Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №300/5427/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Панікар І.В.

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/5427/23 пров. № А/857/48258/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі № 300/5427/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23 позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням І групи інвалідності, без прийняття рішення відповідно до п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 850.

Водночас, суд зобов`язав Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути документи, подані із заявою від 14.04.2023р., про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" в порядку, визначеному п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850, та прийняти рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025р. апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі №300/5427/23 - без змін.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024р. у справі № 300/5427/23.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 300/5427/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024р. у справі № 300/5427/23.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду у тридцятиденний строк, з дня набрання законної сили цією постановою звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024р. у справі № 300/5427/23.

06.08.2026р. Відповідач надіслав звіт про виконання рішення суду Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024р. у справі №300/5427/23.

Звіт обґрунтований тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024р. у справі № 300/5427/23 повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 14.04.2023р. та подані ним документи щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850. За результатами повторного розгляду відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення такої допомоги. Оскільки, встановлення позивачу І групи інвалідності відбулося більш ніж через два роки після первинного встановлення інвалідності, що, виключає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі відповідно до п.4 Порядку № 850. Додатково відповідач зазначає, що поданий пакет документів не містив довідки МСЕК за формою № 158/о, передбаченої п.7 Порядку № 850. Проте, містив іншу форму документа, яка не відповідає вимогам цього Порядку. Також відповідач вказує на невідповідність між причиною інвалідності, зазначеною у документах МСЕК, та причинним зв`язком захворювань, установленим військово-лікарською комісією. Окремо МВС посилається на судові рішення у справі № 300/3096/21, якими раніше встановлено відсутність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку з перевищенням дворічного строку між первинним та повторним встановленням інвалідності, та вважає відповідні обставини преюдиційними. За наслідками повторного розгляду документів Міністерством внутрішніх справ України 29.07.2026р. затверджено висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а листом від 30.07.2026р. № 31032/51-2026 цей висновок направлено до відповідного регіонального сервісного центру МВС для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. На цій підставі відповідач вважає, що покладений судовим рішенням обов`язок щодо повторного розгляду документів та прийняття рішення виконано належним чином і в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026р. прийнято звіт Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024р. у справі № 300/5427/23..

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026р. скасувати; прийняти нову Постанову, якою відмовити в прийнятті звіту МВС-відповідача, оскільки рішення суду у справі № 300/5427/23 від 04.01.2024 року фактично умисно не виконано.

ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.370 КАС України видно, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

ч.1 ст.372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано ст.382 КАС України.

Із змісту ч.ч. 1, 2 ст.382 КАС України видно, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи - позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства видно, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.

Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024р. у справі № 300/5427/23 зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути документи, подані із заявою від 14.04.2023р., про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" в порядку, визначеному п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 850, та прийняти рішення.

Із змісту мотивувальної частини вказаного рішення, видно, що підставою для часткового задоволення позову було саме недотримання Міністерством внутрішніх справ України передбаченої Порядком № 850 процедури вирішення заяви позивача. Суд встановив, що після надходження нового пакета документів відповідач не прийняв жодного з передбачених п.9 Порядку № 850 рішень, а повернув відповідні матеріали листом від 19.06.2023р., покликаючись на відсутність підстав для їх повторного розгляду.

При цьому, рішенням від 04.01.2024р. на Міністерство внутрішніх справ України не покладено обов`язку призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, а також не визначено, яке саме з передбачених п.9 Порядку № 850 рішень відповідач повинен прийняти за результатами повторного розгляду документів.

Крім того, у мотивувальній частині рішення судом надано оцінку застосуванню до спірних правовідносин п.4 Порядку № 850 та встановлено, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлено І групу інвалідності, відбувся понад два роки після попереднього встановлення інвалідності, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

Таким чином, часткове задоволення позову зумовлено не встановленням судом права ОСОБА_1 на призначення допомоги, а необхідністю дотримання відповідачем установленої п.9 Порядку № 850 процедури та прийняття передбаченого цим Порядком рішення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 10.07.2026р., де суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що належне виконання рішення від 04.01.2024р. передбачає не лише формальне здійснення повторного розгляду документів позивача, а розгляд документів, поданих із заявою від 14.04.2023р., та прийняття за результатами такого розгляду одного з рішень, визначених п.9 Порядку № 850, а саме про призначення грошової допомоги або, у випадках, передбачених п.14 цього Порядку, про відмову у її призначенні, з подальшим направленням такого рішення для письмового повідомлення позивача із зазначенням мотивів відмови.

Отже, розглядаючи поданий після ухвалення постанови апеляційного суду звіт, суд повинен перевірити не лише факт існування нового документа, прийнятого відповідачем, але й те, чи усунуто обставини, які зумовили встановлення судового контролю, та чи здійснено виконання рішення у спосіб, визначений його резолютивною частиною з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

Як видно із наявних у матеріалах справи письмових доказів, після ухвалення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026р. Управлінням координації пенсійних питань та соціальних виплат МВС спільно з відповідними структурними підрозділами Міністерства повторно розглянуто документи, подані із заявою ОСОБА_1 від 14.04.2023р., щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності.

За результатами такого повторного розгляду МВС прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги шляхом затвердження 29.07.2026р. відповідного висновку.

При цьому, на відміну від висновку від 14.03.2025р., який був предметом оцінки Восьмого апеляційного адміністративного суду, у новому висновку безпосередньо зазначено конкретну правову підставу прийнятого рішення, а саме абз.5 п.14 Порядку №850, а також вказано, що її застосування МВС пов`язує з поданням документів, які відповідач визнав такими, що не відповідають вимогам п.п.2, 4 та 7 Порядку № 850.

Мотиви, з яких Міністерство внутрішніх справ України дійшло відповідного висновку, детально викладено у листі від 30.07.2026р. № 31032/51-2026, зокрема, МВС зазначило обставини, пов`язані з установленням позивачу різних груп інвалідності, видом поданого документа МСЕК, причинним зв`язком захворювання, змістом свідоцтва про хворобу та експертних висновків, і за результатами оцінки таких обставин кваліфікувало дії заявника як подання завідомо неправдивих відомостей, що, за позицією відповідача, становить передбачену абз.5 п.14 Порядку № 850 підставу для відмови.

Отже, на час розгляду звіту, відповідач повторно розглянув документи, подані із заявою від 14.04.2023р., за результатами такого розгляду прийнято одне з передбачених п.9 Порядку № 850 рішень та у рішенні безпосередньо визначено конкретну передбачену п.14 Порядку № 850 правову підставу відмови та зазначено обставини, з якими відповідач пов`язує її застосування.

Таким чином, недолік попереднього виконання рішення, на який безпосередньо звернув увагу Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.07.2026р., а саме відсутність у прийнятому МВС висновку конкретної передбаченої п.14 Порядку №850 підстави відмови, під час повторного виконання усунуто.

Колегія суддів наголошує, що судовий контроль за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення його належного, повного та своєчасного виконання саме у визначений судом спосіб і не передбачає повторного вирішення вже розглянутого судом спору або зміни змісту резолютивної частини рішення.

Отже, у межах розгляду звіту суд перевіряє, чи здійснено повторний розгляд документів у спосіб, визначений рішенням суду, чи прийнято передбачене п.9 Порядку № 850 рішення, чи пов`язана відмова з однією із передбачених п.14 Порядку підстав, чи наведено мотиви такого рішення та чи виконано передбачений Порядком обов`язок щодо його направлення для повідомлення заявника.

Водночас, здійснення повної перевірки правильності встановлення МВС усіх фактичних обставин, достовірності та достатності кожного з поданих ОСОБА_1 документів, правильності їх правової кваліфікації та законності нового рішення про відмову за всіма критеріями, встановленими для перевірки рішення відповідача, виходило б за межі питання про виконання рішення від 04.01.2024р.

При цьому, прийняття судом звіту не означає підтвердження судом правомірності по суті всіх мотивів нового рішення МВС, а засвідчує виконання відповідачем саме того обов`язку і в тому процесуальному способі, які були визначені рішенням від 04.01.2024р. та конкретизовані постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026р.

Стосовно доводів апелянта про те, що рішенням від 04.01.2024р. відповідача зобов`язано розглянути документи виключно відповідно до п.9 Порядку № 850, внаслідок чого, МВС не вправі при повторному розгляді звертатися до положень п.4 цього Порядку, ґрунтується на помилковому розумінні змісту судового рішення.

В п.9 Порядку № 850 визначено процедуру та форму вирішення МВС питання про призначення одноразової грошової допомоги, однак, сам по собі не виключає необхідності оцінки поданих заявником документів та інших положень Порядку, які регулюють умови виникнення та реалізації права на відповідну виплату.

Крім того, саме в рішенні від 04.01.2024р. суд надавав оцінку п.4 Порядку №850 та дійшов висновку про перевищення встановленого дворічного строку. Отже, саме по собі покликання МВС під час повторного розгляду на п.4 Порядку № 850 не свідчить про невиконання рішення суду.

Доводи апелянта про відсутність у нього обов`язку подавати документи щодо попереднього встановлення ІІІ та ІІ груп інвалідності, а також про наявність таких документів у розпорядженні МВС фактично спрямовані на спростування правильності однієї з фактичних підстав нового рішення відповідача. Вирішення питання про те, чи повинен був заявник подавати відповідні документи та яке юридичне значення має їх ненадання для застосування абз.5 п.14 Порядку № 850, не стосується факту виконання покладеного судом обов`язку щодо повторного розгляду документів і прийняття рішення.

З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє в межах розгляду звіту доводи апелянта щодо належності поданої довідки МСЕК та відсутності в п.7 Порядку № 850 прямої вимоги про подання документа саме за формою № 158/о.

Доводи апелянта про те, що вид та форма документа визначалися МСЕК та не залежали від його волі, стосуються обґрунтованості кваліфікації відповідних обставин Міністерством внутрішніх справ України при прийнятті нового рішення, а не того, чи здійснено МВС повторний розгляд заяви у спосіб, визначений судовим рішенням.

Аналогічно доводи щодо змісту свідоцтва про хворобу від 26.12.2002р. №301, його інформаційного характеру, юридичного значення експертних висновків Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії та підтвердження причинного зв`язку захворювання з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо стосуються оцінки доказів та законності мотивів нового рішення МВС.

Такі обставини не були предметом установленого рішенням від 04.01.2024р. обов`язку та не можуть бути вперше остаточно вирішені судом під час оцінки звіту про виконання, так як можуть бути предметом окремого позовного провадження.

Покликання апелянта на те, що подані документи попередньо були прийняті, перевірені, скориговані та засвідчені відповідною установою МВС без зауважень, також саме по собі не спростовує факту виконання відповідачем рішення суду. Зазначений аргумент може мати значення для оцінки обґрунтованості висновку МВС про подання завідомо неправдивих відомостей. Проте, така оцінка за своїм предметом стосується правомірності нового рішення, а не наявності чи відсутності передбачених рішенням від 04.01.2024 р. виконавчих дій.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що єдиним можливим способом належного виконання рішення від 04.01.2024р. є призначення одноразової грошової допомоги. Такого обов`язку резолютивна частина рішення не містить,

Крім того, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.07.2026р. прямо визначив, що належним виконанням є прийняття за результатами повторного розгляду рішення про призначення допомоги або рішення про відмову у випадках, передбачених п.14 Порядку № 850.

Отже, сама по собі обставина прийняття МВС рішення, несприятливого для позивача, не може свідчити про невиконання рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду звіту встановлено, що у новому висновку МВС прямо визначено абз.5 п.14 Порядку №850 як правову підставу відмови, а у матеріалах повторного розгляду наведено фактичні обставини, з якими відповідач пов`язує застосування цієї підстави. Саме наявність конкретної передбаченої п.14 підстави та мотивів її застосування є предметом перевірки суду в контексті виконання рішення. Водночас, встановлення того, чи були відомості, подані позивачем, дійсно завідомо неправдивими, чи мав місце відповідний умисел та чи є наведені МВС обставини достатніми для застосування абз.5 п.14 Порядку № 850, означало б вирішення питання про матеріальну правомірність нового рішення МВС.

Колегія суддів наголошує та звертає увагу апелянта, що його аргументи спрямовані на необхідність встановлення судом правильності застосування відповідачем п.п.2, 4, 7 та абз. 5 п.14 Порядку № 850, оцінки належності та достатності поданих документів, з`ясування правильності визначення причинного зв`язку захворювання, а також надання оцінки наявності чи відсутності в його діях ознак подання завідомо неправдивих відомостей.

Фактично позивач просить суд у межах інституту судового контролю встановити відсутність правових підстав для прийнятої МВС відмови та, як наслідок, дійти висновку про наявність у нього права на призначення одноразової грошової допомоги.

Водночас, такий підхід призвів би до виходу за межі предмета судового контролю за виконанням рішення від 04.01.2024р., оскільки зазначеним рішенням суд не вирішував питання про безумовне право ОСОБА_1 на призначення одноразової грошової допомоги та не зобов`язував відповідача прийняти рішення саме про її призначення.

Отже, незгода позивача з фактичними та правовими підставами нового рішення МВС сама по собі не свідчить про невиконання рішення суду.

Надання ж судом у межах розгляду звіту оцінки законності такого рішення по суті означало б фактичне вирішення нового публічно-правового спору під час здійснення судового контролю, що не відповідає призначенню цього процесуального інституту.

Як наслідок, обов`язок, покладений на Міністерство внутрішніх справ України Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024р. у справі № 300/5427/23, виконано у визначений судом спосіб та обсязі, а встановлені Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026р. недоліки попереднього виконання усунуто.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суб`єкт владних повноважень в особі Міністерства внутрішніх справ України виконав вказане рішення суду, а вимоги апеляційної скарги виходять за межі ухваленого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі № 300/5427/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. В. Бруновська

суддіВ. М. Валюх

Р. Б. Хобор