Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №460/3738/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/3738/26 пров. № А/857/27169/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року (суддя – Комшелюк Т.О., м. Рівне) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2026 року звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого позивачу грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №460/5037/25;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 компенсувати позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченого грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №460/5037/25;

3) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування військового збору у розмірі 5% до виплат, нарахованих та сплачених позивачу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №460/5037/25;

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 застосувати ставку військового збору у розмірі 1,5% до виплат, нарахованих та сплачених позивачу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №460/5037/25, та повернути надмірно стягнуту суму;

5) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні через несвоєчасне нарахування та виплату недоплачених сум грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, з 30.08.2023 по 29.02.2024;

6) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні через несвоєчасне нарахування та виплату недоплачених сум грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, з 30.08.2023 по 29.02.2024, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;

7) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплачених сум грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки за весь час затримки цих виплат - за період з 01.07.2022 по день здійснення виплат - 30.01.2026;

8) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплачених сум грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки за весь час затримки цих виплат - за період з 01.07.2022 по день здійснення виплат - 30.01.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у адміністративній справі № 460/5037/25 зобов`язано, зокрема, Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки з належного прожиткового мінімуму. 30.01.2026 на рахунок позивача від відповідача надійшли кошти в сумі 117420,23грн на виконання цього рішення суду. Однак, позивач дізнався, що йому не компенсовано із вказаної суми ПДФО та протиправно застосовано ставку військового збору 5 %, а не 1,5%. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо компенсації ПДФО, здійснити перерахунок військового збору, нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів. Проте, відповіді не отримав, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 компенсації податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого позивачу грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 компенсацію суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченого грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування військового збору у розмірі 5 % до виплат, нарахованих та сплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 460/5037/25.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 застосувати ставку військового збору у розмірі 1,5 % до виплат, нарахованих та сплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 460/5037/25, та повернути надмірно стягнуту суму.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно, за весь час затримки виплати.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченого грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, за весь час затримки цих виплат - за період з 01.07.2022 по день здійснення виплати - 30.01.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №460/5037/25 не було визначено обов`язку для військової частини НОМЕР_1 здійснювати компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб за грошовими сумами, які необхідно було перерахувати і виплатити ОСОБА_1 . Вказує, що відомостей про проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 , станом на дату винесення судового рішення та проведення виплати за рішенням суду, не було, тому податок на доходи фізичних осіб було сплачено та не компенсовано військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до ПК України. Так само, військовий збір із даного доходу ОСОБА_1 сплачено до державного бюджету у розмірі 5 відсотків правомірно, однак, у рішенні суду першої інстанції це було не враховано.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка у період з 12.01.2022 по 30.06.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 , а з 01.07.2022 по 30.08.2023 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2023 № 244 позивача виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення з 31.08.2023 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про проходження служби, позивач з 08.04.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у адміністративній справі № 460/5037/25 зобов`язано, зокрема, Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

30.01.2026 на рахунок позивача від відповідача надійшли кошти в сумі 117420,23грн на виконання цього рішення суду.

16.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо компенсації ПДФО, здійснити перерахунок військового збору у разі відрахування 5 %, нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів.

Станом на час подання позову, позивач відповіді на заяву не отримав.

Вважаючи, таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 07.07.2025 у справі № 460/5037/25, є протиправною. Також вказав, що позивач не звільнений з військової служби, а продовжує її проходити у військовій частині НОМЕР_4 . Тобто є діючим військовослужбовцем, отже ставка військового збору має складати 1,5 %, а не 5 %. Вважав, що компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на донараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).

За змістом Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, відповідачем здійснено нарахування позивачу на виконання рішення суду за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки в сумі 152493,81грн, з яких утримано ПДФО - 18 % та військовий збір - 5 %.

30.01.2026 виплачено на картковий рахунок позивача за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки в загальній сумі 117420,23грн.

Згідно розрахунку грошового забезпечення позивача, компенсація ПДФО у розмірі 18% останньому не відшкодована.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду від 07.07.2025 у справі № 460/5037/25, є протиправною.

Доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації з посиланням на те, що виплата відбулась на виконання рішення суду, отже такий дохід не пов`язаний з виконанням обов`язків несення служби, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата належних позивачеві коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 460/5037/25.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, присуджено на користь позивача частину грошового забезпечення, яку відповідач безпідставно та всупереч вимогам закону не виплатив позивачу під час проходження ним військової служби. Сам факт виплати цих сум на виконання судового рішення не змінює правової природи цієї виплати як грошового забезпечення військовослужбовця.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути надміру утриманий військовий збір, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції станом на час виключення позивача зі списків особового складу відповідача 31.08.2023) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно пп. 1.1-1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

За змістом пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Положенням пп.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції станом на час виплату позивачу грошового забезпечення 30.01.2026, ставка збору становить:

1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту;

2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць;

3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу;

4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Матеріалами справи стверджується та не заперечується відповідачем, що з грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки відповідачем утримано 5 % військового збору.

Проте суд звертає увагу, що позивач не звільнений з військової служби, а продовжує її проходити у військовій частині НОМЕР_4 . Тобто є діючим військовослужбовцем, отже ставка військового збору має складати 1,5 %, а не 5 %, як стверджує відповідач.

Окрім цього, грошове забезпечення позивача виплачувалось за 2022-2023 роки, в яких ставка військового збору також складала 1,5 %.

За таких обставин дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки є протиправними.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Стосовно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до статей 1-4 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно із пунктами 1-5 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що основною умовою для виплати передбаченої статтею 2 Закону №2050-III та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

Дія норм Закону №2050-III та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 02 квітня 2024 року в справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом №2050-III строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Судова палата вказала, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-III та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованого доходу (у справі №560/8194/20 - пенсії).

Невиплата компенсації у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 31 липня 2024 року в справі №480/1704/19 та від 21 серпня 2024 року в справі №200/63/23, основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 травня 2026 року у справі №280/8933/24 дійшла висновку про те, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у адміністративній справі № 460/5037/25 зобов`язано, зокрема, Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Саме з дати ухвалення цього рішення суду, в позивача виникло право на отримання компенсації, визначеної Законом №2050-III.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем 30.01.2026 виплачено кошти в сумі 117420,23грн.

Згідно розрахунку грошового забезпечення позивача на виконання цього рішення суду, грошове забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023 становить 133396,41грн, грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік – 19097,40грн.

Отже у виплачену суму, окрім грошового забезпечення, яке є щомісячним платежем за період з 01.07.2022 по 19.05.2023, позивачу також донарахована та виплачена грошова допомогу на оздоровлення в сумі 19097,40грн, яка має разовий характер.

З огляду на наведені вище норми права, суд зауважує, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується на грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Таким чином як вірно вказує суд першої інстанції, у даному випадку, компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на донараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення. В свою чергу така компенсація не може бути нарахована та виплачена на такий вид доходів, як грошова допомога на оздоровлення, позаяк остання має разовий характер.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати лише грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023, а тому позовні вимоги позивача у цій частині позову є частково обґрунтованими.

Оскільки сторони рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржують, то в силу приписів ст. 308 КАС України таке не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №460/3738/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало