Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №460/15241/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/15241/24 пров. № А/857/10794/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Корецької міської ради Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 460/15241/24 за позовом Заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Корецької міської ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя у І інстанції Комшелюк Т.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 17.02.2025,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави (далі позивач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (далі третя особа) звернувся у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Корецької міської ради Рівненської області (далі відповідач) в якому просив визнати протиправною бездіяльність Корецької міської ради щодо неприйняття рішення про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 5623080800:04:001:0055, площею самозалісненої земельної ділянки 27,8 га та 5623083400:02:003:0080, орієнтованою площею самозалісненої земельної ділянки 12,6 га, до самозалісених ділянок та зобов`язати Корецьку міську раду розглянути на засіданні сесії сільської ради питання про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 5623080800:04:001:0055 площею 27,8 га та земельної ділянки з кадастровим номером 5623083400:02:003:0080 площею 12,6 га до самозалісених та внести до Державного земельного кадастру відомості про віднесення таких земельних ділянок до самозалісених. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у межах наданих повноважень відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", виявлено факт протиправної бездіяльності Корецької міської ради, щодо не віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 5623080800:04:001:0055, площею 27,8га та 5623083400:02:003:0080, орієнтованою площею 12,6 га до самозалісених земель. Зазначене не сприяє реалізації державної екологічної ініціативи "Масштабне залісення України" та порушує інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов Заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства до Корецької міської ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на основі матеріалів щодо наявності самозалісених земельних ділянок, Північно-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства 26.10.2023, скеровано клопотання № 02-1144 до Корецької міської ради щодо розгляду можливості прийняти рішення про віднесення земельних ділянок, які знаходяться на території Корецької міської ради до самозалісених загальною площею 741,8га, в тому числі ділянки з наступними кадастровими номерами: 5623080800:04:001:0055 та 5623083400:02:003:0080. На підтвердження факту наявності самозалісених ділянок використовувалися копії матеріалів Геоінформаційної системи лісових ресурсів України, які долучені до вказаного клопотання.

Третя особа повторно звернулася до Корецької міської ради з листом від 16.11.2023 № 02-1241 щодо розгляду можливості прийняти рішення про віднесення земельних ділянок, які знаходяться на території Корецької міської ради до самозалісених загальною площею 741,8га, в тому числі ділянки з наступними кадастровими номерами: 5623080800:04:001:0055 та 5623083400:02:003:0080.

Листом за № 03-0116/3772 від 24.11.2023 Корецька міська рада повідомила третю особу, що питання віднесення до самозалісених, зазначених у клопотаннях земель 21.11.2023 розглянуто на засідання постійної комісії з питань земельних відносин, екології, будівництва та розвитку інфраструктури, охорони пам`яток та благоустрою. Міською радою повідомлено, що члени комісії дійшли згоди про зняття з розгляду клопотання Північно-західного міжрегіонального УЛМГ, оскільки, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 5623080800:04:001:0055 та 5623083400:02:003:0080 є земельними ділянками пасовища та загального користування, а наявність на території Корецької територіальної громади деградованих, малопродуктивних, техногенно забруднених, самозалісених земельних ділянок комунальної форми власності не визначено, оскільки технічна документації з землеустрою щодо інвентаризації таких земельних ділянок Корецькою міської радою не визначено. Згідно протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин, екології, будівництва та розвитку інфраструктури, охорони пам`яток та благоустрою Корецької міської ради восьмого скликання від 21.11.2023 у задоволені такого клопотання відмовлено у зв`язку з не проведенням інвентаризації самозалісених земель.

Згідно з витягами з державного реєстру речових прав, речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5623080800:04:001:0055 та 5623083400:02:003:0080 на праві власності належать Корецькій міській територіальній громаді в особі Корецької міської ради.

Згідно інформації Корецької міської ради від 18.11.2024 за №03-01-16/3059, наданої на запит окружної прокуратури, органи місцевого самоврядування мають виключне право розпоряджатись землями комунальної власності, включаючи їх використання, передачу в оренду або продаж. Корецька міська рада не вбачає підстав для вжиття заходів претензійно-позовної роботи з метою віднесення вищевказаних земельних ділянок до самозалісених.

Отже, рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісених станом на час подання цього позову так і не вирішено.

Вказане підтверджується, зокрема, витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, а також відсутністю оприлюдненого рішення на офіційному веб-сайті Корецької міської ради.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абз.1 ч. 3 ст.2 3 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно ч. 4 ст. 53 КАС прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Закону України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства.

Згідно статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

У даному випадку органом уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з врахуванням ст. ст. 57-1, 122 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 21 Закону України “Про державний земельний кадастр”, є Корецька міська рада.

Невжиття відповідачем належних заходів щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених земель, призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного використання спірної земельної ділянки.

Отже, з метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», який набрав чинності у липні 2022 року та яким введено поняття «самозалісеної земельної ділянки», під якою розуміється земельна ділянка будь-якої категорії земель площею більше 0,5 гектарів вкрита лісовою рослинністю і заліснення якої пройшло (відбулося) природним або іншим шляхом (ч. 12 ст. 1 Лісового кодексу України).

Згідно частини 2 статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно Закону України від 20.06.2022 № 2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» доповнено Земельний кодекс України статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначений порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Відповідно до ч. 2 ст. 57-1 Земельного кодексу України, віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Враховуючи положення статей 57-1, 122 та п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, віднесення земельної ділянки до самозалісеної, яка відповідно до закону з травня 2021 року є комунальною власністю територіальної громади, здійснюється сільськими, селищними та міськими радами.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Відповідно до Положення «Про Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства», затвердженого наказом Держлісагенства України від 09.11.2022 № 1012, управління є територіальним органом Держлісагенства. Завданням управління є реалізація повноважень Держлісагенства України на території Рівненської та Волинської області.

Відтак, Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України, віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

З метою реалізації вказаної норми ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" доповнено абз.4, яким передбаченого, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.

Згідно доручення заступника голови Рівненської обласної військової адміністрації № дор.30/01-17/23 від 17.05.2023, доручено: 1. Районним державним адміністраціям спільно з органами місцево самоврядування, за участі зацікавлених сторін, в тому числі представник філій ДІЇ «Ліси України» провести обстеження земельних ділянок державно комунальної та приватної форми власності, площею понад 0,5 гектара, які подальшому можуть бути віднесенні до самозалісених ділянок, відповідно д положень статті 57' Земельного кодексу України. Про виконання доручення інформувати Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства до 01 липня 2023 року за формою, що додається, долучивши викопіювання зазначених земельних ділянок.

2. Північно-Західному міжрегіональному управлінню лісового мисливського господарства провести аналіз наданої інформації та підготувати подання органам місцевого самоврядування для прийняття відповідного рішення стосовно віднесення земельних ділянок до самозалісених з подальшими внесенням відомостей до Державного земельного, кадастру.

3. Органам місцевого самоврядування на підставі подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства прийняти рішення стосовно віднесення земельних ділянок до самозалісених, з подальшим внесенням відомостей до Державного земельно кадастру, відповідно до п. 2-5 статті 57-1 Земельного кодексу України; розглянути питання щодо передачі вищевказаних земельних ділянок в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

4. Районним державним адміністраціям спільно з органами місцевого самоврядування в термін до 15 липня 2023 року надати інформацію Північно-Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства для визначення способів проведення заліснення земель наданих на виконання доручення № дор. 116/01-61/22 від 16 грудня 2022 року за рахунок коштів місцевих бюджетів та коштів від лісогосподарських та сільськогосподарських втрат.

Згідно інформації, наданої Рівненською державною адміністрацією від 14.02.2025 вбачається, що Корецька міська рада листом від 15.06.2023 направила інформацію про земельні ділянки різної форми власності, які в подальшому можуть бути віднесені до самозалісених ділянок згідно додатку. При цьому, вказаний додаток містить лише прочерки.

Геоінформаційна система управління лісовими ресурсами України» розроблена для виконання низки завдань зокрема, проведення національної інвентаризації лісів, ідентифікації самозалісених ділянок, аналізу наслідків російської агресії на лісові ресурси тощо. Її впровадження значно розширює можливості отримання детальної інформації про окремі ділянки лісів. Крім того, геоінформаційна система лісових ресурсів відображає інформацію про природно-заповідний фонд, аналітику самозалісених територій в розрізі областей, інформацію про самозаліснені ділянки, на які підготовлені клопотання про передачу їх в постійне користування лісогосподарським підприємствам та інше.

Впровадження Геоінформаційної системи управління лісових ресурсів України (а також мобільного картографічного додатка, мобільних колекторів збору даних та ін.) розширює можливості оцінки лісового фонду шляхом формування тематичних інтерактивних карт, отримання детальної інформації про окремі ділянки лісів, прогнозування динаміки лісового фонду за різних сценаріїв організації лісогосподарського виробництва, побудови поверхонь і розрізів рельєфу та дає змогу забезпечити стале управління лісами на всіх рівнях (лісництво, лісогосподарське підприємство, громада, область).

Доступ до інформаційної систем надається Укдержліспроектом.

Підставою для розробки ГІС управління лісовим господарством є низка нормативних актів: Лісовий кодекс України, та Закони України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» і «Про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів».

Відповідно до ст. 49 Лісового кодексу України (з урахуванням змін згідно Закону № 554-IX від 13.04.2020) передбачено, що державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».

Згідно Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» до набору геопросторових даних належить лісо вкриті землі.

Відповідно до ст.7 цього ж закону у складі національної інфраструктури геопросторових даних створюються та функціонують національний геопортал та інші геопортали за галузевим чи територіальним охопленням. Створення, функціонування та розвиток національного геопорталу забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних. Держателем національного геопорталу є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних. На національному геопорталі відображаються базові геопросторові дані та метадані, а також геопросторові дані та метадані геоінформаційних систем, ведення яких відповідно до законодавства забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування, можливе відображення інших геопросторових даних та метаданих.

Отже, доводи відповідача про неможливість ідентифікувати земельні ділянки як само заліснені не відповідає дійсності.

Так, третьою особою 26.10.2023 № 02-1144 на адресу міської ради скеровано лист (клопотання) про прийняття рішень щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 741,8 га, які знаходяться на території даного органу місцевого самоврядування до самозалісених.

В додаток до вказаного клопотання на адресу Корецької міської ради скеровано викопіювання чотирьох несформованих самозалісених земельних ділянок. На підтвердження факту наявності самозалісених ділянок третьою особою використовувалися матеріали Геоінформаційної системи лісових ресурсів України. Метою надіслання органу місцевого самоврядування картографічне викопіювання (зображення) з «Геоінформаційної системи управління лісових ресурсів України» є надання міській раді можливості ознайомитися із самозалісеними земельними ділянками, які знаходяться на їх території, їх місцем розташуванням на карті, площ цих земель.

Серед земельних ділянок, які зазначалися у переліку що наданий Корецькій міській раді Північно-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства були і самозаліснені земельні ділянки з кадастровими номерами 623080800:04:001:0055, площею 27,8 га та 5623083400:02:003:0080, орієнтованою площею самозалісненої земельної ділянки 12,6 га.

На сесію рішення про віднесення вказаних земельних ділянок не виносилось, оскільки питання віднесення до самозалісених, зазначених у клопотанні земель, 21.11.2023 розглянуто на засідання постійної комісії з питань земельних відносин, екології, будівництва та розвитку інфраструктури, охорони пам`яток та благоустрою та знято з розгляду порядку денного.

Зазначена поведінка відповідача є зовнішньою формою прояву протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування, яку останній мотивує неможливістю встановити та ідентифікувати земельні ділянки, які відносяться до самозалісених через відсутність даних про її заліснення. І це при тому, що до клопотання додано саме картографічне викопіювання (зображення), що надає можливість чітко встановити місце знаходження самозалісеної земельної ділянки, її координати та площі.

Згідно з витягами з державного реєстру речових прав, речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5623080800:04:001:0055 та 5623083400:02:003:0080 на праві власності належать Корецькій міській територіальній громаді в особі Корецької міської ради.

Маючи можливість вчинення нагально необхідних та законодавчо визначених дій з метою віднесення вказаних земельних ділянок до самозалісених Корецька міська рада свідомо уникає вирішення вказаного питання, допускаючи протиправну бездіяльність.

Посилання відповідача на те, що саме районна державна адміністрація спільно з органом місцевого самоврядування мала провести обстеження земельних ділянок, зокрема, комунальної форми власності, які подальшому можуть бути віднесенні до самозалісених ділянок, згідно доручення обласної військової адміністрації є недоречними.

Маючи достатньо повноважень, визначених законодавством про місцеве самоврядування, відповідач не вчинив жодних дій на виконання вимог чинного законодавства щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених. Навіть самостійного обстеження власних земельних ділянок, з урахуванням вже наданих картографічних викопіювань (зображень), що надають можливість чітко встановити місце знаходження самозалісеної земельної ділянки, її координати та площі, не здійснив.

Доказів протилежного відповідач суду не надав і матеріали справи таких доказів не містять.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надавши інформацію Рівненській районній державній адміністрації про відсутність земельних ділянок, які можуть бути віднесені до самозалісених, відповідач не долучив жодного доказу на підтвердження такої інформації. Прикладом таких доказів може бути акт обстеження земельних ділянок органу місцевого самоврядування. Наведе свідчить про протиправну бездіяльність відповідача на виконання вимог чинного законодавства щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Корецької міської ради Рівненської області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 460/15241/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук