Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/11546/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11546/25 пров. № А/857/28281/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року (суддя – Андрусів У.Б., м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у червні 2025 року звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 13.10.2021;

- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 13.10.2021, а саме премій у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №380/17994/24, а саме із належних 90% в розрахунковий період з 01.01.2020 по 31.12.2020 від посадового окладу 5550,00 грн, із належних 90 % в розрахунковий період з 01.01.2021 по 13.10.2021 від посадового окладу 5990,00 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №380/17994/24 відповідач здійснив перерахунок та виплату його грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021. Однак внаслідок проведеного перерахунку відповідач зменшив відсоткові розміри премії позивача з 90% до 30% в розрахунковий період з 01.01.2020 до 13.10.2021. Позивач вважає, що преміювання є правом роботодавця та визначення відсоткового їх значення входить до його дискреційних повноважень. Проте, якщо вони вчинені після припинення трудових (службових) правовідносин, перегляд їх розміру в бік зменшення має ознаки порушення принципу справедливості та безпідставного втручання в право особи на мирне володіння майном. Покликаючись на приписи постанови №44 стверджує, що має право на виплату перерахованих розмірів премії із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що зазначені позивачем відсоткові розміри премії не відповідають дійсним обставинам справи у зв`язку з тим, що позивач не надав підтверджуючого документа. Наголошує, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національній гвардії України, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 13.10.2021 №225 капітана ОСОБА_1 , звільненого відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командувача НГУ від 27.09.2021 №183 о/с у запас, у зв`язку із закінченням строку контракту, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, починаючи з 13.10.2021.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 380/17994/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 13.10.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 13.10.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2020 до 13.10.2021.

Зі змісту наявного у справі перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 - рішення суду №380/17994/24 від 21.03.2025 вбачається, що відповідач зменшив відсоткові значення розмірів премії, а саме зі 90% до 30% за період з 01.01.2020 до 13.10.2021.

Не погодившись з таким розміром премії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що зменшуючи відсоткові розміри премії позивача за період з 01.01.2020 до 13.10.2021 вже після його звільнення з військової служби за відсутності повноважень на вчинення таких дій відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, отже, така поведінка є протиправною.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України регулюються, зокрема, постановою КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМ України № 704) та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України № 200 від 15.03.2018р. (далі Інструкція № 200).

Відповідно до п.2 постанови КМ України № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпункт 2 п.5 постанови КМ України № 704 надає право керівникам державних органів (у тому числі командувачу Національної гвардії) у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Розділ ХVII Інструкції № 200 («Окремі питання преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом») деталізує порядок встановлення та виплати премій.

За змістом приписів п. 1-6 розділу XVII інструкції №200 командири (начальники) військових частин Національної гвардії України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.

Преміювання здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого, враховуючи специфіку та особливості виконання покладених завдань на військову частину.

Розміри премії встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби.

Виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, що настає за місяцем преміювання. У разі переведення або звільнення військовослужбовців з військової служби - у місяці виключення зі списків особового складу в розмірі, що визначається пропорційно часу їх служби в поточному місяці.

За рішенням командира військової частини премія за грудень може бути виплачена в кінці грудня поточного бюджетного року. При цьому наказ про встановлення розмірів премії видається в грудні поточного року. У разі допущення проступків військовослужбовцями, які потребують зменшення (позбавлення) премії за грудень, після видання наказу до нього вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок у цьому або наступному місяці.

Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або зменшувати її розмір у межах показників, визначених у положенні про преміювання військовослужбовців військової частини. При цьому військовослужбовці можуть бути позбавлені премії в повному обсязі або її розмір може зменшуватися виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих у встановленому порядку в кінці кожного місяця клопотань (рішень) безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього. Забороняється позбавляти премії військовослужбовців або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне допущене порушення.

Премія військовослужбовцям виплачується з того дня, з якого вони стали до виконання обов`язків за посадами (у тому числі до тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)). Особам офіцерського складу, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби) що навчаються у військових навчальних закладах, премія виплачується з дня зарахування на навчання до дня його закінчення, а також за час перебування у відпустці, що надається після закінчення військового навчального закладу.

Премія не виплачується військовослужбовцям:

які звільняються з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнено до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення);

у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів (командиру та іншим посадовим особам, які не вживали заходів для запобігання аваріям, подіям і злочинам).

Аналіз наведених норм вказує, що право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби належить командирам (начальникам) військових частин Національної гвардії України. Водночас у разі вчинення військовослужбовцем порушення (проступку), військовослужбовець, який допустив таке правопорушення (проступок), може бути за рішенням командира військової частини, оформленим відповідним наказом, позбавлений премії або ж її розмір може бути зменшений, проте виключно за той календарний місяць, у якому допущене відповідне порушення (проступок).

Разом з тим, право військової частини зменшувати розмір премії або ж позбавляти військовослужбовця премії вже після її виплати та звільнення військовослужбовця зі служби інструкцією № 200 не передбачене.

Зі змісту доданого позивачем до позовної заяви перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 - рішення суду №380/17994/24 від 21.03.2025 вбачається, що в період проходження військової служби з 01.01.2020 до 13.10.2021 премія виплачувалася позивачу у розмірі 90% щомісяця.

Після перерахунку грошового забезпечення позивача за спірний період на виконання рішення суду №380/17994/24 від 21.03.2025 відповідач зменшив відсоткові розміри премії у період з 01.01.2020 до 13.10.2021 до 30%.

Встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 380/17994/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 13.10.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 13.10.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення стосувалося виключно правильності визначення базових складових грошового забезпечення через застосування належної розрахункової величини актуального прожиткового мінімуму.

При цьому рішення суду не надавало відповідачу права при виконанні рішення самостійно та на власний розсуд змінювати (зокрема, зменшувати) відсоткові розміри інших складових грошового забезпечення, зокрема, щомісячної премії, які були встановлені позивачу у спірні періоди на підставі відповідних наказів командування, за відсутності окремих, передбачених законом підстав для такого зменшення (наприклад, дисциплінарного проступку, за який передбачено позбавлення або зменшення премії за відповідний місяць, що мало б бути оформлено відповідним наказом).

Апеляційний суд враховує, що метою перерахунку, визначеного судовим рішенням у справі № 380/17994/24, було відновлення порушеного права позивача на отримання грошового забезпечення, обчисленого з правильно визначених окладів. При цьому інші складові грошового забезпечення, розмір яких визначається у відсотках від цих окладів (наприклад, надбавка за вислугу років) або встановлюється у фіксованому відсотковому значенні (як премія, розмір якої визначається наказами командувача НГ України та командира частини на відповідний період), мали б бути розраховані виходячи з нових, правильно обчислених окладів, але із збереженням тих відсоткових показників, які діяли для позивача у відповідні періоди і не були скасовані чи змінені у встановленому законом порядку.

При цьому позивач стверджує, що до перерахунку грошового забезпечення на виконання судового рішення йому встановлювалися та/або виплачувалися премії у вищих розмірах (90 %).

Водночас відповідач не спростував цього твердження та не надав будь-яких доказів, які б обґрунтовували правомірність застосування зменшених відсоткових розмірів премії при проведенні перерахунку.

Зокрема, відповідач не представив наказів про позбавлення позивача премії або зменшення її розміру за конкретні місяці у спірні періоди з підстав, передбачених п.4 Розділу XVII Інструкції № 200, або рішень командувача НГ України про зміну загальних розмірів преміювання для відповідних категорій військовослужбовців у зазначені періоди, які б виправдовували застосування саме таких (зменшених) відсотків.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру премії позивачу під час виконання судового рішення у справі №380/17994/24 є протиправними.

Відповідач, здійснюючи перерахунок на виконання рішення суду, яке стосувалося лише базових окладів, не мав права в односторонньому порядку, за відсутності на те законних підстав, переглядати та зменшувати відсоткові розміри премії, які були встановлені позивачу раніше за відповідні періоди служби.

Такі дії виходять за межі повноважень відповідача, а також порушують право позивача на отримання грошового забезпечення у повному обсязі.

Зменшення відсоткового розміру премії призвело до того, що позивач не отримав у повному обсязі грошове забезпечення, належне йому після перерахунку на підставі судового рішення.

Суд зазначає, що чинним законодавством, зокрема інструкцією № 200 за жодних обставин не передбачено право військової частини зменшувати розміри виплаченої військовослужбовцю під час проходження військової служби премії вже після його звільнення з військової служби.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач протиправно зменшив позивачу відсотковий розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 13.10.2021.

Стосовно покликання відповідача на те, що заявлений позивачем позов стосується виконання рішення суду від 21.03.2025 у справі №380/17994/24, суд зазначає таке.

Предметом оскарження у справі №380/17994/24, за результатами вирішення якої Львівським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 21.03.2025, були дії відповідача щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу за період з 01.01.2020 по 13.10.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 та нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати такої заборгованості.

Натомість предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру премії позивача під час перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 13.10.2021.

Отже, предмет, а тому й підстави позову у цій справі відрізняються від предмета та підстав позову у справі № 380/17994/24. У межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду з новим позовом (нові предмет та підстава позову), під час вирішення якого обов`язок суду полягатиме в оцінюванні вже нових обставин, які не охоплювалися предметом позову у справі №380/17994/24. Тому доводи відповідача у цій частині суд відхиляє.

Стосовно нарахування та виплати перерахованих розмірів премій із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 порядку № 44 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, виплачується грошова компенсація.

За приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд зазначає, що нарахування та виплата сум премій за спірні періоди у належному розмірі мали бути здійснені відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на їх отримання.

Колегія суддів погоджується, що нарахування та виплата перерахованих розмірів премій позивачу мають бути проведені відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку № 44.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у справі, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити позивачу перерахунок складових грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2020 по 13.10.2021, а саме премій у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №380/17994/24, а саме із належних 90% в розрахунковий період з 01.01.2020 до 31.12.2020 від посадового окладу 5550,00 грн, із належних 90% в розрахунковий період з 01.01.2021 до 13.10.2021 від посадового окладу 5990,00 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №380/11546/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало