Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №260/5697/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5697/26 пров. № А/857/48956/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Глазька С.М. та Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Іщенко Ганни Михайлівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.09.2026р. про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом представника адвоката Іщенко Ганни Михайлівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідний рік (суддя суду І інстанції: Микуляк П.П., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 03.09.2026р., м.Ужгород; дата складання повної ухвали суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою суду від 03.09.2026р. на підставі п.5 ч.2 ст.236 КАС України зупинено провадження в справі № 260/5697/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідний рік, до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 240/401/26 (а.с.46-47).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник адвокат Іщенко Г.М., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі просить ухвалу суду про зупинення провадження скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до помилкового вирішення питання про зупинення провадження в справі (а.с.49-54).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує відсутністю подібних відносин між розглядуваною справою і справою № 240/401/26; прийняте судове рішення в зазначеній справі не матиме будь-якого впливу на прийняття рішення в розглядуваній справі, через що правові підстави для зупинення провадження є відсутніми.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311, ч.2 ст.312 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 07.08.2026р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції – 10.08.2026р.) за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Іщенко Г.М., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р.;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби: з 26.02.2022р. по 31.12.2022р. із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 01.01.2022р.; з 01.01.2023р. по 20.05.2023р. із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 01.01.2023р. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб /ПДФО/ відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 44 від 15.01.2004р.;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за період служби з 26.02.2022р. по 20.05.2023р. із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідного року, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р., шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р. (а.с.1-6).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.08.2026р. відкрито провадження в адміністративній справі № 260/5697/26, а також ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.23-24).

З ініціативи суду першої інстанції піднято питання про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.2 ст.236 КАС України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що правова позиція у справі № 240/401/26 стосується застосування показника для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням під час нарахування грошового забезпечення у період дії постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р., що є ключовим для правильного та законного вирішення спору у цій справі.

Враховуючи, що правовідносини у справі № 240/401/26 є подібними до спірних правовідносин у цій справі, відтак таке рішення має суттєве значення для вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладені обставини та норми п.5 ч.2 ст.236 КАС України, суд дійшов до висновку про те, що повний, всебічний та об`єктивний розгляд цієї справи є неможливим до набрання законної сили рішенням суду в справі № 240/401/26.

Між тим, з наведеними висновками суду першої інстанції погодитися не можна, з таких причин.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Положення цієї норми наділяє суд дискреційним правом, а не покладає на нього обов`язок зупиняти провадження у справі. Використання законодавцем формулювання «суд має право» свідчить, що питання про зупинення провадження вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності такого процесуального заходу.

Метою цієї підстави для зупинення провадження є забезпечення єдності судової практики та уникнення ухвалення рішень, які можуть суперечити майбутньому правовому висновку палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду у справі, що розглядається у подібних правовідносинах.

Однак сам по собі факт передачі іншої справи на розгляд палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду не є безумовною підставою для зупинення провадження. Суд повинен встановити, що правовідносини у справах є подібними, а правовий висновок, який має бути сформульований під час касаційного перегляду, матиме істотне значення для правильного вирішення спору.

Вирішуючи питання про зупинення провадження, суд повинен навести належне мотивування, зокрема зазначити, у чому саме полягає подібність правовідносин, яке питання права є спільним для обох справ, чому без очікування відповідного висновку касаційної інстанції існує ризик неоднакового застосування норм права та яким чином майбутній висновок може вплинути на вирішення конкретної справи.

Таким чином, застосування цієї норми вимагає не формального посилання на факт перебування іншої справи на розгляді палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, а здійснення судом оцінки доцільності зупинення провадження з огляду на принципи розумності строків судового розгляду, ефективності судового захисту та забезпечення єдності судової практики. Лише за наявності достатнього зв`язку між справами та реальної необхідності врахування майбутнього правового висновку таке процесуальне рішення відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

У справі № 240/401/26 предметом судового розгляду є позов військовослужбовця Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати грошового забезпечення, а також зобов`язання здійснити його перерахунок і виплату за періоди з 29.01.2020р. по 15.06.2021р. та з 03.10.2022р. по 10.12.2025р. відповідно до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Отже, предметом спору в зазначеній справі є правомірність незастосування під час нарахування та виплати позивачу основних і додаткових видів грошового забезпечення пункту 4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. у редакції, чинній з 29.01.2020р., а також наявність у позивача права на отримання грошового забезпечення, розрахованого виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року. При цьому одним із ключових питань, що підлягає вирішенню у вказаній справі, є правомірність визначення розміру грошового забезпечення за період з 20.05.2023р. по 18.06.2025р. із застосуванням п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. у редакції постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р.

У справі № 260/5697/26 предметом розгляду є вимоги військовослужбовця щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення і матеріальної допомоги на оздоровлення за період служби з 26.02.2022р. по 31.12.2022р. із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 01.01.2022р.; з 01.01.2023р. по 20.05.2023р. із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 01.01.2023р. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, предметом спору в справі № 260/5697/26 є наявність у позивача права на перерахунок та виплату грошового забезпечення і матеріальної допомоги на оздоровлення за період служби з 26.02.2022р. по 31.12.2022р., з 01.01.2023р. по 20.05.2023р. (тобто, до набрання чинності постановою КМ України № 481 від 12.05.2023р.).

На відміну від справи № 240/401/26, у цій справі не ставиться питання про правомірність визначення грошового забезпечення за період з 20.05.2023р. і в подальшому, із застосуванням п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. у редакції постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р.

Охоплення заявленими вимогами одного дня – 20.05.2023р. – не обґрунтовано позивачем і його представником спірними питаннями щодо дії постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р., а відтак згадана обставина не спростовує вищевказаних висновків.

Звідси, позивач не оспорює правові наслідки застосування постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р. у період її чинності та не заявляє вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за цей період.

Правовою підставою позову є не перевірка законності постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р. чи порядку її застосування у період її дії; натомість вимоги позивача стосуються правовідносин, які виникли до набрання чинності постановою КМ України № 481 від 12.05.2023р.

За таких обставин правовий висновок, який буде сформульований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26, не є визначальним для вирішення спору в справі № 260/5697/26, оскільки не стосується того самого предмета спору та не охоплює вирішення правового питання, від якого залежить правильне вирішення цієї справи.

Отже, сам по собі факт перебування справи № 240/401/26 на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не створював передбачених п.5 ч.2 ст.236 КАС України правових підстав для зупинення провадження у справі № 260/5697/26.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження, суд не навів належного обґрунтування подібності спірних правовідносин та не встановив, що майбутній правовий висновок об`єднаної палати матиме вирішальне значення для правильного вирішення цього спору.

За наведених обставин суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених ст.236 КАС України, для зупинення провадження у справі.

Окрім цього, згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами ст.6 КАС України та ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини, є джерелами права для судів України.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (§ 124 рішення у справі «Kudla v. Poland», § 30 рішення у справі «Vernillo v. France», § 43 рішення у справі «Frydlender v. France», § 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», § 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» та ін.).

Не вдаючись до детального аналізу практики ЄСПЛ із питання, що розглядається, слід нагадати про відображений у § 45 Рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) висновок Суду, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків (див. Caillot v. France, № 36932/97, § 27, 4 червня 1999 року).

Отже, тривале зволікання судом з розглядом спору ставить під загрозу дотримання судом вимог п.1 ст.6 Конвенції.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору по суті.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню як винесена із порушенням судом норм процесуального права, що призвело до неправильного зупинення провадження в справі, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Іщенко Ганни Михайлівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.09.2026р. про зупинення провадження в адміністративній справі № 260/5697/26 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяР. М. Шавель

суддіС. М. Глазько

І. В. Глушко

Дата складання повного судового рішення: 07.10.2026р.