Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/11133/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11133/25 пров. № А/857/28985/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року (суддя – Карп`як О.О., м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у червні 2025 року звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2) в якому просила:

визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.03.2025 №1348550032178;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступний період:

- з 04.02.1986 по 31.08.1994 – викладач по класу флейти в Рава-Руській музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

- з 19.04.1994 по 29.08.2003 – викладач музичної по класу флейти і сопілки в Дрогобицькій середній школі №16 ім. Юрія Дрогобича (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

- з 01.09.2003 по 01.10.2018 – викладач по класу флейти в Оброшинській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

- з 01.10.2018 по 31.08.2020 – викладач початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу в Оброшинській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

- з 01.09.2020 по 23.02.2025 – (день призначення пенсії по віку) – викладач, в Комунальному закладі «Зимноводівська школа мистецтв» (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась з заявою від 21.03.2025 до управління про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та за результатом розгляду отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.03.2025 №1348550032178 про відмову в перерахунку в якому зазначено, що станом на 23.02.2025 (день досягнення пенсійного віку) заявниця не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що школа мистецтв належить до позашкільних навчальних закладів, а посади викладача по класу флейти в музичній школі, викладача в початковій спеціалізованій дитячій музичній школі, викладача школи мистецтв Переліком № 909 не передбачена, тому відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону 1788-ХІІ періодів роботи позивача з 04.02.1986 по 31.08.1994, з 01.09.2003 по 30.09.2018, з 01.10.2018 по 31.08.2020, з 01.09.2020 по 07.02.2025 та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XI “Прикінцевих положень” Закону № 1058- IV.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до трудової книжки позивачки вона працювала:

- з 04.02.1986 по 31.08.1994 – викладач по класу флейти в Рава-Руській музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

- з 19.04.1994 по 29.08.2003 – викладач музичної по класу флейти і сопілки в Дрогобицькій середній школі №16 ім. Юрія Дрогобича (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

- з 01.09.2003 по 01.10.2018 – викладач по класу флейти в Оброшинській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

- з 01.10.2018 по 31.08.2020 – викладач початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу в Оброшинській дитячій музичній школі (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);

- з 01.09.2020 по 23.02.2025 – (день призначення пенсії по віку) – викладач, в Комунальному закладі «Зимноводівська школа мистецтв» (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Рава-Руська музична школа, Оброшинська дитяча музична школа, Комунальний заклад «Зимноводівська школа мистецтв» є закладами позашкільної освіти комунальної форми власності та у своїй діяльності керуються Законом України «Про позашкільну освіту» та Статутами закладів.

Дрогобицька середня школа №16 ім. Юрія Дрогобича є закладом середньої освіти комунальної форми власності та у своїй діяльності керується Законом України «Про повну загальну середню освіту» та Статутом закладу.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначило позивачу пенсію по віку на підставі поданих усіх необхідних документів у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.02.2025.

Позивач звернулась з заявою від 21.03.2025 до управління про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та за результатом розгляду отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.03.2025 №1348550032178 про відмову в перерахунку в якому зазначено, що станом на 23.02.2025 (день досягнення пенсійного віку) заявниця не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивачки на посадах викладача по класу флейти в музичних та середній школах, викладача спеціалізованого мистецького навчального закладу та школи мистецтв має зараховуватись до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, а відтак й для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та Порядком № 1191.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

За змістом пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» (далі Порядок № 1191).

Пунктом 2 Порядку № 1191 установлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

А пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних, визначених законодавством посадах, й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 234/13835/17.

Суд встановив, що відповідач-1 відмовив позивачці у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, з тієї підстави, що посади викладача по класу флейти в музичній школі, викладача в початковій спеціалізованій дитячій музичній школі, викладача школи мистецтв Переліком №909 не передбачена.

Доводи апелянта зводяться до того, що Постанова № 963 не поширює свою дію на Перелік № 909 (у редакції, чинній після внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2002 року №1436). Водночас, при внесенні змін у зазначений Перелік, зміст Постанови № 963 Кабінетом Міністрів України не був урахований. Наявність Постанови № 963 без внесення відповідних змін до Переліку № 909, не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.

Такі висновки пенсійного органу є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є, зокрема позашкільна освіта.

Частиною сьомою статті 14 цього ж Закону визначено, що порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.

Державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади визначає Закон України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі Закон № 1841).

Згідно із частиною третьою статті 12 Закону № 1841 заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пункт 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 № 433 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Абзацом третім частини четвертої статті 21 Закону № 1841 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада викладача всіх спеціальностей віднесена до педагогічних посад.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, яким посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 756/9879/16-а зазначив, що під час встановлення права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу, необхідно враховувати та аналізувати положення Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Переліків № 963 та № 433, які також регулюють правовідносини, що виникають під час розгляду територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.

Тобто під час встановлення права позивачки на зарахування періоду її роботи до спеціального страхового стажу, який дає право, зокрема на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, необхідним є системний аналіз законодавства з метою встановлення, чи відноситься посада викладача музичної та мистецької шкіл до педагогічних посад.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17 дійшла правового висновку про те, що викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж його роботи на посаді викладача у школі мистецтв повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788 навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком № 909.

Така ж правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 26 березня 2019 року у справі № 484/211/17, від 23 січня 2020 року у справі № 756/9879/16-а, від 12 квітня 2021 року у справі № 721/1053/16-а.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, що стаж роботи позивачки на посадах викладача по класу флейти в музичних та середній школах, викладача спеціалізованого мистецького навчального закладу та школи мистецтв має зараховуватись до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, а відтак й для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та Порядком № 1191.

Отже, зважаючи на те, що у позивачки наявний спеціальний педагогічний стаж більше 30 років, займані нею посади відноситься до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримувала будь-яку пенсію, тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та Порядком № 1191.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №380/11133/25– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало