Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/2696/21 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №380/2696/21

адміністративне провадження № К/990/39513/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження адміністративну справу № 380/2696/21,

за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді судді, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представницею - адвокатом Скречко Мартою-Марією Андріївною, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2025, ухвалене судом у складі: судді-доповідача - Качур Р.П., суддів Желік О.М., Лунь З.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, ухвалену у складі: судді-доповідача Кухтея Р.В., суддів Носа С.П., Шевчук С.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У 2021 році ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2, ДСА України), з вимогами (з урахуванням заяви про уточнення суб`єктного складу учасників справи та позовних вимог):

- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва № 227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 з 06.09.2010 зі штату Окружного адміністративного суду міста Києва із займаної посади голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;

- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом зобов`язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;

- зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час вимушеного прогулу за період з дня незаконного звільнення з 06.09.2010 до дня видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва;

- зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 06.09.2010 до дня ухвалення рішення у справі, включно з урахуванням належних доплат та надбавок;

- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2010 до дня ухвалення рішення у справі, включно з урахуванням належних доплат та надбавок;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва та стягнення суддівської винагороди, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу;

- зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва та ДСА України у п`ятиденний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, початок якого рахувати з наступного дня після одержання ними копій рішення суду на підставі частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що постановою Верховної Ради України від 03.06.2010 №2316-VI його було звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

3. За результатами оскарження позивачем цього рішення у судовому порядку, у тому числі до Європейського суду з прав людини, Вищий адміністративний суд України 07.12.2017 у справі № 800/305/17 прийняв постанову про часткове задоволення позовних вимог, й визнав незаконними і скасував постанову Верховної Ради України від 03.06.2010 №2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, у зв`язку із порушенням присяги судді, а постановою Великої Палати Верховного Суду від 31.05.2018 було передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

4. У подальшому, на виконання цих судових рішень, Вища рада правосуддя здійснила перевірку наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, за наслідками якої прийняла рішення «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва».

5. Отже, отримавши відповідні як судові рішення, так і рішення Вищої ради правосуддя, якими підтверджена незаконність звільнення ОСОБА_1 , останній звернувся до голови Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою, у якій просив виконати ці рішення та видати накази про скасування попереднього наказу про його відрахування зі штату суду, а також про його відновлення у складі суддів Окружного адміністративного суду міста Києва із вирішенням супутніх питань.

6. Проте виконувати вказані судові рішення та рішення Вищої рада правосуддя Окружний адміністративний суд міста Києва відмовився.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

7. ОСОБА_1 у червні 1990 року сесією Львівської обласної ради обраний суддею Личаківського районного суду міста Львова. Постановою Верховної Ради України від 06.04.2000 № 1617-ІІІ обраний суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 25.01.2001 №52/2001 переведений на посаду судді Франківського районного суду міста Львова. Постановою Верховної Ради України від 22.03.2001 № 2335-ІІІ обраний суддею Арбітражного (господарського) суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 16.03.2006 №3565-ІV обраний безстроково суддею Окружного адміністративного суду міста Києва. Указом Президента України від 09.06.2006 № 501/2006 призначений головою цього суду.

8. Пунктом 4 наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2006 №3/к «Про встановлення надбавок» вирішено виплачувати ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі 30 %.

9. Відповідно до наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2007 № 74/к «Про виплату надбавки за вислугу років» ОСОБА_1 з 25.06.2007 вирішено виплачувати надбавку за вислугу років у розмірі 40 % (стаж державної служби - 25 років).

10. 17.05.2010 Вищою радою юстиції ухвалено рішення «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги» №344/0/15-10 та №345/0/15-10 (далі - Рішення №344/0/15-10; Рішення №345/0/15-10).

11. Постановою Верховної Ради України від 03.06.2010 № 2316-VI (далі - Постанова №2316-VI) ОСОБА_1 звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

12. У травні 2010 ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання незаконними та скасування Рішення №344/0/15-10, Рішення №345/0/15-10 та Постанови №2316-VI, однак Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні вказаного позову, про що 13.08.2010 ухвалено рішення.

13. Наказом Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2010 № 227/к ОСОБА_1 відраховано з 06.09.2010 зі штату Окружного адміністративного суду міста Києва.

14. 19.01.2017 ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», у тому числі за заявою ОСОБА_1 №9740/11, у якому констатував порушення пункту 1 статті 6 та статті 8 Конвенції.

15. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 13.08.2010 та просив прийняти нове рішення про задоволення позову.

16. Верховний Суд України постановою від 03.07.2017 частково задовольнив заяву ОСОБА_1 : скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 13.08.2010 та направив справу на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

17. Вищий адміністративний суд України ухвалив постанову від 07.12.2017 у справі № 800/305/17, якою визнав незаконними та скасував рішення Вищої ради юстиції «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги» №344/0/15-10 та №345/0/15-10. Визнав незаконною та скасував Постанову №2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

18. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №800/305/17 постанову Вищого адміністративного суду України від 07.12.2017 у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково. Передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

19. 26.01.2021 Вища рада правосуддя ухвалила рішення «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва».

20. Наказом Окружного адміністративного суду міста Києва № 103/к від 25.12.2024 ОСОБА_1 зараховано до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва і зараховано до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час з дня звільнення з 06.09.2010 по 25.12.2024.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

21. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у задоволенні позову відмовлено.

22. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі № 380/2696/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

23. Постановою Верховного Суду від 03.11.2022 справа №830/2696/21 (адміністративне провадження №К/990/14645/22) постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі №380/2696/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

24. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;

- зобов`язано Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;

- зобов`язано Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час з дня звільнення з 06 вересня 2010 року до дня видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва;

- стягнуто за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України (ЄДРПОУ 26255795), на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2010 по 25.05.2023 у сумі 3 098 604,33 грн, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів;

- звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнуто з бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

25. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №380/2696/21 та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

26. Постановою Верховного Суду від 11.06.2024:

- постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №380/2696/21 скасовано;

- рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу. У цій частині справу №380/2696/21 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду;

- змінено абзац 8 резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023, виклавши його в такій редакції: «Стягнути з бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 34414689) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень)».

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 залишено в силі.

27. За наслідками нового розгляду справи в частині вимог про стягнення суддівської винагороди за час вимушеного прогулу рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, позов задоволено частково:

- стягнуто за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України (ЄДРПОУ 26255795), на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2010 по 24.12.2024 у сумі 6 418 842 (шість мільйонів чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн 38 коп, що визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

28. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, спираючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2024, якою справу направлено на новий розгляд, виходили з того, що оплата праці суддів регулюється спеціальним законом, а не загальним трудовим законодавством, а тому у випадку незаконного звільнення та поновлення на роботі судді належним способом захисту порушеного права є виплата суддівської винагороди за період вимушеного прогулу в порядку та на умовах, визначених спеціальним законом, за кожний період незаконного увільнення судді від виконання суддівських повноважень.

29. Визначаючи конкретний розмір суддівської винагороди, суди попередніх інстанцій керувалися відповідними редакціями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). До 01.04.2015 належну до виплати суму суддівської винагороди суди попередніх інстанцій обчислювали виходячи з розміру посадового окладу та доплат за вислугу років та науковий ступінь. Водночас після 01.04.2015 відповідні суми були обчислені виходячи виключно з розміру посадового окладу.

30. Обґрунтовуючи зміну підходу до обчислення суддівської винагороди за вимушений прогул, суди попередніх інстанцій зазначили, що з 01.04.2015 стаття 133 Закону № 2453-VI, яка визначала розмір суддівської винагороди, містила застереження про те, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Аналогічне застереження було включено законодавцем до статті 135 Закону № 1402-VIII, який був ухвалений на заміну Закону № 2453-VI.

31. Ураховуючи, що в розрахунковому періоді позивач не здійснював правосуддя, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що суддівська винагорода з 01.04.2015 має обчислюватися без урахування доплат, перелік яких визначено в частині другій статті 133 Закону № 2453-VI та частині другій статті 135 Закону № 1402-VIII (за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці).

32. З аналогічних підстав суди попередніх інстанцій відхили посилання позивача на необхідність застосування до визначення розміру суддівської винагороди регіонального коефіцієнта, передбаченого частиною четвертою статті 135 Закону №1402-VIII.

33. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №380/2696/21 застосування зазначеного регіонального коефіцієнта до посадового окладу безпосередньо пов`язується законодавцем із розташуванням суду, в якому суддя здійснює судочинство (від кількості населення відповідного населеного пункту), а також із фактом здійснення суддею правосуддя у відповідному суді. Отже, застосування регіонального коефіцієнту до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя, не передбачено Законом № 1402-VIII.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

34. 26.09.2025 від позивача до Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просив змінити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2025, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, виклавши абзац 2 його резолютивної частини у такій редакції: « 2. Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України (ЄДРПОУ 26255795) на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2010 по 24.12.2024 у сумі 13 939 670,62 грн, що визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів, а також індексації в розмірі 1 574 474,74 грн».

35. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою в частині доводів, охоплених підставою, передбаченою пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI, згідно з яким суддівська винагорода, нарахована судді відповідно до цього Закону з 01.01.2012 за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців.

36. Обґрунтування касаційної скарги в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 6 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 2453-VI ґрунтується на доводах про ігнорування судами попередніх інстанцій імперативної державної гарантії, що забезпечує стабільність матеріального забезпечення судді шляхом недопустимості його зменшення порівняно з попереднім роком.

37. Як зазначає скаржник, правовий статус судді, який перебуває у вимушеному прогулі, вимагає застосування тих самих гарантій, що й для суддів, які фактично здійснюють правосуддя. Оскільки період вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення за юридичною природою прирівнюється до робочого часу, на позивача мала поширюватися вимога абзацу 6 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 2453-VI, за змістом якої суддівська винагорода, обчислена у 2012 році на підставі Закону № 2453-VI, не може бути меншою за середній дохід судді за 2011 рік.

38. У контексті викладеного позивач зауважував, що обчислена судами попередніх інстанцій суддівська винагорода за 2012 рік становить 200 130,00 грн, тоді як за 2011 рік визначений судами попередніх інстанцій дохід становив 231 000,00 грн. Позивач доводив, що таке погіршення майнового стану особи, відновленої на посаді, прямо суперечить меті абзацу 6 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 2453-VI та порушує принципи юридичної визначеності та верховенства права. Таким чином, на переконання позивача, суди помилково не нарахували доплату різниці між фактично визначеною винагородою та середнім доходом попереднього періоду.

39. Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

40. Відповідач-2 відзиву на касаційну скаргу не подавав.

V. Джерела права

41. Спеціальним законом, що визначав організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні на момент виникнення правовідносин, стосовно яких відкрито касаційне провадження, є Закон № 2453-VI, який прийнятий Верховною Радою України 07.07.2010 та набрав чинності 03.08.2010 (за винятком окремих положень).

42. Так, відповідно до абзацу 6 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 01 січня 2011 року. Суддівська винагорода, нарахована судді, відповідно до цього Закону з 01 січня 2011 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців.

43. Законом України від 23.12.2010 № 2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» абзац 6 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI викладено у новій редакції, відповідно до якої «Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 1 січня 2012 року. Суддівська винагорода, нарахована судді, відповідно до цього Закону з 1 січня 2012 року за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців».

44. Статтею 129 Закону №2453-VI передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

45. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

46. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

47. Посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: 1) судді апеляційного суду - 1,1; 2) судді вищого спеціалізованого суду - 1,2; 3) судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України - 1,3.

48. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

49. Суддям Конституційного Суду України, які вперше призначені на посаду судді, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 5,5 відсотка за кожен рік роботи.

50. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати, заступника секретаря судової палати, секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду, секретаря Пленуму Верховного Суду України виплачується щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

51. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

52. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

VI. Позиція Верховного Суду

53. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача з посади судді та відмовою Окружного адміністративного суду міста Києва зарахувати його до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва після скасування актів Вищої ради юстиції та Верховної Ради України про звільнення.

54. Касаційне провадження відкрито з метою перевірки доводів позивача стосовно окремих особливостей обчислення суддівської винагороди за період вимушеного прогулу, наведених у межах підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій абзацу 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI під час обчислення суддівської винагороди за 2012 рік.

55. У касаційній скарзі позивач доводить, що абзац 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI установлює гарантію, яка не допускає зменшення розміру суддівської винагороди, обчисленої у 2012 році за правилами Закону №2453-VI, порівняно з доходом судді за попередній рік. Водночас суди попередніх інстанцій вказані положення під час обчислення належної йому за період вимушеного прогулу суддівської винагороди не врахували.

56. Відповідаючи на доводи касаційної скарги в окреслених межах, Суд зазначає таке.

57. Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі №380/2696/21 (у цій справі), визначаючись щодо правових наслідків визнання протиправним акта про звільнення судді з посади, зазначив, що Конституція України передбачає гарантії незалежності суду, серед яких, перебування на посаді судді безстроково та неможливість звільнення з посади або припинення повноважень судді з інших підстав, окрім тих, які передбачені Конституцією України. В аспекті забезпечення цієї конституційної гарантії, у разі скасування судом рішення про звільнення особи з посади судді, останній продовжує перебувати у статусі судді. Відновлення цього статусу не потребує спеціальних рішень органів, що призначають суддю на посаду. У разі припинення існування правової підстави, яка слугувала основою для звільнення судді з посади, трудові правовідносини такого судді із Державою відновлюються, і продовжують діяти відповідно до первинного акта про призначення його на посаду.

58. Досліджуючи окремі аспекти захисту порушених прав судді незаконним звільненням, Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що в частині оплати вимушеного прогулу до подібних правовідносин застосовується підхід, згідно з яким суддя безперервно (безстроково) перебуває у трудових правовідносинах із Державою з огляду на специфічну правову природу його статусу, порядку обрання тощо. Скасування правової підстави для звільнення судді автоматично відновлює його статус. Отож належний спосіб захисту порушеного права такого судді буде полягати не у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, а у виплаті суддівської винагороди за час нездійснення ним повноважень судді з підстав його незаконного звільнення.

59. Такий підхід до визначення природи спірних правовідносин у цьому аспекті розкриває і підсилює положення Конституції України і Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у яких визначено, що лише цей спеціальний Закон регулює питання оплати праці суддів.

60. Резюмуючи, Верховний Суд у постанові від 11.06.2024, направляючи справу №380/2696/21 на новий судовий розгляд, зазначив, що, вирішуючи питання компенсації вимушеного прогулу, судам належить обрахувати розмір саме неотриманої суддівської винагороди відповідно до розмірів посадових окладів судді у відповідних редакціях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за кожний період незаконного увільнення судді від виконання суддівських повноважень.

Щодо правил обчислення суддівської винагороди з 01.01.2012 та застосування абзацу 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI до спірних правовідносин.

61. Суд зазначає, що з 01.01.2012 була введена в дію стаття 129 Закону №2453-VI, яка встановлювала нові підходи до правового регулювання матеріального забезпечення суддів. Ключовими новелами вказаного підходу були: заборона визначення суддівської винагороди іншими нормативно-правовими актами; установлення складових суддівської винагороди; відмова від фіксованих сум при визначенні розміру посадового окладу й перехід до обчислення окладу на основі об`єктивного економічного показника - мінімальної заробітної плати.

62. За змістом статті 129 Закону №2453-VI, у редакції від 01.01.2012, суддівська винагорода судді місцевого суду складалася з посадового окладу, розмір якого поетапно, починаючи з 01.01.2011, збільшувався і в 2015 році мав становити 15 мінімальних заробітних плат, та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

63. Уводячи в дію з 01.01.2012 нові правила визначення суддівської винагороди (статтю 129 Закону №2453-VI), у тому числі в частині поетапного збільшення посадового окладу судді з 6 до 15 мінімальних заробітних плат, законодавець в абзаці 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI передбачив застереження про те, що суддівська винагорода, нарахована судді, відповідно до Закону №2453-VI, з 01.01.2012 за повний відпрацьований місяць, не може бути меншою, ніж його середній дохід за попередні 12 місяців.

64. Отже, якщо розрахована з 01.01.2012 за новою формулою сума суддівської винагороди була меншою за середній дохід судді за попередні 12 місяців, суддя мав право на виплату суддівської винагороди у розмірі не меншому за цей середній дохід.

65. Суд зазначає, що такий підхід узгоджується із конституційними гарантіями незалежності і недоторканності судді, елементом яких є, зокрема, й неможливість зменшення досягнутого рівня суддівської винагороди без обґрунтованих причин.

66. Зокрема, у Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом № 2453, що відповідає частині першій статті 126 Основного Закону України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

67. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

68. У Рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020, аналізуючи попередню практику, Конституційний Суд України зазначив, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу. Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

69. Таким чином, при обчисленні суддівської винагороди за 2012 рік підлягав застосуванню абзац 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI, який був спрямований на недопущення зниження матеріального забезпечення судів під час переходу до нової формули обчислення суддівської винагороди й гарантував її розмір на рівні, не нижчому за середній дохід судді за попередній рік.

Щодо розміру суддівської винагороди за 2012 рік.

70. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що, з метою застосування абзац 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI необхідно визначати розмір суддівської винагороди позивача за 2012 рік, розрахований за правилами Закону №2453-VI, і порівняти його з відповідним доходом за 2011 рік.

71. Частково задовольняючи позов щодо стягнення суддівської винагороди, суди попередніх інстанцій визначили її розмір за 2012 рік, розрахований за правилами Закону №2453-VI, на рівні 200 130,00 грн.

72. Перевіряючи наведені в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень розрахунки, Судом виявлено арифметичну помилку, яка полягала у помилковому нарахуванні (задвоєнні) зайвої місячної суддівської винагороди в періоді з жовтня по листопад 2012 року (+15 652,00 грн).

73. З урахуванням викладеного Суд уважає за необхідне навести правильний розрахунок суддівської винагороди позивача за 2012 рік, обчислений відповідно до статті 129 Закону №2453-VI.

74. Згідно з частиною третьою статті 129 Закону №2453-VI розмір посадового окладу судді місцевого суду в 2012 році був визначений на рівні 8 мінімальних заробітних плат. Відповідно до статті 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» у 2012 році мінімальна заробітна плата в місячному розмірі становила: з 1 січня - 1 073 гривні, з 1 квітня - 1 094 гривні, з 1 липня - 1 102 гривні, з 1 жовтня - 1 118 гривень, з 1 грудня - 1 134 гривні.

75. Як установили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 має науковий ступінь кандидата наук і станом на 01.01.2012 мав понад 25 років вислуги.

76. Таким чином, суддівська винагорода за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 складає 184 478,00 грн, у тому числі у розрізі збільшення мінімальної заробітної плати:

- за період з січня по березень 2012 року - 45 066,00 грн (15 022,00 грн щомісяця, з яких: посадовий оклад - 8 584,00 грн (1 073,00 грн х 8); доплата за вислугу років - 5 150,40 грн (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь - 1 287,60 грн (15 відсотків від посадового окладу));

- за період з квітня по червень 2012 року - 45 948,00 грн (15 316,00 грн щомісяця, з яких: посадовий оклад - 8 752,00 грн (1 094,00 грн х 8); доплата за вислугу років - 5 251,20 грн (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь - 1 312,80 грн (15 відсотків від посадового окладу));

- за період з липня по вересень 2012 року - 46 284,00 грн (15 428,00 грн щомісяця, з яких: посадовий оклад - 8 816,00 грн (1 102,00 грн х 8); доплата за вислугу років - 5 289,60 грн (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь - 1 322,40 грн (15 відсотків від посадового окладу));

- за період з жовтня по листопад 2012 року - 31 304,00 грн (15 652,00 грн щомісяця, з яких: посадовий оклад - 8 944,00 грн (1 118,00 грн х 8); доплата за вислугу років - 5 366,40 грн (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь - 1 341,60 грн (15 відсотків від посадового окладу));

- за грудень 2012 року - 15876 грн, у тому числі: посадовий оклад - 9 072,00 грн (1134,00 грн х 8); доплата за вислугу років - 5 443,20 грн (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь - 1 360,80 грн (15 відсотків від посадового окладу)).

Щодо розміру суддівської винагороди за 2011 рік (середнього доходу позивача за 2011 рік)

77. Як установили суди попередніх інстанцій, за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 розмір суддівської винагороди позивача становив 231 405,00 грн.

78. У касаційній скарзі позивач доводить, що під час визначення вказаної суми суди попередніх інстанцій допустили помилку, адже неправильно визначили розмір середньоденної суддівської винагороди на підставі довідки Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2013 №04-6/53 внаслідок помилки в кількості робочих днів (39 замість 38), на які має ділитися дохід за два місяці перед звільненням.

79. Суд погоджується з такими аргументами позивача.

80. Суд зазначає, що в період з 01.01.2011 по 31.12.2011, з огляду на відтермінування введення в дію статті 129 Закону №2453-VI, матеріальне забезпечення суддів регулювалося Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, який не містив застережень про те, що заробітна плата судді не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а конкретні розміри посадових окладів та надбавок визначалися постановами Кабінету Міністрів України.

81. З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для цілей визначення суддівської винагороди за вимушений прогул, що охоплював період з 01.01.2011 по 31.12.2011, до спірних правовідносин підлягав застосуванню Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

82. Виходячи з положень пунктів 2, 8 Порядку № 100, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів (в окремих випадках календарних днів), що минули, починаючи з дня, наступного за днем незаконного звільнення, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

83. Водночас середньоденна заробітна плата для цілей визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є часткою розміру заробітної плати за останні два місяці перед звільненням та кількості робочих днів у такому періоді.

84. Суди попередніх інстанцій встановили, що місяцями, що передують звільненню ОСОБА_1 з посади, є квітень-травень 2010 року, за які ОСОБА_1 було нараховано 36 099,24 грн заробітної плати.

85. Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009 № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» кількість робочих днів у квітні 2010 року становила 21, у травні 2010 року - 17.

86. Таким чином, середньоденна суддівська винагорода становила 949,98 грн (36 099,24 / 38).

87. Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 №9111/0/14-10/13 кількість робочих днів у 2011 році складала 250.

88. Отже, суддівська винагорода з 01.01.2011 по 31.12.2011 складала 237 495,00 грн (949,98 грн х 250 днів), у зв`язку з чим середній дохід ОСОБА_1 за 2011 рік, для цілей застосування абзацу 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI, становить 19 791,25 грн.

Висновки за результатами співставлення суддівської винагороди, нарахованої ОСОБА_1 , відповідно до Закону №2453-VI з 01.01.2012, з його середнім доходом за попередні 12 місяців.

89. Як було з`ясовано Судом, розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 у 2012 році становив 184 478,00 грн, у тому числі: за січень - 15 022,00 грн, за лютий - 15 022,00 грн, за березень - 15 022,00 грн, за квітень - 15 316,00 грн, за травень - 15 316,00 грн. за червень - 15 316,00 грн, за липень - 15 428,00 грн, за серпень - 15 428,00 грн, за вересень - 15 428,00 грн, за жовтень - 15 652,00 грн, за листопад - 15 652,00 грн, за грудень - 15 876,00 грн.

90. Беручи до уваги, що суддівська винагорода, нарахована ОСОБА_1 за правилами статті 129 Закону №2453-VI, за кожен місяць 2012 року була меншою за його середній дохід за попередні 12 місяців (19 791,25 грн), позивач мав право на виплату різниці у розмірі 53 017,00 грн, у тому числі: за січень 2012 року - 4 769,25 грн (19 791,25 - 15 022,00); за лютий 2012 року - 4 769,25 грн (19 791,25 - 15 022,00); за березень 2012 року - 4 769,25 грн (19 791,25 - 15 022,00); за квітень 2012 року - 4 475,25 грн (19 791,25 - 15 316,00); за травень 2012 року - 4 475,25 грн (19 791,25 - 15 316,00); за червень 2012 року - 4 475,25 грн (19 791,25 - 15 316,00); за липень 2012 року - 4 363,25 грн (19 791,25 - 15 428,00); за серпень 2012 року - 4 363,25 грн (19 791,25 - 15 428,00); за вересень 2012 року - 4 363,25 грн (19 791,25 - 15 428,00); за жовтень 2012 року - 4 139,25 грн (19 791,25 - 15 652,00); за листопад 2012 року - 4 139,25 грн (19 791,25 - 15 652,00); за грудень 2012 року - 3 915,25 грн (19 791,25 - 15 876,00).

91. Таким чином, розмір суддівської винагороди позивача за вимушений прогул в період з 01.01.2012 по 31.12.2012, із застосуванням абзацу 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI, становить 237 495,00 (184 478,00 грн + 53 017,00 грн).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували (не застосували) абзац 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI під час обчислення належної позивачеві суддівської винагороди за частину вимушеного прогулу, що охоплює період з 01.01.2012 по 31.12.2012, у зв`язку з чим неправильно визначили її розмір.

93. Суд також указує на те, що суди попередніх інстанцій допустили методологічні помилки під обчислення суддівської винагороди за частину вимушеного прогулу, що охоплює період з 01.01.2011 по 31.12.2011, що є базою для обчислення доплати, право на яку суддя має, виходячи з положень абзацу 6 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI.

94. З урахуванням викладеного рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні: (1) у мотивувальних частинах - шляхом зміни мотивів нарахування та розрахунків суддівської винагороди за частину вимушеного прогулу, що охоплює період з 01.01.2011 по 31.12.2012, з викладенням їх у редакції цієї постанови; (2) у резолютивній частині рішення суду першої інстанції - шляхом збільшення загального розміру суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, з огляду на встановлені порушення за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, на суму 43 455,00 грн, що становить різницю, між сумою суддівської винагороди за 2011 і 2012 роки, обчисленою Судом - 474 990,00 грн (у тому числі за 2011 рік - 237 495,00 грн, за 2012 рік - 237 495,00 грн), і сумою, обчисленою судами попередніх інстанцій - 431 535,00 грн (у тому числі за 2011 рік - 231 405,00, за 2012 рік - 200 130,00 грн).

95. В іншій частині - за період вимушеного прогулу з 06.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2013 по 24.12.2024 - висновки судів попередніх інстанцій та відповідні розрахунки не охоплюються доводами та вимогами касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим їхня оцінка виходить за межі касаційного перегляду.

96. Частинами першою, другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

97. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

98. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

99. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

100. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

101. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

102. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

103. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представницею - адвокатом Скречко Мартою-Марією Андріївною, задовольнити частково.

104. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 змінити:

- у мотивувальних частинах - шляхом зміни мотивів нарахування та розрахунків суддівської винагороди за частину вимушеного прогулу, що охоплює період з 01.01.2011 по 31.12.2012, виклавши їх у редакції цієї постанови;

- пункт 2 резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 викласти у такій редакції: « 2. Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (ЄДРПОУ 26255795), на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2010 року по 24 грудня 2024 року включно у сумі 6 462 297 (шість мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі двісті дев`яносто сім) грн 38 коп, що визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів».

105. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 залишити без змін.

106. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

В.Е. Мацедонська