Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №560/8277/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 560/8277/25

адміністративне провадження № К/990/40818/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Ханової Р. Ф. (судді-доповідача),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард-Ойл»

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (суддя - Михайлов О. О.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року (судді: Кузьмишин В. М., Сапальова Т. В., Сушко О. О.),

у справі № 560/8277/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард-Ойл»

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандард-Ойл» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2025 року:

- №2014/2201-0701 в частині нарахованого податку на додану вартість за жовтень 2023 року в сумі 126 800 грн, за березень 2024 року у сумі 76 813 грн, та відповідних штрафних санкцій у сумі 50 903 грн та за березень 2023 року у сумі 65 944 грн, за квітень 2023 року у сумі 69 084 грн, та відповідних штрафних санкцій у сумі 33 757 грн;

- №2015/2201-0701 повністю;

- №2013/2201-0701 у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2024 року;

- №2012/2201-0701 в частині нарахованого податку на прибуток підприємств за 2022 рік у сумі 277 598 грн та відповідних штрафних санкцій у сумі 27 760 грн, за 2023 рік 636 487 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

31 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі № 560/8277/25, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2026 року, справу витребувано з суду попередньої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2026 року задовольнив клопотання Товариства та зупинив дію оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

18 вересня 2026 року податковий орган подав відзив на касаційну скаргу позивача.

23 вересня 2026 року справа № 560/8277/25 надійшла до Верховного Суду.

Обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що посадові особи Головного управління ДПС у Хмельницькій області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Стандард-Ойл» за період діяльності з 05 листопада 2018 року по 31 березня 2024 року (з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102, пункту 52-2, підпункту 69.36 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, та за період з 05 листопада 2018 року по 31 березня 2024 року щодо правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт документальної планової виїзної перевірки від 20 грудня 2024 року №26546/22-01-07-01/42595188 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано порушення Товариством:

1. пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.2 статті 140, підпунктів 140.4.4., 140.4.8 пункту 140.4, підпунктів 140.5.4, 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, частини другої статті 3, частин першої та другої статті 6, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-XIV); пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306; пунктів 5, 7 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, пунктів 5, 6, 7, 8, 17, 18 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, підпункту 2.4 пункту 2 розділу III Фінансова звітність мікропідприємства П(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382, у результаті чого:

- занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 909 189 грн, в тому числі: завищено за 2020 рік в сумі 270 грн, завищено за 2021 в сумі 4626 грн, занижено за 1 квартал 2022 року в сумі 34 665 грн, завищено за півріччя 2022 року в сумі 936 835 грн, занижено за 2022 рік в сумі 277 598 грн, занижено за 1 квартал 2023 року в сумі 40 299 грн, занижено за півріччя 2023 року в сумі 370 166 грн, занижено за три квартали 2023 року в сумі 412 217 грн, занижено за 2023 рік в сумі 636 487 грн;

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2024 року в сумі 657 060 грн;

2. пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 531 631 грн, в т. ч. за серпень 2023 року в сумі 135 028 грн, листопад 2023 року в сумі 126 800 грн, березень 2024 року в сумі 269 803 грн;

3. пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за березень 2024 року на загальну суму в сумі 54604 грн;

4. пунктів 201.1., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 11 наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, Товариство не склало 31 березня 2024 року та не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну на суму постачання без ПДВ 964 948 грн, ПДВ 192 990 грн;

5. пункту 201.10 статті 201, абзацу 3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого Товариство несвоєчасно зареєструвало в ЄРПН розрахунки коригувань на суму обсягу проведених операцій 285 439,05 грн, ПДВ 52 142,95 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач 09 січня 2025 року подав до Головного управління ДПС у Хмельницькій області заперечення на акт перевірки.

30 січня 2025 року на підставі висновків акта перевірки з урахуванням заперечень Товариства податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 2013/2201-0701 (форми «П») про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 657 060 грн;

- №2012/2201-0701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 909 189 грн та штрафної санкції в сумі 178 554 грн;

- №2014/2201-0701 на загальну суму 635 590,25 грн, в т. ч. збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 531 631 грн та штрафної санкції в сумі 103 959,25 грн;

- № 2015/2201-0701 (форми «В4») про зменшення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2024 року на 54 604 грн;

- №2016/2201-0701 (форми «ПН») про сплату штрафу за нескладені та незареєстровані в ЄРПН податкові накладні в сумі 3400 грн;

- №2017/2201-0701 (форми «Н») про сплату штрафу за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних в сумі 1255,87 грн (в скарзі платник не спростовує факт порушення).

Не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство подало до Державної податкової служби України скаргу, за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2025 року № 2012/2201-0701, № 2013/2201-0701 і № 2014/2201-0701 в оскаржуваних частинах та № 2015/2201-0701 у повному обсязі, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

Узагальнені висновки судів попередніх інстанцій

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо операцій із ТОВ «Омнія Трейд» та ТОВ «Кватро Ойл» суди дійшли висновку про недоведеність реальності цих господарських операцій, зазначивши, що сама наявність первинних документів та здійснення оплати не є достатніми для формування податкового кредиту за відсутності підтвердження фактичного постачання товару зазначеними контрагентами.

Апеляційний суд стосовно поставок скрапленого газу від ТОВ «Омнія Трейд» врахував відсутність у постачальника об`єктів за адресами навантаження та ненадання договорів відповідального зберігання, а також невідповідність відомостей про поставки даним Єдиного реєстру акцизних накладних. Щодо придбання дизельного пального у ТОВ «Кватро Ойл» суд послався на розбіжності у зазначенні пункту розвантаження в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки та до суду, наведення в останніх адреси офісного приміщення, а також невідповідність поставок даним цього реєстру. Сукупність цих обставин суд визнав достатньою для висновку про недоведеність реальності спірних операцій та правомірність відповідних нарахувань з податку на додану вартість і зменшення його від`ємного значення.

Щодо податку на прибуток апеляційний суд, виходячи з недоведеності реальності операцій із ТОВ «Кватро Ойл» і ТОВ «Омнія Трейд», погодився з віднесенням вартості дизельного пального та скрапленого газу до доходу від безоплатно одержаних активів за 2023 рік. Щодо скрапленого газу за березень 2024 року суд додатково послався на відсутність первинних документів, які ідентифікували б дійсне джерело походження активу. Суд визнав правомірним застосування пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» і визначення відповідних наслідків для податку на прибуток за 2023 рік та перший квартал 2024 року.

Щодо операцій із нерезидентом - компанією GAZOL суди виходили з того, що її організаційно-правова форма включена до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року № 480, а позивач не надав до перевірки документації, яка б відповідала вимогам підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України та підтверджувала відповідність ціни придбання товару принципу «витягнутої руки». Апеляційний суд зазначив, що окремі митні декларації щодо операцій з іншими контрагентами за наближений період не є достатнім підтвердженням такої відповідності за відсутності функціонального аналізу, обґрунтування вибору методу трансфертного ціноутворення та розрахунку діапазону цін. З огляду на це суди визнали правомірним збільшення фінансового результату до оподаткування на 30 відсотків вартості придбаних у цього нерезидента товарів на підставі підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги та відзиву на неї

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Підставами касаційного оскарження визначає пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду та недослідження зібраних у справі доказів.

Щодо операцій із ТОВ «Омнія Трейд» та ТОВ «Кватро Ойл» скаржник зазначає про застосування судами попередніх інстанцій статей 44, 198 Податкового кодексу України у взаємозв`язку зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670 та від 6 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.

Товариство стверджує, що придбання, оплату та рух пального підтверджено договорами, видатковими і податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними документами. Вважає, що суди надали визначального значення недолікам транспортної документації, розбіжностям із даними Єдиного реєстру акцизних накладних і податковій інформації щодо контрагентів, не оцінивши доказів у сукупності. Наголошує на недоведеності його обізнаності про можливі порушення контрагентів та узгодженості дій із ними, а також на безпідставному перекладенні на нього тягаря доказування. Зазначає, що пункти навантаження скрапленого газу виконували функцію технічних майданчиків для перепомповування, а використання дизельного пального у власній господарській діяльності підтверджується актами списання та подорожніми листами.

Стосовно кваліфікації пального як безоплатно одержаних активів скаржник посилається на застосування судами попередніх інстанцій пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 1940/1603/18. Вказує, що непідтвердження придбання товару у конкретного постачальника не є тотожним його безоплатному отриманню. Зауважує, що суди не встановили відсутності компенсації вартості пального, фіктивності чи повернення платежів або їх здійснення за іншими правовідносинами.

Щодо операцій із компанією GAZOL Товариство вказує на застосування судами попередніх інстанцій підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 у взаємозв`язку зі статтею 39 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2025 року у справі № 420/30547/24.

Стверджує, що для неконтрольованих операцій відповідність ціни принципу «витягнутої руки» може підтверджуватися сукупністю документів у довільній формі, без подання звіту. На думку скаржника, суди мали оцінити достатність наданої інформації, а не обмежуватися посиланням на відсутність документації, яка відповідає всім вимогам підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

Скаржник наголошує, що застосував метод порівняльної неконтрольованої ціни, передбачений статтею 39 Податкового кодексу України, та підтвердив відповідність цін документами щодо операцій із LPG logistika, UAB і GAZIMPEKSAS UAB. Вважає, що суди не дослідили контракт і специфікації, митні та транспортні документи, розрахунки вартості одиниці товару, а також зіставність комерційних умов операцій. Зазначає, що контролюючий орган не обґрунтував недоцільності обраного методу.

Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство посилається на недослідження актів списання пального та подорожніх листів, сукупності документів щодо поставок ТОВ «Омнія Трейд» і підтвердження цін за операціями з GAZOL. Наголошує, що порушує питання про неповноту встановлення істотних обставин, а не про переоцінку доказів, та пов`язує цей довід із заявленою підставою за пунктом 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

У відзиві Головне управління ДПС у Хмельницькій області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що висновки про нереальність поставок ґрунтуються на сукупності конкретних суперечностей у первинних документах та даних Єдиного реєстру акцизних накладних. Підтримує кваліфікацію пального як безоплатно одержаного через непідтвердження джерела його походження, а коригування за операціями з GAZOL вважає правомірним з огляду на ненадання належного документального обґрунтування цін за правилами статті 39 та підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України. Заперечує неврахування судами практики Верховного Суду та недослідження доказів, вважаючи доводи скарги спрямованими на їх переоцінку поза межами, визначеними статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Спір у цій справі стосується права Товариства на податковий кредит за операціями з придбання пального у ТОВ «Кватро Ойл» і ТОВ «Омнія Трейд», включення вартості цього пального до доходу як безоплатно одержаних активів, а також збільшення фінансового результату до оподаткування за 2022 рік на 30 відсотків вартості товарів, придбаних у компанії P.U.H. «GAZOL» WINCENTY WYSOKINSKI, MIROSLAW WYSOKINSKI SPOLKA JAWNA.

Норми матеріального права щодо операцій з нерезидентом підлягають застосуванню в редакції, чинній у 2022 році, а щодо придбання пального у вітчизняних контрагентів - у редакціях, чинних у відповідних періодах 2023 року та першого кварталу 2024 року. Процесуальні питання вирішуються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, чинними на час касаційного розгляду.

Щодо податкового кредиту за операціями з придбання пального

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом другим пункту 44.1 статті 44 цього Кодексу встановлено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 1 Закону № 996-XIV визначає такі поняття: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас частиною другою цієї статті передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 198.3 статті 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За абзацом першим пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, податкові наслідки операції визначаються її дійсним змістом. Документи мають підтверджувати фактичне придбання товару в межах задекларованих правовідносин, а не лише відповідати вимогам щодо форми та реквізитів. Водночас окремі недоліки документів або порушення контрагентом вимог законодавства не звільняють суд від дослідження всієї сукупності доказів руху товару, розрахунків та змін у майновому стані платника.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому частина перша цієї статті передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У пункті 66 постанови від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що за наявності доказів контролюючого органу, які в сукупності з іншими доказами свідчать про недостовірність відомостей у документах податкового обліку, платник повинен спростувати відповідні доводи. Такий розподіл обов`язку доказування випливає із частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас у пунктах 65, 97- 102 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду пов`язала неприпустимість покладення на покупця негативних наслідків порушень контрагента з реальним здійсненням операції та відсутністю встановленої обізнаності покупця про неправомірну поведінку контрагента і злагодженості їхніх дій. У пункті 109 наголошено на необхідності доведення контролюючим органом нерозумності, недобросовісності або відсутності належної обачності в діях платника з урахуванням його фактичної можливості перевірити відомості в документах.

Застосовуючи ці висновки, суд має оцінити конкретні докази відповідача щодо неможливості поставок, а також пояснення і докази Товариства на їх спростування.

Посилання на належну обачність потребує з`ясування, чи були у покупця підстави для обґрунтованих сумнівів і фактична можливість перевірити відповідні відомості. Самої вказівки на ризик вибору контрагента для такого висновку недостатньо.

Щодо операцій з ТОВ «Кватро Ойл»

Спір у цій частині виник щодо задекларованого Товариством придбання дизельного пального у ТОВ «Кватро Ойл» у березні-травні 2023 року. Як зазначено в касаційній скарзі, правовідносини оформлено договором купівлі-продажу від 23 березня 2023 року № 23/03-01/2023, а вартість придбання становила 2 896 358,42 грн без податку на додану вартість. Із нарахованого за цими операціями податку Товариство включило до податкового кредиту 135 028 грн. Апеляційний суд визначив предметом перевірки в частині податкового кредиту операції за березень і квітень 2023 року.

На підтвердження придбання Товариство посилалося на договір, видаткові й податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні документи. За поданими документами перевезення оформлено товарно-транспортними накладними від 25 березня 2023 року № 25/03-1, від 24 квітня 2023 року № 24/04-1 та від 01 травня 2023 року № 01/05-1 на 28 000, 30 000 та 30 003 літри дизельного пального відповідно. Отже, перевірці підлягають обставини одержання визначених партій товару, їх оплати та відображення в обліку.

Суд першої інстанції погодився з висновком контролюючого органу про відсутність доказів фактичної поставки та вказав, що формальне оформлення документів і сплата коштів не підтверджують придбання товару за відсутності реальної операції.

Проте зміст документів щодо кожної партії пального, умови передачі товару та обставини розрахунків у рішенні окремо не викладено.

Апеляційний суд навів розбіжності між товарно-транспортними накладними, поданими під час перевірки, та накладними з тими самими номерами і датами, поданими до суду: у перших пунктом розвантаження зазначено аеропорт у місті Хмельницькому, у других - торгово-офісне приміщення площею 77,7 кв. м на вулиці Зарічанській, 13, офіс 306 у місті Хмельницькому. Апеляційний суд визнав, що це приміщення не могло забезпечити приймання та зберігання задекларованих обсягів дизельного пального. Також суд послався на відсутність відповідних поставок у даних Єдиного реєстру акцизних накладних за зазначеними в документах датами.

Такі суперечності стосуються істотних обставин переміщення пального, а тому не можуть бути відхилені лише з посиланням на допоміжний характер транспортних документів. Водночас їх виявлення не замінює встановлення обставин конкретних поставок та оцінки інших доказів, якими Товариство обґрунтовувало придбання і використання дизельного пального.

У касаційній скарзі Товариство стверджує, що до суду були подані акти списання дизельного пального за березень, квітень, травень і жовтень 2023 року та відповідні подорожні листи, які підтверджують його використання у господарській діяльності. У рішеннях судів попередніх інстанцій не наведено оцінки змісту цих документів та їх зв`язку зі спірними операціями придбання пального у ТОВ «Кватро Ойл». Водночас установлення такого зв`язку має значення для перевірки доводу Товариства про фактичний рух придбаного товару.

Саме по собі використання пального у господарській діяльності не доводить реальності спірних операцій із ТОВ «Кватро Ойл». Водночас висновок про недоведеність реальності цих операцій потребує оцінки виявлених суперечностей у транспортних документах у сукупності з доказами приймання, оприбуткування, оплати та подальшого використання відповідних партій пального.

Апеляційний суд навів конкретну розбіжність між накладними, поданими під час перевірки та до суду, - різні адреси розвантаження. Проте в постанові не розкрито оцінки цієї розбіжності у взаємозв`язку з іншими доказами, якими Товариство обґрунтовувало фактичне одержання товару. Посилання на дані Єдиного реєстру акцизних накладних також не супроводжується викладенням конкретних записів та їх зіставленням із кожною зі спірних поставок. За такого мотивування залишається нез`ясованим, як суд оцінив сукупність доказів щодо руху відповідних партій пального.

