Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/12799/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №380/12799/24

адміністративне провадження № К/990/29322/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 380/12799/24

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 (головуючий суддя Матковська З. М., судді Мандзій О. П., Мікула О. І.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 06.06.2024 № 1699/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 ».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував на безпідставність висновків відповідача про те, що позивач провів державну реєстрацію права власності за відсутності документа щодо наявності технічної можливості поділу нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин, а також за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Доводив, що державна реєстрація прав на нерухоме майно проведена на підставі документів, необхідних для такої реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», інших законів України та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2025 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 15.01.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025, задовольнив позов у повному обсязі.

Верховний Суд постановою від 23.07.2025 скасував вказані судові рішення, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у цій постанові вказав, що роблячи висновок про неналежну перевірку відповідачем усіх наявних документів як в електронній, так і в паперовій справі, суди не з`ясували, власне які документи знаходилися в реєстраційній справі як в електронній, так і в паперовій формі; відповідно не встановили наявності розбіжностей щодо переліку документів у реєстраційній справі у різних її формах; не перевірили виконання позивачем обов`язку виготовляти електронні копії паперових документів, тоді як вказані обставини безумовно входять до предмету доказування у справі та мають вплив на правильне її вирішення.

За результатами нового розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 16.03.2026 позов задовольнив.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у кожній з реєстраційних справ (паперові форми справ, витребувані судом першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду) є документи щодо наявності технічної можливості поділу нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин (висновки щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна) та документи, що підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (довідки Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області).

Водночас суд підтвердив, що на час проведення перевірки електронні справи не містили документів щодо наявності технічної можливості поділу нерухомого майна, можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин, та документів, що підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Суд першої інстанції зазначив, що задля можливості повно та об`єктивно здійснити контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації саме на підставі даних Державного реєстру права норми Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) встановлюють обов`язок державного реєстратора формувати реєстраційну справу в електронній формі.

При цьому під час перевірки відповідач не встановив порушення позивачем вимог пункту 7 частини третьої статті 10 Закону України № 1952-IV, яким такий обов`язок встановлено.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.06.2026 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виснував, що аналіз пунктів 1, 8 частини першої статті 2, частини першої статті 3 та частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV дає підстави стверджувати, що виготовлення електронних копій документів та розміщення їх у Реєстрі є невід`ємною частиною процедури державної реєстрації прав, передбаченої Законом.

Апеляційний суд зауважив, що Комісією за результатами камеральної перевірки щодо позивача не було встановлено порушення пункту 7 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV, оскільки в Державному реєстрі прав, а саме у розділі заяв «до заяви додано», відсутній перелік документів, який був би долучений заявником до заяви. Друковану форму заяв сформовано державним реєстратором ОСОБА_1.

За висновком суду, державний реєстратор ОСОБА_1. при проведенні державної реєстрації порушив вимоги статей 3, 10, 23 Закону № 1952-IV, пунктів 12, 54 Порядку № 1127, оскільки провів державну реєстрацію за відсутності: документа щодо наявності технічної можливості поділу нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин; документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Дослідження судом першої інстанції реєстраційних справ у паперовій формі не спростовує того факту, що на момент вчинення реєстраційних дій позивачем та на момент проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі прав були відсутні документи, необхідні для відповідної реєстрації, що робить реєстраційну дію незаконною в розумінні публічного порядку, як і не підтверджує факту подання таких документів у паперовій формі заявником одночасно із заявою про державну реєстрацію прав.

Таким чином, оскільки згадані документи були відсутні в Державному реєстрі прав, а також у розділі заяв «до заяви додано» відсутній перелік документів, який був би долучений заявником до заяв, Комісія не могла знати про їх існування.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначив про те, що на виконання вимог пункту 131 Порядку № 990 за результатами камеральної перевірки в Державному реєстрі прав щодо ОСОБА_1 , Комісія склала акт від 06.06.2024 № 2886/19.1.1/24, у якому зазначила підстави проведення перевірки; опис виявлених порушень у сфері державної реєстрації прав з посиланням на відповідні норми законів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної перевірки.

Також в акті міститься інформація, що позивачем вже приймались рішення з порушенням процедури у сфері державної реєстрації прав, у зв`язку з чим протягом останніх дванадцяти місяців до нього застосовувались заходи відповідальності на підставі наказу Міністерства юстиції України від 21.12.2023 № 4353/5 (тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру прав строком на один місяць).

Крім того апеляційний суд заважив, що державний реєстратор ОСОБА_1. під час вчинення державної реєстрації прав є посадовою особою, яка наділена відповідними функціями і повинна під час їх здійснення діяти лише в межах законодавства, оскільки державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав, та має здійснювати свої повноваження лише у межах чинного законодавства.

Однією із засад державної реєстрації є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Як підсумок, суд апеляційної інстанцій констатував законність спірного наказу та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статей 2, 37-1 Закону № 1952-IV) внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.12.2025 у справі № 120/14157/24 та від 04.03.2026 у справі № 420/6909/25.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 14.07.2026 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Першого заступника Міністра від 17.05.2024 № 1376/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 » відповідно до статті 37-1 Закону № 1952-IV, Порядку № 990 (зі змінами), за результатом розгляду листа відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області від 02.04.2024 № 4/04/4310 вирішено провести у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно камеральну перевірку державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 щодо реєстраційних дій за заявами, зареєстрованими в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№№№ 47023671, № 47023751, 47023724, 47023662, 47023655, 47023719, 47023696, 47023652, 47023647, 47023706, 47023683, 47023676,47023635, 47023629, 47023625, 47023613, 46966266, 46966257, 46966250, 46966230, 46966068, 46966048, 46966221, 46966036, 46966205, 46966188, 46966174, 46966162, 46966150, 46966027, 46966007, 46965993, 46965506, 4665488, 46965883, 46965846, 46965683, 46965901, 4665664, 46965464, 46965635, 46965705, 46965600, 46965578, 46965447, 46965421, 46965399, 46965354.

Міністерством юстиції України сформовано та направлено на офіційну електронну пошту Глинянської міської ради Львівського району Львівської області, Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» копію наказу від 17.05.2024 № 1376/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 ». Повідомлено, що відповідно до пункту 13 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор має право подавати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.

17.05.2024 Міністерство юстиції України звернулося до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» листом від 17.05.2024 № 74830/67056-11-24/19.1.1, у якому просило розмістити на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України у рубриці «Моніторинг реєстраційних дій та камеральні перевірки» розділі «Накази Міністерства юстиції України» наказ від 17.05.2024 № 1376/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 ».

23.05.2024 позивач надіслав на адресу Міністерства юстиції України пояснення щодо проведення камеральної перевірки.

За результатами проведення камеральної перевірки Комісією складено акт від 06.06.2024 № 2886/19.1.1/24 (далі - акт перевірки), яким встановлено, що:

1. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 28.07.2021 № 47023671, поданої ОСОБА_2 , державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2021 № 59575389, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ № 2421986646236 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та проведено державну реєстрацію права власності за заявником (номер запису 43251362). Вищевказана квартира утворилася у результаті поділу об`єкта нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з реєстраційним номером 24104476746236. Згідно з відомостями Державного реєстру прав до заяви додано: заяву від 27.07.2021, справжність підписів на якій 27.07.2021 засвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Орач Х. І., зареєстровано в реєстрі за №№460, 461, 462,463, 464, 465, 466, 467, 468, 469, стосовно згоди власників на розподіл належного їм на праві приватної спільної часткової власності нерухомого майна;

технічний паспорт, виготовлений станом на 26.06.2021 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .

Перевіркою встановлено, що державним реєстратором ОСОБА_1 проведену державну реєстрацію прав за відсутності документа щодо наявності технічної можливості поділу нерухомого майна, можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Державним реєстратором ОСОБА_1 порушено вимоги статей 3, 10, 23 Закону, пунктів 12, 54 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію за відсутності:

документа щодо наявності технічної можливості поділу нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин;

документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

2. за результатом розгляду заяв № 47023751, 47023724, 47023662, 47023655, 47023719, 47023696, 47023652, 47023647, 47023706, 47023683, 47023676,47023635, 47023629, 47023625, 47023613, 46966266, 46966257, 46966250, 46966230, 46966068, 46966048, 46966221, 46966036, 46966205, 46966188, 46966174, 46966162, 46966150, 46966027, 46966007, 46965993, 46965506, 4665488, 46965883, 46965846, 46965683, 46965901, 4665664, 46965464, 46965635, 46965705, 46965600, 46965578, 46965447, 46965421, 46965399, 46965354 державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято відповідні рішення щодо державної реєстрації права власності на квартири.

До вищезазначених заяв були подані ідентичні пакети документів для державної реєстрації права власності як до попередньої заяви, у зв`язку з чим державним реєстратором ОСОБА_1 допущені аналогічні порушення вимог статей 3, 10, 23 Закону, пунктів 12, 54 Порядку № 1127.

Комісія в акті перевірки зазначила, що на лист Мін`юсту від 17.05.2024 № 74829/67056-11-24/19.1.1 та відповідно до пункту 13 Порядку № 990 від державного реєстратора ОСОБА_1 надійшли пояснення від 23.05.2024 (вх. № 91402-19-24 від 23.05.2024), які не спростовують допущені порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Зважаючи на встановлені факти допущених порушень під час проведення реєстраційних дій, враховуючи, що до державного реєстратора ОСОБА_1 протягом останніх дванадцяти місяців застосовувались заходи відповідальності на підставі наказу Міністерства юстиції України від 21.12.2023 № 4353/5 (тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру прав строком на 1 (один) місяць), Комісія вважала, що застосування до державного реєстратора ОСОБА_1 заходу відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав в межах строку, передбаченого абзацом першим пункту 17 Порядку № 990, є виправданим та співмірним ступеню вчиненого порушення, а також необхідним й достатнім для попередження нових порушень у сфері державної реєстрації прав.

Комісія запропонувала тимчасово блокувати державному реєстратору Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці.

На підставі акта перевірки Міністерство юстиції України прийняло наказ від 06.06.2024 № 1699/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 », яким вирішено тимчасово блокувати державному реєстратору Глинянської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухома майно строком на 2 місяці.

Супровідними листами від 06.06.2024 № 83910/67056-11-24/19.1.1 та № 83909/67056-11-24/19.1.1 «Щодо результатів камеральної перевірки» копію наказу від 06.06.2024 № 1699/5 та акта перевірки надіслано Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Заболотцівської сільської ради та Відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон № 1952-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначеннями, наведеними в пунктах 1, 8, 10 частини першої статті 2 цього Закону

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі;

камеральна перевірка - перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.

Загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 Закону № 1952-IV).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127; тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Пункт 54 цього ж Порядку встановлює, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються:

документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку до її поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються:

документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків, коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об`єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);

технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в Єдиному реєстрі документів.

Частинами першою, другою та четвертою статті 37-1 Закону № 1952-IV визначено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків.

Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок № 909 визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.

Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом, зокрема:4) перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації; 5) моніторингу реєстраційних дій в реєстрах (пункт 4).

Під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін`юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі (пункт 5).

Камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 9).

У рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.

Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін`юсту (далі - комісія) (пункт 10).

Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п`ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про проведення такої перевірки (пункт 11).

Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації мають право подавати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки (пункт 13).

Результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписується усіма членами комісії.

У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 13-1).

За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів (пункт 14).

Висновок суду апеляційної інстанції про доведеність порушення ОСОБА_1 процедури державної реєстрації ґрунтується не лише на тій обставині, що в реєстраційній справі в електронній формі відсутні визначені законодавством документи, а й на тому, що у розділі заяв «до заяви додано» відсутній перелік документів, який був би долучений заявниками до заяв.

Крім того апеляційний суд зазначив, що наявність у паперових реєстраційних справах, наданих на вимогу суду, документів щодо наявності технічної можливості поділу нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин (висновки щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна) та документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (довідки Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області), не спростовує того факту, що на момент вчинення реєстраційних дій позивачем та на момент проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі прав були відсутні документи, необхідні для відповідної реєстрації.

Заперечуючи проти цього висновку, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 22.12.2025 у справі № 120/14157/24, у якій Суд виснував, що камеральна перевірка - це перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав. Проте, заради досягнення мети перевірки та встановлення повноти її обставин Мін`юст не обмежений лише електронними документами, які містяться в реєстрі, тим більше, якщо наявні паперові реєстраційні документи, які були підставою для державної реєстрації прав, і мають додаткове вагоме значення для встановлення порушень державного реєстратора та обрання йому заходу реагування на ці порушення як міру відповідальності за вчинені порушення.

Згадана постанова, однак, є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки ухвалена за інших фактичних обставин.

Так, у справі № 120/14157/24 була наявна ключова, відмінна від обставин цієї справи, обставина - Міністерство юстиції України прийняло спірний у справі наказ без врахування пояснень державного реєстратора.

І саме з урахуванням цього факту Верховний Суд підтримав висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно винесений за умов неповного встановлення обставин, без чіткого з`ясування наявності або відсутності документів, тобто наказ видано необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Натомість матеріалами справи, яка переглядається, підтверджується, що ОСОБА_1 реалізував своє право надати пояснення щодо встановлених Комісією порушень. Однак, скористався ним формально.

Так, у наданих поясненнях позивач зазначає, що «для державної реєстрації було подано наступні документи: заява (щодо поділу житлового будинку) № 440/451 посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Орач Х. І., технічні паспорти та висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 42-2021 від 17.07.2021 (який не було додано до супровідних документів в реєстр».

При цьому згаданого висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна до своїх пояснень ОСОБА_1 не долучив, а про документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не зазначає взагалі.

Таким чином, відсутність у розпорядженні Комісії, яка проводила камеральну перевірку, документів, які є обов`язковими для проведення реєстраційних дій, зумовлена виключно діями самого державного реєстратора, а саме: незазначення цих документів у переліку додатків до заяв; невиконання обов`язку щодо формування реєстраційних справ в електронній формі; недолучення цих документів до свої пояснень.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що відповідач при застосуванні санкцій до державного реєстратора не врахував всіх обставин, особливо з огляду на те, що в межах здійснення камеральної перевірки Мін`юст перевіряє виключно дані Державного реєстру прав.

Відхиляє Суд і посилання позивача на постанову від 04.03.2026 у справі № 420/6909/25, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд не сформулював висновку щодо застосування норм права, який би стосувався спірних правовідносин у цій справі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що під час касаційного перегляду справи не знайшли підтвердження доводи позивача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду та неправильне застосування норм матеріального права, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №380/12799/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не оскаржується.

СуддіЛ.В. Тацій Н.В. Коваленко С.Г. Стеценко