Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №566/465/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 566/465/26 пров. № А/857/45956/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

з участю секретаря Майстрів Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року у справі № 566/465/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

суддя в 1-й інстанції Лободзінський А.С.,

час ухвалення рішення 10 серпня 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Млинів,

дата складання повного тексту рішення 10 серпня 2026 року

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що його двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне й те ж адміністративне правопорушення. Так, оскаржуваною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2025 № 1/829 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 год 19.03.2025 по повістці № 2898668 для уточнення даних. Крім цього, постановою, винесеною в електронній формі за №R32860 від 23.08.2025 його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності, також за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те ж саме правопорушення із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу. Стверджує, що обидві постанови стосуються одного й того ж правопорушення, у зв`язку з чим порушено передбачений ст.61 Конституції України принцим неприпустимості подвійного притягнення до одного й того ж виду юридичної відповідальності за одне й те ж порушення.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2025 року № 1/829 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 год. 19.03.2025 по повістці № 2898668 для уточнення даних. Підставою для прийняття цієї постанови слугувала заява ОСОБА_1 , яку подано ним до ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку ст. 279-9 КУпАП і в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення правил військового обліку. ( а.с.46) Вказана заява ОСОБА_2 подана відповідачу у письмовій формі та зареєстрована 21.08.2025 за вхідним № 27740.

Тобто позивач визнав, що мала місце подія порушення ним правил військового обліку, а саме неявка до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 год 19.03.2025 по повістці № 2898668 для уточнення даних та погодився на притяггнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП, з приводу чого 22.08.2025 відносно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 й було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення , яка є предметом судового спору у цій справі.

Крім цього, порушення ОСОБА_1 правил військового обліку підтверджується долученими до відзиву матеріалами. (а.с. 45 зворот, 52 зворот, 53)

З урахуванням наведених обставин, слід дійти висновку, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2025 відповідає, як фактичним обставинам вчинення ОСОБА_1 порушення правил військового обліку (а саме неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 год 19.03.2025 по повістці № 2898668 для уточнення даних), так і за своєю формою і змістом відповідає положенням ст.ст. 279;279-9; 280; 283 КУпАП та є законною.

При цьому зазначена постанова є першою, яка винесена у часі відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, позаяк постанову суб`єкта владних повноважень у електронній формі за ч.3 ст.210-1 КУпАП №R32860 винесено пізніше, а саме 24.08.2025. Проте цю постанову позивач не оскаржує і вона не входить до предмета судового розгляду у цій справі.

Щодо недопустимості подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст.61 Конституції України), суд відмічає, що вірогідність порушення вказаного Конституційного принципу слідує саме з постанови в електронній формі, яка була прийнятя начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 пізніше, а саме 24.08.2025 №R32860.

Таким чином, враховуючи, що оскаржувана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2025 № 1/829 є законною та прийнята відповідачем у часі раніше, ніж постанова в електронній формі від 24.08.2025, то юридичних підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд не вбачає.

Вирішуючи зазначений адміністративний спір, суд виходить з положень ч.2 ст.9 КАС України, згідно з якою суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як видно із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, до предмету судового розгляду у цій адміністративній справі не входить законність (протиправність) постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.08.2025 № R32860 в електронній формі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Тобто, спір між позивачем і відповідачем з приводу постанови в електронній формі за № R32860 від 24.08.2025 в межах цієї справи відсутній, у зв`язку з чим не вбачається підстав для виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При вирішенні цього адміністративного спору суд враховує, що імперативне правило, яке передбачене ч.2 ст. 77 КАС України щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень по доказуванню правомірності прийнятого ним рішення, не звільняє позивача від обов`язку також доводити ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Як встановлено в суді, оскаржувана позивачем постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.08.2025 року № 1/829, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП., прийнята з дотриманням вимог ст.ст.279-9, 280 КУпАП на підставі об`єктивно встановлених обставин справи, якими підтверджується вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і є законною. Будь-яких належних і допустимих доказів про протилежне позивачем до суду не подано.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За положеннями ст.72, 73, 74 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року у справі № 566/465/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяА. Р. Курилець

суддіС. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.