Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №943/601/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 943/601/26 пров. № А/857/48047/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Загревої М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 20 серпня 2026 року у справі № 943/601/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення (суддя Шендрікова Г.О., час і місце ухвалення рішення - 20 серпня 2026 року, м. Буськ; дата складання повного рішення - 20 серпня 2026 року),

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6910244 від 26.03.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, та закрити провадження у справі.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 20.08.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовлено повністю.

Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 20.08.2026 у справі № 943/601/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 повністю. Скасувати постанову серія ЕНА № 6910244 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену 26.03.2026 інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Буй І.І. стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 121 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення № 943/601/26. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що необґрунтованість судового рішення полягає в недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 покликався на те, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 6910244 від 26.03.2026 зазначено, що 26.03.2026 о 12 год. 48 хв. по вул. Львівська в м. Буськ Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки OPEL MOVANO, д.н.з НОМЕР_1 , з розбитим заднім лівим розсіювачем габаритного ліхтаря, розбитим переднім вітровим склом в зоні дії склоочисників, що погіршує його прозорість та оглядовість з місця водія, чим порушив пункт 31.4.7. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність, передбачена частиною першою статті 121 КУпАП. В графі 7 «До постанови додаються» відомості відсутні. Відтак, в цій постанові не вказано жодних доказів, які б свідчили, що на момент її винесення працівник патрульної поліції мав беззаперечні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 121 КУпАП.

Порушення, які наведені працівником патрульної поліції в оскаржуваній постанові, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 121 КУпАП, на момент винесення постанови серія ЕНА № 6910244 від 26.03.2026 не підтверджено належними та допустимими доказами. Зокрема, до постанови (на момент її винесення) не долучено жодних доказів на підтвердження наявності події та складу зазначеного правопорушення, в тому числі відеозапису з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, що підтверджується самою постановою, копія якої додана до позову. Фактично, оскаржувана постанова містить лише констатацію факту порушення Правил дорожнього руху, без будь-якої прив`язки до доказів, передбачених статтею 251 КУпАП. Однак, ця постанова сама по собі не є доказом, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Суд першої інстанції визнав встановленими обставини щодо обґрунтованості оскаржуваної постанови, які не доведені відповідачем жодними належними та допустимими доказами, та дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю, мотивував своє рішення тим, що позивач ОСОБА_1 не довів протиправності оскаржуваної постанови відповідача. Проте, позивач не зобов`язаний доводити протиправність постанови в розумінні частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки такий обов`язок доказування покладений виключно на суб`єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за їх необґрунтованістю. Незаконність судового рішення полягає в порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд першої інстанції порушив вимоги частини другої статті 77 КАС України, внаслідок чого безпідставно поклав на позивача ОСОБА_1 тягар доказування протиправності постанови, тоді як за цією процесуальною нормою саме відповідач як суб`єкт владних повноважень мав довести її правомірність. Вищенаведене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у відповідності до статті 317 КАС України.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вказує, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена інспектором УПП у Львівській області ДПП 26.03.2026. Відповідно, граничний строк зберігання відеозапису події від вказаної дати закінчився в квітні 2026 року, після чого вказані файли були автоматично вилучені (стерті) з сервера зберігання через закінчення нормативного строку. Матеріали адміністративної справи №943/601/26 надійшли на адресу УПП у Львівській області ДПП 19.06.2026. На момент отримання УПП у Львівській області ДПП матеріалів, запис об`єктивно не міг бути збережений у силу прямої вимоги підзаконного нормативно-правового акта МВС України. Відсутність цього доказу зумовлена виключно об`єктивним фактором спливу часу (строку зберігання), а не протиправними діями чи бездіяльністю органу поліції.

Щодо не внесення відомостей у постанову в графі 7 «До постанови додаються» наголошує, що безпосередньо в пункті 7 постанови не вказано, що до цієї постанови щось додавалось, адже до неї, на місці зупинки транспортного засобу нічого не додавалось, і додаватись не могло. Невнесення відомостей про технічний засіб у оскаржувану постанову не є підставою для скасування такої постанови.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, а відтак немає підстав для скасування постанови. Вимоги позивача є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають, відповідач повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та не погоджується з твердженнями позивача, котрі викладені в апеляційній скарзі.

Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи шляхом направлення повісток до їх електронних кабінетів, та подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

З урахуванням приписів частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою ЕНА №6910244 від 26.03.2026 інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Буй І.І. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за те, що 26.03.2026 о 12 годині 48 хвилин в м. Буськ по вул. Львівська керував автомобілем марки «Opel Movano", д.н.з. НОМЕР_1 , з розбити заднім розсіювачем габаритного ліхтаря, розбитим переднім вітровим склом в зоні дії склоочисників, що погіршує його прозорість та оглядовість з місця водія ДСТУ 3649 пункт 6.8.5, чим порушив пункт 31.4.7 ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121 КУпАП.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача зводяться до незгоди із оскаржуваною постановою відповідача та зазначеними у ній фактичними обставинами адміністративного правопорушення, оскільки позивачем не доведено протиправність оскаржуваної постанови відповідача. Рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у визначений законом спосіб, накладене відповідачем адміністративне стягнення обране у виді та розмірі, передбаченому санкцією частини першої статті 121 КУпАП, що не оспорювалось позивачем на місці зупинки його транспортного засобу. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх необґрунтованістю.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Згідно із пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (далі - Закон № 580-VIII).

Пунктом 1 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

За частиною другою статті 37 Закону № 3353-XII експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі: порушення вимог щодо їх переобладнання; порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв; виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 31.4.7 ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: інші елементи конструкції:

а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду;

б) не працює звуковий сигнал;

в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість;

г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла;

ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори;

д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з`єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа;

е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики;

є) відсутні:

медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж;

знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;

на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два);

проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м;

працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі;

ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією;

з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках;

и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки;

і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира;

ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.

Згідно із частиною першою статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

За приписами частин першої - четвертої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено протиправність оскаржуваної постанови відповідача, оскільки обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача в силу імперативних приписів частини другої статті 77 КАС України.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа № 537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа № 295/3099/17), від 23.10.2019 (справа №357/10134/17), від 08.07.2020 (справи № 177/525/17, № 463/1352/16-а).

Проте, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, відповідно до якої постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 у справі №337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, як-то відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови. Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є помилковими, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень, всупереч імперативним приписам частини другої статті 77 КАС України, не виконав обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, вказане в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, мають тлумачитися на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП є недоведеним.

За приписами частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи. У зв`язку із цим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а також з вирішенням питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 292, 308, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 20 серпня 2026 року у справі №943/601/26 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6910244 від 26.03.2026, винесену інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Буй І.І. стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 665 гривень 60 копійок та судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 798 гривень 72 копійки, а всього стягнути - 1464 гривні 32 копійки (одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні 32 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддяВ. М. Валюх

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 07.10.26