Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/4057/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4057/25 пров. № А/857/21833/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року (суддя – Клименко О.М., м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2025 року звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2025 року № 135050017004 «Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, а саме з 09 жовтня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - військовослужбовець ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у шлюбі з 21 лютого 1987 року; повторного шлюбу після смерті свого чоловіка не укладала. Чоловік позивачки - ОСОБА_2 був особою з інвалідністю першої групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 18 квітня 2013 року. Причиною інвалідності є травма, отримана під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 151683 від 16 квітня 2013 року.

Позивачка тричі зверталася до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), однак тричі отримувала відмови, оформлені рішеннями відповідачів-1, 2 від 16 жовтня 2024 року № 135050017004, від 03 грудня 2024 року № 135050017004 та від 23 січня 2025 року № 135050017004, які мотивовані, то ненаданням документів про проходження чоловіком позивачки військової служби та документу, який підтверджує причинний зв`язок його смерті, то відсутністю у позивачки необхідного страхового стажу, то тим, що в наданих документах відсутній висновок про причинний зв`язок смерті чоловіка-військовослужбовця з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті.

Позивачка не погоджується із такими рішеннями відповідачів-1, 2 вважає їх протиправними, позаяк у неї наявний необхідний страховий стаж роботи не менше 20 років, що підтверджується рішенням відповідача-2 від 23 січня 2025 року № 135050017004, згідно із яким страховий стаж позивачки становить 20 років 01 місяць 25 днів. Покликання ж відповідача-2 як на підставу для відмови в призначенні пенсії на те, що в наданих документах відсутній висновок про причинний зв`язок смерті чоловіка-військовослужбовця з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, є безпідставним, оскільки вони спростовуються долученими до заяви про призначення пенсії посвідченням серії НОМЕР_2 від 18 квітня 2013 року та довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 151683 від 16 квітня 2013 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2025 року № 135050017004 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 січня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. В решті позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач – ГУПФУ в Дніпропетровській області, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що трудова книжка позивачки не відповідає вимогам порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкціями №№ 162, 58. Зокрема, до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 06.06.1986 по 01.03.1993 згідно трудової книжки від 03.02.1984 НОМЕР_3 , оскільки запис про звільнення завірено печаткою підприємства, яке не відповідає назві підприємства при працевлаштуванні; необхідно надати уточнюючу довідку: - період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.05.1999 по 08.11.1999 згідно даних трудової книжки від 03.02.1984 НОМЕР_3 , оскільки зарахування до страхового стажу отримання одноразової виплати по безробіттю ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення не передбачено: - період роботи з 24.11.1999 по 26.11.1999 згідно трудової книжки від 03.02.1984 НОМЕР_3 , оскільки запис про звільнення не завірено підписом керівника або відповідальної особи. Враховуючи наведене, підстави для врахування зазначеного періоду згідно з наданими документами були відсутні. Вказує, що Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, це дискреційні повноваження вказаного органу. Уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і належить розгляд документів, зокрема й поданих уперше. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, які не оцінювались, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 21 серпня 2024 року Відділом № 1 (Сколівський) УСЗН Стрийської РДА, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (п. 1 ст. 10).

21 лютого 1987 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб (актовий запис № 6 від 21 лютого 1987 року), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 13 квітня 2018 року (повторно).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 18 квітня 2013 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 151683 від 16 квітня 2013 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої «Б» групи безтерміново; причина інвалідності – травма, отримана під час виконання обов`язків військової служби.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 03 липня 2024 року.

09 жовтня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідних документів та необхідного страхового стажу.

У цьому рішенні зазначено, зокрема таке:

«(…) Вік заявниці становить 59 років 01 місяць 18 днів.

Згідно наданих документів страховий стаж становить 12 років 11 місяців 09 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 згідно диплому № НОМЕР_7 від 23.07.1983, оскільки не підтверджено зміну прізвища заявниці з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Згідно наданого свідоцтва про шлюб НОМЕР_8 від 13.04.2018 після укладення шлюбу прізвище заявниці - ОСОБА_4 ;

- період роботи з 06.06.1986 по 01.03.1993 згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 від 03.02.1984, оскільки запис про звільнення завірено печаткою підприємства, яке не відповідає назві підприємства при працевлаштуванні. Необхідно надати уточнюючу довідку;

- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.05.1999 по 08.11.1999 згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 від 03.02.1984, оскільки зарахування до страхового стажу отримання одноразової виплати по безробіттю ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено;

- період роботи з 24.11.1999 по 26.11.1999 згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 від 03.02.1984, оскільки запис про звільнення не завірено підписом керівника або відповідальної особи (…)».

«(…) Документи про проходження військової служби та документ, який підтверджує причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації не надано (…)».

25 листопада 2024 року позивачка вдруге звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У цьому рішенні зазначено, зокрема таке:

«(…) Вік заявниці 59 років 03 місяців 04 днів.

Страховий стаж особи становить 12 років 06 місяців 01 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- до страхового стажу не враховано періоди навчання згідно диплому № НОМЕР_7 від 23.07.1983, оскільки згідно долучених документів заявницею не підтверджено послідовність зміни ПІБ;

- до страхового стажу не враховано згідно трудової книжки НОМЕР_9 від 03.02.1984: періоди отримання матеріальної допомоги з 12.05.1999 по 08.11.1999, оскільки зарахування до страхового стажу отримання одноразової виплати по безробіттю ст. 56 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено; періоди роботи з 06.06.1986 по 01.03.1993, оскільки запис про звільнення печаткою підприємства, назва якого не відповідає назві, куди прийнято заявницю. В додатково долучених довідках про заробітну плату та про зміну назви підприємства за № 20 від 22.11.2024 наявна неповна інформація про зміну назви підприємства і тому потребує зустрічної перевірки, за результатами якої буде можливо повернутися до заяви про призначення пенсії (…)».

15 січня 2025 року позивачка втретє звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2025 року № 135050017004, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідних документів.

У цьому рішенні зазначено, зокрема таке:

«(…) Вік заявника 59 років (…)».

«(…) Страховий стаж особи становить 20 років 01 місяць 25 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: (…)».

«(…) В наданих документах відсутній висновок про причинний зв`язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті.

- за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період отримання матеріальної допомоги з 12.05.1999 по 08.11.1999, оскільки відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу зараховується тільки період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (…)».

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідачів-1, 2 вважаючи їх протиправними, позивачка звернулася з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що в усіх трьох оскаржуваних рішеннях відповідачі покликалися лише на пункт 4 частини першої статті 115 Закону № 1058, оминувши, водночас, надане позивачкою посвідчення, яке підтверджує її статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, та є підставою для розгляду питання щодо призначення їй дострокової пенсії за віком саме відповідно до пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058. Вказав, що ухвалюючи спірні рішення відповідачі, не врахували усіх наданих позивачкою документів, не повідомили, які саме документи їй належить додатково подати для того, щоб набути право на відповідний вид пенсії, тому слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, зокрема право осіб на призначення дострокової пенсії за віком, унормоване статтею 115 Закону № 1058.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, за змістом наведеної норми право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема дружини військовослужбовців, які померли після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), за умови якщо дружини не взяли повторний шлюб, досягли віку 50 років та мають страховий стаж не менше 20 років.

Також відповідно до пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батьки, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, за змістом наведеної норми право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема дружини, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, за умови якщо дружини не взяли повторний шлюб, досягли віку 50 років та мають страховий стаж не менше 20 років.

Аналіз наведених норм права вказує, що норми пункту 4 частини першої статті 115 та пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058 розповсюджуються на різне коло суб`єктів, які мають право на отримання дострокової пенсії за віком за визначеними цими нормами підставами.

Так, норми пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058 поширюються, зокрема на дружин військовослужбовців, які померли після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), за умови якщо дружини не взяли повторний шлюб.

Тоді як норми пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058 поширюються на дружин, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, за умови якщо дружини не взяли повторний шлюб.

Відповідно, залежно від кожної з указаних вище правових підстав для призначення пенсії, відрізняється й перелік документів, які особа, яка звертається за отриманням пенсії, повинна подати органу Пенсійного фонду України для підтвердження її права на відповідний вид пенсії.

Так, відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) (далі – Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком:

- дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батькам військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків):

висновок про причинний зв`язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації;

документи про проходження військової служби (служби);

документи, які підтверджують родинні стосунки;

свідоцтво про смерть;

посвідчення члена сім`ї загиблого (за наявності);

- дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, дітям, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батькам осіб, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 цього Закону:

посвідчення члена сім`ї загиблого (у разі відсутності в посвідченні члена сім`ї загиблого абзацу, пункту і статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додається документ, що свідчить про факт загибелі (смерті) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у Революції Гідності/документ про присвоєння особі звання Герой України (посмертно) за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності);

документи, які підтверджують родинні стосунки;

свідоцтво про смерть (у разі призначення пенсії членам сімей померлих (загиблих) згідно з пунктом 5 частини першої статті 115 Закону).

Водночас суд звертає увагу на те, що саме нормами пункту 5 частини першої статті 115 Закону 1058 визначено право на дострокову пенсію дружин померлих військовослужбовців, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 1 статті 10 зазначеного Закону.

Згідно з матеріалами справи, до кожної із заяв від 09 жовтня 2024 року, від 25 листопада 2024 року та від 15 січня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 позивачка, окрім документів, які підтверджують трудовий стаж, родинні стосунки, смерть чоловіка-військовослужбовця тощо, додавала посвідчення серії НОМЕР_4 , видане 21 серпня 2024 року Відділом № 1 (Сколівський) УСЗН Стрийської РДА, відповідно до якого вона має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (п. 1 ст. 10).

У вказаному посвідченні підставою для надання позивачці відповідного статусу зазначено пункт 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що відповідає правовій підставі для призначення дострокової пенсії за віком, визначеній у пункті 5 частини першої статті 115 Закону 1058.

Тобто, звертаючись із заявою про призначення пенсії, та надаючи посвідчення серії НОМЕР_4 , видане 21 серпня 2024 року Відділом № 1 (Сколівський) УСЗН Стрийської РДА, відповідно до якого вона має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, позивачка мала підстави для розгляду питання щодо призначення їй дострокової пенсії за віком саме відповідно до пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058.

Однак, як вірно вказує суд першої інстанції, в усіх трьох оскаржуваних рішеннях відповідачі покликалися лише на пункт 4 частини першої статті 115 Закону № 1058, оминувши, водночас, надане позивачкою посвідчення, яке підтверджує її статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, та є підставою для розгляду питання щодо призначення їй дострокової пенсії за віком саме відповідно до пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058.

Також, у заявах позивачки від 09 жовтня 2024 року, від 25 листопада 2024 року та від 15 січня 2025 року про призначення пенсії за віком не зазначено конкретного пункту та статті Закону № 1058, на підставі якої слід призначити їй пенсію, тому відповідний пенсійний орган з урахуванням усіх наданих позивачкою документів повинен був розглянути кожну з правових підстав для призначення пенсії, визначених Законом № 1058, яка підпадає під наданий позивачкою пакет документів.

Відповідно до Порядку №22-1 4.2. при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Як вірно вказує суд першої інстанції, саме органи Пенсійного фонду України уповноважені законом на вирішення питання щодо призначення особі пенсії та з урахуванням наданих їм повноважень повинні реалізовувати ці повноваження максимально ефективно та добросовісно, належно забезпечуючи конституційне право особи на соціальний захист.

Стосовно рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2025 року № 135050017004 про відмову в призначенні позивачці пенсії, то суд відзначає, що у вказаних рішеннях пенсійні органи, які їх ухвалили, зазначили, що:

- позивачкою не надано документів про проходження військової служби та документа, який підтверджує причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації;

- в наданих позивачкою документах відсутній висновок про причинний зв`язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті.

Така відмова пенсійного органу в призначенні пенсії є протиправною, оскільки у рішеннях про відмову зазначено про відсутність документів, які є підставою для призначення пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058, а у позивачки наявне право на призначення пенсії згідно з пунктом 5 частини першої статті 115 Закону № 1058, та надано відповідний пакет документів.

Також суд ураховує, що відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до норм пункту 1.8 розділу І Порядку 22-1, з`ясувавши, що позивачкою не додано до заяв про призначення пенсій документів про проходження військової служби та документа, який підтверджує причинний зв`язок смерті, застосували процедуру, передбачену вищенаведеною нормою, та письмово повідомили позивачку про те, які документи їй необхідно подати додатково.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації її права на призначення пенсії, зокрема перевірки змісту і належного оформлення наданих документів, а у разі їх невідповідності вимогам законодавства, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення недоліків.

Також, що стосується рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004 про відмову в призначенні позивачці пенсії, то у вказаних рішеннях пенсійні органи, які їх ухвалили, дійшли також висновку про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу.

Проте, як вірно вказує суд першої інстанції, такі висновки повністю спростовуються останнім з оскаржуваних рішень, ухваленим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (від 23 січня 2025 року № 135050017004), за змістом якого страховий стаж позивачки становить 20 років 01 місяць 25 днів, що є достатнім для призначення пенсії як на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058, так і на підставі пункту 5 частини першої статті 115 Закону № 1058.

Слід зазначити, що пенсійний орган, з огляду на надані йому повноваження, повинен бути послідовним у своїх рішеннях та розглядаючи надані особою документи не робити протилежних висновків на підставі оцінки одних і тих же документів.

Апеляційний суд резюмує, що відмова у призначенні пенсії у даному випадку зводиться до відсутності документа, який не є підставою для призначення пенсії згідно з пунктом 5 частини першої статті 115 Закону № 1058, а відтак є протиправною.

Такі дії пенсійного органу також суперечать принципу «належного врядування» (good administration), що є невід`ємною складовою верховенства права. Цей принцип зобов`язує суб`єктів владних повноважень діяти добросовісно, прозоро, ефективно та бути максимально корисними для особи. Створюючи штучну перешкоду замість сприяння у реалізації права, відповідач діяв всупереч сутності належного врядування, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі.

Крім того, відповідач своїми діями порушив принцип «правомірних очікувань» (legitimate expectations). Особа, яка має встановлене законом право на призначення пенсії, має обґрунтовані та законні очікування, що держава в особі її органів діятиме передбачувано та послідовно для забезпечення реалізації цього права.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 жовтня 2024 року № 135050017004, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2024 року № 135050017004 та від 23 січня 2025 року № 135050017004 про відмову в призначенні позивачці пенсії належить визнати протиправними та скасувати, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як пенсійний орган, який ухвалив останнє з оскаржуваних рішень та дійшов висновку про достатність у позивачки страхового стажу, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 січня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №380/4057/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало