Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №140/3683/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3683/25 пров. № А/857/17125/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 140/3683/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції Волдінер Ф.А.,

час ухвалення рішення 23 лютого 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 23 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Теремно Хліб" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 25.12.2024 № 0350620705.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за результатами проведення фактичної перевірки посадовими особами ДПС було складено акт фактичної перевірки від 21.11.2024 №32718/03-20-07-05/5509694, яким встановлено порушення п. 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265/95-ВР) та статей 44, 85 Податкового кодексу України (далі – ПК України). На підставі вказаного акта фактичної перевірки від 21.11.2024 №32718/03-20-07-05/5509694 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2024 №0350620705 про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 18535,50 грн. Прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.

ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (код КВЕД 10.71), що підтверджується відомостями (витягом) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Працівниками ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 14.11.2024 №3895-п та направлень №№6203/03-20-07-05, 6026/03-20-07-05 проведено фактичну перевірку за адресою реєстрації суб`єкта господарювання за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна (район АС-1) (кіоск), де здійснює діяльність ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ».

За результатами проведення фактичної перевірки посадовими особами ДПС було складено акт фактичної перевірки від 21.11.2024 №32718/03-20-07-05/5509694, яким встановлено порушення п. 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265/95-ВР) та статей 44, 85 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

На підставі вказаного акта фактичної перевірки від 21.11.2024 №32718/03-20-07-05/5509694 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2024 №0350620705 про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 18535,50 грн.

ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» оскаржило в адміністративному порядку дане рішення до ДПС України, проте рішенням від 13.03.2025 №7152/6/99-00-06-03-02-06 відмовлено у задоволенні скарги і залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській від 25.12.2024 №0350620705.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ПАТентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, оскільки підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на підпункт80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України як на підставу для її проведення.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем наказом від 14.11.2024 №3895-п призначено фактичну перевірку ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: щодо проведення частини готівкових розрахункових операцій при продажі товарів без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа - питома вага готівкових розрахунків за січень-жовтень 2024 року – 4,9 відсотка при середньообласному показнику 39,6 відсотка.

Отже, у наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України та розкривається її фактична підстава: проведення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа. Це є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №120/14157/23.

Таким чином, суд доходить висновку, що контролюючим органом не було допущено порушення процедури призначення та початку проведення фактичної перевірки.

Що стосується безпосередньо порушень ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, які встановлені під час фактичної перевірки, то суд враховує наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з визначень, наведених у статті 2 Закону №265/95-ВР:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Такі правові висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.

Як слідує з матеріалів справи, за результатами проведення фактичної перевірки посадовими особами ДПС було складено акт фактичної перевірки від 21.11.2024 №32718/03-20-07-05/5509694 , яким встановлено порушення п. 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно із висновками податкового органу, суб`єктом господарювання при проведенні розрахункових операцій у безготівковій формі із використанням електронних платіжних засобів (платіжного банківського терміналу, банківських карток) не забезпечено проведення через РРО сум, одержаних за надані послуги (реалізовані товари), розрахункові операції проведені без створення та видачі споживачам послуг (покупцям товарів) в електронній та/або паперовій формі розрахункових документів (фіскальних чеків) встановленої форми та змісту в момент покупки.

Також вказано, що суб`єктом господарювання, при проведенні розрахункових операцій не забезпечено видачу покупцям (споживачам послуг) розрахункових документів встановленої форми та змісту, а саме: перевіркою встановлено проведення ряду розрахункових операцій із зазначенням у фіскальних чеках РРО форми оплати «картка», проте згідно наданих для перевірки банківських виписок відповідні операції у безготівковій формі не проводились.

Отже, шляхом порівняння даних, зазначених у виписках по рахунках, та даних СОД РРО, відповідачем встановлено невідповідність між часом проведення операції по програмному РРО та часом проведення операції із застосуванням електронних платіжних засобів, що слугувало підставою для висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Суд не погоджується з висновками контролюючого органу та зазначає, що з огляду на визначення розрахункової операції, яке наведене у статті 2 Закону №265/95-ВР, факт непроведення розрахункової операцій через ПРРО може бути зафіксований лише в момент приймання від покупця платіжної картки за місцем реалізації товарів (послуг).

В даному випадку контролюючий орган не встановив непроведення через ПРРО операцій, що наведені у додатку, а лише констатував, що такі операції проведені після спливу певного часу з моменту проведення операції із застосуванням електронних платіжних засобів.

Суд враховує, що Закон №265/95-ВР не встановлює конкретних часових проміжків фіскалізації розрахунків, а лише визначає обов`язок її здійснення.

Згідно з абзацом третім частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII (далі – Закон №1023-XII) розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги).

Отже, чинне законодавство України визначає обов`язок продавця надати покупцю (споживачу) розрахунковий документ в момент отримання покупцем товару (послуги).

Разом з тим, контролюючий орган в ході перевірки не встановив обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, про те, що при здійсненні розрахункових операцій позивачем не було видано покупцям розрахунковий документ, оскільки факти передачі придбаних товарів (послуг) покупцям та невидача при цьому розрахункових документів при перевірці не зафіксовані.

Крім того, як вбачається із досліджених судом копій документів, наданих ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ», загальна сума проведених через РРО сум одержаних за реалізовані товари збігаються із загальними сумами безготівкових та готівкових розрахунків за придбаний товар за всі дати, що вказуються у додатку №1 до акту перевірки, зокрема за: 01-04-2024, 03-04-2024, 05-04-2024, 06-04-2024, 12-04-2024, 15-04-2024, 18-04-2024, 20-04-2024, 25- 04-2024, 29-04-2024, 01-05-2024, 07-05-2024, 13-05-2024, 14-05-2024, 18-05-2024, 21-05-2024, 24-05-2024, 27-05-2024, 28-05-2024, 29-05-2024, 28-05-2024, 29-05-2024, 04-06-2024, 06-06-2024, 07-06-2024, 08-06-2024, 09-06-2024, 12-06-2024, 14-06-2024, 16- 06-2024, 17-06-2024, 18-06-2024, 19-06-2024, 24-06-2024, 26-06-2024, 28-06-2024, 29- 06-2024, 01-07-2024, 03-07-2024, 04-07-2024, 08-07-2024, 09-07-2024, 13-07-2024, 17-07-2024, 19-07-2024, 24-07-2024, 25-07-2024, 26-07-2024, 28-07-2024, 30-07-2024, 05-08-2024, 07-08-2024, 09-08-2024, 13-08-2024, 19-08-2024, 24-08-2024, 28-08-2024, 30-08-2024, 06-09-2024, 08-09-2024, 11-09-2024, 16-09-2024, 18-09-2024, 20-09-2024, 22-09-2024, 27-09-2024, 02-10-2024, 08-10-2024, 09-10-2024, 15-10-2024, 16-10-2024, 17- 10-2024, 28-10-2024, 29-10-2024, 31-10-2024, 01-11-2024.

Також суд зазначає, що ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ» проведено в повному обсязі всі господарські операції, що слідує із щоденних z-звітів, що в свою чергу підтверджує реальність здійснення господарських операцій за її суттю та підтверджує формування показників податкової звітності (адже на всі суми продажів нараховано ПДВ 20%).

Жодних заперечень чи пояснень з приводу вищезазначених обставин представник відповідача у поданому відзиві на позовну заяву не наводить, як і не надає доказів на спростування зазначеного.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає недоведеним порушення ПАТ «ТЕРЕМНО ХЛІБ», вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 25.12.2024 №0350620705.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 140/3683/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяА. Р. Курилець

суддіС. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.