Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №460/2877/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/2877/26 пров. № А/857/24849/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року (головуючий суддя Максимчук О.О., м.Рівне) у справі №460/2877/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

17.02.2026 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Позов обґрунтовує тим, що після оновлення облікових даних в застосунку Резерв+ отримав з Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів Оберіг інформацію про порушення ним правил військового обліку. У зв`язку з відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення, позивач вважає, що дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку є неправомірними.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції вказав підставою відмови неявку за повісткою від 03.01.2025 р. Однак судом не враховано, що за цей самий факт позивач вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (постанова №R19741 від 19.08.2025 р., винесена ОСОБА_2 ). Штраф мною було сплачено 21.08.2025 р., що підтверджується фіскальним чеком. Згідно зі ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення. Внесення мене до реєстру як «порушника» та оголошення в розшук за обставинами, за які вже винесено та виконано покарання, є грубим порушенням Основного Закону. Також зазначає, що ТЦК СП стверджує, що позивач не притягувався за статтями 210, 210-1 КУпАП. Проте ця інформація повністю спростовується даними системи «Резерв+» та відповіддю ГУНП в Рівненській області на адвокатський запит №26 від 13.01.2026 р. У поясненнях поліції чітко зазначено: 19.08.2025 р. особу знято з обліку (розшуку) у зв`язку з доставленням та складанням постанови. Суд першої інстанції не надав належної оцінки цим суперечностям, фактично проігнорувавши докази. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

11.05.2026 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. Заявник вказує, що твердження позивача про безпідставність дій органів ТЦК СП щодо його розшуку, які обмежують право на свободу пересування, очевидно безпідставні, позаяк, зазначеними органами військового управління розшукові дії не проводяться, в тому числі, через відсутність таких, законодавчо встановлених повноважень. Повідомлення про наявність захворювань, на думку Відповідача, є спробою сформувати у суду хибну думку про необхідність прийняття рішення на користь апелянта. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

12.05.2026 позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Наголошує на наступному. У квітні 2025 року позивач вже був фактично доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де перебував під повним контролем посадових осіб відповідача. Неможливо розшукувати особу, яка вже була затримана і перебувала у розпорядженні органу. 23.05.2025 року позивач особисто з`явився до правоохоронних органів та надав письмове пояснення капітану поліції ОСОБА_3 (фотокопії додаються). Моє місцезнаходження було встановлено і зафіксовано правоохоронцями. Окремо наголошує на тому, що згідно з офіційним Витягом з інформаційно аналітичної системи МВС, станом на дату візиту до відділу поліції, відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, наявність судимості або перебування у розшуку за вчинення кримінальних правопорушень — відсутні (витяг від 11.05.2026 року додається). Відповідно до Закону розшук застосовується лише до осіб, місцеперебування яких встановити неможливо. Внесення та утримання моїх даних у статусі “Розшук” у системі “Оберіг” за умови моєї повної відкритості для органів влади є зловживанням владою. Також зазначає, що протиправність дій ТЦК полягала у навмисному ігноруванні прав позивача. Вказує, що намагався оновити дані через «Резерв+», але система блокувалася на рівні районного ТЦК. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

20.05.2026 позивачем подані додаткові пояснення у справі, вказує, що попри відсутність запису про "розшук" та наявність у реєстрі "Оберіг" статусу "Дані уточнено вчасно. 19.04.2025", відповідач досі не скасував накладений на позивача адміністративний штраф. Така ситуація є грубим порушенням ст. 19 Конституції України, оскільки стягнення продовжує діяти за відсутності самого факту правопорушення. Це свідчить про те, що дії ТЦК спрямовані не на забезпечення військового обліку, а на неправомірне фінансове обтяження громадянина, що є прямим порушенням ст. 3 і ст. 56 Конституції України, також статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки держава в особі відповідача продовжує завдавати позивачу моральної та матеріальної шкоди без законних на те підстав. Просить скасувати даний штраф як похідний від незаконних дій відповідача. Наголошує, що факт сплати штрафу у серпні 2025 року свідчить про добросовісну процесуальну поведінку позивача та повагу до рішень державних органів, навіть якщо вони є помилковими. Проте, оскільки статус "Вчасно" підтверджує відсутність правопорушення, ці кошти є безпідставно стягненими. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

03.06.2026 позивачем подано додаткові пояснення, в яких зазначає наступне. У листі від 15.05.2026 № 01-2/3157 Відповідач офіційно визнав, що з боку позивача немає жодних правопорушень, а наявність безпідставного статусу «Розшук» у мобільному додатку «Резерв+» зумовлена виключно «технічними помилками», «проблемами синхронізації даних» та «незавершеними процесами оновлення» в системі «Оберіг». Звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач намагається змістити фокус відповідальності на автоматизовану систему, розпорядником якої він є. Проте, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Рисовський проти України»), державні органи не можуть посилатися на технічні збої чи недоліки власної системи урядування задля виправдання порушення прав громадянина. Ризик будь-якої технічної чи процедурної помилки державного органу повинен покладатися на саму державу. Наявність збою в базі «Оберіг» не позбавляє дії Відповідача (щодо невнесення чи некоректного відображення даних) статусу протиправної бездіяльності. Окрім цього, вказує, що відповідач намагався створити видимість дотримання граничного місячного строку, зазначивши на бланку листа дату « 15 травня 2026 року». Однак аналіз офіційного поштового трекінгу АТ «Укрпошта» повністю спростовує це та доводить факт прямого порушення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Просить врахувати викладені правові аргументи при оцінці дій Відповідача, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

11.06.2026 позивачем подано додаткові пояснення. Наголошує про наявність офіційного рішення керівництва: За підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) Купчака О.В. позивачем було отримано офіційну письмову відповідь (лист), згідно з якою військово-облікові дані позивача є повністю оновленими та актуальними, а будь-які претензії чи зауваження до позивача з боку органу військового управління на папері відсутні. Попри наявність вищевказаного офіційного листа керівника ТЦК, у загальнодержавній електронній системі обліку правопорушень («Штрафи онлайн») щодо позивача продовжує відображатися дублікат запису про штраф у статусі «НОВЕ» (фіксується на знімку екрана у файлі 2242.png). Наочно видно технічну помилку: один і той самий запис про начебто неявку одночасно відображається і як «Сплачено», і поруч генерується як нібито свіже («Нове») правопорушення, що повністю суперечить письмовій відповіді начальника ТЦК ОСОБА_4 . Намагаючись врегулювати цей цифровий збій та привести відображувану інформацію у відповідність до офіційного паперового листа керівництва, через програмний додаток було подано запит на актуалізацію даних. Однак електронна система відповідача повернула офіційну відмову з формулюванням: «Не змогли виправити дані. Ваш запит відхилили. Причина: ТЦК та СП не вдалося його опрацювати» (фіксується на знімку екрана у файлі 2241_2.png). Зазначені обставини та докази (зняті послідовно у часі з різницею в одну хвилину) беззаперечно доводять, що електронні бази відповідача функціонують некоректно, відображають недостовірні та викривлені дані, а сам державний орган технічно неспроможний опрацювати запити для виправлення власних помилок. Відтак, внутрішні електронні картки чи «галочки» у програмах ТЦК не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами у справі. Просить прийняти дані додаткові письмові пояснення до розгляду та врахувати їх під час винесення судового рішення за апеляційною скаргою.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів (Резерв+) є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З електронного військово-облікового документу, сформованого 05.01.2026, слідує, що позивачем порушено правила військового обліку.

Представник позивача звернувся до відповідача із запитом, в якому, серед іншого просив повідомити про підстави внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів Оберіг відомостей про розшук та порушення правил військового обліку позивачем, яка, зокрема відображається у застосунку Резерв +.

Листом від 14.01.2026 №01-2/308 відповідач повідомив представника позивача, що позивач до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1, 211 КУпАП відповідачем не притягувався. Позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано Повістку №1658005, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 14 год 00 хв 19.01.2025 «для уточнення даних». У визначений повісткою час позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , поважних причин неприбуття за повісткою також не повідомляв, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому, за допомогою Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов?язаних і резервістів «Оберіг», відповідно до статті 259 Кодексу України про адміністративне правопорушення, було сформовано звернення до відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНІЇ в Рівненській області щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП.

Представник позивача також звернувся з адвокатським запитом до ГУНП в Рівненській області, за результатами розгляду якого листом від 13.01.2026 №01-13/01-26 надано відповідь, в якій повідомлено, що станом на 21.01.2026 за даними системи ІПНП ОСОБА_1 перебуває на обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», ініціатор обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 . Звернення від 03.01.2026 №Е4310121 завантажено шляхом інформаційної взаємодії між АІТС «Оберіг» та системою ІПНП зареєстровано автоматично системою 03.01.2026 за №139 та внесено до інформаційного ресурсу відділення поліції №2 (м. Костопіль) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та направлення звернення до органів Національної поліції України щодо затримання та доставлення позивача, а тому позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII).

За приписами частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону №2232-XII).

За приписами частини першої статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно частини другої статті 33 Закону №2232-XII загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 33 Закону № 2232-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Порядок №1487).

Порядок №1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За приписами пункту 16 Порядку №1487, військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів. Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Згідно пункту 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний. На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час. Військовозобов`язані, які згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За приписами частини третьої статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії. Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Постановою Кабінету Міністрів України 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок №560), який визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 20 Порядку №560 з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів.

Згідно пункту 21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Тобто, з причин «уточнення своїх персональних даних» та «проходження медичного огляду» формуються повістки відповідно до норм пункту 21 та пункту 27 Порядку №560.

За правилами пункту 22 Порядку №560 резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

Резервісти та військовозобов`язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.

При тому, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: 1) перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; 2) смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (пункт 23 Порядку №560).

Згідно пункту 24 Порядку №560 у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

За правилами пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 30-3 Порядку №560 у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Зазначені вище норми законодавства свідчать про те, що військовозобов`язані мають обов`язок за викликом (повісткою) районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки прибути за місцем виклику з метою, зокрема, уточнення своїх персональних даних, а у разі неприбуття з поважних причин у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано Повістку №1658005, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Костопіль) о 14 год 00 хв 19.01.2025 «для уточнення даних».

Факт направлення позивачу вказаної повістки №1658005 підтверджується даними з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення до поштового відправлення АТ "Укрпошта" від 03.01.2025.

Проте, позивач за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Костопіль) не прибув та про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно пункту 56 Порядку №1487, Національна поліція: за повідомленнями районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 19) здійснює досудове розслідування стосовно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 335, 336, 337 Кримінального кодексу України; за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20); за вимогою територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подає у десятиденний строк відомості стосовно відсутності (наявності) судимості у призовників.

Відтак, органи Національної поліції за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють саме адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При тому, розшук військовозобов`язаних, призовників або резервістів ТЦК та СП є процедурою встановлення місцезнаходження особи, яка не з`явилася за викликом або ухиляється від виконання обов`язків військового обліку. Наслідком розшуку є примусовий привід особи до ТЦК та СП.

З матеріалів справи слідує, що у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою, до відділення поліції №2 (м. Костопіль) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області шляхом інформаційної взаємодії між АІТС «Оберіг» та системою ІПНП автоматично сформовано звернення №Е4310121 щодо доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 в зв`язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Норми пункту 56 Порядку №1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення №154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

В свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку, не вносять та не виключають до них відомості.

Відтак, у спірному випадку позивача оголошено в розшук у зв`язку з неприбуттям за повісткою до органу ТЦК, та на підставі автоматично сформованого звернення до відділення поліції №2 (м. Костопіль) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо саме доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Костопіль) у зв`язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.

При цьому, доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Тобто, у такому випадку в першу чергу здійснюється розшук особи та її доставлення до органу ТЦК та СП, та в другу чергу складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів позивача про порушення відповідачем порядку винесення протоколу/постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти), є Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (Закон №1951-VIII).

За правилами статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Тобто, до Реєстру вносяться відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, в т. ч. відомості про дату, номер, короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення та/або постанови про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається те, що постанова про адміністративне правопорушення відносно позивача дійсно не приймалась. Водночас, протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 також складено не було, оскільки позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, та відповідач звернувся до відділення поліції №2 (м. Костопіль) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області для здійснення адміністративного затримання позивача та доставлення його до ТЦК та СП. Тобто, протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 не було складено з незалежних від відповідача причин, а відомості про дату, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача не могли бути внесені до Реєстру.

Окрім цього, позивач у порядку ст.279-9 КУпАП не звертався до ТЦК та СП із заявою, в якій би зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з огляду на правомірність як оповіщення позивача, так і подальших дій відповідача щодо фіксації порушення та ініціювання його доставлення, у відповідача були фактичні та правові підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а отже підстави для виключення з Реєстру зазначених відомостей відсутні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі №460/2877/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. І. Довга

суддіІ. І. Запотічний

Т. І. Шинкар