Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №990/366/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/366/26

адміністративне провадження № П/990/366/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідачки Ханової Р. Ф.,

суддів: Бившевої Л. І., Гончарової І. А., Хохуляка В. В., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

02 вересня 2026 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - Комісія, відповідач), у якому позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 29 липня 2026 року №100/зп-26 «Про затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду» у частині затвердження результатів оцінювання практичного завдання учасниці добору ОСОБА_1 (індивідуальний кодований номер роботи 0004154);

- зобов`язати Комісію повторно розглянути питання про оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 (індивідуальний кодований номер роботи 0004154) з урахуванням правових висновків суду, виявлених девіацій статистичних показників успішності Другої групи від 30 жовтня 2025 року та усунення математичної нерівності у складі екзаменаційного органу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачці десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Суду уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, із чітким визначенням предмета оскарження, змісту позовних вимог та узгодженого з ними обґрунтування, а також заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо рішення Комісії від 29 липня 2026 року № 100/зп-26 із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням відповідних доказів.

09 вересня 2026 року на виконання вимог зазначеної ухвали від ОСОБА_1 надійшли заява про уточнення позовних вимог та заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просила Суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 липня 2026 року № 100/зп-26 «Про затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду» у частині затвердження результатів оцінювання практичного завдання учасниці добору ОСОБА_1 , індивідуальний кодований номер роботи 0004154;

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26 у частині, що стосується затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання ОСОБА_1 , індивідуальний кодований номер роботи 0004154;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно розглянути питання щодо оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 , індивідуальний кодований номер роботи 0004154, з урахуванням правових висновків суду, зокрема щодо обставин, пов`язаних із виявленими девіаціями статистичних показників успішності Другої групи від 30 жовтня 2025 року та усуненням математичної нерівності у складі екзаменаційного органу.

Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності актів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Зазначена категорія справ розглядається у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

Ухвалою від 10 вересня 2026 року Верховний Суд відкрив провадження у цій справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, цією ухвалою Суд витребував у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: належним чином засвідчену копію рішення Комісії від 29 липня 2026 року № 100/зп-26 «Про затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду»; належним чином засвідчену копію рішення Комісії від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26 у частині, що стосується затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання ОСОБА_1 , індивідуальний кодований номер роботи 0004154; індивідуальні оціночні листи, письмові зауваження, коментарі, рецензії та протоколи оцінювання практичного завдання учасниці добору з індивідуальним кодованим номером 0004154, складені членами екзаменаційної комісії, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; копію модельного судового рішення (еталону) з цивільної спеціалізації для Другої групи від 30 жовтня 2025 року та Методичні роз`яснення для членів Комісії № 5, відповідно до яких здійснювалася перевірка робіт цієї групи; офіційний відеозапис засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 серпня 2026 року (хронометраж 03:45:23- 03:46:24).

29 вересня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Комісія просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

06 жовтня 2026 року від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити позов у повному обсязі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 грудня 2024 року №366/зп-24 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 1 800 прогнозованих вакантних посад суддів у місцевих судах.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 грудня 2024 року № 367/зп-24 оголошено прийняття від суддів, які мають намір бути переведеними до іншого місцевого суду, заяв про складання кваліфікаційного іспиту.

ОСОБА_1 як суддя, яка має намір бути переведеною до іншого місцевого суду, звернулася до Комісії із заявою про складання кваліфікаційного іспиту.

Рішенням Комісії від 26 травня 2025 року № 740/дс-25 ОСОБА_1 допущено до складання кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації загального суду одночасно із кандидатами, які беруть участь у доборі на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням Комісії від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24.

Рішенням Комісії від 12 травня 2025 року № 105/зп-25 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, та визначено таку черговість етапів його проведення:

перший етап - тестування знань з історії української державності;

другий етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду;

третій етап - тестування когнітивних здібностей;

четвертий етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Цим рішенням Комісія також визначила прохідний бал четвертого етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду) - 75 відсотків максимального можливого бала. У разі якщо двоє і більше кандидатів на посаду судді та суддів отримали однаковий найнижчий прохідний бал четвертого етапу кваліфікаційного іспиту, всі вони вважаються такими, що склали кваліфікаційний іспит з обраної спеціалізації суду.

ОСОБА_1 успішно склала перші три етапи кваліфікаційного іспиту.

Рішенням Комісії від 19 вересня 2025 року №173/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей та призначено четвертий етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізацій місцевих судів. До виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду допущено 2 851 кандидата на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого загального суду, що успішно склали тестування когнітивних здібностей та набрали прохідний бал.

Цим же рішенням визначено графік виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду: 14- 17, 20- 24, 28- 31 жовтня 2025 року. У кожен із зазначених днів етап кваліфікаційного іспиту проходили дві групи учасників: початок реєстрації першої групи - о 08 год 00 хв, другої групи - о 12 год 15 хв.

Крім того, рішенням Комісії від 19 вересня 2025 року № 173/зп-25 визначено, що:

- кандидати на посаду судді місцевого суду та судді, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, в межах однієї спеціалізації виконують одне завдання типу 2;

- максимально можливий бал на етапі виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150;

- для розрахунку бала, який учасник отримує за виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду, застосовується коефіцієнт 2;

- прохідний бал четвертого етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду) - 75 відсотків від максимально можливого бала, або 112,5 бала.

Особливостями виконання практичного завдання у межах кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, затвердженими рішенням Комісії від 19 вересня 2025 року № 173/зп-25, визначено, що для кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого загального суду, формуватиметься (генеруватиметься) за принципом випадковості одне модельне судове рішення з єдиної бази, яка містить практичні завдання як з цивільної, так і з кримінальної спеціалізації.

Відповідно до визначеного Комісією графіка 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 проходила четвертий етап кваліфікаційного іспиту у складі другої групи учасників, реєстрація якої розпочиналася о 12 год. 15 хв. Практичне завдання зі спеціалізації місцевого загального суду ОСОБА_1 виконувала з 13 год. 15 хв.

Рішенням Комісії від 29 липня 2026 року № 100/зп-26 затверджено кодовані результати виконання 30 жовтня 2025 року практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту) окремими групами кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду. Відповідно до додатка до цього рішення роботу учасника з кодом 0004154 оцінено у 49,81 бала, а із застосуванням коефіцієнта 2 - у 99,62 бала. Результат четвертого етапу кваліфікаційного іспиту визначено як «не складено».

Рішенням Комісії від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (четвертий етап кваліфікаційного іспиту), відповідно до яких індивідуальний кодований номер 0004154 належить ОСОБА_1 , а результат складання нею четвертого етапу кваліфікаційного іспиту визначено як «не складено».

Вважаючи рішення Комісії від 29 липня 2026 року № 100/зп-26 у частині затвердження кодованого результату оцінювання практичного завдання учасниці кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 (індивідуальний кодований номер роботи 0004154), а також рішення Комісії від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26 у частині затвердження декодованого результату виконання нею практичного завдання протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулася до Суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що під час оцінювання виконаного нею практичного завдання Комісією не було забезпечено рівних умов проведення кваліфікаційного іспиту, єдності підходів до оцінювання робіт його учасників, а також належної обґрунтованості результатів такого оцінювання.

Позивачка стверджує про порушення принципу рівності умов конкурсу внаслідок застосування Комісією нерівного математичного алгоритму підрахунку балів. Зазначає, що рішенням Комісії від 01 жовтня 2025 року № 184/зп-25 було затверджено склад екзаменаційних комісій, при цьому екзаменаційні комісії № 1, № 2, № 3 та № 4 були сформовані у кількості трьох осіб кожна, тоді як екзаменаційна комісія № 5, яка перевіряла її роботу, - у кількості чотирьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

На переконання ОСОБА_1 , такий склад екзаменаційної комісії повністю зруйнував уніфікацію математичного підрахунку балів. Позивачка вказує, що для кандидатів, роботи яких перевіряли комісії № 1- 4, питома вага суб`єктивного чинника - оцінки одного екзаменатора - становила 33,3 % від результату, тоді як сума балів ділилася на 3. Водночас у комісії № 5 питома вага оцінки одного екзаменатора становила 25 %, а сума балів ділилася на 4. За твердженням позивачки, застосування різних математичних формул до учасників одного конкурсу прямо порушує вимоги об`єктивності та прогнозованості іспиту.

Крім того, позивачка посилається на математичну розбіжність та полярність оцінок членів екзаменаційної комісії. Стверджує, що відсутність у Комісії чіткого єдиного еталона (модельного рішення) для штучно зміненої фабули завдання призвела до того, що члени однієї колегії виставляли за одні й ті самі речення тексту взаємовиключні бали з розбіжністю від 80 % до 100 %. Зокрема, ОСОБА_1 наводить оцінювання критерію 1.4 «Формулювання узагальненого висновку», за яким ОСОБА_2 оцінив текст на абсолютний максимум - 10 балів із 10, тоді як ОСОБА_4 виставив 0 балів. Таку хаотичність суб`єктивного розкиду балів позивачка вважає математичним маркером відсутності уніфікованих стандартів перевірки.

Окремим доводом позову ОСОБА_1 визначає математичну аномалію успішності Другої групи від 30 жовтня 2025 року. За наведеними нею розрахунками, практичне завдання складали 2 834 кандидати у 26 групах, а загальний показник тих, хто склав практичне завдання, становив 79,8 %. Водночас, за твердженням ОСОБА_1 , результати Другої групи від 30 жовтня 2025 року, у складі якої вона складала іспит, демонструють критичну девіацію успішності, показник якої знизився до 56,3 %. Позивачка наголошує, що чистий математичний розрив між указаними показниками становить 23,5 %. На її переконання, відповідно до законів математичної статистики та теорії ймовірностей за умов випадкового розподілу кандидатів такий провал майже на чверть у межах однієї групи є класичним маркером зовнішнього дефекту перевірки - помилки в модельному рішенні або некоректної роботи членів Комісії. ОСОБА_1 також стверджує, що Комісія була офіційно поінформована про цей збій, проте механічно затвердила дефектні результати.

Також позивачка посилається на обставини засідання Комісії від 05 серпня 2026 року, під час якого декодувалися результати виконання практичного завдання. Зазначає, що член Комісії ОСОБА_6 під час пленарного засідання підтвердила факт масових аномалій результатів окремих груп кандидатів, однак у фінальному тексті рішення Комісії від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26, за твердженням позивачки, повністю викреслено згадки про ці колективні скарги та не надано їм правової оцінки. На думку ОСОБА_1 , це свідчить про умисне порушення критерію обґрунтованості та прозорості владного рішення.

Обґрунтовуючи можливість судового контролю за оскаржуваними рішеннями, ОСОБА_1 наголошує, що посилання Комісії на дискреційний характер повноважень не виключає перевірки судом дотримання процедури їх реалізації. Посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, позивачка стверджує, що оцінка мотивів та обґрунтованості рішень Комісії, а також перевірка дотримання принципів рівності, об`єктивності та прозорості не є втручанням у дискреційні повноваження Комісії.

У зв`язку із наведеним ОСОБА_1 вважає оскаржувані рішення Комісії в частині, що стосується результатів виконаного нею практичного завдання, протиправними та просить їх скасувати і зобов`язати Комісію повторно розглянути питання щодо оцінювання її практичного завдання.

У відзиві на позовну заяву Вища кваліфікаційна комісія суддів України заперечує проти наведених ОСОБА_1 підстав позову та зазначає, що твердження позивачки про те, що затвердження складу екзаменаційної комісії № 5 у кількості чотирьох членів замість трьох призвело до застосування щодо неї іншого математичного алгоритму оцінювання та порушило принцип рівності умов проведення кваліфікаційного іспиту, є помилковим та не відповідає встановленому Положенням порядку оцінювання практичного завдання.

Посилаючись на Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затверджене рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами, далі - Положення), Комісія зазначає, що ним установлено єдиний порядок формування результату оцінювання для всіх учасників кваліфікаційного іспиту. Визначальним для формування бала є не кількість членів конкретної екзаменаційної комісії, а застосування встановленого цим Положенням правила: за кожним елементом практичного завдання визначається середнє арифметичне оцінок, виставлених членами відповідної екзаменаційної комісії, після чого визначені середні арифметичні підсумовуються.

Комісія наголошує, що твердження позивачки про застосування до неї іншого «математичного алгоритму» ґрунтується на ототожненні двох різних понять - кількості оцінювачів та порядку обчислення результату оцінювання. Кількість оцінювачів визначає кількість оцінок, на підставі яких обчислюється середнє арифметичне, однак не змінює самого способу його обчислення. Незалежно від того, чи відповідний елемент практичного завдання оцінювали три чи чотири члени екзаменаційної комісії, середнє арифметичне визначалося за одним і тим самим правилом - шляхом ділення суми виставлених оцінок на кількість оцінок, що беруться до розрахунку. Відтак, за твердженням відповідача, для всіх учасників застосовувалася одна й та сама математична формула, передбачена підпунктом 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення.

Відповідач також зазначає, що та обставина, що у разі оцінювання трьома членами комісії оцінка кожного окремого екзаменатора математично становить 1/3 середнього арифметичного, а у разі оцінювання чотирма членами - 1/4, не свідчить про застосування різних алгоритмів оцінювання, а є безпосереднім наслідком застосування одного й того самого правила обчислення середнього арифметичного до різної кількості оцінок. При цьому жодних індивідуальних «коефіцієнтів» або іншої питомої ваги оцінок залежно від складу екзаменаційної комісії Положення не встановлює. Кожна оцінка члена екзаменаційної комісії враховується в однаковому порядку - як складова середнього арифметичного оцінок за відповідним елементом практичного завдання. Сам по собі різний кількісний склад екзаменаційних комісій, як стверджує відповідач, не означає застосування до учасників різних правил чи алгоритмів оцінювання, оскільки відмінність у кількості членів екзаменаційної комісії впливає лише на кількість оцінок, що враховуються при обчисленні середнього арифметичного, але не змінює ані критеріїв оцінювання, ані максимальної кількості балів за відповідні елементи, ані способу формування підсумкового бала.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що Положення не встановлює вимоги щодо однакової кількості членів кожної екзаменаційної комісії. Кількісний склад екзаменаційних комісій був визначений рішенням Комісії від 01 жовтня 2025 року № 184/зп-25, зі змінами, внесеними рішенням від 24 листопада 2025 року № 205/зп-25. Комісія зазначає, що це рішення є чинним, а позивачкою не наведено жодної норми законодавства чи Положення, яка б установлювала обов`язок формувати всі екзаменаційні комісії з однакової кількості членів або забороняла затвердження комісій різного кількісного складу. Відтак проведення оцінювання практичного завдання чотирма, а не трьома членами екзаменаційної комісії, на переконання відповідача, саме по собі не свідчить про порушення принципу рівності умов проведення кваліфікаційного іспиту, оскільки до позивачки та інших учасників застосовувався єдиний установлений Положенням порядок оцінювання та єдиний математичний алгоритм формування бала.

Щодо доводів ОСОБА_1 про істотну розбіжність в оцінках членів екзаменаційної комісії за окремими елементами практичного завдання Комісія зазначає, що перевірка практичного завдання полягає у встановленні членами екзаменаційної комісії відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання за їх внутрішнім переконанням у межах дискреційних повноважень та полягає в оцінюванні змістового наповнення відповідних робіт. Методичними вказівками визначені діапазони від мінімальних до максимальних балів за кожним елементом оцінювання, які є орієнтирами, що мають бути використані членами Комісії при фіксації балів у числовому визначенні.

Комісія стверджує, що результат оцінювання кожного з елементів фіксується у вигляді середнього арифметичного бала, обчисленого за встановленим порядком, що забезпечує об`єктивність підсумкового бала за кожним елементом, оскільки фактично «вирівнює» різність внутрішнього переконання кожного з членів Комісії щодо оцінювання відповідної роботи. Для нівелювання суб`єктивного фактора та забезпечення об`єктивності оцінювання кандидата передбачено механізм формування остаточного бала учасника на підставі суми середніх арифметичних оцінок членів екзаменаційної комісії за кожен елемент.

Водночас Комісія зазначає, що нерозуміння позивачкою виставлення членами екзаменаційної комісії саме таких балів, які зазначені в екзаменаційній відомості оцінювання її практичного завдання, є її суб`єктивним негативним ставленням до результату етапу кваліфікаційного іспиту, однак не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення Комісії. За твердженням відповідача, перевірка практичного завдання кандидатів на посади суддів за своєю суттю передбачає здійснення членами екзаменаційної комісії професійного судження щодо якості виконаної роботи, що обумовлює наявність у них значного обсягу дискреційних повноважень.

Відповідач звертає увагу, що відповідно до екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 30 жовтня 2025 року, кожним членом екзаменаційної комісії під час оцінювання її практичного завдання було виставлено бали за кожен окремий елемент оцінювання у межах, визначених Методичними вказівками, на підставі чого сформовано загальну кількість балів. Екзаменаційна відомість містить розділи за елементами оцінювання, значення максимальної кількості балів та виставлені кожним окремо членом Комісії бали, дату і час внесення балів до відомості, середній бал за кожним критерієм та остаточний бал учасника. На переконання Комісії, наведене свідчить про дотримання встановленої процедури оцінювання та дає можливість перевірити відповідність виставлених балів визначеним Методичними вказівками межам.

Щодо посилань позивачки на відсоткове співвідношення показників успішності груп, які виконували практичне завдання в інший день або час, Комісія зазначає, що такі дані лише відображають результат іспиту відповідної групи та не свідчать про необ`єктивність оцінювання виконаного учасниками добору практичного завдання. Перевірка та оцінювання практичних робіт здійснювалися членами екзаменаційної комісії індивідуально щодо кожної практичної роботи відповідно до порядку оцінювання, врегульованого пунктом 5.5 розділу 5 Положення.

Комісія також зауважує, що посилання позивачки на численні звернення учасників кваліфікаційного іспиту не підтверджує порушення процедури оцінювання чи неправильність виставлених балів. Сам факт наявності таких звернень, за позицією відповідача, не є передбаченою Положенням підставою для повторної перевірки практичних робіт. Відповідач наголошує, що незгода учасника з отриманим результатом не може створювати не передбачений Положенням механізм повторного індивідуального перегляду результату оцінювання. На переконання Комісії, доводи позивачки фактично зводяться до незгоди з професійною оцінкою виконаного нею практичного завдання та спрямовані на повторне оцінювання змісту виконаної роботи і виставлених членами екзаменаційної комісії балів.

Стосовно посилань позивачки на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 25 лютого 2025 року у справі № 990/190/23 та від 08 квітня 2026 року у справі № 990/56/25, Комісія зазначає, що окремі висновки Великої Палати Верховного Суду не можуть розглядатися як універсальні вимоги до діяльності Комісії під час здійснення відповідних процедур на посаду судді. На переконання відповідача, обставини наведених справ суттєво відрізняються від обставин цієї справи, зокрема фактичними обставинами, колом учасників, нормативним регулюванням та предметом оцінювання, у зв`язку із чим відповідні висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин без урахування таких відмінностей. Щодо посилання ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2026 року у справі № 990/372/24 Комісія зазначає, що це судове рішення не набрало законної сили та на момент подання відзиву оскаржується до Великої Палати Верховного Суду.

Підсумовуючи свої заперечення, Комісія стверджує, що проведення добору та кваліфікаційного іспиту здійснювалося нею в межах повноважень та у спосіб, визначені законом і Положенням. На переконання відповідача, оскаржуване рішення Комісії від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26 є законним та обґрунтованим, містить необхідні елементи, фактичні та правові підстави його прийняття, а наведеної в ньому інформації достатньо для розуміння правових підстав та наслідків такого рішення. Комісія також зазначає, що позивачкою не наведено передбачених законом підстав, які безпосередньо свідчили б про необхідність скасування оскаржуваного рішення, а сама лише незгода з результатами оцінювання не є достатньою підставою для визнання рішення протиправним.

З огляду на викладене Вища кваліфікаційна комісія суддів України вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 не погоджується із запереченнями відповідача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними і наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів Комісії про те, що оцінювання письмових робіт є виключно дискреційним повноваженням Комісії, яке не підлягає судовому перегляду, позивачка зазначає, що дискреційні повноваження не є абсолютними та не можуть слугувати інструментом для прийняття невмотивованих актів. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 наголошує, що під час оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Позивачка звертає увагу, що оскаржувані рішення ВККС України містять виключно підсумковий математичний бал за виконане нею практичне завдання - 99,62 бала, тоді як у матеріалах оцінювання відсутні текстове мотивування, рецензія або опис помилок, допущених під час написання модельного судового рішення. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 посилається на практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема рішення від 17 червня 2025 року у справі №990/143/25 та рішення від 14 вересня 2025 року у справі №990/463/24, та зазначає, що виконання практичного завдання має оцінюватися шляхом детальної перевірки кожного окремого елемента, передбаченого Методичними вказівками. На думку позивачки, узагальнене виставлення балів за роботу в цілому або фіксація лише кінцевої цифри без текстових міркувань екзаменаторів є проявом надмірного суб`єктивізму.

Також ОСОБА_1 стверджує, що ухвалення Комісією фактично «мовчазного» рішення, яке містить лише підсумковий знижений бал без будь-якого текстуального пояснення, позбавляє її можливості зрозуміти логіку екзаменаторів, виявити можливі помилки чи упередженість членів Комісії та ефективно і предметно спростувати відповідні зауваження в судовому порядку, оскільки такі зауваження взагалі не були зафіксовані та викладені у рішенні.

У цьому контексті позивачка посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язку органів влади обґрунтовувати свої акти задля забезпечення реального права особи на судовий захист. Зокрема, ОСОБА_1 наводить рішення у справах «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, пункт 30, та «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, посилаючись на сформульовані в них підходи щодо необхідності обґрунтування прийнятого рішення, забезпечення стороні можливості переконатися, що її було почуто, та наявності у рішенні зв`язку між аргументами, доказами і кінцевим висновком органу.

Окремо позивачка зазначає, що відповідач у відзиві не спростував її доводів щодо аномальних статистичних розбіжностей в успішності групи, які, за її твердженням, свідчать про недотримання єдиних стандартів оцінювання та принципу рівності умов конкурсу.

Щодо доводів про математичну нерівність у складі екзаменаційного органу ОСОБА_1 зазначає, що сам факт затвердження складів комісій не усуває дисбалансу у виведенні середнього бала, оскільки остаточна оцінка залежала від випадкового розподілу роботи до конкретної колегії екзаменаторів.

Крім того, заперечуючи проти позиції відповідача про те, що визначення кількості балів за результатами кваліфікаційного оцінювання є виключно дискреційним повноваженням ВККС України, позивачка посилається на сталу практику Великої Палати Верховного Суду та зазначає, що вмотивованість рішення Комісії за результатами оцінювання є не лише формальною вимогою закону, а й складовою принципу правової визначеності. За твердженням позивачки, рішення Комісії не може ґрунтуватися на припущеннях чи суб`єктивних немотивованих міркуваннях, а повинно ґрунтуватися виключно на оцінці фактичних даних.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Частиною першою статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

За приписами частини першої статті 93 Закону Комісія проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит, а також затверджує порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів.

Відповідно до частини третьої статті 82 Закону суддя, який виявив намір бути переведеним до іншого місцевого суду за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади судді, одночасно з кандидатами, які беруть участь у доборі на посаду судді, складає кваліфікаційний іспит у порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За змістом частини п`ятої статті 82 Закону суддя, зазначений у частині третій цієї статті, під час кваліфікаційного іспиту складає анонімне тестування щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права, а також анонімне тестування та практичне завдання щодо однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір.

Суддя вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він: 1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду; 2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду; 3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності.

Частиною шостою статті 82 Закону передбачено, що для суддів, зазначених у частині третій цієї статті, прохідний бал кваліфікаційного іспиту встановлюється на рівні прохідного бала кандидатів, які беруть участь у відповідному доборі на посаду судді.

Своєю чергою, відповідно до частин першої - третьої статті 74 Закону кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Підставою для допуску до складання кваліфікаційного іспиту є рішення Комісії. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань. Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду. Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються Комісією.

Згідно з частиною одинадцятою статті 74 Закону порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

Отже, суддя, який виявив намір бути переведеним до іншого місцевого суду за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади судді, складає кваліфікаційний іспит одночасно з кандидатами, які беруть участь у відповідному доборі, у порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, установлених статтею 82 цього Закону. При цьому обов`язковою умовою складення кваліфікаційного іспиту з вибраної спеціалізації є, зокрема, набрання не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду.

Відповідно до частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону рішенням Комісії від 19 червня 2024 року №185/зп-24 затверджено Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів (зі змінами).

У преамбулі до цього Положення вказано, що воно розроблено відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду (далі - добір), кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

Пунктом 1.2 розділу 1 Положення передбачено, що метою іспиту є виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності учасника здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації.

Відповідно до пункту 1.6 розділу 1 Положення основними принципами іспиту є об`єктивність, неупередженість, запобігання конфлікту інтересів, прозорість, рівність умов для його учасників та дотримання встановлених законодавством правил поведінки щодо конфлікту інтересів.

Відповідно до пунктів 1.9, 1.10 розділу 1 Положення черговість етапів складання іспиту визначається рішенням Комісії. Етапами складання іспиту кандидатами на посаду судді місцевого суду, які не є суддями, є тестування когнітивних здібностей, тестування знань з історії української державності, тестування загальних знань у сфері права, тестування знань зі спеціалізації відповідного місцевого суду та виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного місцевого суду.

Пунктом 1.15 розділу 1 Положення передбачено, що за результатами успішного проходження певного етапу (певних етапів) іспиту Комісія може ухвалити рішення про допуск учасника (учасників) до наступного етапу.

Відповідно до пункту 2.7 розділу 2 Положення форма практичного завдання - відкрите завдання, що передбачає необхідність надання учасником самостійної відповіді щодо передбачених ним умов.

Пунктом 2.8 розділу 2 Положення визначено типи практичних завдань, а саме:

Тип 1 - модельна судова справа з сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи.

Тип 2 - модельне судове рішення, що складається зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних якого учасник повинен продовжити його викладення. Кількість модельних судових рішень визначається рішенням Комісії.

Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Положення практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

Згідно з пунктом 4.8 розділу 4 Положення кількість практичних завдань, що виконуються учасниками в межах однієї спеціалізації, - одне завдання типу 1 або типу 2, якщо інше не визначено рішенням Комісії.

Під час виконання практичного завдання учаснику необхідно сформулювати правильне, на його думку, модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів завдання (пункт 4.13 розділу 4 Положення).

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 розділу 5 Положення, практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії.

Згідно з підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 Положення, методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюється на її офіційному вебсайті.

Відповідно до підпункту 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення, перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

На виконання наведених вище приписів Положення Комісія рішенням від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25 затвердила Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізації, виконаного під час кваліфікаційного іспиту кандидатами на посади суддів місцевих судів та суддями, які мають намір бути переведеними до іншого місцевого суду (далі -Методичні вказівки).

Відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, модельне судове рішення (матеріальне право), виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

У Методичних вказівках з оцінювання практичного завдання визначено елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та кількість балів за кожен елемент оцінювання, зокрема:

1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 55 балів, з яких: визначення ключового питання у спорі. (0-5); виклад правових норм та їх застосування у справі. (0-15); вмотивована оцінка судом аргументів учасників справи (0-20); формулювання узагальненого висновку щодо факту порушення прав та відповідних наслідків (0-10); висновки за результатами розгляду справи (0-5);

2) резолютивна частина - від 0 до 15 балів, з яких: формулювання висновків суду по суті вимог позивача (0-6); розподіл судових витрат (0-3); визначення порядку та строку набрання рішенням законної сили (0-2); порядок та строки оскарження рішення (0-2); інформація про учасників справи (0-2);

3) дотримання стилістики судового рішення оцінюється від 0 до 3 балів: логічність, структурованість, грамотність та послідовність викладення тексту модельного судового рішення (0-3);

4) Дотримання правил орфографії та пунктуації оцінюються від 0 до 2 балів.

Згідно з приміткою до Методичних вказівок, залежно від обставин модельного судового рішення член екзаменаційної комісії може відступити від наведеної в методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10%. У такому разі член екзаменаційної комісії не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

Підпунктом 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення визначено, що під час оцінювання практичного завдання члени екзаменаційної комісії виставляють оцінки за кожен передбачений елемент у кількості балів, визначених методичними вказівками.

Оцінка члена екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання формується на підставі суми його оцінок за кожен елемент, передбачений методичними вказівками.

Відповідно до підпункту 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії інформаційною системою визначаються середні арифметичні оцінки за кожним елементом, передбаченим методичними вказівками, на підставі оцінок членів екзаменаційної комісії за ці елементи.

Бал учасника за практичне завдання формується інформаційною системою на підставі суми середніх арифметичних оцінок за кожен елемент, передбачений методичними вказівками, шляхом округлення бала до сотих (другої цифри після коми).

Підпунктом 5.7.5 пункту 5.7 розділу 5 Положення визначено, що максимально можливий бал виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

Згідно з пунктом 5.8 розділу 5 Положення кількість балів за модельне (модельні) судове (судові) рішення у разі виконання практичного завдання типу 2 та/або модельну судову справу у разі виконання практичного завдання типу 1 визначається на підставі методичних вказівок з оцінювання практичного завдання та/або рішенням Комісії.

Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 розділу 6 Положення затвердження кодованих результатів кожного етапу кваліфікаційного іспиту є однією зі стадій встановлення результатів іспиту

Згідно з абзацами другим та третім підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення член Комісії - доповідач при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання на предмет суттєвих розбіжностей в оцінках однієї роботи.

При встановленні розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Екзаменаційна комісія при повторному оцінюванні роботи керується не "математичними", а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи.

Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Положення результати виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду декодуються після перевірки та оцінювання усіх робіт.

Згідно підпункту 6.3.2 пункту 6.3 розділу 6 Положення у рішенні про затвердження кодованих результатів етапу іспиту зазначається: код учасника, бал учасника, результат етапу іспиту ("успішно складено" або "не складено"). У разі виконання учасником практичного завдання типу 2 у рішенні про затвердження кодованих результатів може не зазначатися результат ("успішно складено" або "не складено").

У підпункті 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення зазначено, що у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначається: прізвище, ім`я, по батькові учасника, код учасника, бал учасника, результат етапу іспиту ("успішно складено" або "не складено").

Згідно абзацу першого підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей та історії української державності), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала.

Відповідно до підпункту 6.3.4 пункту 6.3 розділу 6 Положення учасник визнається таким, що не склав етап іспит, у разі: набрання менше 75 відсотків від максимально можливого бала за тестування загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду, а також за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду; набрання менше середнього допустимого бала за результатами тестування когнітивних здібностей та історії української державності; відмови від складання іспиту (етапу іспиту); порушення порядку складання іспиту (етапу іспиту), що рішенням Комісії визнано істотним; неявки на іспит (етап іспиту).

Загальні результати іспиту визначаються на підставі декодованих результатів кожного його етапу (підпункт 6.5.1 пункту 6.5 розділу 6 Положення)

Згідно з підпунктами 6.5.4 та 6.5.5 пункту 6.5 розділу 6 Положення учасник визнається таким, що успішно склав іспит, у разі успішного складання усіх його етапів.

Учасник іспиту визнається таким, що не склав іспит, у разі нескладання одного або більше його етапів.

Результати іспиту затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (пункт 6.6 розділу 6 Положення).

Підпунктом 6.8.1 пункту 6.8 розділу 6 Положення передбачено, що прохідний бал, зокрема, за виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 75 відсотків від максимально можливого бала.

Отже, наведене нормативне регулювання визначає послідовний порядок оцінювання практичного завдання: його зміст перевіряється кожним членом екзаменаційної комісії за встановленими Методичними вказівками елементами та показниками, за результатами чого формуються індивідуальні оцінки членів екзаменаційної комісії, а остаточний бал учасника визначається інформаційною системою в установленому Положенням порядку. Водночас Положення передбачає спеціальний механізм реагування на суттєві розбіжності між оцінками членів екзаменаційної комісії за одну роботу.

Щодо меж судового контролю за оцінюванням практичного завдання

Оцінюючи доводи сторін, Суд насамперед уважає за необхідне визначити межі судового контролю у спірних правовідносинах, оскільки доводи позивачки значною мірою стосуються об`єктивності та обґрунтованості оцінювання виконаного нею практичного завдання, а також можливості перевірки дотримання членами екзаменаційної комісії визначених Методичними вказівками критеріїв оцінювання.

За змістом наведеного вище правового регулювання практичне завдання є складовою кваліфікаційного іспиту, спрямованою на перевірку практичних навичок і вмінь учасника у правозастосуванні. Його оцінювання здійснюється членами екзаменаційної комісії шляхом установлення відповідності змісту виконаної роботи показникам, визначеним Методичними вказівками, з виставленням балів за кожен передбачений ними елемент.

Оцінювання таких складових практичного завдання, як повнота та правильність установлення юридично значущих обставин, застосування норм матеріального і процесуального права, мотивування висновків, логічність та якість юридичного викладення, не зводиться виключно до механічної перевірки наявності наперед визначеної відповіді та передбачає професійне судження кожного члена екзаменаційної комісії в межах установлених критеріїв.

Відтак визначення конкретної кількості балів, якої заслуговує виконана учасником робота за відповідним елементом оцінювання, належить до повноважень членів екзаменаційної комісії. Адміністративний суд не здійснює повторної змістовної перевірки практичного завдання, не визначає, яку саме кількість балів належало виставити за окремі його елементи, та не замінює професійну оцінку членів екзаменаційної комісії власною оцінкою змісту роботи.

Водночас наявність професійного судження під час оцінювання не означає, що відповідна процедура перебуває поза межами судового контролю. Таке оцінювання здійснюється в межах нормативно визначених правил, якими встановлено порядок проведення кваліфікаційного іспиту, елементи та показники оцінювання практичного завдання, межі кількісної оцінки, порядок формування остаточного результату та передбачені процедурні гарантії. Саме дотримання цих правил і гарантій може бути предметом перевірки адміністративним судом.

Отже, предметом судової перевірки у цій справі є не правильність професійної оцінки змісту практичного завдання ОСОБА_1 як такої, а дотримання Комісією та членами екзаменаційної комісії встановлених меж реалізації відповідних повноважень, зокрема здійснення оцінювання за визначеними правилами та критеріями, дотримання процедури формування результату, забезпечення рівності умов для учасників та відсутність обставин, які б свідчили про свавільність оцінювання.

У цьому контексті Суд ураховує, що ОСОБА_1 не ставить перед Судом питання про визначення належної кількості балів за виконане нею практичне завдання чи здійснення повторної змістовної перевірки її роботи. Позивачка пов`язує протиправність оскаржуваних рішень із порушенням, на її переконання, рівності умов проведення кваліфікаційного іспиту внаслідок різного кількісного складу екзаменаційних комісій та, відповідно, різної математичної ваги індивідуальної оцінки кожного їх члена; істотними розбіжностями між оцінками членів екзаменаційної комісії за окремими елементами практичного завдання, які, на її думку, свідчать про відсутність уніфікованого підходу до його оцінювання; а також статистичними показниками результатів учасників другої групи, які позивачка розцінює як підтвердження системної проблеми в оцінюванні робіт цієї групи.

За таких обставин Суд має перевірити не те, яка з виставлених ОСОБА_1 оцінок є правильною та яку кількість балів мала отримати позивачка за виконане практичне завдання, а те, чи свідчать наведені нею обставини, кожна окремо та у їх сукупності, про порушення встановленого порядку проведення й оцінювання кваліфікаційного іспиту, застосування до позивачки відмінних умов або критеріїв оцінювання чи інше порушення процедури, здатне вплинути на затверджений результат.

Щодо розбіжностей між індивідуальними оцінками членів екзаменаційної комісії та їх мотивування

Позивачка пов`язує протиправність оскаржуваних рішень, зокрема, з істотними, на її думку, розбіжностями між оцінками, виставленими членами екзаменаційної комісії за окремі елементи виконаного нею практичного завдання.

Обґрунтовуючи цей довід, ОСОБА_1 вказує на математичну необґрунтованість та полярність оцінок, виставлених членами екзаменаційної комісії за окремі елементи виконаного нею практичного завдання. Зокрема, позивачка звертає увагу на оцінювання її роботи за елементами 1.1 та 1.4, за якими, як вона зазначає, одні й ті самі частини тексту оцінювалися членами екзаменаційної комісії із суттєвою розбіжністю: за елементом 1.1 - у 2, 2, 0 та 1 бал із 5 можливих, а за елементом 1.4 - у 10, 8, 0 та 7 балів із 10 можливих. На переконання ОСОБА_1 , такий хаотичний суб`єктивний розкид балів є математичним маркером відсутності уніфікованих стандартів перевірки, а наведені нею результати оцінювання ставлять під сумнів об`єктивність та обґрунтованість визначеного їй результату практичного завдання.

Оцінюючи ці доводи, Суд виходить із того, що встановлення Методичними вказівками єдиних елементів, показників та меж оцінювання практичного завдання забезпечує однакову нормативну основу його перевірки всіма членами екзаменаційної комісії. Водночас єдність критеріїв оцінювання не передбачає тотожності результату їх застосування кожним членом екзаменаційної комісії до однієї й тієї самої роботи.

Як зазначалося вище, перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаної учасником роботи визначеним показникам оцінювання. Кожен член екзаменаційної комісії самостійно оцінює таку відповідність та виставляє за кожен передбачений елемент відповідну кількість балів у межах установленої Методичними вказівками шкали. Оцінка члена екзаменаційної комісії за практичне завдання формується із суми виставлених ним оцінок за окремі елементи, а остаточний бал учасника - із середніх арифметичних оцінок усіх членів комісії за кожним із таких елементів.

Отже, передбачена Положенням модель оцінювання допускає відмінність індивідуальних оцінок членів екзаменаційної комісії за окремими елементами практичного завдання. Сам по собі факт такої відмінності не свідчить про застосування ними різних критеріїв оцінювання, якщо не встановлено обставин, які вказували б на використання показників, не передбачених Методичними вказівками, вихід за встановлені ними межі оцінювання або інший відступ від визначеного порядку перевірки роботи.

При цьому, перевіряючи довід позивачки про те, що наведені нею розбіжності свідчать про відсутність уніфікованого підходу до оцінювання, Суд ураховує не лише результати оцінювання за елементами 1.1 та 1.4, на яких акцентує увагу ОСОБА_1 , а й характер розподілу індивідуальних оцінок членів екзаменаційної комісії за практичне завдання в цілому.

Так, згідно з екзаменаційною відомістю член екзаменаційної комісії ОСОБА_4 , який за елементами 1.1 та 1.4 виставив позивачці по 0 балів, водночас за елементом 1.2 оцінив її роботу у 14 балів із 15 можливих, за елементом 1.3 - у 13 балів із 20 можливих, за елементом 2.1 - у 5 балів із 6 можливих, а за низкою інших елементів виставив максимально можливі бали. ОСОБА_2 , який за елементом 1.3 виставив 10 балів із 20 можливих, за елементами 1.4, 1.5 та 2.1, навпаки, виставив максимально можливі 10, 5 та 6 балів відповідно.

Водночас за окремими елементами оцінки членів екзаменаційної комісії повністю або переважно збігалися. Зокрема, за елементами 2.3 та 2.5 усі чотири члени комісії виставили по 2 бали; за елементом 2.2 троє членів комісії виставили по 0 балів, а один - 0,5 бала; за елементом 4.1 троє членів комісії виставили по 2 бали, а один - 1,5 бала.

Отже, аналіз екзаменаційної відомості в цілому не виявляє послідовного характеру розбіжностей, за якого певний член екзаменаційної комісії систематично оцінював би практичне завдання позивачки істотно вище або нижче порівняно з іншими членами комісії. Один і той самий член комісії за одними елементами виставляв нижчі, а за іншими - вищі оцінки, тоді як щодо частини елементів оцінки членів комісії повністю або переважно збігалися.

Водночас посилання позивачки на відсутність чіткого єдиного еталона (модельного рішення) не змінює наведених висновків Суду. Підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 Положення передбачено затвердження Комісією Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, а відповідно до підпункту 5.5.5 цього пункту перевірка роботи полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам, визначеним такими Методичними вказівками.

На виконання цих приписів рішенням Комісії від 30 квітня 2025 року № 96/зп-25 затверджено Методичні вказівки, якими визначено елементи роботи, що підлягають оцінюванню, показники їх оцінювання та максимальну кількість балів за кожним із них. Отже, нормативно визначеним орієнтиром для членів екзаменаційної комісії були відповідні елементи та показники Методичних вказівок, за якими вони мали оцінити зміст виконаної роботи.

За таких обставин сама по собі відсутність окремого модельного судового рішення або спеціальних методичних роз`яснень для екзаменаційної комісії № 5 не свідчить про відсутність установлених критеріїв оцінювання та не підтверджує довід позивачки про те, що розбіжності між індивідуальними оцінками були наслідком застосування членами екзаменаційної комісії різних стандартів перевірки її роботи.

Суд також ураховує, що сукупні індивідуальні оцінки членів екзаменаційної комісії за практичне завдання становили 52 бали у ОСОБА_2 , 54 бали у ОСОБА_3 , 45 балів у ОСОБА_4 та 48,25 бала в ОСОБА_5 . Різниця між найвищою та найнижчою із цих оцінок становила 9 балів. Середнє арифметичне зазначених індивідуальних оцінок становить 49,8125 бала, що з урахуванням установленого порядку округлення відповідає зафіксованому в екзаменаційній відомості балу за виконання практичного завдання - 49,81.

Наведене не нівелює наявності істотних розбіжностей за окремими елементами практичного завдання, на які посилається позивачка. Зокрема, за елементом 1.4 членами екзаменаційної комісії виставлено 10, 8, 0 та 7 балів із 10 можливих. Однак кількісний розмір такої розбіжності сам по собі не дає можливості встановити причину її виникнення та не свідчить про те, що члени екзаменаційної комісії застосовували різні показники оцінювання. Установлення ж Судом того, яка саме із цих оцінок найбільшою мірою відповідає змісту виконаної позивачкою роботи, вимагало б самостійного зіставлення її роботи з відповідним показником Методичних вказівок та визначення належної кількості балів, тобто повторного професійного оцінювання практичного завдання.

Водночас сама по собі наявність істотної різниці між індивідуальними оцінками за окремими елементами практичного завдання не підтверджує твердження позивачки про відсутність уніфікованих стандартів його перевірки. Такі стандарти визначені Методичними вказівками шляхом установлення єдиних для членів екзаменаційної комісії елементів практичного завдання, показників їх оцінювання та меж кількісної оцінки. Відмінність результатів застосування цих критеріїв окремими членами екзаменаційної комісії є наслідком індивідуального професійного оцінювання відповідності конкретної роботи визначеним показникам та сама по собі не свідчить про застосування членами комісії різних критеріїв чи показників оцінювання.

У цій справі екзаменаційною відомістю підтверджено, що оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 здійснювалося за передбаченими Методичними вказівками елементами, індивідуальні оцінки кожного члена екзаменаційної комісії зафіксовані окремо та виставлені в межах установленої для відповідних елементів кількості балів. Обставин, які б свідчили про застосування будь-ким із членів екзаменаційної комісії іншого показника оцінювання, вимог, не передбачених Методичними вказівками, вихід за встановлені межі оцінювання або інший відступ від визначеного порядку перевірки роботи, Судом не встановлено.

Отже, установлені у справі розбіжності між індивідуальними оцінками членів екзаменаційної комісії, у тому числі їх значний розмір за елементами, на які посилається ОСОБА_1 , самі по собі не підтверджують застосування до її роботи різних критеріїв оцінювання. Аналіз результатів оцінювання практичного завдання в цілому також не дає підстав для висновку, що виявлені розбіжності є наслідком застосування членами екзаменаційної комісії різних критеріїв чи показників оцінювання або відступу від установленого Методичними вказівками порядку перевірки роботи.

Водночас Положення не лише допускає можливість відмінності індивідуальних оцінок членів екзаменаційної комісії, а й передбачає спеціальний процедурний механізм реагування на випадки, коли така відмінність набуває суттєвого характеру.

Так, відповідно до абзаців другого та третього підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення член Комісії - доповідач під час підготовки питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання на предмет суттєвих розбіжностей в оцінках однієї роботи. У разі встановлення розбіжності між найвищою і найнижчою оцінками членів екзаменаційної комісії, виставленими за виконане учасником практичне завдання, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні.

Отже, Положення пов`язує необхідність застосування спеціальної процедури повторної перевірки не з розміром розбіжності між оцінками членів екзаменаційної комісії за окремим елементом практичного завдання, а з розбіжністю між найвищою та найнижчою індивідуальними оцінками за виконане практичне завдання в цілому.

Як установлено Судом, сукупні індивідуальні оцінки членів екзаменаційної комісії за практичне завдання ОСОБА_1 становили 52 бали у ОСОБА_2 , 54 бали у ОСОБА_3 , 45 балів у ОСОБА_4 та 48,25 бала в ОСОБА_5 . Таким чином, різниця між найвищою та найнижчою індивідуальними оцінками роботи позивачки становила 9 балів.

З огляду на те, що максимально можлива оцінка за модельне судове рішення відповідно до Методичних вказівок становила 75 балів, передбачена підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення розбіжність у 20 відсотків від максимально можливого бала становить 15 балів. Відтак різниця між найвищою та найнижчою індивідуальними оцінками практичного завдання ОСОБА_1 не досягала встановленого Положенням порогу, з настанням якого робота підлягала обов`язковій повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією.

За таких обставин наведені позивачкою приклади істотної різниці між оцінками за окремими елементами практичного завдання, зокрема 10, 8, 0 та 7 балів за елементом 1.4, не можуть ототожнюватися із передбаченою підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення суттєвою розбіжністю в оцінках однієї роботи, яка зумовлює її повторну перевірку. Така розбіжність визначається виходячи з індивідуальних оцінок членів екзаменаційної комісії за практичне завдання в цілому, а не шляхом зіставлення виставлених ними балів за окремий елемент оцінювання.

Отже, посилання ОСОБА_1 на значну, а в окремих випадках полярну різницю між оцінками членів екзаменаційної комісії за окремі елементи її роботи саме по собі не свідчить ані про порушення встановленого Положенням порядку оцінювання, ані про виникнення передбачених ним підстав для повторної перевірки практичного завдання.

Окремо Суд ураховує доводи ОСОБА_1 , наведені у відповіді на відзив, щодо відсутності належного мотивування результатів оцінювання її практичного завдання.

Позивачка зазначає, що оскаржувані рішення Комісії не містять текстового обґрунтування виставлених їй балів, рецензій членів екзаменаційної комісії чи зазначення конкретних недоліків виконаного нею практичного завдання, які зумовили відповідну оцінку. На її переконання, за відсутності такого мотивування неможливо встановити причини виставлення відповідної кількості балів, перевірити об`єктивність їх визначення та ефективно оскаржити результати оцінювання.

У цьому контексті ОСОБА_1 наголошує, що дискреційний характер повноважень членів екзаменаційної комісії щодо оцінювання практичного завдання не означає необмеженості такого розсуду, а прийняте за результатами його реалізації рішення має відповідати, зокрема, критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачка наголошує, що оскаржувані рішення містять лише остаточний результат оцінювання її практичного завдання, тоді як матеріали оцінювання не містять текстового обґрунтування виставлених балів, рецензій членів екзаменаційної комісії чи зазначення конкретних недоліків виконаної роботи. На її переконання, за відсутності такого мотивування неможливо встановити, з яких саме причин члени екзаменаційної комісії виставили відповідну кількість балів, перевірити об`єктивність їхнього професійного судження та ефективно оскаржити результати оцінювання.

Оцінюючи ці доводи, Суд виходить із того, що дискреційний характер повноважень членів екзаменаційної комісії щодо професійної оцінки виконаного практичного завдання не виключає судового контролю за дотриманням установленої процедури їх реалізації. Водночас обсяг такого контролю визначається змістом нормативного регулювання відповідної конкурсної процедури та не передбачає встановлення судом додаткових вимог до порядку оформлення результатів оцінювання, які Положенням та Методичними вказівками не встановлені.

Як уже зазначалося, Положення та Методичні вказівки визначають елементи практичного завдання, які підлягають оцінюванню, максимальну кількість балів за кожен із них, порядок виставлення членами екзаменаційної комісії індивідуальних оцінок та формування остаточного бала учасника. При цьому зазначені акти не передбачають обов`язку членів екзаменаційної комісії складати щодо кожного перевіреного практичного завдання окрему рецензію, надавати текстове обґрунтування кількості балів, виставлених за кожен елемент, або зазначати конкретні недоліки роботи, які зумовили відповідну оцінку.

У справі, що розглядається, результати оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 не обмежуються лише зазначенням остаточного бала. В екзаменаційній відомості зафіксовані індивідуальні оцінки кожного члена екзаменаційної комісії за кожним передбаченим Методичними вказівками елементом, що дає можливість установити, які саме складові практичного завдання оцінювалися, якою кількістю балів кожен член екзаменаційної комісії оцінив кожну з них та в який спосіб сформовано остаточний результат.

У цьому контексті Суд ураховує посилання позивачки на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2025 року у справі № 990/143/25. Водночас зазначене рішення було переглянуте Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 05 травня 2026 року у цій справі виходила з того, що сама наявність Методичних вказівок не означає обов`язку відображати, крім остаточної оцінки практичного завдання, також бали за кожний його елемент, а нормативне регулювання процедури кваліфікаційного іспиту не встановлювало обов`язку Комісії відображати в підсумковому рішенні поелементне оцінювання практичного завдання. Велика Палата також зауважила, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

Отже, наведена позивачкою судова практика не дає підстав для висновку про існування обов`язку членів екзаменаційної комісії складати окреме текстове мотивування щодо кожної виставленої оцінки. Більше того, на відміну від обставин, які стали підставою для відповідних висновків суду першої інстанції у справі №990/143/25, у справі ОСОБА_1 оцінки членів екзаменаційної комісії зафіксовані за кожним передбаченим Методичними вказівками елементом практичного завдання.

Суд також ураховує посилання позивачки на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Суомінен проти Фінляндії», «Хірвісаарі проти Фінляндії» та «Руїс Торіха проти Іспанії», якими вона обґрунтовує необхідність наведення органом мотивів прийнятого рішення та забезпечення особі можливості зрозуміти причини його прийняття.

Не заперечуючи загального значення вимоги щодо належного мотивування рішень суб`єктів владних повноважень як складової захисту особи від свавільного втручання, Суд водночас зазначає, що наведені позивачкою правові позиції Європейського суду з прав людини не визначають форми документування результатів професійного оцінювання в межах кваліфікаційного іспиту та не встановлюють обов`язку кожного члена екзаменаційної комісії складати письмову рецензію або текстово обґрунтовувати кожну виставлену ним оцінку.

Можливість ефективного судового контролю у цій справі забезпечується наявністю нормативно визначених критеріїв оцінювання, екзаменаційної відомості з індивідуальними оцінками кожного члена екзаменаційної комісії за кожним елементом практичного завдання та встановленого Положенням порядку формування остаточного результату. Саме відповідність оцінювання цим правилам, а також дотримання принципів рівності, об`єктивності та відсутності свавільності становлять предмет перевірки Суду.

Натомість вимога про наведення членами екзаменаційної комісії текстового пояснення того, чому за конкретний елемент роботи виставлено саме відповідну кількість балів, за відсутності такого обов`язку в нормативному регулюванні фактично переносила б предмет судового контролю з перевірки дотримання процедури оцінювання на перевірку правильності професійного судження кожного екзаменатора. Вирішення ж Судом питання про те, чи заслуговував певний елемент практичного завдання позивачки, наприклад, нуль, два, сім або десять балів, неминуче вимагало б повторного змістовного оцінювання виконаної роботи замість членів екзаменаційної комісії, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства у цій справі.

За таких обставин сама по собі відсутність окремого текстового пояснення причин виставлення кожної конкретної оцінки, за наявності поелементно зафіксованих індивідуальних оцінок членів екзаменаційної комісії та дотримання встановленого порядку формування остаточного результату, не свідчить про порушення процедури оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 та не є достатньою підставою для висновку про необґрунтованість оскаржуваних рішень Комісії.

Щодо доводів про порушення рівності умов кваліфікаційного іспиту внаслідок різного кількісного складу екзаменаційних комісій

Позивачка пов`язує протиправність оскаржуваних рішень також із порушенням принципу рівності умов проведення кваліфікаційного іспиту внаслідок різного кількісного складу екзаменаційних комісій.

ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Комісії від 01 жовтня 2025 року № 184/зп-25 екзаменаційні комісії № 1, № 2, № 3 та № 4 сформовано у складі трьох членів кожна, тоді як екзаменаційну комісію № 5, яка здійснювала перевірку виконаного нею практичного завдання, - у складі чотирьох членів. На переконання позивачки, це зумовило застосування різного математичного алгоритму підрахунку балів, оскільки у складі комісії з трьох осіб питома вага оцінки кожного члена у формуванні середнього результату становить 33,3 %, тоді як у складі комісії з чотирьох осіб - 25%. Саме із цією обставиною позивачка пов`язує нерівність умов оцінювання учасників одного конкурсу.

Оцінюючи ці доводи, Суд ураховує, що відповідно до пункту 1.6 розділу 1 Положення одним із основних принципів іспиту є рівність умов для його учасників. Водночас дотримання цього принципу передбачає насамперед застосування до учасників однакових правил проведення іспиту та критеріїв оцінювання, а сама по собі відмінність в окремих організаційних умовах не свідчить про порушення принципу рівності, якщо вона не зумовила застосування до учасника іншого порядку оцінювання або не поставила його у менш сприятливе становище.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 розділу 5 Положення передбачено, що практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії. При цьому Положення не встановлює вимоги щодо однакової кількості членів усіх екзаменаційних комісій, утворених для перевірки практичних завдань учасників відповідного етапу іспиту.

Незалежно від кількісного складу екзаменаційної комісії кожен її член здійснює перевірку практичного завдання за Методичними вказівками та виставляє оцінки за кожен передбачений ними елемент. Оцінка члена екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання формується із суми його оцінок за кожен елемент. Після оцінювання практичного завдання усіма членами відповідної екзаменаційної комісії інформаційна система визначає середні арифметичні оцінки за кожним елементом на підставі виставлених ними оцінок, а бал учасника формується із суми таких середніх арифметичних оцінок.

Отже, кількісний склад екзаменаційної комісії не змінював установлених критеріїв оцінювання практичного завдання, максимально можливої кількості балів за його окремі елементи, способу формування індивідуальної оцінки члена екзаменаційної комісії та передбаченого Положенням способу визначення остаточного бала учасника.

Суд ураховує, що за різної кількості членів екзаменаційної комісії математична частка кожної індивідуальної оцінки у середньому арифметичному є різною. Водночас сама по собі ця обставина не свідчить про створення для учасників різних умов оцінювання у розумінні пункту 1.6 розділу 1 Положення. За однакового способу визначення середнього арифметичного кількість індивідуальних оцінок, з яких воно обчислюється, не визначає наперед результат учасника та сама по собі не створює для нього переваги або несприятливого становища.

При цьому довід позивачки про несприятливий вплив саме чотиричленного складу екзаменаційної комісії на отриманий нею результат не знаходить підтвердження і з огляду на фактичні індивідуальні оцінки її практичного завдання.

Як убачається з екзаменаційної відомості, практичне завдання ОСОБА_1 оцінювали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5. За результатами оцінювання всіх передбачених елементів сума виставлених кожним із них балів становила відповідно 52, 54, 45 та 48,25 бала. На підставі цих оцінок остаточний бал позивачки за практичне завдання становив 49,81 бала, а після застосування коефіцієнта 2 - 99,62 бала.

З огляду на те, що сума середніх арифметичних оцінок за кожним елементом математично відповідає середньому арифметичному сумарних оцінок членів екзаменаційної комісії за всі елементи роботи, вплив участі кожного з чотирьох екзаменаторів може бути перевірений шляхом умовного виключення його оцінки з відповідного розрахунку.

Так, у разі умовного виключення з розрахунку оцінки ОСОБА_2 середній бал за практичне завдання становив би 49,08 бала, а після застосування коефіцієнта 2 - 98,17 бала; у разі виключення оцінки ОСОБА_3 - 48,42 бала, або 96,83 бала з урахуванням коефіцієнта 2; у разі виключення оцінки ОСОБА_4 - 51,42 бала, або 102,83 бала з урахуванням коефіцієнта 2; у разі виключення оцінки ОСОБА_5 - 50,33 бала, або 100,67 бала з урахуванням коефіцієнта 2.

Отже, напрям зміни середнього бала за умови оцінювання роботи трьома членами екзаменаційної комісії залежав би не від самої кількості екзаменаторів, а від того, оцінка якого саме члена комісії не брала б участі у формуванні середнього значення. У двох із чотирьох можливих варіантів умовного виключення однієї оцінки результат позивачки після застосування коефіцієнта 2 був би вищим за фактично визначені їй 99,62 бала, а у двох інших - нижчим.

Водночас у жодному з наведених варіантів визначення результату на підставі оцінок трьох із чотирьох членів екзаменаційної комісії, які фактично перевіряли роботу ОСОБА_1 , її результат не досягав би встановленого прохідного бала 112,5. Найбільш сприятливим для позивачки був би варіант умовного виключення найнижчої оцінки ОСОБА_4 , однак і в такому разі результат становив би 102,83 бала, тобто залишався б нижчим за прохідний на 9,67 бала.

Таким чином, можливість збільшення бала ОСОБА_1 в окремих гіпотетичних варіантах тричленного складу не свідчить про те, що саме участь четвертого екзаменатора створила для неї менш сприятливі математичні умови. Збільшення або зменшення результату є наслідком виключення з розрахунку конкретної індивідуальної оцінки, а не зменшення кількості членів екзаменаційної комісії як такого.

При цьому принцип рівності умов проведення кваліфікаційного іспиту сам по собі не передбачає забезпечення учаснику такого кількісного чи персонального складу екзаменаційної комісії, за якого отриманий ним результат був би найбільш сприятливим. Визначальним є застосування до його роботи встановлених правил оцінювання та передбаченого порядку формування остаточного бала, а не результат, який міг би бути отриманий за умови гіпотетичного виключення з розрахунку однієї з фактично виставлених оцінок.

Отже, хоча за різного кількісного складу екзаменаційних комісій математична частка індивідуальної оцінки кожного їх члена у середньому арифметичному відрізняється, сама по собі така відмінність не підтверджує порушення принципу рівності умов проведення кваліфікаційного іспиту. У цій справі Суд не встановив обставин, які б свідчили про застосування до практичного завдання ОСОБА_1 іншого порядку чи критеріїв оцінювання або про такий вплив кількісного складу екзаменаційної комісії № 5, який поставив позивачку у менш сприятливе становище порівняно з іншими учасниками.

Щодо статистичних показників результатів другої групи

Позивачка пов`язує протиправність оскаржуваного рішення, зокрема, зі статистичними показниками результатів виконання практичного завдання учасниками другої групи 30 жовтня 2025 року, у складі якої вона проходила четвертий етап кваліфікаційного іспиту.

За наведеними ОСОБА_1 розрахунками, за результатами проведення практичного завдання загальний показник успішності 2834 кандидатів, розподілених між 26 групами, становив 79,8 %, тоді як показник успішності учасників другої групи, до якої входила позивачка, становив 56,3 %, тобто був нижчим на 23,5 відсоткового пункта. Таку відмінність позивачка вважає статистично аномальною та пов`язує її з можливим зовнішнім дефектом перевірки практичних завдань учасників цієї групи.

Оцінюючи ці доводи, Суд виходить із того, що передбачений Положенням та Методичними вказівками механізм оцінювання практичного завдання має індивідуальний характер. Оцінюванню підлягає зміст конкретно виконаної роботи за визначеними елементами та показниками: кожен член екзаменаційної комісії самостійно виставляє відповідні оцінки, після чого інформаційною системою визначаються їх середні арифметичні значення та формується підсумковий бал учасника.

Отже, результат оцінювання конкретної роботи нормативно не поставлений у залежність від показника успішності групи, у складі якої учасник виконував практичне завдання, чи від результатів інших груп. Положення також не передбачає, що відмінність між показниками успішності окремих груп сама по собі свідчить про неналежне оцінювання виконаних у такій групі робіт або є підставою для перегляду індивідуального результату учасника.

Водночас Суд не залишає поза увагою, що наведені позивачкою показники свідчать про відмінність між результатами другої групи та визначеним позивачкою середнім показником успішності інших учасників. Проте статистичні дані відображають кінцевий результат певної сукупності учасників, але самі по собі не встановлюють причин його формування.

Зокрема, із самої різниці наведених показників неможливо встановити, що нижчий рівень успішності другої групи був зумовлений недоліками практичного завдання, дефектом критеріїв його перевірки, застосуванням до учасників цієї групи інших підходів до оцінювання чи відступом екзаменаторів від установленої процедури. Для того щоб така статистична відмінність могла свідчити про порушення прав конкретного учасника, має бути встановлений її зв`язок із певним процедурним чинником, який стосувався оцінювання його роботи та міг вплинути на отриманий результат.

Такого зв`язку щодо оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 за кодом № 0004154 Суд не встановив. Як зазначено вище, досліджені Судом розбіжності між індивідуальними оцінками членів екзаменаційної комісії не дають підстав для висновку про застосування до роботи позивачки різних критеріїв оцінювання чи відступ від Методичних вказівок, а різний кількісний склад екзаменаційних комісій у конкретних обставинах справи не поставив ОСОБА_1 у менш сприятливе становище та не зумовив отримання нею результату «не складено».

За таких обставин наведені позивачкою статистичні показники, у тому числі при їх оцінці разом з іншими дослідженими Судом обставинами, не дають підстав установити наявність спільного процедурного чинника, який зумовив нижчий показник успішності другої групи та водночас позначився на оцінюванні практичного завдання ОСОБА_1 . Саме лише перебування позивачки у групі з нижчим показником успішності не є достатньою підставою для висновку про необ`єктивність оцінювання її роботи та протиправність затвердженого результату.

Щодо доводів про необхідність реагування Комісії на звернення учасників кваліфікаційного іспиту

Позивачка також посилається на те, що до затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання Комісія була обізнана зі зверненнями учасників кваліфікаційного іспиту щодо результатів оцінювання робіт другої групи 30 жовтня 2025 року та висловленими ними сумнівами щодо об`єктивності такого оцінювання.

На підтвердження цього доводу ОСОБА_1 посилається, зокрема, на висловлювання члена Комісії Кобецької Н.Р. під час засідання Комісії 05 серпня 2026 року, яка, за твердженням позивачки, повідомила про проведений нею аналіз звернень учасників щодо аномально низьких результатів оцінювання в окремих групах, а також про надходження колективних звернень учасників кваліфікаційного іспиту. На переконання позивачки, ці обставини свідчать про те, що на момент прийняття рішення від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26 Комісії було відомо про наявність сумнівів щодо результатів оцінювання практичних завдань окремих груп. позов

ОСОБА_1 вважає, що за наявності інформації про істотне відхилення показника успішності другої групи від результатів інших груп, а також звернень учасників щодо результатів оцінювання Комісія не могла обмежитися затвердженням декодованих результатів, а мала перевірити наведені обставини та надати їм належну оцінку до прийняття рішення від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26.

Оцінюючи ці доводи, Суд ураховує, що на час прийняття оскаржуваного рішення Комісія була обізнана про наявність відповідних звернень учасників кваліфікаційного іспиту. Водночас сам по собі факт надходження таких звернень не свідчить про наявність порушень під час оцінювання практичних завдань та не визначає правових наслідків, які Комісія зобов`язана була застосувати щодо результату конкретного учасника.

Як зазначено вище, Положення передбачає визначену послідовність установлення результатів кваліфікаційного іспиту. Перед затвердженням кодованих результатів член Комісії - доповідач досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання на предмет суттєвих розбіжностей, а в разі встановлення між найвищою та найнижчою оцінками за практичне завдання розбіжності у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією.

Натомість Положення не передбачає повторної перевірки практичного завдання у зв`язку із самим фактом надходження звернень учасників, їх кількістю, незгодою учасників із виставленими оцінками чи відмінністю статистичних показників успішності окремих груп.

Тому обізнаність Комісії зі зверненнями учасників могла мати значення для оцінки дотримання процедури лише за умови, якщо наведені у таких зверненнях обставини вказували на конкретне порушення встановленого порядку проведення або оцінювання практичного завдання, яке вимагало передбаченого нормативним регулюванням реагування.

Разом із тим із наведених позивачкою обставин не вбачається, що до прийняття рішення від 05 серпня 2026 року Комісія отримала інформацію про застосування до робіт учасників другої групи інших критеріїв оцінювання, недотримання передбаченого Положенням способу визначення бала або інший конкретний процедурний дефект, який стосувався практичного завдання ОСОБА_1 . Самі по собі звернення учасників, їх незгода з отриманими результатами та наведена позивачкою статистична відмінність показників успішності не дають підстав ототожнювати висловлені учасниками сумніви з установленим порушенням процедури оцінювання.

При цьому, як установлено Судом вище, передбачена підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Положення підстава для повторної перевірки практичного завдання ОСОБА_1 не виникла, а наведені позивачкою статистичні показники результатів другої групи самі по собі не дають можливості встановити причини їх відмінності від результатів інших груп. Досліджені Судом розбіжності між індивідуальними оцінками членів екзаменаційної комісії також не підтверджують застосування до роботи позивачки інших критеріїв оцінювання чи відступу від Методичних вказівок, а різний кількісний склад екзаменаційних комісій, як установлено вище, не поставив ОСОБА_1 у менш сприятливе становище.

Отже, сам факт обізнаності Комісії на час прийняття рішення від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26 зі зверненнями учасників та висловленими ними сумнівами щодо результатів оцінювання не покладав на Комісію обов`язку повторно перевірити практичне завдання ОСОБА_1 за відсутності передбаченої Положенням підстави для такої перевірки або встановлених відомостей про конкретне порушення процедури оцінювання її роботи.

Водночас саме по собі невідображення у рішенні Комісії від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26 змісту звернень учасників кваліфікаційного іспиту та висловлених щодо них під час засідання Комісії міркувань не свідчить про необґрунтованість цього рішення. Як установлено Судом, наведені позивачкою обставини не підтвердили наявності передбаченої Положенням підстави для повторної перевірки її практичного завдання або іншого конкретного порушення процедури оцінювання, яке могло вплинути на затверджений результат. За таких обставин відсутність у рішенні № 105/зп-26 окремої оцінки відповідних звернень не дає підстав для висновку про його протиправність у частині затвердження декодованого результату ОСОБА_1 .

Підсумовуючи наведене, Суд ураховує, що ОСОБА_1 обґрунтовує протиправність оскаржуваних рішень сукупністю обставин, які, на її переконання, свідчать про порушення рівності умов проведення кваліфікаційного іспиту, відсутність уніфікованого підходу до оцінювання її практичного завдання та неналежне реагування Комісії на обставини, які ставили під сумнів об`єктивність результатів оцінювання.

У зв`язку із цим Суд оцінив наведені позивачкою обставини не лише окремо, а й у їх взаємозв`язку, перевіривши, чи дають вони у сукупності підстави для висновку про застосування до практичного завдання ОСОБА_1 різних критеріїв оцінювання, відступ від установленої процедури, порушення принципу рівності умов проведення кваліфікаційного іспиту або іншу неналежну реалізацію Комісією та членами екзаменаційної комісії наданих їм повноважень.

За результатами такої перевірки Суд не встановив порушення визначених Положенням та Методичними вказівками правил і процедури оцінювання практичного завдання позивачки.

Як установлено під час розгляду справи, практичне завдання ОСОБА_1 оцінено за визначеними Методичними вказівками елементами та показниками, індивідуальні оцінки членів екзаменаційної комісії зафіксовано в екзаменаційній відомості, а остаточний бал сформовано в порядку, передбаченому Положенням.

Водночас установлені розбіжності між індивідуальними оцінками за окремими елементами роботи у взаємозв`язку з іншими наведеними позивачкою обставинами не підтверджують застосування членами екзаменаційної комісії різних критеріїв оцінювання чи відступу від Методичних вказівок. Не встановлено Судом і того, що різний кількісний склад екзаменаційних комісій, статистичні показники результатів другої групи, відсутність окремого модельного судового рішення чи спеціальних методичних роз`яснень або обізнаність Комісії зі зверненнями учасників свідчать про наявність процедурного порушення, яке стосувалося оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 та могло вплинути на його результат.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 обставини, оцінені як окремо, так і в їх сукупності, не підтверджують порушення встановленого порядку оцінювання її практичного завдання та не дають підстав для висновку про необґрунтованість, упередженість, нерозсудливість чи порушення принципу рівності під час визначення та затвердження його результату.

Отже, перевіривши оскаржувані рішення в межах заявлених позовних вимог та за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд не встановив підстав для визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 липня 2026 року № 100/зп-26 у частині затвердження кодованого результату оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 за кодом № 0004154 та рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 серпня 2026 року № 105/зп-26 у частині затвердження декодованого результату виконання нею цього практичного завдання.

Оскільки Суд не встановив протиправності оскаржуваних рішень та порушення у зв`язку з їх прийняттям прав позивачки, відсутні підстави і для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання Комісії повторно розглянути питання щодо оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 .

З огляду на викладене Суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Керуючись статтями 241-243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді Л. І. Бившева

І. А. Гончарова

В. В. Хохуляк

В. П. Юрченко