Суд першої інстанції обмежився переважно викладенням загальних критеріїв реальності господарських операцій та погодженням з актом перевірки. Апеляційний суд конкретизував зауваження до транспортних документів, проте не навів повної оцінки доказів і заперечень позивача щодо фактичного руху та використання пального. За такого обсягу встановлених обставин висновок про правомірність виключення спірних сум з податкового кредиту є передчасним.

Щодо операцій з ТОВ «Омнія Трейд»

У цьому епізоді спір стосується придбання скрапленого газу у ТОВ «Омнія Трейд» у жовтні 2023 року та березні 2024 року. Товариство обґрунтовувало ці операції договором поставки від 10 жовтня 2023 року № 1010/23 та документами щодо двох партій газу.

За видатковою накладною від 14 жовтня 2023 року № 423 оформлено постачання 19 020 кг скрапленого газу вартістю 760 800 грн, у тому числі податок на додану вартість - 126 800 грн. На підтвердження оплати Товариство надало платіжну інструкцію від 13 жовтня 2023 року № 1256 на цю суму. Перевезення оформлено товарно-транспортною накладною від 14 жовтня 2023 року № 29298 із пункту навантаження у місті Ковелі, на вулиці Варшавській, 21, до аеропорту в місті Хмельницькому.

За видатковою накладною від 26 березня 2024 року № 114 оформлено постачання 19 000 кг скрапленого газу вартістю 788 500 грн. На підтвердження розрахунків Товариство посилалося на платіжні інструкції від 26 березня 2024 року № 965 на 542 400 грн та від 27 березня 2024 року № 967 на 246 100 грн. У документах перевезення цієї партії пунктом навантаження зазначено місто Львів, вулицю Шевченка, 321, а пунктом розвантаження - аеропорт у місті Хмельницькому.

Суди погодилися з висновком контролюючого органу про нереальність господарських операцій із ТОВ «Омнія Трейд». Апеляційний суд зазначив, що встановлені ним обставини не дають змоги достовірно підтвердити джерело походження товару та факт його транспортування до позивача, а надані видаткові, товарно-транспортні й податкові накладні та платіжні документи не підтверджують реальності спірних операцій.

Щодо придбання скрапленого газу в жовтні 2023 року та березні 2024 року апеляційний суд виходив з відсутності у постачальника об`єктів оподаткування за адресами навантаження у містах Львові та Ковелі, ненадання договорів відповідального зберігання та невідповідності відомостей транспортних документів даним Єдиного реєстру акцизних накладних.

Товариство заперечувало, що зазначені адреси обов`язково мали бути місцями зберігання товару постачальником, посилаючись на використання пунктів навантаження для перевантаження газу. На підтвердження поставок скаржник покликається на договір, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, а також платіжні документи.

Для оцінки цих доводів необхідно було встановити передбачений договорами та фактично реалізований порядок постачання: хто забезпечував перевезення і навантаження, на якій підставі використовувалися відповідні місця, коли і де товар передавався покупцю. Відсутність у постачальника власного об`єкта за адресою навантаження сама по собі не виключає використання майна чи послуг інших осіб.

Однак твердження про транзитне перевантаження також має бути перевірене за доказами, які стосуються відповідних поставок.

Натомість із судових рішень не вбачається, що ці обставини були з`ясовані та доводам Товариства надано мотивовану відповідь. Посилання на відсутність договорів зберігання без установлення того, чи передбачала спірна операція саме зберігання газу постачальником у зазначених пунктах, є недостатнім для остаточного висновку про неможливість поставки.

Так само належало оцінити документи щодо поставок у жовтні 2023 року та березні 2024 року окремо, зіставивши їх між собою та з конкретними відомостями акцизного обліку. Наведення загального переліку первинних документів із подальшим висновком про їх формальний характер не розкриває мотивів відхилення відомостей про оплату, приймання і перевезення кожної партії товару.

Колегія суддів Верховного Суду не встановлює достовірності цих документів і не визнає спірні поставки доведеними. Виявлені недоліки стосуються повноти судового дослідження обставин, без якого висновок про податкові наслідки операцій є передчасним.

Оцінка посилань на практику Верховного Суду та від`ємного значення податку

У постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а та від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19 Верховний Суд пов`язував оцінку транспортних документів і відомостей про ресурси контрагента з іншими встановленими обставинами реального придбання товару. Ці висновки не означають, що будь-які розбіжності в документах перевезення є неістотними. Їх зміст полягає у необхідності встановлення дійсного змісту операцій за сукупністю доказів.

Посилання скаржника на постанови від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670 та від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19 також не доводять достатності самої наявності первинних документів. У цих справах Верховний Суд оцінював достовірність документального оформлення з урахуванням обставин, які ставили під сумнів фактичне виконання операцій. Відтак наведена практика вимагає змістовної перевірки як доказів платника, так і доказів контролюючого органу.

У справі, що розглядається, ця вимога не виконана: наведені судами суперечності не отримали оцінки у взаємозв`язку з усіма істотними доводами позивача щодо руху активів. Саме в цій частині доводи про неврахування правових висновків Верховного Суду та недослідження доказів є обґрунтованими.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту «в» пункту 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Зменшення від`ємного значення податку на додану вартість за березень 2024 року на 54 604 грн за податковим повідомленням-рішенням від 30 січня 2025 року № 2015/2201-0701 ґрунтується на висновку про недоведеність реальності операції з придбання газу у ТОВ «Омнія Трейд». Апеляційний суд погодився з цим рішенням, пославшись на наведену ним оцінку операції та відсутність в апеляційній скарзі доводів, які стосувалися б виключно цього податкового повідомлення-рішення. Однак Товариство заперечує саму підставу виключення податкового кредиту, яка зумовила зменшення його від`ємного значення. Тому висновок щодо правомірності цього податкового повідомлення-рішення залежить від повного встановлення та належної оцінки обставин відповідної операції.

Щодо включення вартості пального до доходу як безоплатно одержаних активів

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

За абзацом першим пункту 44.2 статті 44 цього Кодексу для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу визначає безоплатно надані товари, роботи, послуги як: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Застосування наведених норм до спірних правовідносин потребує встановлення обставин безоплатного одержання пального та відповідного збільшення власного капіталу Товариства. Висновок про нереальність господарських операцій із ТОВ «Кватро Ойл» і ТОВ «Омнія Трейд» сам по собі не встановлює безоплатності одержання товару.

Апеляційний суд, погодившись із висновком про недоведеність реальності зазначених операцій, визнав правомірним віднесення вартості дизельного пального та скрапленого газу до доходу від безоплатно одержаних активів за 2023 рік. Щодо газу за березень 2024 року суд додатково послався на відсутність первинних документів, які ідентифікували б дійсне джерело походження активу. Отже, при визначенні наслідків для податку на прибуток суд виходив з одержання Товариством пального, однак не навів обставин, які підтверджують саме безоплатний характер такого одержання.

Товариство заперечує цей висновок, посилаючись на оплатний характер договорів та платіжні документи. У судових рішеннях не розкрито оцінки цих документів щодо компенсації вартості одержаного пального. Для вирішення цього питання належало перевірити призначення платежів, їх зв`язок із відповідними партіями товару та відображення розрахунків і зобов`язань у бухгалтерському обліку. Саме посилання на недоведеність реальності спірних господарських операцій такої оцінки не замінює.

Таким чином, мотивування судових рішень не розкриває фактичної підстави для кваліфікації пального як безоплатно одержаного. Висновок про правомірність відповідних коригувань з податку на прибуток є передчасним до встановлення обставин, які визначають оплатний або безоплатний характер одержання цих активів.

У постанові від 25 червня 2020 року у справі № 1940/1603/18 Верховний Суд погодився з висновком про непідтвердження належними доказами безоплатного одержання платником цукрового буряку. У тій справі оцінювалися пояснення фізичних осіб, на яких ґрунтувався висновок контролюючого органу. Ця постанова не містить висновку про достатність самого факту оплати для визнання будь-якої спірної операції реальною. Для справи, що розглядається, значення має необхідність доказового підтвердження обставин безоплатного одержання активу, які суди мають установити з урахуванням конкретних доказів та заперечень сторін.

Відтак висновки щодо податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2025 року № 2012/2201-0701 у частині нарахувань за цим епізодом за 2023 рік та податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2025 року № 2013/2201-0701 щодо від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2024 року зроблені без установлення всіх обставин, необхідних для застосування наведених норм.

Щодо коригування фінансового результату за операціями з компанією GAZOL

Пункт 140.5 статті 140 Податкового кодексу України встановлює випадки збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду.

Абзаци перший і четвертий підпункту 140.5.4 цього пункту в редакції, чинній у 2022 році, передбачали його збільшення на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Абзацами шостим та сьомим підпункту 140.5.4 було встановлено, що вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту. При цьому якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки».

Останнім абзацом цього підпункту передбачено, що норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

Організаційно-правову форму Spolka Jawna (S.J.) щодо Республіки Польща було включено до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480. У цьому епізоді спірним є підтвердження Товариством відповідності цін придбання товару принципу «витягнутої руки» як умови незастосування коригування.

Відсутність ознак контрольованої операції сама по собі не звільняє платника від коригування, передбаченого підпунктом 140.5.4. Водночас закон прямо надає можливість його не здійснювати за умови належного підтвердження цін за процедурою статті 39 без подання звіту про контрольовані операції.

Підпунктом 39.2.2.1 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей цього Кодексу контрольовані операції визнаються зіставними з неконтрольованими, якщо: немає значних відмінностей між ними, що можуть істотно вплинути на фінансовий результат під час застосування відповідного методу трансфертного ціноутворення; такі відмінності можуть бути усунені шляхом коригування умов та фінансових результатів контрольованої або неконтрольованої операції для уникнення впливу таких відмінностей на зіставність.

За підпунктом 39.3.3.1 підпункту 39.3.3 пункту 39.3 цієї статті метод порівняльної неконтрольованої ціни полягає у порівнянні ціни, застосованої у контрольованій операції, з ціною у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях), які фактично здійснені платником податків (іншими особами) або на підставі інформації, отриманої з джерел, визначених підпунктом 39.5.3 пункту 39.5 цієї статті.

Абзац перший підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу передбачає, що документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі) повинна містити визначену цим підпунктом інформацію.

Зокрема, підпунктом «з» визначено функціональний аналіз контрольованої операції: відомості про функції осіб, що є сторонами (беруть участь) у контрольованій операції, про використані ними активи, пов`язані з такою контрольованою операцією, та економічні (комерційні) ризики, які такі особи враховували під час здійснення контрольованої операції.

До складових економічного та порівняльного аналізу підпункт «и» відносить, зокрема, обґрунтування вибору методу, який застосовано для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», фінансового показника згідно з підпунктом 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті та сторони, що досліджувалася згідно з підпунктом 39.3.2.7 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті; обґрунтування вибору та інформація про зіставні операції (зіставних осіб) і джерела інформації, які використовувалися для аналізу; розрахунок діапазону цін (рентабельності); опис та розрахунок проведених коригувань згідно з підпунктом 39.2.2.1 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті.

Зміст наведених норм свідчить, що довільна форма документального підтвердження не усуває вимог до його змісту. Для незастосування коригування платник повинен надати відомості, які дають змогу перевірити обраний метод, зіставність операцій та результати порівняння цін. Разом із тим відсутність окремого документа з певною назвою не є достатньою підставою для відхилення сукупності документів, яка за своїм змістом може містити відповідне обґрунтування.

Товариство стверджує, що підтвердило відповідність ціни придбання товару принципу «витягнутої руки» за методом порівняльної неконтрольованої ціни. На обґрунтування цього доводу скаржник посилається на контракт із компанією GAZOL, специфікації, митні та транспортні документи, акти наданих послуг щодо операцій із LPG logistika, UAB і GAZIMPEKSAS UAB, а також розрахунок вартості одиниці товару за шістьма митними деклараціями за квітень-червень 2022 року. За твердженням скаржника, умови контракту та наведене порівняння цін не отримали змістовної оцінки.

Суд першої інстанції відхилив довід про підтвердження ціни через ненадання контролюючому органу документації, яка відповідала б вимогам підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України. Апеляційний суд конкретизував цей висновок, зазначивши відсутність функціонального аналізу операції, обґрунтування вибору методу та розрахунку діапазону цін. Окремі митні декларації інших контрагентів за наближений період суд визнав недостатніми для підтвердження відповідності ціни принципу «витягнутої руки».

Отже, твердження скаржника, що суди відмовили виключно через відсутність формалізованого звіту, не повністю відповідає змісту оскаржуваних рішень.

Апеляційний суд прямо зазначив можливість подання сукупності документів або єдиного документа довільної форми та надав оцінку достатності поданих матеріалів. Водночас у постанові не розкрито змісту конкретних митних декларацій, умов контракту і специфікацій та наведеного Товариством розрахунку в їх сукупності. Тому мотивування не дає змоги перевірити, на підставі аналізу яких відомостей суд дійшов висновку про відсутність необхідного обґрунтування.

У пункті 14 постанови від 24 жовтня 2025 року у справі № 420/30547/24 Верховний Суд указав на відсутність у рішеннях судів попередніх інстанцій відомостей про те, яких документів або інформації платник не надав на запит контролюючого органу, а також аналізу поданих документів з урахуванням підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України. Цей висновок вимагає змістовної оцінки документального обґрунтування ціни і не означає, що будь-які подані платником документи є достатніми для незастосування коригування.

У цій справі належало визначити склад та зміст документів і пояснень, наданих Товариством, а також час їх подання. Зокрема, скаржник указує на долучення частини матеріалів до заперечень на акт перевірки, що потребувало оцінки при перевірці висновку про ненадання необхідної документації контролюючому органу.

Оцінка достатності цих матеріалів мала охоплювати обґрунтування обраного методу та зіставності операцій за характеристиками товару, обсягами й часом поставок, умовами оплати, доставки та розподілу ризиків.

Наведені в касаційній скарзі величини 0,5-0,9 євро за кілограм і 37,47 грн за літр самі по собі не підтверджують зіставності цін без приведення їх до єдиних одиниць виміру й валюти та врахування відмінностей комерційних умов. Проте судові рішення не містять оцінки змісту розрахунку, на який посилається Товариство, зокрема щодо наявності такого приведення та його обґрунтованості. Верховний Суд не може встановити ці обставини або оцінити достатність відповідних доказів уперше в касаційному провадженні.

Посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 440/4011/19 щодо обов`язку платника підтвердити відповідність ціни не усуває необхідності перевірити виконання цього обов`язку за поданими документами. Відсутність обов`язку подавати звіт про контрольовані операції не звільняє Товариство від обґрунтування ціни за процедурою статті 39 Податкового кодексу України. Водночас наведений судами висновок про недостатність такого обґрунтування без розкриття оцінки конкретних документів та розрахунків не дає підстав для остаточного вирішення цього епізоду.

Щодо наслідків установлених порушень

Частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За частиною четвертою цієї статті суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини третьої статті 242 цього Кодексу обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суди попередніх інстанцій не дотрималися цих вимог. Установлені недоліки стосуються обставин, від яких залежить застосування норм про податковий кредит, визнання доходу від безоплатно одержаних активів та коригування фінансового результату за операціями з нерезидентом. Наведені у відзиві доводи щодо формального характеру первинних документів і недостатності обґрунтування цін не усувають необхідності судової перевірки відповідних доказів.

Частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому усунути зазначену неповноту встановлення обставин та ухвалити остаточне рішення щодо правомірності спірних нарахувань у межах касаційного перегляду неможливо.

Пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування наведених висновків Верховного Суду про необхідність оцінки дійсного змісту операцій та документального підтвердження їх податкових наслідків знайшли підтвердження в зазначеній вище частині. У поєднанні з недослідженням доказів і невстановленням істотних обставин це утворює передбачену пунктом 1 частини другої статті 353 підставу для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд.

За частиною четвертою статті 353 цього Кодексу справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення допущені судом першої інстанції та не усунуті під час апеляційного перегляду, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог.

Під час нового розгляду суду належить установити обставини кожної спірної операції, дослідити докази у їх сукупності та взаємозв`язку, надати мотивовану оцінку істотним доводам сторін і перевірити відповідність розрахунків за кожним податковим повідомленням-рішенням установленим обставинам та межам оскарження. Наведені висновки не визначають наперед достовірності окремих доказів чи результату вирішення позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард-Ойл» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2026 року скасувати, справу № 560/8277/25 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк