Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №280/807/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 280/807/26

адміністративне провадження № К/990/39993/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

cуддів - Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (суддя - Татаринов В.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року (колегія у складі суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербака А.А.)

у справі №280/807/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

29 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач) від 25 жовтня 2024 року № 0760170-2410-0831-UA23060070000082704 на суму 2 265,88 гривень та № 0760171-2410-0831-UA23060070000082704 на суму 1 696,50 гривень.

Одночасно з позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що про необхідність оскарження податкових повідомлень-рішень позивач дізнався після ухвалення Третім апеляційним адміністративним судом 09 грудня 2025 року постанови у справі № 280/3551/25, в межах якої оскаржувалась податкова вимога від 28 березня 2025 року за №0002768-1303-0801.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовну заяву було залишено без руху. Позивачу встановлено 10-денний термін з моменту отримання копії цієї ухвали для надання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, із зазначенням інших причин пропуску такого строку та наданням доказів їх поважності.

13 лютого 2026 року представником позивача до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої на виконання вимог ухвали суду від 04 лютого 2026 року надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року залишено без змін.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив установлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, а наведені ним причини пропуску цього строку не є поважними.

Суд урахував, що про наявність податкового боргу, який виник на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2024 року, позивач дізнався на початку квітня 2025 року після отримання податкової вимоги від 28 березня 2025 року, а 09 квітня 2025 року сплатив відповідний податковий борг у повному обсязі. З огляду на це суд дійшов висновку, що щонайменше з 09 квітня 2025 року позивачу було достеменно відомо про існування спірних податкових повідомлень-рішень, а тому саме з цієї дати підлягав обчисленню шестимісячний строк звернення до суду, який сплив 09 жовтня 2025 року.

При цьому посилання позивача на те, що спочатку він обрав спосіб захисту шляхом оскарження податкової вимоги від 28 березня 2025 року, а до оскарження податкових повідомлень-рішень звернувся після завершення розгляду відповідної справи, суд не визнав обставиною, яка об`єктивно перешкоджала своєчасному зверненню до суду. Не визнано поважною причиною пропуску строку й посилання позивача на проходження ним військової служби, оскільки наведені обставини не підтверджували наявності об`єктивно непереборних перешкод для звернення до суду в установлений законом строк.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками, зазначивши, що позивач звернувся з цим позовом 29 січня 2026 року, тобто після спливу шестимісячного строку, а наведені ним обставини не свідчать про наявність поважних причин його пропуску. У зв`язку із цим апеляційний суд визнав обґрунтованим повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року по справі №280/807/26 та поновити розгляд цієї справи.

Скаржник зазначає, що спірних податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2024 року він не отримував, що, за його твердженням, підтверджується і відповідачем. Про наявність податкового боргу позивач дізнався лише на початку квітня 2025 року після отримання податкової вимоги від 28 березня 2025 року № 0002768-1303-0801, а 09 квітня 2025 року сплатив визначену в ній суму боргу.

При цьому позивач указує, що спочатку обрав спосіб захисту своїх прав шляхом оскарження зазначеної податкової вимоги. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 280/3551/25 у задоволенні відповідного позову було відмовлено, зокрема з тих підстав, що податкова вимога не є рішенням, на підставі якого здійснюється нарахування грошових зобов`язань, а її скасування не може мати наслідком зменшення нарахованих сум податкових зобов`язань та повернення сплачених коштів. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року це рішення залишено без змін. Саме необхідністю попереднього судового оскарження податкової вимоги скаржник пояснює те, що з окремим позовом про скасування податкових повідомлень-рішень він звернувся пізніше.

Окрім цього, скаржник посилається на обставини проходження ним військової служби, зазначаючи, що на момент звернення до суду він був діючим військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій та в період з 24 лютого 2022 року до 11 червня 2024 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. На переконання скаржника, зазначені обставини мали бути враховані судами при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Посилаючись на необхідність уникнення надмірного формалізму при застосуванні процесуальних строків та забезпечення права особи на доступ до суду, скаржник вважає, що наведені ним обставини у сукупності давали підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та його поновлення. У зв`язку із цим стверджує, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи та неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, унаслідок чого безпідставно повернули його позовну

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості оскарження рішень контролюючих органів визначені статтею 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому судова палата зазначила, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право платника податків на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання відповідного рішення контролюючого органу, однак при реалізації цього права має враховуватися строк давності, встановлений статтею 102 цього Кодексу. Пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не встановлює процесуального строку звернення до суду.

Отже, у разі якщо платник податків не використовував процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, строк звернення до адміністративного суду з позовом про його скасування визначається за правилами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За приписами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів із дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Зі змісту наведеного правового регулювання випливає, що вирішальним для перевірки дотримання позивачем строку звернення до суду у цій справі є встановлення моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Як установили суди попередніх інстанцій та не заперечує сам скаржник, на початку квітня 2025 року ОСОБА_1 отримав податкову вимогу від 28 березня 2025 року №0002768-1303-0801 щодо сплати податкового боргу, який виник на підставі оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень, а 09 квітня 2025 року сплатив визначену в ній суму боргу в повному обсязі.

Більше того, вже 05 травня 2025 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, у якому оскаржив зазначену податкову вимогу та порушив питання про повернення сплачених ним коштів.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що не пізніше 09 квітня 2025 року позивач був обізнаний не лише з фактом існування відповідного податкового боргу, але й мав об`єктивну можливість з`ясувати правові підстави його виникнення та рішення контролюючого органу, на підставі яких такий борг сформовано.

Той факт, що безпосередньо податкові повідомлення-рішення не були отримані позивачем, сам по собі не спростовує встановленої судами обізнаності позивача про наявність визначених контролюючим органом податкових зобов`язань та не змінює моменту, з якого за конкретних обставин цієї справи він повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що шестимісячний строк звернення до суду з вимогами про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягав обчисленню щонайменше з 09 квітня 2025 року та сплив 09 жовтня 2025 року, тоді як із цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 29 січня 2026 року.

Щодо посилань скаржника на те, що несвоєчасне звернення з цим позовом зумовлене попереднім оскарженням податкової вимоги від 28 березня 2025 року, колегія суддів зазначає таке.

Звернення до суду з позовом про оскарження податкової вимоги було способом захисту, самостійно обраним позивачем, і не становило обставини, яка об`єктивно перешкоджала йому в межах установленого законом строку звернутися до суду з вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник відповідний податковий борг.

Розгляд іншої судової справи не зупиняє перебігу строку звернення до суду щодо іншого рішення суб`єкта владних повноважень та не ставить можливість його оскарження у залежність від результатів вирішення попереднього спору.

Тому та обставина, що за результатами розгляду справи № 280/3551/25 суди дійшли висновку про неможливість досягнення обраним позивачем способом захисту бажаного правового результату шляхом скасування податкової вимоги, не свідчить про те, що право на оскарження податкових повідомлень-рішень виникло у позивача лише після завершення розгляду цієї справи, та не є об`єктивною причиною, яка перешкоджала їх своєчасному оскарженню.

Щодо посилань скаржника на проходження військової служби колегія суддів зазначає, що така обставина підлягає оцінці з урахуванням конкретних умов проходження служби та того, чи створювали вони об`єктивні перешкоди для своєчасного звернення особи до суду.

Як убачається з наведених скаржником обставин, його безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, підтверджується за період з 24 лютого 2022 року до 11 червня 2024 року. Водночас перебіг строку звернення до суду у цій справі розпочався 09 квітня 2025 року, тобто після закінчення зазначеного періоду.

Доказів того, що характер та умови проходження ОСОБА_1 військової служби саме упродовж періоду з 09 квітня до 09 жовтня 2025 року об`єктивно унеможливлювали його звернення до суду з цим позовом, матеріали справи не містять.

При цьому колегія суддів ураховує, що 05 травня 2025 року, тобто в межах цього ж шестимісячного строку, ОСОБА_1 реалізував право на судовий захист, звернувшись до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом у справі №280/3551/25.

За таких обставин сам по собі факт перебування позивача на військовій службі та наявність у нього статусу учасника бойових дій, без встановлення конкретних обставин, які перешкоджали зверненню до суду саме протягом спірного періоду, не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду у цій справі.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про те, що повернення позовної заяви за наведених обставин є проявом надмірного формалізму та необґрунтованим обмеженням права на доступ до суду.

Встановлення законом строків звернення до суду спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та спонукає учасників таких правовідносин своєчасно реалізовувати право на судовий захист. Саме по собі застосування передбачених законом наслідків пропуску такого строку не може розцінюватися як надмірний формалізм, якщо особа мала реальну можливість своєчасно звернутися до суду, однак не скористалася нею з причин, які не мали об`єктивно непереборного характеру.

У цій справі позивачу була забезпечена можливість обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду: після первинної оцінки наведених ним підстав суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху та надав строк для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів їх поважності. Подані на виконання вимог цієї ухвали пояснення були оцінені судом при вирішенні питання про повернення позовної заяви.

За встановлених обставин застосування судами наслідків, передбачених частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, ґрунтувалося на недотриманні позивачем установленого законом строку та відсутності належно підтверджених поважних причин його пропуску, а не на суто формальному недотриманні процесуальних вимог.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду та правомірність повернення його позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які б давали підстави для їх скасування.

З огляду на викладене касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі №280/807/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В.В. Хохуляк