Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/5320/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Сидор Н.Т.

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5320/22 пров. № А/857/48937/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Судової – Хомюк Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року у справі № 380/5320/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022р. у справі №380/5320/22 визнано протиправною відмову Державної екологічної інспекції у Львівській області в наданні інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 15.01.2022р. та зобов`язано Державну екологічну інспекцію у Львівській області надати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 15.01.2022р.

До суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, у якій вказує, що у своєму запиті від 15.01.2022р. позивач чітко просив надати копію довідки, яку надано Сокільницькою сільською радою в підтвердження того, що сміттєзвалище в селі Сокільники по вул. Зубрівській 4 за супермаркетом АТБ ліквідовано силами комунального підприємства. Однак у наданій на виконання рішення суду від 15.04.2022р. у справі №380/5320/22 відповіді такої довідки позивачу надано не було. Таким чином, позивач вважає, що рішення суду невиконане, тому звернувся до суду із цією заявою.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2026р. суд у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю – відмовив.

Не погоджуючись із Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2026р., апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2026р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.2 ст.19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Аналогічна норма закріплена у ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у ст.14 КАС України.

В ст.370 КАС України видно, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

ч.1 ст.372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано ст.382 КАС України.

Із змісту ч.1, ч.2 ст.382 КАС України видно, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.

Апеляційний суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи - позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства видно, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.

Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

Колегія суддів наголошує та звертає увагу апелянта, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою суб`єкта владних повноважень надати позивачу інформацію на інформаційний запит від 15.01.2022р.

При розгляді цієї справи встановлено, що відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Львівській області №03-3862 від 08.07.2021р. в термін з 12.05.2021р. - 25.05.2021р. проведено перевірку щодо розгляду скарг гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 стосовно несанкціонованих сміттєзвалищ на території Сокільницької сільської ради. Згідно скарги гр. ОСОБА_1 від 28.04.2021р. стосовно невжиття Сокільницкою сільською радою заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища в с. Сокільники по вул. Зубрівська, 4 за супермаркетом «АТБ» - геопросторові дані (49.79776936, 23.9780370), при обстеженні на місцевості встановлено, що несанкціоноване сміттєзвалище с. Сокільники по вул. Зубрівська, 4 за супермаркетом «АТБ» ліквідовано силами Комуналнього підприємства, що підтверджується довідкою Сокільницької сільської ради.

15.01.2022р. позивач звернувся до Державної екологічної інспекції у Львівській області із запитом на інформацію, що подається фізичними особами відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», у якому просить надати копію довідки, яку відповідачу надано Сокільницькою сільською радою в підтвердження того, що сміттєзвалище в селі Сокільники по вул. Зубрівській, 4 за супермаркетом «АТБ» ліквідовано силами комунального підприємства.

Листом №03/340 від 24.01.2022р. Державна екологічна інспекція у Львівській області повідомила, що інспекцією в період з 12.05.2021р. - 21.05.2021р. проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства Сокільницькою сільською радою щодо несанкціонованого розміщення відходів за зверненням гр. ОСОБА_1 , які виявлені на території сільської ради в селі Сокільники по вул. Зубрівській, 4 за супермаркетом «АТБ» ліквідовано силами комунального підприємства. В ході обстеження на місцевості встановлено, що несанкціоноване розміщення відходів в с. Сокільники по вул. Зубрівська, 4 за супермаркетом «АТБ» ліквідовано, що зафіксовано актом перевірки №344/03/482 від 21.05.2021р.

Отже, як видно у рішенні суд дійшов висновків, що відповідач надав відповідь не по суті запиту, оскільки не надав довідку, про яку вказував позивач у запиті на інформацію.

Разом з тим, не наведено жодних обставин, які унеможливлюють надання позивачу такої довідки у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VI (абз. 3-4 ст. 4 тексту рішення).

Тому, рішенням від 15.04.2022р. зобов`язано Державну екологічну інспекцію у Львівській області надати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 15.01.2022р.

Колегія суддів наголошує, що зобов`язальною частиною рішення зобов`язано відповідача саме надати відповідь по суті запиту, а не надати конкретну інформацію/довідку.

До заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивачем долучено лист Державної екологічної інспекції у Львівській області від 09.02.2023р. №13/485 «Щодо виконання рішення суду у справі №380/5320/22».

У листі суб`єкт владних повноважень вказав серед іншого:

«…Як видно з листа Інспекції №03/3862 від 08.07.2021р., при обстеженні місцевості с. Сокільники по вул. Зубрівська, 4 за Супермаркетом АТБ, ліквідовано силами Комунального підприємства, що підтверджується довідкою Сокільницької сільської ради.

Виконавець вищевказаного листа не вказав спосіб отримання такої довідки, вхідний та вихідний номер довідки. Очевидно, така була надана для огляду під час обстеження місцевості з координатами (49.79776939,23.9780370). З`ясувати детально інформацію немає можливості, оскільки виконавець листа №03-3862 від 08.7.2021р. з 05.02.2022 ОСОБА_3 знаходиться у складі ЗСУ. Підписант даного листа – перший заступник начальника Інспекції ОСОБА_4 є звільнений.

Норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI регулюють відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію. Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє.

З метою повного виконання рішення суму у справі №380/5320/22, надано запитувану на інформаційний запит від 15.01.2022р. інформацію. Проте лише таку, яка є певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою Інспекція (розпорядник) володіє: а саме копію довідок Сокільницької сільської ради від 28.07.2021р. №1770, від 16.09.2021р. №40, від 21.07.2022р. №1556 та акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Сокільницькою радою №344/03/482 від 21.05.2021р.»

Отже, з аналізу даного листа видно, що відповідач надав відповідь по суті запиту позивача від 15.01.2022р., зокрема повідомлено про неможливість надання запитуваної довідки, причини неможливості та надано наявну у розпорядника інформацію.

Таким чином, надання позивачу відповіді на його запит листом від 09.02.2023р. №13/485 свідчить про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2022р. у справі №380/5320/22 у межах предмету спору, що розглядався у цій справі.

Незгода позивача із змістом відповіді від 09.02.2023р. №13/485 свідчить про виникнення нового спору, оскільки така мотивована обставинами, що не досліджувались судом при прийнятті рішення у справі №380/5320/22.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не може підміняти собою розгляд та вирішення справи по суті або застосовуватися до правовідносин, які не були предметом оцінки судом під час розгляду справи.

Інших повноважень у суб`єкта владних повноважень немає, як і відсутній інший порядок та спосіб для виконання рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не містять будь-яких нових фактів або обґрунтувань, які б свідчили про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

п.1 ч.1 ст.315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно ч.1 ст.16 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суб`єкт владних повноважень в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області фактично виконав вказане рішення суду, а вимоги заяви про встановлення судового контролю виходять за межі ухваленого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року у справі № 380/5320/22 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. В. Бруновська

суддіВ. М. Валюх

Н. М. Судова-Хомюк