Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/9234/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 340/9234/23

адміністративне провадження № К/990/19363/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Титенко М.П.,

представника позивача - Кириленка Ю.Г.,

представників відповідача - Бойко І.А., Суської О.О., Панасенко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року (суддя Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року (головуючий суддя Семененко Я.В., судді: Добродняк І.Ю., Іванов С.М.) у справі №340/9234/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В-4" від 19 липня 2023 року №000054420702, прийняте Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 35129641 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки. Стверджує про безпідставність висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт" та ТОВ "Малін Фостер", тим самим зменшивши від`ємне значення ПДВ.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Кіровоградський окружний адміністративний суд від 25 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у Кіровоградській області 19 липня 2023 року №000054420702. Здійснив розподіл судових витрат.

Верховний Суд постановою від 22 травня 2025 року Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнив частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №340/9234/23 скасував. Справу №340/9234/23 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, навівши перелік первинних документів, наданих позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій, фактично не здійснили належної оцінки їх змісту та сукупності відображених у них відомостей у контексті встановлення реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами.

Також Верховний Суд вказав на необхідності дослідження судами доводів контролюючого органу щодо, зокрема, джерела походження сировини (сої, олії соєвої гідратованої) та не проведення її оцінки; не оприбуткування на балансі сировини (сої, олії соєвої гідратованої) невідомого походження та одержання з її переробки готової продукції (олії соєвої, шроту соєвого, оболонки соєвої, лецитину).

За наслідками повторного перегляду справи Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 30 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року позов задовольнив.

Суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши підстави для задоволення позовних вимог, дійшов висновку про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем та підтвердження цих операцій належним чином оформленими первинними документами. Суд зазначив, що отримання податковим органом податкової інформації, яка свідчить про неможливість виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків, у даному випадку позивачем, порушення закону.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги, відповідач зазначив, що судами попередніх інстанції зроблено висновок про реальність господарських операцій за документами, які підприємством не надано в ході проведення перевірки на обов`язковий запит контролюючого органу.

Зокрема, контролюючий орган зауважує, що на письмові запити контролюючого органу щодо надання документів, в тому числі, що підтверджують джерело походження отриманої на переробку від контрагентів позивача давальницької сировини (сої, олії гідратованої), журнал в`їзду/виїзду автомобілів, якими ввезено на територію ТОВ «Транзпостач» давальницької сировини, прийнятої від контрагентів позивача для переробки на давальницьких умовах, товарно-транспортні накладні на доставку давальницької сировини, що підтверджують рух сировини від замовників/виробників сої до місця використання/переробки, документи щодо надання замовниками документів щодо якості та походження давальницької сировини, документи на підставі яких відбувається фіксування транспорту, яким доставлено давальницьку сировину, її зважування та приймання на території ТОВ «Транзпостач» тощо, позивачем не надано, про що складено відповідні акти. На переконання відповідача, під час перевірки встановлено використання в господарській діяльності ТОВ «Транзпостач» сировини (сої/олії гідратованої) невідомого походження.

Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наданим ГУ ДПС у Кіровоградській області доказам, що свідчать про неможливість надання послуг по перевезенню ПП «Вольфстріт», ТОВ «Малін Фостер» та ТОВ «Укроптторгкомпані», а саме 01 грудня 2023 направлено до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Кіровоградській області запит про надання інформації щодо зареєстрованих транспортних засобів, в тому числі вантажних автомобілей, які належать на праві приватної власності, або на праві оренди по ТОВ «Укрмаслотрейд», ПП «Вольфстріт», ТОВ «Малін Фостер», ТОВ «Укроптторгкомпані» чи наявні техпаспорти та інші реєстраційні документи на транспортні засоби. На вказаний запит отримано відповідь від 18 грудня 2023 року №31/11-3842 (вх.№19286/5 від 25 грудня 2023 року), згідно якої ПП «Вольфстріт», ТОВ «Малін Фостер» та ТОВ «Укроптторгкомпані» не мають будь-яких зареєстрованих транспортних засобів. Разом з тим, автомобілі зазначені в додатку 9 до акту перевірки, з номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , де перевізником є ТОВ «Укрмаслотрейд», відсутні в переліку зареєстрованих транспортних засобів за ТОВ «Укрмаслотрейд».

Також відповідач пояснив, що в ході перевірки встановлено: 1) нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарських операцій з одержання ТОВ «Транзпостач» на переробку давальницької сировини: сої саме від ТОВ «Кухар Рішельє» та ТОВ фірма «Комплект»; олії соєвої гідратованої саме від ПП «Вольфстріт» та ТОВ «Малін Фостер»; неправомірне оформлення первинних документів (накладних на отримання давальницької сировини (видаткових накладних (у переробку)) по відображених господарських операціях з одержання ТОВ «Транзпостач» на переробку давальницької сировини; невизначення реального джерела походження сировини (сої, олії соєвої гідратованої) та непроведення її оцінки; неоприбуткування на балансі сировини (сої, олії соєвої гідратованої) невідомого походження та одержаної з її переробки готової продукції (олії соєвої, шроту соєвого, оболонки соєвої, лецитину); нездійснення документального оформлення вчинених господарських операцій з безоплатного надання ТОВ «Кухар Рішельє», ТОВ фірма «Комплект», ПП «Вольфстріт» та ТОВ «Малін Фостер» готової продукції (олії соєвої, шроту соєвого, оболонки соєвої, лецитину), яка дійсно передана, але не на виконання договорів на переробку давальницької сировини, які не могли бути виконані.

Стверджує, що судами попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, не надано належної правової оцінки доводам відповідача і, як наслідок, не здійснено дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів та не надано їм належної правової оцінки, чим допущено порушення норм процесуального законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд ухвалою від 22 червня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період з 30 травня 2023 року по 19 червня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2023 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за наслідками якої складено Акт №4976/11-28-07-02/41695985 від 26 червня 2023 року.

Згідно висновків зазначеної перевірки, викладених у Акті, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:

-п. 188.1 ст. 188, пп. 14.1.71, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1. ст. 194 ПК України, оскільки позивачем завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за березень 2023 року на суму 35129641 грн;

-п. 188.1 ст. 188, пп. 14.1.71, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1. ст. 194 ПК України, оскільки позивачем занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати за березень 2023 року на суму 152270 грн (т. 1 а.с. 96).

На підставі Акту №4976/11-28-07-02/41695985 від 26 червня 2023 року податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

-№00054410702 від 19 липня 2023 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 190338 грн, з яких за основним зобов`язанням 152270 грн, штрафні (фінансові) санкції 38068 грн;

-№00054420702 від 19 липня 2023 року, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2023 року, у розмірі 35129641 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №00054420702 від 19 липня 2023 року на суму 35129641 грн, звернувся із адміністративним позовом до суду з вимогою його скасування.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем та ТОВ «Кухар Рішельє» укладено договір на переробку давальницької сировини №19012302 від 19 січня 2023 року, відповідно до умов якого Замовник (ТОВ "Кухар Рішельє") доручає, а Виконавець (позивач) зобов`язується виконати роботу з переробки давальницької сировини (насіння сої) у готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію (олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований/негранульований, соєва оболонка, соєвий фосфатний концентрат) і оплатити роботу.

Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Також дослідили договір на переробку давальницької сировини №01032101 від 01 березня 2021 року, укладений між позивачем та ТОВ фірма «Комплект», відповідно до умов якого Замовник (ТОВ фірма «Комплект») доручає, а Виконавець (позивач) зобов`язується виконати роботу з переробки давальницької сировини (насіння сої) у готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію (олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований/негранульований, соєва оболонка, соєвий фосфатний концентрат) і оплатити роботу.

Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Суди оцінили і договір, укладений між позивачем та ПП "Вольфстріт" на переробку давальницької сировини №21042201/1 від 21 квітня 2022 року, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов`язується виконувати роботи з переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник (ПП "Вольфстріт") зобов`язується поставити давальницьку сировину належної якості та здійснити оплату за виконані роботи.

Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено актами приймання-передачі сировини на переробку, видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Крім того дослідили договір на переробку давальницької сировини №29032201/1 від 29 березня 2022 року, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов`язується виконувати роботи з переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник (ТОВ "Малін Фостер") зобов`язується поставити давальницьку сировину належної якості та здійснити оплату за виконані роботи.

Факт виконання зазначених робіт позивачем підтверджено актами приймання-передачі сировини на переробку, видатковими накладними, накладними (у переробку), накладними (повернення постачальнику), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, вироблену з сировини замовника, товаро-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, за фактом надання послуг складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Проаналізувавши докази, які надавалися на підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт", ТОВ "Малін Фостер", суди дійшли висновку про реальність спірних господарських операцій, враховуючи умови укладених договорів та специфіку господарських взаємовідносин (виробництво продукції із давальницької сировини).

Суди вказали, що з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного (переданого) товару, його кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Також суди відзначили, що до матеріалів справи долучено копії журналів в`їзду/виїзду автомобілів, якими ввезено на територію ТОВ "Транзпостач" давальницької сировини, прийнятої від ТОВ "Кухар Рішельє", ТОВ фірма "Комплект", ПП "Вольфстріт", ТОВ "Малін Фостер".

Суди встановили, що зі змісту долученого реєстру вбачається, що вони містять дату, реквізити автомобіля, прізвища водіїв та вагу сировини, що в повному обсязі надає можливість ідентифікувати проведені господарські операції.

Крім того, до матеріалів справи долучено копії книг кількісно-якісного обліку насіння сої. Вказане свідчить про надання контрагентами позивачу документів щодо якості та походження давальницької сировини/лабораторні дослідження в частині відповідності давальницької сировини. Зі змісту долучених копій книг вбачається, що вони містять підпис лаборанта, який проводив вимірювання, дату проведених досліджень, назву постачальника, що в повному обсязі надає можливість ідентифікувати проведені господарські операції.

Аналізуючи посилання відповідача на наявність податкової інформації стосовно контрагентів позивача, суди їх відхили, зазначивши, що така позиція відповідача обґрунтована лише посиланням на дані, що містяться в інформаційних базах контролюючого органу.

Щодо доводів відповідача про неможливість встановлення походження товару, який в подальшому поставлений на переробку позивачу, суди вказали, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Погоджуючись з такою позицією, Верховний Суд вважає, що така податкова інформація не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента, враховуючи висновки судів про документальне підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій.

В цьому аспекті колегія суддів звертає увагу, що висновки контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій зроблено виключно на підставі інформації, наявної в базі даних ДФС стосовно контрагентів позивача про відсутність в останніх основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер, а посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, враховуючи документальне підтвердження реальності господарських операцій первинними документами, що не спростовано доводами касаційної скарги.

Відхиляючи такі доводи відповідача, суди дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим частиною другої статті 9 Закону №996-XIV до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності і підтверджують здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами. Дослідження наданих позивачем первинних та інших документів в розрізі кожного контрагента окремо детально відображено судами у судових рішеннях.

Враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій. Суд першої інстанції правильно оцінив наявні у податкового органу відомості саме у співвідношенні з наявною первинною документацію та надав перевагу належним письмовим доказам.

Такий підхід відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що сам по собі факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Водночас суди попередніх інстанцій в ході розгляду справи не встановили ознак недобросовісності позивача. Відповідач також не навів жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань.

Довід контролюючого органу про недостатність наявних у контрагентів трудових і матеріальних ресурсів для здійснення задекларованого обсягу робіт/товарів суди попередніх інстанцій відхилили з тих підстав, що жодних належних доказів на підтвердження таких обставин відповідач не надав.

Доводи скаржника щодо неповноти встановлення обставин справи не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду справи, оскільки суди ретельно перевірили всі доводи й аргументи відповідача, в тому числі обставини господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами, умови договорів, первинні документи бухгалтерського обліку та встановили наявність реального здійснення таких господарських операцій.

Фактично доводи щодо підстав касаційного оскарження стосуються переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, про що свідчить зміст касаційної скарги. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду, які на його думку не застосовано судами попередніх інстанцій, слід зазначити, що правова позиція, висловлена у судових рішеннях, не суперечить висновкам судів, зроблених у цій справі. Висновки у кожній із цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом у даній справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів, що переглядалась судом касаційної інстанції, є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в цій частині відсутні.

У суду касаційної інстанції немає підстав вважати, що ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №340/9234/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк