Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/22912/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22912/24 пров. № А/857/37249/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М..,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового порядку в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – Андрусів У.Б.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо неподання до Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати подати до Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання позивачу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову службу у Збройних силах України, є учасником бойових дій, має понад 27 років календарної вислуги військової служби. Стверджує, що згідно з узагальненим Списком осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у Львівському гарнізоні перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21.08.1992 складом сім`ї п`ять осіб. Вказує що 26.03.2002 йому надано службову квартиру у АДРЕСА_1 . Вважає, що має право на постійне житло у м. Львові, шляхом зняття статусу службової з квартири. 31.10.2024 подав заяву №31-10-24/1 до КЕВ м. Львова з проханням звернутись з клопотанням до Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службового житла квартири, проте отримав відмову. Зазначає, що протиправна бездіяльність КЕВ м. Львова унеможливлює реалізацію права на житло, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо неподання до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЦУІІЗ) для подальшого розгляду клопотання з належними документами про надання ОСОБА_1 зі складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 , постійного житлового приміщення шляхом виключення з числа службового житла квартири за адресою АДРЕСА_1 . Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова подати до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЦУІІЗ) для подальшого розгляду клопотання з належними документами про надання ОСОБА_1 зі складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 , постійного житлового приміщення шляхом виключення з числа службового житла квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є військовослужбовцем, має календарну вислугу понад 20 років (27 років 07 місяців 23 дні), є учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку в Львівському гарнізоні з 21.08.1992 та постійного житла не отримав, а тому відповідно до статті 12 Закону №2011-XII, пункту 3 Порядку №1081 і пункту 10 розділу VII Інструкції №380 має право на виключення займаної службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових та надання її для постійного проживання; чинне законодавство не передбачає підстав для відмови КЕВ у поданні відповідного клопотання. Водночас суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пунктів 3– 7 розділу VII Інструкції №380 процедура виключення житла з числа службового є поетапною: документи КЕВ спершу подає до ЦУІІЗ для розгляду Комісією з контролю, і лише після затвердження заступником Міністра оборони України Списку надання постійного житла КЕВ звертається до виконавчого органу міської ради, що підтверджується також правовою позицією Верховного Суду у постанові від 28.04.2022 у справі №640/16889/18. Оскільки матеріали справи не містять відомостей про дотримання цієї процедури, вимогу про зобов`язання подати клопотання безпосередньо до Львівської міської ради суд першої інстанції визнав передчасною та недоведеною, а ефективним способом захисту порушеного права визнав зобов`язання КЕВ м. Львова подати до ЦУІІЗ клопотання з належними документами, у зв`язку з чим позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки КЕВ м. Львова не заперечує його право на виключення квартири з числа службових відповідно до статті 12 Закону №2011-XII, пункту 3 Порядку №1081 та пункту 10 розділу VII Інструкції №380, проте листом від 07.11.2024 фактично ухиляється від подання відповідного клопотання. Вважає, що зобов`язання КЕВ звернутися до ЦУІІЗ не призведе до ефективного відновлення порушених прав і може змусити його повторно звертатися до суду.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за змістом довідки військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2024 №1630/2944, позивач з 11.03.2022 проходить військову службу на посаді командира батальйону військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 Сухопутних військ України Збройних Сил України. Згідно з даними послужного списку особової справи офіцера запасу значиться: Безперервна військова служба станом на 10 вересня 2012 року становить 25 (двадцять п`ять) років.

Вислуга років станом на 23.09.2024 становить: календарна - 27 років 07 місяців 23 днів, пільгова - 04 роки 03 місяців 26 днів, загальна - 31 рік 11 місяців 19 днів, що підтверджується довідкою, виданою військовою частиною НОМЕР_1 №1630/2944 від 23.09.2024.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 06.10.2023 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (п.19 ст.6).

Згідно з узагальненим Списком осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у Львівському гарнізоні ОСОБА_1 станом на 29.10.2024 перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з 21.08.1992 (у загальній черзі Львівського гарнізону за №7) та включений у списки осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом з 28.02.2002 (у списках осіб, які користуються правом першочергового забезпечення жилою площею у Львівському гарнізоні за №43) складом сім`ї п`ять осіб, а саме: ОСОБА_6 ; дружина - ОСОБА_7 , 1973 р.н. син - ОСОБА_8 , 1993 р.н.; син - ОСОБА_9 , 2000 р.н; - дочка - ОСОБА_10 , 2001 р.н. Ці обставини підтверджуються довідкою, виданою відповідачем від 30.10.2024 №575/11/5959.

26.03.2002 Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради виданий Львівській КЕЧ службовий ордер №001425 на житлове приміщення площею 37.1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 на сім`ю з 5 осіб: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 (дружина позивача), ОСОБА_3 (син позивача), ОСОБА_4 (син позивача), ОСОБА_5 (донька позивача).

31.10.2024 представник позивач скерував до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова заяву, в якій просив звернутися до Львівської міської ради із клопотання про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання позивачу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова листом від 07.11.2024 № 575/11/6178, повідомив, що підставою для подання квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова до виконавчих органів міської ради клопотання про виключення службового житла з числа службових є затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України. Виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових не буде слугувати підставою для зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та членів його сім`ї у Львівському гарнізоні.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині: визнання протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо неподання до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЦУІІЗ) для подальшого розгляду клопотання з належними документами про надання ОСОБА_1 зі складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 , постійного житлового приміщення шляхом виключення з числа службового житла квартири за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова подати до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЦУІІЗ) для подальшого розгляду клопотання з належними документами про надання ОСОБА_1 зі складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 , постійного житлового приміщення шляхом виключення з числа службового житла квартири за адресою АДРЕСА_1 ..

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

За приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» унормовано, що квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації, натомість у відповідності до частини першої статті 6 цього закону незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом № 2011-XII.

За змістом ч. 1 ст. 118 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЖК України) службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Приписами ст.125 ЖК України регламентовано, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі - Порядок № 1081).

Пунктом 3 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Отже, Порядком №1081 визначено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а саме: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Згідно з п. 7 порядком № 1081 військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (перелік таких населених пунктів для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв`язку, ДКА та Управлінням державної охорони), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

За змістом п. 11 Порядку № 1081 виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі – інструкція №380).

Згідно з п. 2 інструкції №380 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок:

новозбудованого, вивільненого або придбаного житла;

надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця);

переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами).

Відповідно до п. 1 розділу ІV інструкції № 380 військовослужбовці та члени їх сімей, крім військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період і осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку, та члени їх сімей за відсутності за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими жилими приміщеннями, які мають відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

За змістом п. 10 розділу VII інструкції № 380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є військовослужбовцем, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, є учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку в Львівському гарнізоні (об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ), але постійного житла не отримав, відтак він має право на забезпечення останнім, зокрема, право на виключення житла (за адресою: АДРЕСА_1 ) з числа службового та надання його в подальшому для постійного проживання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Водночас колегія суддів враховує, що згідно з п. 10 розділу VII інструкції № 380 військовослужбовці, які забезпечені службовими житловими приміщеннями, мають право вимагати виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання на умовах, закріплених у цьому пункті та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

На такий порядок також звернув увагу КЕВ м. Львова в листі від 07.11.2024 №575/11/6178.

У п.3 розділу VII інструкції № 380 зазначено, що для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) протягом одного місяця з дня затвердження командиром військової частини протоколу з питань, вказаних у пункті 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.

Протягом трьох робочих днів з дня видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання облікова справа військовослужбовця разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

Відповідно до п. 4 розділу VII інструкції № 380 на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання (додаток 23) (далі - список надання постійного житла), який затверджується командиром військової частини.

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) невідкладно в межах строку, визначеного абзацом першим цього пункту, направляються до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:

погодження надання постійного житла;

відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, ТЦК та СП та військовими частинами (п. 5 розділу VII інструкції № 380).

Пунктом 6 розділу інструкції № 380 передбачено, що ЦУІІЗ на підставі рішення Комісії з контролю протягом п`яти робочих днів з дня проведення засідання Комісії з контролю готує список надання постійного житла у Збройних Силах України та надає його до ГУКВ.

ГУКВ протягом одного дня подає список надання постійного житла заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків), який затверджує цей список протягом десяти робочих днів з дня його надходження.

Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2022 в справі № 640/16889/18 виснував, що у пункті 11 Порядку №1081 узагальнено зазначено, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Водночас, деталізація процедури виключення квартир з числа службових відображена у пунктах 3-7 розділу 7 інструкції № 380, яка включає в себе обов`язкове направлення документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення (далі – ЦУІІЗ) для розгляду Комісією з контролю, яка приймає рішення про погодження надання постійного житла чи відмову в такому погодженні, яке є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, ТЦК та СП та військовими частинами.

ЦУІІЗ на підставі рішення Комісії з контролю протягом п`яти робочих днів з дня проведення засідання Комісії з контролю готує список надання постійного житла у Збройних Силах України та надає його до ГУКВ, який подає список надання постійного житла заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків), який затверджує цей список протягом десяти робочих днів з дня його надходження, і саме затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордера на постійну житлову площу.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, передчасною та недоведеною є вимога про зобов`язання КЕВ м. Львова подати до Львівської міської ради клопотання про виключення спірної квартири з числа службових, оскільки КЕВ м. Львова першочергово має подати, визначені інструкцією №380 документи, до ЦУІІЗ, яке вносить їх на розгляд Комісії з контролю, як органу уповноваженому приймати рішення про погодження надання постійного житла чи відмову в такому погодженні, і, лише після затвердження заступником Міністра оборони України Списку надання постійного житла, КЕУ, КЕВ (КЕЧ) район, подає до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документи для видачі ордера на постійну житлову площу.

Оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо дотримання процедури, передбаченої в п. 3-7 розділу VII інструкції № 380, що також не заперечується позивачем, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є зобов`язання КЕВ м. Львова подати до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України (ЦУІІЗ) для подальшого розгляду клопотання з належними документами про надання ОСОБА_1 зі складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 , постійного житлового приміщення шляхом виключення з числа службової квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 380/22912/24 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська