Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/8722/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8722/25 пров. № А/857/40312/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Потабенко В.А. у м. Львові) у справі № 380/8722/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 14.01.2025 №981/13-01-07-09.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки, а на виконання вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України після початку проведення перевірки ТОВ «СПЕШЛТЕХ» надало всі можливі первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством та які беззаперечно підтверджують факт ведення обліку товарних запасів, що знаходяться у магазині, їх походження, а також спростовують висновки податкового органу. Додатково відповідні документи були долучені до заперечень на акт перевірки, однак контролюючим органом не взяті до уваги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до перевірки не надано у повному обсязі документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки за період, що перевірявся. Так, згідно запиту про надання документів (копій документів) не надано до перевірки банківських виписок по еквайрингу та договору з банком/анкета заява на еквайрингові підключення.

Суд зауважив, що надані до матеріалів справи позивачем накладні на переміщення №21/12 від 28.11.2024 та №21/13 від 30.11.2024 не підтверджують облік та походження товару, оскільки дані накладні створені самим ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» для переміщення товару з основного складу до торгової точки.

При цьому, накладна на переміщення не є документом який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на факт переміщення товару ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» з одного складу на інший, що також належать ТзОВ «СПЕШЛТЕХ».

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що чинним законодавством не передбачено того, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно - матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу, і сам факт відсутності цих документів за місцем реалізації товару на час здійснення фактичної перевірки не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Крім цього вказує, що документами, які підтверджують облік та походження товарних запасів можуть бути, серед іншого документи на внутрішнє переміщення товарів.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» зареєстроване як юридична особа, за адресою: 79000, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 206; код ЄДРПОУ 45459088. Перебуває на загальній системі оподаткування, платник ПДВ.

Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 73.11 Рекламні агентства.

Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, в магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне вул. Олександра Борисенка, 1.

Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 27.11.2024 №2940-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «Ябко» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза», з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2, керуючись ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 80.8 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями).

На підставі зазначеного наказу, Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано направлення на перевірку №5272/ЖЗ/17-00-07-05-15 від 27.11.2024 та №5273/ЖЗ/17-00-07-05-15 від 27.11.2024, магазину «Ябко» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза».

Вказані направлення належним чином до початку проведення перевірки було вручено продавцю ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» Бойчук Н.П., що підтверджується його підписом.

05.12.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача, а саме магазину «Ябко» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, 1, за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 05.12.2024 (№001240).

Відповідно до висновків акту (довідки) фактичної перевірки встановлено наступні порушення:

в магазині «Ябко», розташованого в торгово-розважальному центрі «Злата Плаза» за адресою: м. Рівне, вул. Борисенка, 1, де здійснює діяльність ТзОВ «СПЕШЛТЕХ», не забезпечено ведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: на початок перевірки 29.11.2024 об 15.10 год. в продажі знаходились товари, перелік яких наведено в акті зняття залишків товарів на загальну суму 49983,00 грн. без будь-яких документів, що підтверджують їх облік та походження.

в ході перевірки встановлено реалізацію товарів на суму 102071,00 грн. згідно з базою даних СОД РРО (додаток1 до акта), проте документів, які підтверджують проходження та облік даного реалізованого товару.

Після ознайомлення з актом фактичної перевірки уповноважена особа позивача (Бойчук Н.П.) відмовилась від надання пояснень, його підписання та отримання, у зв`язку з чим працівниками, які проводили таку перевірку, було складено акт про відмову від підписання та отримання примірника акта фактичної перевірки.

Оскільки позивач зареєстрований у м. Львові, матеріали фактичної перевірки надіслані до ГУ ДПС України у Львівській області для прийняття рішення.

На підставі висновків акту перевірки від 05.12.2024 ГУ ДПС у Львівській області встановлено порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ч. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та прийнято спірне податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Львівській області від 14.01.2025 №981/13-01-07-09, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 152054,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження спірне рішення ДПС України залишено без змін.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно виніс спірне податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Абзацом першим п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Зміст наказів на проведення перевірок та актів перевірок вказує на те, що відповідачем проведено фактичну перевірку.

Згідно з положеннями п. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп.80.2.2);

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підп.80.2.3);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підп.80.2.7).

Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Так, у відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

В силу положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі – КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд, застосовуючи пункту 81.1 статті 81 ПК України, у п.50 постанови від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 дійшов до таких висновків: “Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником”.

Більше того, у пунктах 58 та 59 цієї ж постанови Верховний Суд дійшов до наступних висновків:

«Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

... Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним».

В матеріалах справи міститься лист ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00, відповідно до якого, з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_1 на офіційному YouTube каналі «Плинський media» стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торгівельних об`єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції. Крім цього, доручено активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об`єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог ст. 80 ПК України

Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, суд вважає, що наявність посилання у наказі № 2940-п від 27.11.2024 «Про проведення фактичної перевірки» на підп.80.2.2, п.80.2 ст.80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є лист Державної податкової служби України від 03.07.2024 №2185/8/17-00, не може вказувати на протиправність такого наказу.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у інших постановах, щодо змісту наказів на проведення перевірок, оскільки такі правові висновки стосувалися інших перевірок та підстав для їх проведення.

У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС у Рівненській області «Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:

мету перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання та обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами);

вид перевірки: фактична перевірка;

підстави для проведення перевірки: підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України;

об`єкт, перевірка якого проводитиметься, магазин «Ябко» за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул.Олександра Борисенка, 1 ТРЦ «Злата Плаза».

Відтак, порушень положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.

Щодо суті порушень, які стали підставою для застосування фінансових санкцій то потрібно зазначити таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що працівники Головного управління ДПС у Рівненській області під час перевірки позивача встановили порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не забезпечено ведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації, а саме на початок перевірки 29.11.2024 в магазині знаходилися товари, які вказані в акті зняття залишків товарів на загальну суму 49983 грн без документів, які б підтверджували їх облік та походження.

У розрахунку до оспорюваного ППР вказано, що інспекторами за наслідками перевірки було встановлено факт реалізації товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку, на загальну суму 102071 грн, відповідальність за що передбачена статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

За змістом п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Наявність у законі сполучника «та/або» дозволяє платникам податків надати або на вибір документи, визначені у цьому переліку, або всі разом, а не одночасно всі документи.

За змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, наведена норма Закону № 265/95-ВР буквально містить вислів «під час перевірки», що не тотожне терміну «на початок».

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР визначає момент обов`язку - документи мають бути в наявності на початку перевірки, а стаття 20 визначає момент фіксації порушення - якщо документів не надано під час перевірки, накладається штраф.

Отже, застосовна до обставин справи санкція статті 20 Закону № 265/95-ВР застосовується за ненадання під час перевірки, документів, що підтверджують саме облік товарів.

Цей висновок неодноразово підтверджувався у постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22.

Враховуючи, що ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» здійснює діяльність в декількох місцях торгівлі, то ведення обліку товарних запасів платник податків здійснює на підставі первинних документів про внутрішнє переміщення товару. Таким чином, апеляційний суд погоджується з апелянтом, що знаходження в місці торгівлі документів на внутрішнє переміщення товару є достатнім.

Всі товари, які знаходилися у місці продажу, відображені у відповідних первинних документах (накладних на переміщення №21/12 від 28.11.2024, №21/13 від 30.11.2024), які були надані під час перевірки (в п.4.5 Акту перевірки про це зазначено), а також долучалися під час подання заперечення на акт перевірки та адміністративного оскарження ППР.

Так, випрямляч Dyson Airstrait straightener (Nickel / Copper) (408202-01) відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 20;мобільний телефон 14 128 Midnight used відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 8; фен для волосся Dyson HD07 Supersonic Prussian Blue/Copper (412525-01) відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 48; мобільний телефон 13 256 pink used відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 7; навушники Apple AirPods 4 (2024) (MXP63) new відображені у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 11; мобільний телефон 11 Pro Max 256 silver used відображений у накладній на переміщення №21/12 від 28.11.2024 під номером 6.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 09.04.2025 у справі № 420/6071/19, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних (чи інших документів, які підтверджують оприбуткування товарів) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 265/95-ВР та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

При цьому, всі зазначені в акті перевірки товари відображені у відповідних накладних на переміщення, а відтак є належним чином облікованими, що підтверджується дослідженими як судом першої інстанції, так і апеляційним судом матеріалами.

В цьому випадку метою призначення перевірки в наказі про проведення фактичної перевірки визначено, зокрема, дотримання порядку ведення обліку товарних запасів. Реальність здійснення господарських операцій та походження товарних запасів, наявних у реалізації не є предметом розгляду у цій справі, оскільки не було метою спірної перевірки.

Суб`єкт господарювання, який надав документи, що підтверджують облік товарних запасів, не зобов`язаний надавати документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання (його контрагентів).

На думку апеляційного суду помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що накладні на переміщення не підтверджують походження товарних запасів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналогічна норма закріплена у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 (далі – Положення № 88).

Зокрема, згідно пунктів 1.2, 2.1, 2.3, 2.4 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, накладні на переміщення є тими первинними документами, які підтверджують облік товарних запасів, відповідають формі та змісту первинних документів, визначених Законом № 996-XIV та Положенням № 88.

Щодо доводів апелянтів про те, що згаданих вище первинних документів позивачем не долучалося до перевірки, то суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно приписів п. 85.7 ст. 85 ПК України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

У позовній заяві позивачем стверджується, що під час проведення перевірки, наручно перевіряючим контролюючого органу надавалися всі документи, що входили в предмет перевірки.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В матеріалах справи відсутній опис отриманих в ході перевірки контролюючим органом документів від позивача. Згідно з п. 4.5 акта перевірки «Додатки до акта перевірки», було використано вибіркові документи, при цьому не відображено реквізитів жодного документу, який міститься у переліку.

З огляду на все наведене вище, стверджувати, що позивач не надавав до перевірки первинних документів введення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації не вбачається за можливе, тому суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу в цій частині є не підтвердженими належними та достатніми доказами та спростовуються матеріалами справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 640/15284/19.

Ба більше, суд також зауважує, що не погодившись із висновками акту перевірки, представником позивача 26.12.2024 подано до Головного управління ДПС у Рівненській області заперечення на акт фактичної перевірки, до яких було долучено копії накладних на переміщення від 28.11.2024 №21/12, від 30.11.2024 №21/13.

Такі документи мали бути враховані відповідачем під час вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Однак, Головне управління ДПС у Рівненській, розглянувши відповідні заперечення позивача на акт перевірки, не врахувало наданих документів та повідомило позивача, що в ході розгляду заперечень до акту фактичної перевірки, висновки залишено без змін.

Верховний Суд в постанові від 17.08.2023 у справі № 380/8798/21 в чергове підтвердив попередньо сформовану сталу практику з цього питання (постанови від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 08.09.2019 у справі № 802/1069/13-а) та вказав, що: «обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України».

У постанові від 21.09.2023 у справі № 280/1310/22 Верховний Суд дійшов висновку, що документи, надані разом із запереченнями, є наданими «під час проведення перевірки», тому мають бути враховані при прийнятті рішення: «До заперечень на акт перевірки позивач надав підтвердження установленого порядку ведення обліку товарів […]. Заперечення на акт перевірки і додані до них документи є невід`ємною частиною матеріалів перевірки і мають бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення в силу пункту 86.1., підпункту 86.7.4. пункту 86.7. статті 86 ПК України. Наведене підтверджує, що саме під час проведення перевірки суб`єкт господарювання надав контролюючому органу у паперовій формі документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Тобто, кваліфікація порушення за ст. 20 Закону є безпідставною, якщо документи, що підтверджують належний облік товарів, були надані разом із запереченнями, оскільки вони вважаються наданими «під час проведення перевірки».

За наявності заперечень платника податків до акту перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

За змістом наведених норм податкового законодавства, ця процедура сприяє забезпеченню справедливості та об`єктивності під час проведення перевірок та розгляду спорів між платниками податків та контролюючими органами.

Неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення поданих заперечень на Акт перевірки є підставою для їх скасування.

З огляду на наведене, відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансової санкції у заявленому ДПС розмірі на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Відтак, спірне податкове повідомлення - рішення не відповідає критеріям, що передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом встановлено, що ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн (платіжна інструкція № 3846 від 30.04.2025, копія долучена до позовної заяви) та апеляційної скарги у розмірі 3633, 60 грн (платіжна інструкція № 121 від 30.09.2025, копії долучені до апеляційної скарги).

Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, тому апеляційний суд вважає, що необхідно вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме: стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» судовий збір у розмірі за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6661,60 грн.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 380/8722/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 14 січня 2025 року №981/13-01-07-09.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕШЛТЕХ” (код ЄДРПОУ 45459088) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну гривню) 60 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяС. М. Кузьмич

суддіА. Р. Курилець

О. І. Мікула