Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №380/22950/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/22950/25 пров. № А/857/31684/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Предко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 380/22950/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

головуючий суддя першої інстанції – Клименко О.М., час ухвалення – не вказано,

місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного тексту – 05.05.2026

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (Позивачка/ ОСОБА_2 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (Відповідач/ГУ ДПС у Львівській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області (Третя особа/ Підберізцівська СР), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області форми «Ф» від 29 вересня 2021 року № 1355485-2410-1325;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області форми «Ф» від 13 травня 2022 року № 119612-2406-1325;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області форми «Ф» від 20 березня 2023 року № 82014-2414-1325;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка уважає зазначені рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав. Між Підберізцівською сільською радою Львівської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 22.12.2020 року № 15/12/20ДО.

09.09.2022 року Підберізцівська сільська рада Львівського району Львівської області звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором оренди землі від 22.12.2020 року № 15/12/20ДО, яка утворилася за період з 2020-2021 роки (судова справа № 450/2877/22). Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.11.2024 року по справі № 450/2877/22 постановлено затвердити мирову угоду укладену 25.11.2024 року Підберізцівської сільською радою Львівського району Львівської області та ОСОБА_1 . Позивачка зазначає, що належно виконує умови наведеної вище мирової угоди, що підтверджується квитанціями до платіжних інструкцій від 07.02.2025 року, 21.02.2025, 28.03.2025, 02.05.2025, 06.06.2025, 01.07.2025, 22.07.2025, 29.09.2025, 30.10.2025.

Проте Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо ОСОБА_4 , тоді як позивачка змінила прізвище на ОСОБА_5 ще у 1992 році, що підтверджується копією актового запису про шлюб від 22.11.1992 року. Більше того, 23.03.1998 року ОСОБА_1 занесена до реєстру фізичних осіб та їй присвоєно відповідний податковий номер відповідно до довідки від 03.07.2002 на ім`я ОСОБА_1 , що свідчить про наявність у відповідача актуальних даних щодо її особи. Крім того, податкові повідомлення-рішення надсилалися за адресою: АДРЕСА_1 , де позивачка не є зареєстрованою та не проживає. Таким чином, зазначені індивідуальні акти породили для позивачки негативні правові наслідки, зокрема утворення податкового боргу. Даний борг було стягнуто із особи з РНОКПП НОМЕР_1 , що належить саме позивачці, на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року у справі № 380/29160/23.

Із урахуванням наведеного просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 1355485-2410-1325 від 29.09.2021, № 119612-2406-1325 від 13.05.2022, № 82014-2414-1325 від 20.03.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 29 вересня 2021 року № 1355485-2410-1325. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 13 травня 2022 року № 119612-2406-1325. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 20 березня 2023 року № 82014-2414-1325. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь ОСОБА_1 8282,33 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає рішення прийнятим без врахування фактичних обставин справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зауважує, що у повноваження Головного управління ДПС у Львівській області входить лише контроль за формуванням, нарахуванням податків та їх сплатою. Усі нарахування контролюючим органом здійснюються на підставі даних в «ІКС Податковий блок», оригіналів відповідних документів платника податків та наданих міськими, селищними радами рішень. На підставі наведених документів та в порядку ст. 286 ПК України, Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення форми «Ф» про сплату орендної плати за землю від 29.09.2021 №1355485-2410-1325, від 13.05.2022 №119612-2406-1325, від 20.03.2023 №82014-2414-1325.

Матеріалами справи підтверджено, що між Підберізцівською сільською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі від 22.12.2020 №15/12/20ДО, який у спірні періоди залишався чинним, не був розірваний та не визнавався недійсним у встановленому законом порядку. Відомості про зазначений договір були надані орендодавцем до контролюючого органу відповідно до вимог статті 288 ПК України.

За таких обставин у контролюючого органу існував прямий законодавчо визначений обов`язок здійснити нарахування орендної плати та визначити податкові зобов`язання платнику податків на підставі чинного договору та отриманих відомостей. Отже, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Суд першої інстанції безпідставно пов`язав правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з подальшим укладенням сторонами мирової угоди у справі №450/2877/22, яка була затверджена судом лише 26.11.2024 року, тобто через значний проміжок часу після прийняття оскаржуваних рішень.

Апелянт також вважає безпідставним висновок суду щодо наявності подвійного оподаткування. Подвійне оподаткування передбачає повторне оподаткування одного й того самого об`єкта тим самим податком за один і той самий період. У даному випадку Підберізцівська сільська рада зверталася до суду як сторона цивільно- правового договору з вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди землі, тоді як контролюючий орган реалізовував свої повноваження щодо адміністрування плати за землю як податкового платежу.

Крім цього, зауважує, що сам по собі факт подальшого погашення податкового боргу або виконання грошового зобов`язання не свідчить про неправомірність його нарахування. Навпаки, сплата відповідного зобов`язання підтверджує існування обов`язку платника та не спростовує законності його визначення контролюючим органом.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Учасники справи правом подання відзиву не скористались. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі та просив рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач та третя особа в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що між Підберізцівською сільською радою Пустомитівського району та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 22.12.2020 року № 15/12/20ДО.

Відповідно до п.п. 1, 2 Договору оренди землі від 22.12.2020 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 4623685300:01:004:0140, площею 1,3570 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі від 22.12.2020 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 9 (дев`ять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік, що на дату укладення договору становить 347347,91 грн.

Підберізцівською сільською радою надано інформацію щодо діючих договорів оренди земельних ділянок станом на 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та надіслано перелік таких договорів по фізичних особах на адресу відповідача, в тому числі щодо Договору оренди землі № 15/12/20ДО, укладеним 22.12.2020 року між Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області та ОСОБА_1 .

Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області було винесено щодо позивачки податкові повідомлення-рішення форми «Ф» про сплату орендної плати за землю від 29.09.2021 №1355485-2410-1325, від 13.05.2022 №119612-2406-1325, від 20.03.2023 №82014-2414-1325.

В подальшому, ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.11.2024 року у справі № 450/2877/22 постановлено затвердити мирову угоду укладену 25.11.2024 року Підберізцівської сільською радою Львівського району Львівської області та Сливар О.О. по цивільній справі № 450/2877/22 за позовом Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором оренди землі, згідно з умовами якої, дійшли згоди про наступне:

1. За згодою сторін заборгованість ОСОБА_1 перед Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області за Договором оренди землі № 15/12/20ДО від 22.12.2020 року з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, за період з моменту укладення договору оренди з врахуванням нарахованої орендної плати за 2024 рік, тобто до 31.12.2024 року включно, складає 1632625 грн 47 коп.

2. ОСОБА_1 зобов`язується погасити заборгованість, яка виникла за Договором оренди землі № 15/12/20ДО від 22.12.2020 року згідно наступного графіку: 15.01.2025 року 500000,00 грн; 15.04.2025 року 380000,00 грн; 15.06.2025 року 380000,00 грн; 15.08.2025 року 372625,47 грн. Сторони погодили, що платежі будуть здійснюватися у безготівковій формі за реквізитами, зазначеними в Договорі оренди землі № 15/12/20ДО від 22.12.2020 року.

3. ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати Підберізцівській сільській раді Львівського району Львівської області судовий збір, який було сплачено Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області за подання позову у справі № 450/2877/22 в розмірі 11337 грн 71 коп. до 15.01.2025 року.

4. У випадку прострочення ОСОБА_1 виконання зобов`язань, передбачених п. 2 та п. 3 цієї Мирової угоди, більше ніж на один місяць, ця Мирова угода як виконавчий документ в розумінні ч. 2 ст. 208 ЦПК України може бути пред`явлена до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

5. Сторони стверджують, що після повного виконання умов цієї Мирової угоди між ними не залишиться будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій щодо належності виконання своїх обов`язків за Договором оренди землі № 15/12/20ДО, укладеним 22.12.2020 року між Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області та ОСОБА_1 за період часу до 31.12.2024 року включно.

6. Сторони стверджують, що ця Мирова угода не є не виконуваною, не суперечить закону та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

7. Ця Мирова угода складена українською мовою і підписана у трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу - один до справи № 450/2877/22 та по одному для кожної Сторони. Провадження по цивільній справі за позовом Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі - закрити.

Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивачка звернувся до суду з даним позовом. Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про сплату орендної плати за землю від 29.09.2021 №1355485-2410-1325, від 13.05.2022 №119612-2406-1325, від 20.03.2023 №82014-2414-1325.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що повторне визначення зобов`язання зі сплати орендної плати за той самий період позивачці призводить до подвійного оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161 «Про оренду землі» (далі - Закон № 161, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161).

Однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону № 161).

Статтею 21 Закону № 161 визначено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін в договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

За приписами підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271,1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року, але у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2-288.3 ст. 288 Податкового кодексу України). Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України), та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Зміст наведених норм у сукупності дає підстави для висновку, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому законодавцем визначено нижню (а в деяких випадках і верхню) граничну межу ставки орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі та незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення ставки або розміру орендної плати.

Як уже зазначалось вище та встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між Підберізцівською сільською радою Пустомитівського району та позивачем укладено договір оренди землі від 22.12.2020 року № 15/12/20ДО.

Відповідно до п.п. 1, 2 Договору оренди землі від 22.12.2020 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 4623685300:01:004:0140, площею 1,3570 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Підберізці, вую Польова, 23А.

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі від 22.12.2020 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 9 (дев`ять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік, що на дату укладення договору становить 347347,91 грн.

Підберізцівською сільською радою надано інформацію щодо діючих договорів оренди земельних ділянок станом на 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та надіслано перелік таких договорів по фізичних особах на адресу відповідача, в тому числі щодо Договору оренди землі № 15/12/20ДО, укладеним 22.12.2020 року між Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області та ОСОБА_1 .

Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області було винесено щодо позивачки податкові повідомлення-рішення № 1355485-2410-1325 від 29.09.2021 за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» в сумі 356 864,29 грн; № 119612-2406-1325 від 13.05.2022 за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» в сумі 359 421,26 грн; № 82014-2414-1325 від 20.03.2023 за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» в сумі 319 005,28 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта про те, що нарахування фізичним особам грошових зобов`язань з плати за землю, в тому числі і орендної плати, проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які відповідно до вимог п. 286.5 ст. 286 ПК України надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Водночас, адміністрування орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться у комунальній власності, покладено на податкові органи, не позбавляє Підберізцівську сільську раду як власника земельної ділянки та сторону договору самостійно захищати свої порушені права. Підберізцівська сільська рада, як розпорядник коштів місцевого бюджету та власник земельної ділянки використав саме форму платежу у вигляді орендної плати, що ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору оренди землі і не суперечить вимогам чинного законодавства.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеним в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного цивільного суду від 18.08.2021 року у справі №573/2336/17.

Як уже зазначалось вище, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що повторне визначення зобов`язання зі сплати орендної плати за той самий період позивачці призводить до подвійного оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Апеляційний суд за наведених у справі обставин, вважає такий висновок суду першої інстанції вірним та обґрунтованим з огляду на таке.

Підберізцівська сільська рада Львівського району Львівської області звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором оренди землі від 22.12.2020 року № 15/12/20ДО, яка утворилася за період з 2020 року.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.11.2024 року у справі № 450/2877/22 постановлено затвердити мирову угоду укладену 25.11.2024 року Підберізцівської сільською радою Львівського району Львівської області та Сливар О.О. по цивільній справі № 450/2877/22 за позовом Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі, згідно з умовами якої, дійшли згоди про наступне:

1. За згодою сторін заборгованість ОСОБА_1 перед Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області за Договором оренди землі № 15/12/20ДО від 22.12.2020 року з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, за період з моменту укладення договору оренди з врахуванням нарахованої орендної плати за 2024 рік, тобто до 31.12.2024 року включно, складає 1632625 грн 47 коп.

2. ОСОБА_1 зобов`язується погасити заборгованість, яка виникла за Договором оренди землі № 15/12/20ДО від 22.12.2020 року згідно наступного графіку: 15.01.2025 року 500000,00 грн; 15.04.2025 року 380000,00 грн; 15.06.2025 року 380000,00 грн; 15.08.2025 року 372625,47 грн. Сторони погодили, що платежі будуть здійснюватися у безготівковій формі за реквізитами, зазначеними в Договорі оренди землі № 15/12/20ДО від 22.12.2020 року.

3. ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати Підберізцівській сільській раді Львівського району Львівської області судовий збір, який було сплачено Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області за подання позову у справі № 450/2877/22 в розмірі 11337 грн 71 коп. до 15.01.2025 року.

4. У випадку прострочення ОСОБА_1 виконання зобов`язань, передбачених п. 2 та п. 3 цієї Мирової угоди, більше ніж на один місяць, ця Мирова угода як виконавчий документ в розумінні ч. 2 ст. 208 ЦПК України може бути пред`явлена до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

5. Сторони стверджують, що після повного виконання умов цієї Мирової угоди між ними не залишиться будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій щодо належності виконання своїх обов`язків за Договором оренди землі № 15/12/20ДО, укладеним 22.12.2020 року між Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області та ОСОБА_1 за період часу до 31.12.2024 року включно.

6. Сторони стверджують, що ця Мирова угода не є не виконуваною, не суперечить закону та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

7. Ця Мирова угода складена українською мовою і підписана у трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу - один до справи № 450/2877/22 та по одному для кожної Сторони. Провадження по цивільній справі за позовом Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі - закрити.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до квитанцій до платіжних інструкцій від 07.02.2025 року, 21.02.2025, 28.03.2025, 02.05.2025, 06.06.2025, 01.07.2025, 22.07.2025, 29.09.2025 року, 30.10.2025 року, за призначенням платежу «орендна плата згідно договору оренди № 15/20/20ДО від 22.12.2020 року з урахуванням умов мирової угоди по справі № 450/2877/22» позивач належно виконує умови наведеної вище мирової угоди.

Також, згідно даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року у справі № 380/29160/23 постановлено стягнути до бюджету з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 1035290 (один мільйон тридцять п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн 83 коп.

В подальшому, ухвалою суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/29160/23 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий Львівським окружним адміністративним судом 08.01.2025 у справі №380/29160/23 про стягнення до бюджету з ОСОБА_4 податкового боргу у сумі 1035290 (один мільйон тридцять п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн. 83 коп.

У даній ухвалі суд зазначив, що сума грошових коштів 1035290,83 грн, яка сформувала розмір боргу, зазначений у виконавчому листі Львівського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі №380/29160/23, вже узгоджена в межах справи №450/2877/22 за позовом Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором оренди землі. У вказаній справі ухвалою суду від 26.11.2024 затверджено мирову угоду між Підберізцівською сільською радою Львівського району Львівської області та ОСОБА_1 , у межах якої відповідач систематично та в повному обсязі виконує свої грошові зобов`язання щодо сплати орендної плати за всі періоди, починаючи з моменту укладення договору оренди землі від 22.12.2020 №15/12/20ДО по 31.12.2024.

Також, згідно з повідомленнями ГУ ДПС у Львівській області до Галицького відділу державної виконавчої служби подано заяву про повернення виконавчого листа без виконання у зв`язку із повним погашенням заборгованості.

Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що у позивача відсутній обов`язок із сплати заборгованості в сумі 1035290,83 грн через добровільне виконання.

Частиною четвертою статті 78 КАС України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 450/2877/22 та №380/29160/23 підтверджено, що позивачем сплачено заборгованість з орендної плати за договором оренди № 15/12/20ДО від 22.12.2020 року за період, який визначено спірними податковими повідомленнями-рішеннями, тому відповідно складені Головним управлінням ДПС у Львівській області податкові повідомлення-рішення фактично повторно визначають зобов`язання позивачці з орендної плати за одну й ту ж земельну ділянку та за той самий період.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновкам суду першої інстанції, що повторне визначення зобов`язання зі сплати орендної плати за той самий період позивачці призводить до подвійного оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 29 вересня 2021 року № 1355485-2410-1325, від 13 травня 2022 року № 119612-2406-1325 та від 20 березня 2023 року № 82014-2414-1325 вказаним вище критеріям не відповідають, тому є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:,

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 380/22950/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддяЗ. М. Матковська

суддіО. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повний текст постанови складений та підписаний 07.10.2026.