином повідомлений про проведення документальної невиїзної перевірки, що призвело до ненадання первинних документів до перевірки, які при перевірці фактично не досліджувались, а відтак не були враховані документально підтверджені витрати. Наведені процедурні порушення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень.

Натомість суд першої інстанції дійшов протилежних висновків та відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на те, що письмове повідомлення та копію наказу про проведення перевірки були надіслані на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто на адресу Головного управління ДПС у Рівненській області із відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання», а отже зазначені документи вважаються належним чином врученими платнику податків, що свідчить про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо нього. Таким чином, суд фактично дійшов висновку, що контролюючим органом не було порушено процедуру призначення та проведення перевірки у ОСОБА_1 . Також матеріалами справи підтверджено направлення ОСОБА_1 акту перевірки, оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, вимоги.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції правильними в частині, що стосується підтвердження обставин щодо повідомлення позивача та вручення йому наказу про проведення перевірки.

Згідно приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75).

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзаци 1, 3 пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (підпункт 42.2 статті 42).

Згідно з положеннями пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Також, Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій Головним управлінням ДПС у Рівненській області у відповідності до вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України 16.01.2025 на податкову адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлено з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 № 48/Ж4/17-00-24-05-17, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №151-п від 15.01.2025.

Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу контролюючого органу 31.01.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення щодо направлення ОСОБА_1 вищезазначених копії наказу про проведення перевірки та відповідного повідомлення, запиту № 11 про надання документів, копії акта документальної позапланової невиїзної перевірки, спірних податкових повідомлень-рішень, які повернуті на адресу Головного управління ДПС у Рівненській області із відмітками поштової служби «за закінченням терміну зберігання».

Поштова кореспонденція направлялась на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

ОСОБА_1 не наводив доводів про зміну своєї податкової адреси та підтвердив, що зазначена вище адреса є його актуальною податковою адресою платника податків.

Отже письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 №48/Ж4/17-00-24-05-17 та копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №151-п від 15.01.2025 були направлені на адресу ОСОБА_1 та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Судом також зазначено, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Відносно, пояснень від 18.08.2025 листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни - 3 АТ «Укрпошта» ОСОБА_2 , які розцінені судом апеляційної інстанції, як такі, що свідчать, що саме дії працівника поштового відділення позбавили позивача можливості отримати поштове відправлення, зокрема з наказом на проведення перевірки, колегія суддів зазначає, що такі пояснення не спростовують обов`язку саме платника податку - ОСОБА_1 забезпечити отримання ним кореспонденції за його податковою адресою. Крім того ОСОБА_1 не надано доказів звернення до суду щодо оскарження неправомірних дій працівника поштового зв`язку в порядку, встановленому законом, що на його переконання, стало наслідком неотримання документів, пов`язаних з проведеною щодо нього документальною позаплановою невиїзною перевіркою. Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі доводи є безпідставними.

Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує контролюючий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення кореспонденції (наказу на перевірку, повідомлення, запиту), чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення надісланих документів. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 360/4692/19, від 20.10.2020 у справі №140/30/20 та від 14.07.2022 у справі № 120/479/21-а.

Отже колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення 16.01.2025 надіслано позивачу за зустрічним позовом письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на його податкову адресу, правильність якої підтверджено ОСОБА_1 , що свідчить про належне повідомлення останнього про дату та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо нього, а відповідно свідчить і про дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції, що контролюючим органом не дотримано обов`язкової умови для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ( ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про проведення перевірки) є помилковим.

Єдиною підставою для скасування оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень та вимоги суд апеляційної інстанції вказав порушення контролюючим органом процедури перевірки.

По суті виявлених під час проведення перевірки порушень вимог законодавства суд апеляційної інстанції обставин не встановлював та оцінки таким не надавав.

З огляду на наведені вище висновки щодо дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки, суду апеляційної інстанції необхідно встановити обставини справи щодо виявлених під час проведення перевірки порушень вимог законодавства та надати оцінку рішенню суду першої інстанції в цій частині.

Отже, Суд приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.

14. Верховний Суд також звертає увагу, що у цій справі первісний позов було подано контролюючим органом з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу. Суд першої інстанції задовольнив первісний позов та стягнув з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у розмірі 1 611 406,73 грн.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд дійшовши висновку про правомірність оскаржуваних рішень за зустрічним позовом та задовольнив вимогу контролюючого органу про стягнення податкового боргу. При цьому з рішення суду не вбачається встановлення судом обставин справи, які є предметом доказування у спорах цієї категорії.

Нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу, а отже такі обставини також складають предмет доказування у цій справі. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання контролюючим органом порядку здійснення цього заходу, тощо.

Відтак при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене та у разі необхідності (податкові повідомлення - рішення та вимога визнано правомірними) встановити обставини щодо здійснення контролюючим органом встановлених законодавством заходів для стягнення податкового боргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не враховано та не надано оцінки всім доводам сторін та наданим доказам, зроблено помилкові висновки, а тому касаційна скарга контролюючого органу підлягає частковому задоволенню.

16. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі №460/11735/25 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова